Філософсько-педагогічні аспекти формування свідомості технічної інтелігенції - Матеріали регіональної науково-практичної конференції (15 березня 2012р.)

ОсновнІ  проблеми та пІдходи формування професІйноЇ компетентностІ студентІв пІд час вивчення гуманІтарних дисциплІн

У зв’язку з трансформацією України в державу з новими умовами соціально-політичних перетворень, а також модернізацією економічних складових життя суспільства постає питання освітнього рівня сучасних студентів як майбутніх професійних знавців справи. Але з намаганням вступу нашої держави до європейських структур та угруповань, її виходом на рівень економічно розвиненої країни шляхом налаштування міцних злагоджених контактів у міжнародному просторі система освіти має вирішити проблему навчання студентів   не лише у професійному спрямуванні. Сьогодення демонструє необхідність виховання нового покоління спеціалістів, які окрім досконалого володіння процесами своєї галузі діяльності ще оперували б духовною культурою, моральними принципами та розвивали національно- патріотичний  менталітет,  що  будується  на  якостях  толерантності, сумлінності, національної свідомості та інших цінностях. Освітня система України  потребує  наявності  тенденції,  яка  спрямовується  на  збільшення уваги  до  формування  професійної  компетенції  майбутнього  спеціаліста  у ВНЗ не лише навчанням галузевим дисциплінам, що стосуються безпосередньо фахової діяльності студента, а ще і за рахунок вивчення гуманітарних дисциплін, які сформують духовну особистість з розвиненими навичками комунікації та ознаками громадянина нової сучасної дипломатичної країни.

У контексті цього питання неодноразово виникав інтерес багатьох сучасних науковців, а отже, існує низка висновків та розробок: створювались методологія викладання гуманітарного блоку дисциплін   (І. А. Зязюн, Н.Г.Ничкало); пропонувались шляхи гуманізації та гуманітаризації вищої освіти (С. У. Гончаренко); виявлялись методологічні   проблеми   інтеграції (С.У.Гончаренко, О.В. Сергєєв).  О.П. Шевченко розробив цілісну структуру процесу вивчення гуманітарних дисциплін у ВНЗ, до складу якої входять: аналіз  ситуації,  визначення  та  постановка  мети,  визначення  задач; планування роботи, відбір змісту; організація педагогічного процесу: відбір форм, методів та засобів для досягнення мети; виконання навчальних операцій: взаємодія учасників навчального процесу, організація та самоорганізація студентів; організація зворотного зв’язку, контроль та корекція робіт з засвоєння матеріалу та самоконтроль; аналіз та самоаналіз, оцінювання результатів навчання; корекція.

Великий досвід з питання формування професійної компетенції в процесі навчання гуманітарним дисциплінам і за кордоном. Англійський філософ    О. Тоффлер стверджував, що «технологія завтрашнього дня потребує не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не зморгнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, які можуть знаходити свій шлях в новому оточенні, які достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється». [1] Саме гуманітарна освіта забезпечує здобуття загальноосвітньої, наукової підготовки, вона створює ситуацію, коли студент звертається до духовної складової свого буття, що дає змогу розуміти сенс життя, находити місце в сучасному суспільстві, а пізніше використати надбані уміння та навички у своїй професійній діяльності як кваліфікований фахівець. Гуманітарна освіта

– це підґрунтя, на якому поступово розвивається професійна компетентність майбутнього спеціаліста.

Є. Зеєр виокремлює такі складові професійної компетентності:

-  загальні  –  компетенції  управлінсько-організаційні,  економічні,

правові, інформаційно-аналітичні, екологічні, загальнокультурні;

- спеціальні - компетенції, що відбивають професійні знання, уміння й навички, тобто ті, якими слід володіти спеціалісту в процесі професійної діяльності. [2,75]

Отже, можна представити гуманістично орієнтовану модель професійної компетентності за наступними структурними складовими:

- кваліфікаційний аспект (сукупність загальних та спеціальних знань,

умінь та навичок);

- соціальний аспект (національна свідомість, загальнокультурний розвиток, поліетичність, навички щодо установки міжособистісних стосунків у суспільстві, моральні цінності);

- психофізіологічний аспект (фізичний, психічний розвиток).

Досвід професійно-гуманітарної підготовки інженерів в Японії, Великобританії, Німеччині, Польщі вказує на гуманістичні й особистісні принципи освіти. Професійна гуманітарна освіта побудована на визнанні самоцінності майбутнього фахівця, його праві на

суб’єктивність сприйняття соціально-професійних представлень й процесів, оформлення власних смислів у цінності і ствердження їх у продуктивній діяльності, що приводить к формуванню творчої суб’єктної позиці.

Американські вчені запевняють, що загальна освіта робить значний вклад у світогляд студентів з питань моралі, тим більше, навчає розставити пріоритети з орієнтацією на моральні цінності. Тому, на їх думку, виховання

соціально-активної,   культурної,   творчої   особистості   є   найважливішим

завданням сучасної освіти. Таким чином, відмічається тенденція до збільшення кількості аудиторних годин та переліку гуманітарних дисциплін у

 

вищих навчальних закладах Заходу та Сходу. Слід відмітити, що важливою умовою при цьому є універсалізація вищої школи, яка веде за собою зміни у суспільних функціях університетів, які повинні бути культурними, науково- виробничими центрами освіти сьогодення.

Що  стосується  досвіду  України  щодо  питання  вивчення гуманітарних дисциплін, то наразі склад та обсяг блоку гуманітарних дисциплін регламентуються наказом № 642 «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» Міністерства освіти і науки, який передбачає п’ять обов’язкових нормативних дисциплін гуманітарного блоку: українська мова (за професійним спрямуванням)  - 3 кредити ECTS (1 кредит ECTS – 30 годин), історія України – 3 кредити ECTS, історія української культури – 2 кредити ECTS, іноземна мова  - 5 кредитів ECTS, філософія – 3 кредити ECTS. [3] Крім того, університет зобов’язаний запропонувати студентам дисципліни на вибір. Чи був доречним даний документ для впровадження у практику діяльності української вищої школи? Нарешті  гуманітарний  блок  унормовано,  і  визначено,  що  він  складає  у системі підготовки бакалаврів на фізико-математичних, природних і технічних напрямах підготовки 10\%, а на гуманітарних та соціально- економічних – 15\% від загального обсягу бакалаврських програм (240 кредитів), та все ж існує низка нерозв’язаних питань. Звичайно, слід враховувати спрямування нашої держави до інтеграції з Європою, адже сьогодні обов’язковий гуманітарний блок у європейських університетах складає лише 2 – 3 дисципліни, хоча у європейській освіті і наголошується про розширення гуманітарної спрямованості навчання у вищих навчальних закладах.  Але  загальновідомо,  що  здається  досить  зарано  давати  право вищим навчальним закладам України будувати освіту самотужки, адже на практиці це призводить до зменшення уже і так укомплектованого обсягу навчального матеріалу. До того ж у складі обов’язкових відсутні правові дисципліни, і можна лише уявити, до яких наслідків це призведе: юридична неусвідомленість майбутніх спеціалістів, нерозуміння власних прав та обов’язків не лише щодо правових відносин у своїй фаховій сфері, а і в повсякденному житті у комунікаціях з  людьми і суспільством загалом.

А. В. Глузман зазначав,  що  "якість  підготовки  спеціаліста,  рівень сформованості його професійних якостей, знань, умінь, засобів діяльності, мотивів, інтересів, потреб і можливостей залежать від науково обґрунтованої побудови педагогічного процесу в університеті". [4, 211] У розрізі сталих проблем формування професійної орієнтації студентів під час вивчення гуманітарного циклу дисциплін до університетів потрібно впроваджувати наступні тенденції: індивідуалізація навчання, розвивальне структурування, інноваційне навчання, інтерактивне навчання.

Як засіб формування професійної компетентності індивідуалізація навчання має на меті повне оволодіння теоретичними знаннями, а головне –

організацію перевірки надбаних знань студента на практиці. Важливими з цього питання є висновки І. Унт, яка стверджувала, що індивідуалізація створює передумови для розвитку інтересів та спеціальних спроможностей учнів. [5,134]. В даному процесі студент є індивідуумом, який уже сформував світогляд завдяки певному життєвому досвіду, а отже має право на вибір змісту та форм навчання із міркувань особистої загальнокультурної компетенції.

Важливою у процесі вивчення гуманітарних дисциплін є перевага розвивального компоненту над освітнім. Така специфіка структурування навчального матеріалу з гуманітарних дисциплін якісніше вплине на формування  творчого  професійного  потенціалу  майбутнього  спеціаліста, адже розвиток культурної, духовної сфери студента надалі застосовуватиметься для засвоєння соціального досвіду спілкування, становлення свого «я» у суспільстві та в робочому колективі, спрямування до духовно-культурного самовдосконалення.

Таким чином, оскільки гуманітарна підготовка спрямована на формування гуманітарного   та    гуманістичного   мислення,   то    провідне місце  посідає  проблема  пошуку  та вдосконалення  технологій,  здатних активізувати  пізнавальну  діяльність  студентів.  Використання традиційних методів    навчання    не    дає    очікуваних    результатів.    Значний    обсяг матеріалу,   його складність та різноманітність, а крім того ще й обмежена кількість годин, не дозволяють розвивати в студентів пам’ять, не сприяють розвитку аналітичного мислення. Інноваційне навчання спрямоване, по- перше, на полегшення засвоєння та запам’ятовування навчального матеріалу, по-друге, на індивідуалізація навчання. Основними формами і методами інноваційного навчання є інтерактивні лекції, семінари-диспути, моделювання, проектування, ділові ігри, «мозковий штурм» тощо. Слід зазначити, що основні з цих засобів даного виду навчання, особливо проектувальна навчальна діяльність, створюють умови для розвитку логічно- алгоритмічного мислення студентів, уміння побудови комунікацій, формування почуття обов’язку і відповідальності у колективі.

Інтерактивне навчання в процесі свого застосування виконує дві функції: розвиток професійних навичок та вмінь, формування навичок комунікативного налагодження зв’язків, розвиток почуттів свідомості, толерантності, взаємодопомоги. Науковці розробили наступну схему інтерактивного навчання: 1) викладач-аудиторія; 2) викладач-студент1- студент2; 3) студент1-студент; 4)  викладач-студент1-студент2-викладач; 5) студент-аудиторія тощо. [6,112]

В умовах глобалізації університетська освіта потребує ряду заходів, які забезпечать адекватне формування професійної компетентності кожного студента та створить невпинний розвиток освіти і науки України в гуманітарному напрямку:

 

-  відновлення в  переліку  обов’язкових  дисциплін  курси  «Етика»,

«Соціологія», «Психологія», «Культурологія», «Правознавство», «Психологія ділового спілкування» та ін., а також припинення постійного скорочення навчальних годин гуманітарних дисциплін, що значно впливає на повноцінність вищої освіти для студента як культурної, гуманної, розвиненої, творчої особистості;

- європейська практика підтверджує, що регулярне проведення на базі провідних університетів тематичних студентських фестивалів допомагає набути нові гуманітарні якості, розвити раціональне мислення студентів;

- забезпечення програми обміну студентів та викладачів серед вищих начальних  закладів  в   рамках  Болонської  системи,  а   також  створення обласних координаційних рад або визначення базових кафедр відповідних дисциплін, які стануть науково-методичними центрами для проведення постійного обміну досвідом.

Отже, професійна компетентність студентів додатково формується засобами вивчення гуманітарних дисциплін. Завдяки цьому будується нове покоління   кваліфікованих   фахівців,   що   володіють   ознаками   громадян сучасної трансформованої України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Михайлович Г. І. Від педагогічних інновацій – до авторських методик: методичний лист за результатами конкурсу «Учитель року» та підсумками учнівських інтелектуальних змагань / Г. І. Михайлович. – Миколаїв: ОІППО, 2011. – 28 с.

2. Неловкіна Берналь О.А. Модель підготовки спеціаліста в контексті компетентнісного підходу /  Неловкіна Берналь О.А.  //  Освіта  Донбасу. –

2010. – Вип. 1 (138). – С. 73-78.

3.  Наказ  «Про  організацію  вивчення  гуманітарних  дисциплін  за вільним вибором студента» № 642 від 09.07.2009р. // Українська наука в мережі   Інтернет         [Електронний            ресурс].           Режим             доступу: https://www.mon.gov.ua/index.php/ua/pro-ministerstvo/normativno-pravova- baza/normativno-pravova-baza-diyalnosti-ministerstva/nakazi/4889-nakaz-mon-n-

642-v\%D1\%96d-09072009-r.

4. Глузман   А. В.   Университетское   педагогическое   образование:

опыт системного исследования. - К.: Просвіта, 1997. - 312 с.

5. Унт И. Э. Индивидуализация и дифференциация обучения / И. Э.

Унт. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с.

6. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід [авт.-

уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко]. – К.: А.П.Н., 2002. – 136 с.

 

УДК 378.091

Щербакова К.О., Грязнов І.О. (КІІ ДонНТУ)