ОцІнка фІнансового стану пІдприЄмства

Фінансова діяльність підприємства може вивчатися шляхом оцінки його фінансового стану на підставі звітності та із залученням іншої необхідної інформації. Складні, багатовекторні і часто суперечливі фінансові процеси знаходять відображення в численних показниках фінансової звітності. Жоден із них сам по собі не дає достатньої інфо- рмації для вичерпної оцінки фінансового стану підприємства. Таким чином, виникає проблема формування системи ключових фінансових показників, а потім обґрунтованого синтезу їх значень для визначення однозначної оцінки фінансового стану підприємства.

Сьогодні очевидна необхідність поділу фінансового аналізу на швидкий попередній, або експрес-аналіз, і повний та більш поглибле-

ний аналіз фінансовій діяльності. Мета експрес-аналізу — визначен-

ня оперативної і простої у виконанні оцінки фінансового стану підп-

риємства. Такий аналіз не повинен займати багато часу, потребувати

якихось складних, трудомістких розрахунків і розгалуженої системи

інформаційних джерел. На жаль, існуючі методики експрес-аналізу

(наприклад, «читання» балансу) не дають змоги оперативно та реа-

льно оцінювати рівень фінансового стану підприємства. Причому

розрахунок загальновідомих фінансових коефіцієнтів — не лише

зайва справа, а й невиправдано затримує завершення аналізу.

Чітке розуміння сутності фінансового стану підприємства як

певного  рівня  його  платоспроможності  дозволяє  зосередити

увагу аналітиків у першу чергу на наявності та динаміці залишків

грошових  коштів,  стану  платіжної  дисципліни  на  певну  дату.

Треба також додатково проаналізувати суми заборгованості з ко-

роткострокових кредитів банків, кредиторської заборгованості за

товари, роботи, послуги, розрахунки з бюджетом, з оплати праці.

При цьому наявність несплачених своєчасно боргів, особливо за-

тримки виплати заробітної плати власним працівникам підтвер-

джує негативну оцінку фінансової діяльності, а отже, і відповідно

фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства за певний період (мі- сяць, квартал, рік) у принципі потребує з’ясування «платоспро- можності на підставі сукупності відповідних показників за окре- мими  датами  або  відносно  короткими  відрізками  часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з розрахункового рахунку (особливо одна сума — залишок коштів на кінець операційного дня). У зв’язку з цим справжньою підмо- гою для аналітиків були би у річному звіті ф.5 «Примітки до фі- нансової звітності», таблиця VI дані щодо залишків грошових коштів в кінці кожного місяця (а не як зараз, лише в кінці року).

Залежно від встановленого при аналізі характеру платоспро- можності можна виділити такі чотири основні стадії фінансового стану підприємства:

— добрий фінансовий стан (постійна платоспроможність);

— хиткий  фінансовий  стан  (тимчасові,  незначні  фінансові

труднощі — несвоєчасне повернення кредитів банку, затримка

окремих платежів бюджету і постачальникам тощо);

— скрутний  фінансовий  стан  (регулярна  і  значна  несплата

боргів, постійна неплатоспроможність і відсутність у підприємс-

тва вільних грошових коштів);

— критичне погіршення фінансового стану, або банкрутство

(пов’язане насамперед з нерентабельністю виробництва або його

зупинкою, наявністю великої заборгованості, яку підприємство

не має змоги сплатити).

Аналіз фінансового стану підприємства потребує традиційно

прискіпливого вивчення факторів, що на нього впливають. Усе

розмаїття кількісних факторів можна об’єднати в один як зміну

загальної суми оборотних активів, а тоді єдиним якісним факто-

ром буде оборотність оборотних активів. Загальний їх вплив зу-

мовлює отриману у звітному періоді підприємством суму грошо-

вих коштів (за мінусом прибутку чи збитку), або обсяг реалізації

продукції за собівартістю.

Завершуючи аналіз фінансового стану, слід дати йому розгор-

нуту оцінку, зазначити найважливіші обставини і чинники, які

його сформували, а також вказати на наявні резерви. Що стосу-

ється фінансових резервів, то, в першу чергу, слід зосередити

увагу на тих сумах оборотних активів, які припинили свій посту-

пальний рух і накопичилися у зайвих запасах або в нерухомих

сумах дебіторської заборгованості. Погіршення фінансового ста-

ну може бути як наслідок фатального збігу кількох згубних зов-

нішніх обставин, так і власних поточних управлінських зволікань

чи непродуманої стратегії розвитку підприємства.

Література

1.  Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. — 5-те вид. переробл. і доп. — К.: Знання, 2006. — 220 с.

2.   Івахненко В.М. Теорія економічного аналізу: Навчальний посіб-

ник. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. — 352 с.

Калабухова С. В., канд. екон. наук, професор кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»