Бюджетування як Інструмент управлІння банком
Успіх діяльності банківських установ залежить від ефективної системи управління. Однією із основних складових системи управління є планування діяльності банку. Процес планування зорієнтований на визначення перспективних напрямів роботи ба- нку, вироблення шляхів досягнення поставленої мети, прогнозу- вання видів та обсягів ресурсів, необхідних для виконання за- вдань і прийняття управлінських рішень. Банківською практикою визначено три основні види плануван- ня: стратегічне планування; тактичне планування; оперативне па- нування. Оперативне планування трактується як бюджетування, що відображає поточну ситуацію у банку і план на наступний рік. Вчені визначають бюджетування як процес планування май- бутніх операцій банку та оформлення їх у вигляді бюджетів. На думку практиків, бюджетування є управлінською системою, яка призначена для внутрішніх користувачів, що базується на скла- данні і виконанні бюджету банку. Загалом, основна мета системи бюджетування полягає у форму- ванні різних видів бюджетів для потреб управління. Поняття «бю- джет» неоднозначно та всебічно тлумачиться різними вченими. Окремі визначення свідчать про беззаперечну цінність бюджетів у діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Більшість авторів вважають, що бюджети — це плани доходів і витрат за різними на- прямами діяльності. Для комплексної картини діяльності банку на перспективу такої інформації недостатньо. Тому бюджет визнача- ється як план майбутніх банківських продуктів і послуг, що вклю- чають доходи і витрати, прибутки і збитки, активи і пасиви, що фо- рмуються за кожним структурним підрозділом банку. Процес бюджетування базується на фінансовій структурі бан- ку, яка забезпечує взаємозв’язок його структурних підрозділів через відповідальних осіб за їх діяльність. Загалом, структурні підрозділи поділяються на центри обліку та центри обслугову- вання і підтримки. За кожним структурним підрозділом складаються бюджети. Основна увага приділяється діяльності центрів обліку, які поді- ляються на центри доходів, центри витрат і центри прибутку. По суті формуються бюджети доходів і витрат за кожним структур- ним підрозділом. У сучасній економічній літературі розглядають різні види бю- джетів. Виділяють фінансові бюджети, які включають інформацію про фінансово-економічний стан банку: бюджет доходів і витрат, бюджет активів і пасивів і бюджет руху грошових коштів. Такі бю- джети відображають інформацію по діяльність банку загалом. Для оцінки і прогнозу ефективності діяльності структурних підрозділів складають такі види бюджетів: — головний бюджет діяльності структурних підрозділів; — фінансові бюджети; — операційні бюджети; — допоміжні бюджети. Основна мета полягає у формуванні головного бюджету, який складається на базі даних фінансових, операційних і допоміжних бюджетів за кожним структурним підрозділом банку. Багатовекторність механізму бюджетування значною мірою ускладнює процес бюджетування, зумовлюючи потребу у взає- модії окремих методів бюджетування. Найчастіше у банківській практиці використовують два мето- ди бюджетування: «згори вниз» (top-down) і «знизу вгору» (bottom-up); комбінований метод. Метод «згори вниз» передбачає єдиний процес таких послідов- них дій: спочатку визначаються бюджетні цілі для банку, далі на базі їх даних формуються бюджети структурних підрозділів банку. Метод «знизу вгору» передбачає формування бюджетів струк- турних підрозділів, які складають основу бюджетів банку. Тех- нологічно це відбувається шляхом збору і обробки бюджетної інформації, що поступає від виконавців і керівників низового рі- вня до керівників вищого рівня управління банком. Комбінований метод передбачає, що керівництво доводить до начальників структурних підрозділів цільові показники та ресур- сні обмеження, на основі яких останні складають бюджети і по- дають їх на затвердження вищому керівництву. Кожен із методів має свої переваги і недоліки. Найбільш оп- тимальним варіантом бюджетування є комбінований метод, оскі- льки він поєднує переваги першого та другого методів. Застосування механізму бюджетування підвищить якість управління банківською діяльністю, дозволить оптимально вико- ристати можливості і перспективи, а також забезпечить ефектив- не використання внутрішніх ресурсів.
Павелко О. В., канд. екон. наук, доцент кафедри обліку і аудиту, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
|
| Оглавление| |