Бухгалтерський облІк , контроль та аналІз як триЄдина функцІя ІнформацІонного забезпечення розвитку економІчноЇ науки та практики

Сьогодні бухгалтерський облік, контроль та аналіз (рахунко- ведення) є самостійним видом економічної науки та формує са- мостійну професію. Він є складною системою економічних, пра-

вових і математичних знань та основним інструментом управ-

ління економікою.

Бухгалтерським обліком люди займаються уже десяток тисяч

років. Практично усі філософи в тому чи тому аспекті займалися

питаннями бухгалтерського обліку. Ці факти засвідчують його

велике значення у суспільному житті людей і перш за все в роз-

витку економічної науки — теорії і практики й управління еко-

номікою.

Поступове  ускладнення  ринкових  відносин,  поява  грошей  і

виникнення проблеми побудови вартісних відносин у суспільстві

як наслідок відокремлення вартості від своєї предметної сутності

та ЇЇ перетворення у гроші, де зникає будь-який слід вартості,

стала найуразливішим місцем проблем суспільних відносин. Цю

проблему і вирішує бухгалтерський облік для суспільства.

Упродовж тисячоліть бухгалтерський облік (рахунковедення),

як наука, сформувала професію бухгалтера.

Один із філософів назвав бухгалтерський облік мовою бізнесу

(практично мовою економіки). Про те, що це так, свідчать спіль-

ність основних загальних ознак науки про мову та бухгалтерсь-

кого обліку (рахунковедення) як мови бізнесу. Усі аспекти бухга-

лтерського     обліку (рахунковедення)      підтверджують          думку

філософа. А історичний процес формування бухгалтерського об-

ліку засвідчує це.

На першому етапі цивілізації і розвитку людини окремі госпо-

дарські факти — явища та процеси — їх стан та зміни стану —

просто реєстрували відкладанням камінців, зарубками на дереві,

записами на папірусах — реєстрах, де для кожного господарсь-

кого факту (явища, процесу) виділялася окрема дільниця (раху-

нок). Тобто фіксувалося, що є в господарстві та як воно зміню-

ється. Таким чином, бухгалтерський облік виник, і формувався,

спочатку як реєстрація господарських фактів в окремому госпо-

дарстві для власних потреб, тобто, що є в господарстві (у одноо-

сібного власника), які майнові ресурси.

Отже, бухгалтерський облік — це, насамперед, облік (тобто ре-

єстрація)  господарських  (тобто  економічних)  фактів  —  явищ  і

процесів — для знання (ведення, організації, управління, керуван-

ня) господарством відповідного власника. Кожний господарський

факт реєструвався (фіксувався, записувався) індивідуально.

Перехід від натуральних господарств до ринкових відносин,

(6—10 тисяч років тому) прийняття закону про власність та роз-

виток класичних ринкових відносин, тобто поява обміну, зміни

власника, об’єкта обміну власності, відстрочка розрахунків по

обміну та потреба довести своє право власності на об’єкти госпо- дарювання після обміну, примусили господаря — власника фор- мувати таке ведення рахунків (тобто обміну), яке б відповідало вимогам відображення виробничих і суспільних відносин, тобто мало доказову силу, що щось не лише є в господарстві, а й те, кому належить на правах власності.

Все, що було в господарстві, мало бути визначене, чиє воно за правом власності. Вимоги до такого відображення господарських фактів майнового характеру законодавчо закріплялись в усіх іс- торично відомих суспільних формуваннях .

Наведене дає відповідь на перші два принципові питання: управління економікою: хто має вести бухгалтерський облік і як його треба вести. Тобто, були сформовані два вихідні принципи ведення бухгалтерського обліку як інструмента управління еко- номікою: принцип автономності — хто веде бухгалтерський об- лік? відповідь: власник, і принцип економіко-правової двоїстості.

— як ведуть бухгалтерський облік? відповідь: так, щоб у будь- який час можна було встановити, «що»: які об’єкти є в господар- стві, та «хто»: хто є власником цих об’єктів. Сформувалися два терміни «ЩО» — Актив і «ХТО» — Пасив.

Поява грошей призвела до подальшого ускладнення відносин у суспільстві, що викликало вартісне вимірювання об’єктів обмі-

ну у грошах за історичною собівартістю, яка утворилася на рин- ку. Так з’явився третій принцип — «вартісне вимірювання» та обов’язкова рівність «АКТИВУ» та «ПАСИВУ» у вартісному вимірі. Тобто, що є в господарстві (які ресурси) та хто має право власності на ці ресурси (власники).

Проблема побудови вартісних відносин у суспільстві як наслі-

док відокремлення вартості від своєї предметної сутності та її пе-

ретворення у гроші, де зникає будь-який слід вартості, стала найу-

разливішим   місцем   проблем   суспільних   тобто   економічних

відносин. Цю проблему і вирішує система бухгалтерського обліку.

У суспільстві товарно-грошового ринкового характеру для ве-

дення господарства і вирішення виробничих і суспільних тобто

економічних відносин кожний учасник — фізична чи юридична

особа — повинна мати саме ту інформацію господарського (еко-

номічного) та правового (юридичного) характеру про своє госпо-

дарство; яка йому потрібна для прийняття рішень для ведення го-

сподарства  в  контексті  виробничих  і  суспільних  відносин.  Ця

інформація повинна містити дані про майновий, грошовий і фі-

нансовий стан господарства, про господарські процеси — затра-

ти, доходи та результати діяльності, про розрахунки з іншими

учасниками виробничих і суспільних відносин, на підставі даних минулого часу.

Таку економічну інформацію дає тільки система бухгалтерсь-

кого обліку.

Зростання ролі бухгалтерського обліку в економічному житті

суспільства сформувало принципи юридичної доказовості госпо-

дарських фактів, яка викликала появу таких принципів, як істо-

ризму (реєстрації господарських фактів у книгах (реєстрах, папі-

русах)  у  хронологічному  порядку  та  індивідуалізації  ресурсів

(активів) і персоніфікації власників, осіб (пасивів) у системі ана-

літичних рахунків — реєстрів.

Розвиток ринкових відносин в останніх століттях і його ускла-

днення у зв’язку із введенням у суспільні відносини податкової

системи  на  основі  даних  фінансових  характеристик  (майнового

стану, фінансових результатів — прибутку та ін.) змусив господа-

рника покласти в основу реєстрації господарських фактів наукову

теорію, яка ґрунтується на принципі періодизації введення записів

та фіксування (визначення результатів діяльності за відповідний

період — приріст або зменшення власності (капіталу) на основі

фінансової звітності). Особливо це стало актуальним із впрова-

дженням податку на майно, розподілом і перерозподілом націона-

льного доходу на основі системи податків, різних обов’язкових

платежів і внесків до державного, муніципального та інших бю-

джетів, різних суспільних, соціальних та інших фондів. Так було у

побудову бухгалтерського обліку покладено принцип періодизації,

за яким визначають період, за який повинні бути визначені фінан-

сові результати, і дати, на які слід визначити фінансовий стан гос-

подарства та складати фінансову звітність.

Поступове ускладнення економіко-правових, тобто ринкових

відносин  у  світовому  аспекті,  формування  кожною  державою

своєї законодавчої бази для ведення бухгалтерського обліку (ра-

хунковедення) призвели до появи різних (в окремих випадках не-

сумісних) визначень об’єктів і методичних прийомів ведення бу-

хгалтерського  обліку.  Особливо  це  стало  відчутним  у  першій

половині XX ст. з так званим «переливанням капіталу» інвести-

ційними процесами міжнародного характеру, коли інвестор хотів

знати,  як  ведуть  бухгалтерський  облік  на  підприємстві  другої

держави, куди він вклав свій капітал. Так з’явилась потреба в ор-

гані, який би регулював побудову бухгалтерського обліку в між-

народному масштабі. І таке сталося з появою Міжнародних орга-

нізацій з бухгалтерського обліку: спочатку бюро в Брюсселі, яке

розробляло рекомендації по узгодженню бухгалтерського обліку

в ЄС у формі «директив», а потім — у Лондоні у формі комітету, яке розробляло рекомендації у формі «міжнародних стандартів». Так поступово сформувалися загальноприйняті у міжнародній практиці принципи бухгалтерського обліку .які формують його як інструмента управління економікою.

Сьогодні, базовими (загальноприйнятими, концептуальними) принципами побудови бухгалтерського обліку (рахунковедення) є такі: автономність; двоїстість (економіко-правова) (вартість ак- тиву має дорівнювати вартості пасиву); вартісне вимірювання; історична собівартість; історизм, на основі хронологічної реєст-

рації фактів господарювання; доказовість: первинного доказу (документу) про господарський факт; історичної, (хронологічної) реєстрації господарських фактів; індивідуалізації та персоніфіка- ції господарських фактів — явищ і процесів у системі аналітич- них рахунків; періодичність: складання балансу періоду за визна- чений період ; стабільність, наявність наказу про обрану господ-

дарством облікову політику.

Розуміння та узгодженість цих принципів є одним із важливих

завдань бухгалтерської науки на сучасному етапі. Директиви ЄС

та сформовані за три останні десятиріччя Міжнародні стандарти

бухгалтерського обліку, їх переклад різними мовами, розробка

Національних  стандартів  у  різних  країнах  (у  т.ч.  і  в  Україні)

сприяли значному зближенню бізнесменів різних країн, які через

систему бухгалтерського обліку отримали можливість розуміти

одне одного.

Поступове ускладнення ринкових відносин вимагає від госпо-

даря (власника) відповідної структуризації системи управління го-

сподарством, тобто економікою. Сьогодні управляти господарст-

вом  (економікою)  можна  тільки  на  засадах  ринкової  логічної

системи. Вона полягає в дотриманні такої логічної структурної по-

будови бухгалтерської системи, як інструменту управління.: що я

хочу робити на ринку (бізнес-план); що я фактично зробив (дані

аналітичних рахунків та інших записів у відповідності до вищена-

ведених принципів, чи так зробив, як хотів (система контрольних

таблиць); що, як робити далі (система аналітичних таблиць).

Така система вимагає відповідної структурної побудови бух-

галтерського обліку (рахунковедення) на підприємстві (рис.1).

З точки зору суспільства, до цієї схеми дії власника додається

ще один процес — процес аудиту — перевірки суспільством його

уповноваженим аудитором, чи так робить учасник ринку (влас-

ник), як це передбачають закони, нормативні документи або на-

дані власникові суспільством права.

I           rocl!OJlAPCTBO-Y4ACHI1K PHI IKY      I

            t          

BHPOEHVIUTBO, I1A.D;AHH51 II OCJ1Y. TOPf'IBJUI , I3MKOHAHH51 POEJT TOW:O

rOC IIO.D;APCbKA CHCTEMA YDPABIDHH51           YTIP

Pi

I           <l>AKTWIHA .D;l51JlblllCTb

I           El3HEC - 11J1AH      I           I           oYXT'AnTEPCbl<.YfA  OE>nJK   

            1                      l           l           1

PErYIDOBAH

W,O XO'-I EMO

w,o      51K 3POEJ1EHO      LJOMY HE

3POonEHO    - TAK5IK

0          I           I

<l>AKTJ1llHO

r-----+

qJ1TAK51K

XOTinOCb

f-------oo

00        POEHTH?      XOTIJ10C5I? ±

r10KA3I-II1KI1

            I           OEnJK  c:t> AKTIB  I           I           I

El3HEC - ITJ1AHY

l

AHAJ11Tl1LJHJ1.:tt

OEJ11K

l           -           KOHTPOJTh

IIEPEB!PKA TAOEJ1JKY ±

DnAJ-JY OEJUKYTA KOI ITPOJ110

I           EYxrAJITEPCbl<.YfA OE.JllR KOHTPOJlh 1 AHAJU3   I

c:t>JHAHCOBH M   I           ITO.D;ATKOBHti     I I3l!YTPTTUHbOl' OCTI

30B!lllUHIM CYCIDJTbT-IJiiH  AYJl,VIT I  HAKA3 IIPO OEIDKOBY ITOJIITHKY           I

P -tc. I . CacTeMa 6yxnunepcbKoro o6niKy, KO TJJOmo  Til aHa'I13Y B yrrpan.nnJJ-ti.uiH1lhJJicTIO   eKOHOMiKoiO)

Чая В. Т.

д-р екон.наук, професор,

заст. зав. кафедри обліку, аналізу та аудиту, Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова, м. Москва, Росія