Роль і місце бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в розвитку економічної науки і практики - Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 6—7 грудня 2012 р.

Об’Єктивна необхІднІсть створення ІнформацІйних систем бухгалтерського облІку в секторІ загального державного управлІння

 

Сучасні економічні інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях видачі результатів у часі. Для більшості задач вони мають склад- ну формалізацію процедур прийняття рішень, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, значну кіль- кість зв’язків між елементами, а також характеризуються гнучкі- стю і можливістю модифікації.

Основу діяльності з управління будь-якого економічного об’єкта складають інформаційні системи, що мають складну по- будову, склад яких залежить від роду діяльності та розміру орга- нізації. Структура системи, елементами якої є рівні управління, називається організаційною.

Аналіз існуючої системи, потоків інформації та завдань, ви- рішуваних структурними підрозділами органів управління, дали можливість зробити висновок про доцільність створення трьох рівнів комп’ютеризованої системи, які найбільш ефективно за- безпечуватимуть збір, накопичення, обробку, аналіз та викорис-

тання інформації в управлінській діяльності, а саме:

І рівень — вищий. Забезпечується загальна централізація інфо-

рмаційних ресурсів та вирішуються завдання планування, обліку,

аналізу і прогнозування, розвитку системи, оцінюється ефектив-

ність діяльності в заданих напрямах, вироблення управлінських

рішень тощо;

II рівень — регіональний. Обробляється інформація, одержана

в ході виконання завдань обласного та районного рівнів;

III рівень — користувача. Безпосередньо здійснюються прак-

тичні заходи, формується первинна інформація, проходить нако-

пичення даних зворотного зв’язку.

Будь-яка   система   організаційного   управління   через   свою

складність,   багатоплановість,   ієрархічність,   велику   кількість

зв’язків передбачає визначення її структури як на етапі проекту-

вання, так і під час функціонування. Роздроблення системи на ві-

дповідні елементи та компоновка їх в єдину структуру викону-

ються відповідно до обраного при цьому критерію.

На  основі  одного  з  критеріїв  відбувається  декомпозиція  на

складові елементи — фази. Структура системи, елементами якої є

фази, називається логічною структурою. Розглянемо логіку опе-

рацій на кожній фазі циклу.

Перший цикл. Починається реалізація певної функції управ-

ління.

І фаза {«Облік»}. Для того, щоб розпочати реалізацію функції,

необхідно  зібрати  інформацію,  що  характеризує  стан  процесу,

ресурси, вплив середовища на реалізацію функції тощо.

ІІ фаза {«Аналіз»}. Зібрана інформація аналізується, визначають-

ся проблемні питання, оцінюються ті чи інші чинники, параметри

об’єкта (процесу), визначається наявність ресурсів, виявляються те-

нденції розвитку об’єкта залежно від впливу середовища та ін.

ІІІ фаза {«Прогнозування»}. На основі аналізу та з урахуван-

ням виявлених проблем, тенденцій оцінюються можливі в майбу-

тньому ситуації, визначаються можливий стан об’єкта (процесу), ресурсів; вплив середовища; умови, за яких відбуватиметься реа- лізація функції та ін.

IV фаза {«Планування»}. Спираючись на результати, отрима-

ні на попередніх етапах, здійснюється планування, складається

конкретна   програма,   яка   визначає   режим   функціонування

об’єкта (процесу) та його реагування на вплив середовища, ви-

користовувані ресурси, характеристики досягнення наміченого

результату.

Другий цикл. Орган управління продовжує реалізацію певної

функції управління.

І фаза. Органом управління приймається інформація про хід реа-

лізації керованим об’єктом розробленого раніше плану, фіксуються

та враховуються кількісні та якісні величини руху до мети, результа-

ти виконання планів, нові стани об’єкта, ресурсів, середовища.

ІІ фаза. Зібрана інформація аналізується, порівнюються ба-

жані (планові) та фактичні результати, виявляються та вимі-

рюються відхилення від бажаного плану (норми), визначають-

ся  позитивні  та  негативні  чинники,  що  впливають  на  реалі-

зацію плану, з’ясовується дезорганізуючий вплив середовища,

виявляються невикористані ресурси, уточнюються існуючі те-

нденції тощо.

ІІІ фаза. На основі останніх даних ведеться прогнозування,

виявляється можливість розходження фактичних та планових ве-

личин,  уточнюються  можливі  в  майбутньому  ситуації,  стан

об’єкта (процесу), ресурсів, вплив середовища і т. ін.

IV фаза. З урахуванням результатів, одержаних на попередніх

етапах, провадиться коригування програми. Таким чином вироб-

ляється  нове  управлінське  рішення,  яке  передається  на  об’єкт

управління.

Поділ процесу управління на фази обумовлений самою логі-

кою управлінської діяльності і може бути віднесений до будь-

якої системи управління. Відповідно до фазового подання проце-

су управління і на базі створених моделей, алгоритмів досягаєть-

ся значний ефект при побудові та функціонуванні системи.

Стає очевидним, що ефективного функціонування, можна до-

сягти за умови її глибокої модернізації, одним із найважливіших

складників якої є використання сучасних досягнень в області ін-

формаційних технологій, що забезпечують повноту, своєчасність

інформаційного відображення керованих процесів, можливість їх

моделювання, аналізу, прогнозування на всіх рівнях ієрархічної

структури.

Шелухина Е. А., канд. екон. наук, доцент кафедри бухгалтерського обліку, Північно-Кавказський федеральний університет,

м. Ставрополь, Росія

 

ОРГАНИЗАЦИЯ СИСТЕМНОГО ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО УЧЕТА СРЕДОЗАЩИТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ

 

В последние годы значительное количество исследователей склоняются к мысли о необходимости синтеза экологических и антропоцентрических точек зрения. Эксплуатация природы в экономических целях достигла своего предела. Чрезмерная эксп- луатация некоторых функций природной среды стала приносить ущерб в его конечной форме, поскольку выгоды, получаемые от некоторых видов ее использования, сопровождаются потерями среди других видов такого потребления. Эксплуатация природ- ных ресурсов в интересах промежуточного эффекта должна уступить место долгосрочной концепции сохранения биосферы, как для потребностей общества, так и для нужд самой природы.

Последнее должно быть принято во внимание при формиро- вании комплексной системы экологического и экономического учета. Такая система должна быть результатом синтеза между

экологической и антропоцентрической (экономической) точками зрения.

Система комплексного экологического и экономического уче- та должна не только включать рыночные аспекты национальных счетов, но и использовать широкую концепцию экономической оценки.

По нашему мнению, основной задачей эколого-экономичес- кого учета является измерение воздействия, оказываемого на природные балансы производственной деятельностью. Активы природной среды, в той или иной мере затрачиваемые хозяйст- венной деятельностью, можно принять или представить за при- родный актив или природный капитал.

Основным преимуществом эколого-экономического учета яв- ляется то, что он охватывает как национальные счета, содержа- щие информацию о хозяйственной деятельности, так и счета природоохранного характера, отражающие физико-стоимостные потоки в этой сфере. Однако такая интеграция не может быть ре- ализована в полном объеме, поскольку отсутствует полноценная

информация  об  эколого-экономических  процессах.  Главными причинами здесь является не только финансовые трудности, ско-

лько трудности, возникающие при моделировании климатичес- ких, физических, химических, биологических процессов, проис- ходящих в окружающей среде.

Комплексная система эколого-экономического учета должна

охватывать, на наш взгляд, следующие составные части:

а) отражать экономические потоки и запасы из существующей

системы экономического учета с их последующей деградацией

для выяснения стоимостных потоков и активов, связанных с ис-

пользованием природной среды и эколого-экономического ана-

лиза;

б) эколого-природные запасы и потоки, по отношению к которым

возможно использование альтернативных стоимостных оценок;

в) натуральные показатели о потоках природных ресурсов из

окружающей среды в производство и их интегрирование в эко-

номику, а также отходов экономической деятельности, попадаю-

щих в природную среду;

г) систему вспомогательных параметров и показателей, необ-

ходимых для целей анализа.

Отсюда, одной из целей эколого-экономического учета и ана-

лиза является поиск базы для принятия управленческих решений

по устойчивому развитию эколого-экономических систем.

Учитывая сложный характер взаимосвязи общества и приро-

ды, наиболее общие методы их анализа и оценки являются и наи-

более противоречивыми. Следовательно, вспомогательная систе-

ма   должна   быть   одновременно   цельной   и   в   ней   должны

учитываться различные научные направления.

Это возможно, если проанализировать прямое и косвенное во-

здействие экономического использования окружающей среды на

производство, что подразумевает наличие тесных взаимосвязей

между классическими системами учета и вспомогательными, от-

ражающими средозащитные аспекты. Связи между ними можно

использование для создания обобщающих эколого-экономичес-

ких моделей.

В  настоящее  время  система  эколого-экономического  учета

ориентирована на национальный, общефедеральный уровень, а

разбивка по регионам носит вспомогательный характер.

Важнейшей составной частью эколого-экономического учета

является оценка взаимодействия между природной средой и эко-

номикой в натуральном выражении, что достигается путем сос-

тавления материально-энергетических балансов, таблиц соотно-

шения затрат и результатов. Они достаточно тесно связаны со

стоимостными потоками и активами.

Расширенный вариант эколого-экономического учета и анали- за особенно ценен для понимания социальных и демографичес- ких причин, обусловливающих воздействие общества на окру- жающую среду и последствий этого влияния на уровень жизни человека. Кроме того, могут быть рассмотрены результаты учета экологических функций как производства экологических услуг. И, наконец, расширенный вариант означает попытку ввести в конкретном количественном выражении более широкое понятие

«продукции производства и услуг» на основе экстернанализации внутренних промежуточных издержек средозащитного характе-

ра.  Последнее  позволяет  давать  обобщающую  характеристику эколого-экономической эффективности.

 

Янчев А. В., канд. екон. наук, доцент, докторант кафедри фінансів, Харківський державний університет харчування та торгівлі