Роль і місце бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в розвитку економічної науки і практики - Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 6—7 грудня 2012 р.

АналІз фІнансовоЇ нестабІльностІ пІдприЄмства

 

Фінансова стабільність є запорукою успішного та тривалого функціонування будь-якого підприємства, незалежно від форми власності, виду та масштабу діяльності, а її підтримка — основ- ним завданням фінансового менеджменту. Останнім часом, як в науковому співтоваристві, так і серед інвесторів-практиків пи- танням фінансової нестабільності та неспроможності приділяєть- ся все більша уваги. Статистика свідчить, що із сотні компаній, що почали свій бізнес одночасно, не більше двадцяти продовжу- ють працювати через три роки після початку, а інші 80 протягом другого і третього року свого існування стикаються із трудноща- ми, подолати які вони не в змозі. Динаміка американського та єв- ропейських ринків за 100 років підтверджує, що протягом 10 ро- ків виживає лише 4—5\% компаній, причому дана закономірність не залежить від конкретної країни або рівня розвитку ринку.

Варто зазначити, що в умовах постійного розвитку економіки,

змін конкурентних умов виникає потреба у проведенні глибокої

діагностики підприємств з метою уникнення фінансової нестабі-

льності та кризових явищ. Проте для проведення змістовної діаг-

ностики фінансового стану господарської одиниці виникає потре-

ба  у  аналізі  понятійного  апарату.  Підприємство  —  це  складна

бізнес-система, що постійно розвивається під впливом внутрішніх

(мікроекономічних) і зовнішніх (макроекономічних) факторів. Об-

ставини, що виникають, створюють певну економічну ситуацію,

яка може позитивно або негативно відобразитись на фінансовому

стані господарюючого суб’єкта. В останньому випадку мають міс- це такі поняття, як «фінансова нестабільність», «фінансова не- спроможність». Фінансову неспроможність варто розглядати як якісну характеристику неефективного бізнесу, зовнішнім проявом якої є неплатоспроможність (нездатність виконати свої обов’язки та задовольнити вимоги кредиторів на певну дату). Таким чином, внутрішнім змістом неспроможності, як досить складного еконо- мічного явища, є неефективне або невідповідне економічним умо- вам, що склалися на певний момент часу, ведення бізнесу, а зовніш- ньою формою — неплатоспроможність. Неспроможне положення підприємства може закінчитися як банкрутством, так і його оздоро- вленням (санацією). Банкрутство є негативним результатом не- спроможності бізнесу, то фінансове оздоровлення — позитивним.

Через складність і багатоаспектність поняття «фінансової неста- більності» не існує єдиного підходу до його визначення. Тому необ- хідним є уточнення складу показників оцінки фінансового стану пі-

дприємства. Дана проблема потребує подальшої розробки як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Як уже було зазначено, підприємство є системою яка складається з взаємозв’язаних елемен- тів, зв’язків, стосунків і є їх цілісністю. Процеси розвитку систем циклічні і не всі процеси керовані. Саме тому фінансову нестабіль- ність слід розглядати з точки зору життєвого циклу діяльності ком-

панії, яка, незалежно від форми власності, галузі та масштабів дія- льності, підпорядковується циклічним законам життєдіяльності й закономірно не уникає криз. Тобто, в житті кожної фірми є критичні періоди, що виникають через певні проміжки часу — цикли. Життє- вий цикл будь-якого підприємства можна охарактеризувати певни- ми етапами розвитку: І етап — створення підприємства, ІІ етап —

становлення, зрілість, ІІІ, ІV — етапи прискореного та уповільнено- го зростання, V етап — зрілість, VІ та VІІ етапи — спад і занепад. Фінансова нестабільність — це переломний етап між фазами зріло- сті та спаду. Тобто під фінансовою нестабільністю слід розуміти та- кі умови діяльності підприємства, коли після досягнення вершин успіху, максимальних доходів, спостерігається різке зниження при-

бутку, погіршення практично всіх фінансових показників, пору- шення структури балансу, що в подальшому може призвести до ба- нкрутства та ліквідації підприємства. Таким чином, невід’ємним атрибутом фінансової нестабільності є санація як сукупність захо- дів, направлених на фінансове оздоровлення підприємства.

Отже, фінансова нестабільність підприємства — це невід’ємна

частина його життєвого циклу. Вона не характеризує цілий етап

(фазу) у функціонуванні господарюючого суб’єкта, проте є тим

вирішальним періодом, коли потрібно вдатися до заходів з поліп- шення стану, від правильного та доцільного вибору яких залежа- тиме подальша доля підприємства. Фінансова неспроможність і є тим поняттям, яке характеризує з якісної точки зору ефективність тих стабілізаційних заходів (самофінансування, управління прибу- тком, реструктуризація заборгованості, дезінвестиції і т.д.).

 

Семениченко Ю. К.,

канд. екон. наук, доцент, докторант кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу, ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

 

ЕФЕКТИВНА СТРУКТУРА АНАЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ В БАНКАХ УКРАЇНИ ЯК ФАКТОР РОЗПІЗНАВАННЯ І УНИКНЕННЯ БАНКІВСЬКИХ КРИЗ

 

Доводячи важливість дослідження побудови аналітичної сис- теми у банках, не можна не процитувати відомого американсько- го економіста Ларі Саммерса, який стверджував, що «тільки на- дійна і точна інформація про резерви, поточні рахунки і фінан- сові умови втримають капітал (банку) від стрімкого зникнення при перших тривожних ознаках». Банківські або фінансові кризи по суті є кризами платоспроможності як у банківській системі, так і в системі реальної економіки. Аналітикам і менеджменту банку треба знати можливі причини виникнення криз, а також ві- дповіді на питання, як можна їм запобігти, як вирішити пробле- ми, що виникли у банку, та як розпізнати попереджуючі ознаки кризи, що наближається. У кожної банківської кризи свої причи- ни і своя динаміка, але й існує ряд факторів, які характерні для всіх криз. Неправильне управління банком на мікрорівні може внести свій вклад у загострення ситуації на макрорівні. Банкрутс- тва окремих банків не завжди приводять до фінансових криз, але можуть являтися тривожними ознаками, що свідчать про недолі- ки бізнесу, які лежать в їх основі, внутрішньої культури і органі- зації, а також недостатності банківського нагляду.

Від рівня організаційної структури банку безпосередньо зале-

жить успіх в досягненні цілей обраної стратегії. Світова банків-

ська практика показує, що прорахунки в організаційних структу-

рах дуже часто приводили навіть потужні банки до важкої кризи.

Тому вибір і побудова організаційної структури відповідно до внутрішніх і зовнішніх чинників, які визначають діяльність бан- ку, стратегічні цілі, що стоять перед ним, є одним з найбільш ва- жливих і відповідальних завдань менеджменту. Треба замітити, що аналітична система банку також передбачає наявність певної структури. Досі не було наукових досліджень, які вивчали орга- нізацію і побудову аналітичної системи усередині банку. Ця до- повідь намагатиметься вирішити дане важливе питання, оскільки ефективна побудова структури аналітичної системи дозволить організувати гнучку систему управління ключовими стратегіч- ними змінами в діяльності банку, яка відреагує як на зміну зов- нішніх чинників середовища, так і внутрішніх чинників.

Метою дослідження є вибір організаційної структури аналіти- чної системи банків як одного із факторів, які впливають на за- побігання й уникнення банківських криз.

Отже, фактори, які характерні для виникнення криз, поділя-

ються на фактори макрорівня, що відносяться до економічного

середовища і управління, та фактори мікрорівня, що в свою чер-

гу  відносяться  до  сфери  банківського  нагляду  та  управління.

Виділимо фактори, які можна віднести до вітчизняних банківсь-

ких криз на макрорівні. До типових факторів макрорівня відно-

сяться швидкий зріст кредитування і нераціональний розподіл

кредитних коштів. Далі можна назвати валютну невідповідність,

яка приводить до банкрутства суб’єктів юридичних і фізичних

осіб — позичальників; фіктивні ціни активів; дефіцити поточ-

них рахунків підприємств; старіння населення і зростання від-

повідних пенсійних виплат; системи регулювання валюти, які

штучно підтримуються і управляються; втрати резервів в інозе-

мній  валюті;  низький  рівень  лібералізації  та  демократизації

грошових відносин між державою та суб’єктами господарюван-

ня; структурні диспропорції в грошовій масі; обвал ринку неру-

хомості; зростання дефіциту поточного балансу. Окремим де-

стабілізуючим фактором вітчизняної банківської кризи в різні

періоди  є  політичні мотиви  дій НБУ  і уряду  по вуалюванню

зв’язку  між  проведенням  виборів  і  девальвацією  валюти,  які

спричинюють зниження ВВП, дефіцит платіжного балансу, ско-

рочення золотовалютних резервів, погіршення всіх інших мак-

роекономічних показників, а також усі інші кризові фактори,

наведені вище.

Серед факторів мікрорівня у банківських кризі, які присутні і

на Україні, можна назвати жорсткий банківський нагляд; слабке і

корумповане керівництво; прорахунки у корпоративно-фінансо-

вому управлінні. Для вітчизняної банківської системи необхідно відмітити повну відсутність культури аналітичної роботи, яка проявляється або в повній відсутності методик аналізу діяльності банку, або їх обмеженої кількості в частині методики аналізу по- зичальників та оцінки ризиків згідно вимог міжнародних контро- льних організацій.

Як і банківську установу в цілому, так і аналітичний процес банківської діяльності можна представити як систему. Проводячи дослідження аналізу банківської діяльності (аналітичного проце- су) як певної системи, треба зазначити, що він має цілий ряд

ознак, який буде характеризувати його як систему: це наявність певних складових або структурних елементів, відносин між ними (зв’ язків) та структури.

Можна визначити три види структур системи аналізу, які ді- ють в окремих великих системних банках, такі як матричні структури  системи  аналізу,  продуктово-регіональні  дивізіона-

льні структури та процесно-орієнтовані структури. У більшості банків аналіз банківських операцій проводитися для обмеженої кількості операцій і часто його результати не виходять за межі відповідного підрозділу (департаменту). Отже, можна ствер- джувати, що аналіз проводитися безсистемно і структури як та- кової немає.

Для банку необхідно адаптувати структуру аналітичного процесу, тому що дивізіональні моделі, матрична модель і мо- дель за бізнес-процесами не спроможні бути ефективними на протязі тривалого періоду часу. При постійних змінах економі- чної ситуації, особливо в фінансово-банківській сфері, пріори- тети банку значно змінюються. В цьому випадку відбувається

трансформація організаційної структури банку, яка тягне за со- бою зміну структури аналітичної системи. Для найефективні- шої побудови структури аналітичної системи необхідно враху- вати всі достоїнства визначених дослідним шляхом видів структур і запропонувати змішану структуру, саме головне для якої мати за головного функціонального керівника начальника

підрозділу економічного аналізу та управління ризиками банку. У вигляді пропозиції сформуємо адаптивно-цільову структуру системи аналізу. Необхідність проведення стратегічних змін в організації структури обумовлена двома причинами: переходом від одного стратегічного стану системи до іншого і неперерив- ністю характеру адаптації системи аналізу до змін зовнішнього

середовища, зокрема швидкої зміни технологій економічного аналізу.

Федишин Н. І.,

аспірант кафедри обліку та аналізу,

Національний університет «Львівська політехніка»