ВажливІсть гуманІтарноЇ пІдготовки для випускникІвтехнІчних вузІв

Характерною ознакою  сучасної  української молоді  є  часткова  втрата

духовно–моральних, історичних і культурних цінностей. Перехід до ринкової економіки та розв’язання економічних і політичних проблем зробили більш важливими матеріальні цінності, ніж духовні. Загалом, вирішуючи проблеми економічного розвитку, ми закладаємо фундамент подальшого розвитку держави, проте забуваємо про культурнета духовнепіднесення суспільства. Отже, стає обмеженим процес всебічного розвитку людини. Провідною стає тенденція, коли  українські  вузи  готують  «вузьких» спеціалістів, які виконують призначені їм функції, однак це деформує загальнокультурну підготовку людини, призводить до стандартизації особистості. У цілому, ці явищапригнічують втілення нових підходів до культурної та духовної освіти, а також призводять до того, що не враховується соціальна та моральна ситуація і, як наслідок, немає відчутних соціальних та економічних зрушень у суспільстві.

Професійна кваліфікація повинна включати в себе не тільки професійну майстерність, але і професійну соціалізацію. Вирішення цього питання визначає два основні напрями формування змісту навчання в технічному університеті. По-перше, це  формування  особистості  самого  студента, розвиток його індивідуальних якостей і особливостей, а по-друге – освоєння ним знань конкретних технологій зі спеціальності, які в майбутньому стануть засобом і змістом його професійної діяльності.

Аби бути компетентним фахівцем, мало мати фундаментальну теоретичну і практичну складові підготовки, треба бути особистісно, професійно та психологічно готовим і здатним до ефективного застосування набутих фахових знань у професійній діяльності.

Професійна компетентність – це теоретична, практична та психологічна складові підготовленості особистості майбутнього фахівця, що проявляється

в його здатності та готовності до здійснення конкретного виду професійної діяльності.[5]

Формування професійної компетенції студентів як майбутніх фахівців значною мірою базується на правильній і оптимально-практичній моделі навчального  процесу,  в  основу  якого  закладено  використання  активних

методів    навчання    у    вищій    школі.    Процес    удосконалення    фахової

майстерності спеціалістів будь-якої галузі не може обійтися без системного впровадження новітніх технологій, які сприяють активній взаємодії студента з викладачем.

А. В. Духавнєва під час навчання студентів за різними напрямками радить враховувати такі підходи:

а) орієнтованість вищої освіти на розвиток особистості майбутнього спеціаліста;

б) відповідність змісту вищої освіти сучасним і прогнозованим тенденціям розвитку науки, техніки та виробництва (технології);

в) оптимальне поєднання загальних, групових та індивідуальних форм орга-

нізації навчального процесу;

г) раціональне застосування сучасних методів і засобів навчання на різних етапах підготовки спеціалістів;

ґ) відповідність результатів підготовки спеціалістів вимогам, що ставляться конкретною сферою їх професійної діяльності, забезпечення конкурентоспроможності [4, с. 72-73].

Сучасні активні методи навчання викликають значну зацікавленість саме в процесі професійної освіти, оскільки їх застосування спрямоване на підвищення інтелектуального потенціалу особистості, соціальної активності

студентів, а такі критерії є основними відповідно до проблеми формування

професійної мовно-комунікативної компетенції майбутнього фахівця.

Якісне  оволодіння  професійними  знаннями  -   необхідна,  проте   не достатня умова успішної життєдіяльності людини. Ще в навчальному закладі студент має набути досвід соціальної взаємодії. Він має оволодіти професійною майстерністю та творчою інтуїцією з урахуванням інтенсивно змінної картини природно-соціального світу, мати власне світобачення та громадянську позицію, виявляти високу компетентність у професійній діяльності. Вирішення проблем соціально-педагогічного, психологічного, виховного,  організаційного  характеру  професійного  становлення майбутнього фахівця має йти шляхом соціалізації, професіоналізації та самореалізації студентства в стінах навчального закладу. Саме вирішення цих головних завдань у їхньому взаємозв'язку має забезпечити вільне входження майбутніх фахівців у простір професійної діяльності.

Сьогоднішня  освіта  страждає  ізольованістю  загальногуманітарного циклу дисциплін (історія, філософія, політологія, психологія, культурологія та ін.) від професійно спрямованого, що згубно впливає на становлення особистості фахівця. Якщо в умовах ринку вимоги до професійної підготовки постійно зростають, то гуманітарний комплекс наук конкуренції зі спеціальними дисциплінами не витримує.

Сучасний фахівець має бути підготовленим до активної творчої професійної та соціальної діяльності, вміти самостійно добувати нові знання, оцінювати сучасні економічні процеси, приймати професійні рішення, володіти навичками організаторської та управлінської діяльності, впроваджувати передові технології. Важливо, аби мислення майбутнього молодого фахівця було динамічним, гнучким, позбавленим стереотипів.

Саме тому в сучасних умовах удосконалення системи вищої освіти ключовим питанням є відродження культурно-творчої місії вищої школи. Необхідність такого оновлення пов’язана з тим, що чинна система освіти не забезпечує вирішення поставленого завдання — формування культури майбутнього спеціаліста, в якій поєднуються високий професіоналізм і духовне багатство. Пошук нових пріоритетів пов’язаний із визначенням шляхів формування традиційних цінностей, що мають більше, ніж особисте значення; критичним аналізом західних ціннісних орієнтирів; визначенням взаємозв’язку інформаційних ресурсів і особистої культури людини. Гуманізація освіти – першочергове завдання вищої школи.[2]

Гуманітарні науки мають предметом вивчення людину та її розвиток у суспільстві. Згідно з освітньо-професійною програмою, гуманітарна підготовка студентів технічних вузів спрямована на оволодіння загальнолюдськими цінностями, опанування національної культури, оволодіння філософським світоглядом і законами пізнання навколишнього світу, поглиблення знань рідної мови та, щонайменше, однієї іноземної.Крім

того,  гуманітарні  дисципліни  здатні  максимально  допомогти  майбутнім

фахівцям в інтелектуальному розвитку та збагаченні особистості. Спеціальні науки, які вивчають фізичну дійсність на різних рівнях, цього не роблять.

Проаналізувавши проблеми гуманітарної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів, можна виділитинаступні:

домінування  техноцентричного  середовища,  що  знижує  мотивацію студентів до вивчення дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклу;

обмежена кількість годин, відведених на гуманітарну підготовку, наслідком чого стає фрагментарність і поверховість знань студентів;

домінування лекційної форми організації навчання з гуманітарних дисциплін, що суперечить гуманітарній концепції сучасної освіти.[1]

В останні роки в технічних вузах на вивчення гуманітарних і суспільних наук  зменшена  кількість  годин,  не  приділяється  належної  уваги гуманістично-виховній спрямованості спеціальних предметів.Але високі зразки світової та національної науки показують, що однобічне знання ніколи не дає істотних життєдайних результатів у праці та житті людини.

Відомо, що за сучасних умов вивчення гуманітарних наук і, в першу

чергу, суспільних наук, в підготовці студентів технічних спеціальностей має велике значення. Саме вони розвивають в людині такі якості, як порядність, уміння співпереживати, почуття прекрасного, творче ставлення до освоювання високих технологій. Саме вони ознайомлюють із загальнолюдськими цінностями, дають можливість ширше та глибше сприймати навколишній світ, формує у майбутнього спеціаліста сучасний світогляд.

Звичайно, що випускники інститутів і університетів як майбутня інтелігенція повинні бути не лише висококваліфікованими спеціалістами у своїй галузі, але й освіченими у всіх відношеннях, висококультурними людьми.  Проте  не  так  вже  й  рідко  студентам,  які  виявляють  більшу схильність до точних наук, непросто справлятися зі всіма гуманітарними, та ще й часу на них може не вистачати.

Численні дослідження, що проводяться в цій галузі, вказують на те, що більшість студентів позитивно визначають роль гуманітарних дисциплін у формуванні особистості, цінують моральні та особисті якості викладачів, відмічають зростання потреб у соціально-гуманітарних знаннях. Гуманітарні науки допомагають формувативміння правильно аналізувати та оцінювати події у світі, а також у формуванні культурної людини, яка повинна бути в гармонії з природою, наукою, суспільством.Виходячи з висловлювань студентів   і   викладачів   технічних   вузів   країни,   також   можна   зробити висновок, що на сьогодні життя вимагає не просто вузького спеціаліста- інженера, а саме всебічно розвинуту людину, яка має досить значні знання з технічних, природних і гуманітарних наук.

Отже, гуманітарна  освіта  має  формувати  в  людині  як  суб'єкта соціалізації наукове бачення сутності та механізмів соціалізації, а також допомогти їй адекватно оцінити можливості для своєї самореалізації та міру відповідності    для    цього    власного    потенціалу    й    зусиль. Гуманітаризація освіти в технічному університеті повинна призвести до того, абивузи готували студента не тільки як висококваліфікованого фахівця, а й як майбутню освічену, розвинену, культурну людину, моральні принципи якої не   дозволяли   б   їй   бути   поганим   фахівцем.   Окрім   того,   гуманітарні дисципліни мають слугувати теоретичною базою реформи виховання, науковим забезпеченням його гуманізації.[3]

Усе вищевикладене дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на той факт, що у сфері гуманітарної підготовки студентів у вищих технічних навчальних закладах накопичений значний досвід, гострою запишається потреба її активізації. Гуманітарні дисципліни, хоча й не є профілюючими, повинні розглядатися студентами і, перш за все, самими викладачами як обов'язкові, а не додаткові. Необхідні зміни у ставленні до гуманітарної підготовки студентів технічних вузів, бо це зумовлено сучасною соціокультурною, політичною, економічною та екологічною ситуацією. Суспільству потрібні спеціалісти, які здатні до змінної творчої діяльності, володіють високим рівнем культури технологічного мислення, характеризуються емоційною стабільністю та розвиненою самосвідомістю.

Шляхи  розв'язання  існуючих  проблем  гуманітарної  підготовки студентів технічних вузів полягають не в збільшенні кількості гуманітарних дисциплін, а в органічному доповненні існуючих інженерних дисциплін гуманітарним   змістом;   в   модернізації   змісту   існуючих   гуманітарних

дисциплін відповідно до світових тенденцій; зменшенні кількості лекційних занять і впровадження інноваційних та активних методів і технологій навчання. Саме такий підхідсприятиме діалектичному мисленню студентів, формуванню в них наукового світогляду, цілісних поглядів та переконань, а саме в цьому полягає мета будь-якої освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.   Вознюк О.М. Формування системи гуманітарних інтегрованих знань студентів технічних університетів: Дис. канд. пед. наук: 13.00.041АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти. - К., 2007.

- 275 с.

2.    Зязюн І.А. Філософські проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти //

Педагогіка толерантності. - 2000. - №3. - С. 58-61.

3.  Лузік Е. Методологічні основи гуманітарної підготовки спеціаліста технічного університету// Вища освіта України. - 2004. - №1. - С. 14-19.

4.    Педагогика  и  психология  высшей  школы  :  учеб.  пособие  /  М.  В.

Буланова-Топоркова, А. В. Духавнева, Л. Д. Столяренко и др. - Ростов н/Д. : Феникс, 2002. - 544 с.

5. Романова М. Професиональная компетентность и гуманитарные дисциплиныивысшее образование в Росии. - 2004. - №11. - С. 169-170.

РОЛЬ ВНЗ В ФОРМУВАННІ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ І ВИХОВАННІ МОЛОДІ

Василенко А.І. (КІІДонНТУ)