Инвестиционные деньги — связующее звено в системе «финансы-учет-кредит»
Древнейшим механизмом в экономике является амортизаци- онный — восстанавливающий износ орудий и инструментов про- изводства. Этот механизм можно назвать «колесом» экономики — аналогично колесу в механических системах. Действительно, амо- ртизационное восстановление естественно для изношенного капи- тального имущества, основных средств — оно обеспечивает рабо- ту капитальной ячейки в режиме «вечного двигателя». Износ и амортизация — противоположные сущности: первое — разрушает объект, а второе — восстанавливает, возрождает его. Кроме того, за время накопления амортизационных денег до нужной для обновления капитала суммы технический прогресс удешевляет прежние и предлагает примерно за те же деньги но- вые более производительные модели. Поэтому предприятие на основе амортизации не только восстанавливает прежнюю произ- водственную мощность, но и увеличивает её(!). В этом процессе развития подключается и второй инвестиционный источник — прибыль, значительно увеличивая возможности технического ра- звития. Однако, этот факт не принят во внимание при новациях с Планом счетов в российском бухгалтерском учете. Так, измени- лось название счета №02 «износ основных средств» — его назва- ли «амортизацией», что вообще противоречит здравому смыслу (как если бы пропасть назвать горой, могилу — жильём). Устранение амортизационного механизма с отменой целевых денег на восстановление износа привело за 15 лет к существенному обветшанию капитальных средств в российской экономике — износ оборудования в промышленности увеличился с 35 \% до 50\% и бо- лее. Амортизационные деньги переместились в прибыль, но не все- гда и не у всех предприятий итог работы прибыльный (или есть прибыль в смешных размерах), а без достаточной прибыли — нет источника восстановления. Вытесненные в прибыль (если она есть) амортизационные деньги потеряли целевую направленность и отст- раненность от текущих трат. При этом природа амортизации — до- лговременное накопление предприятиями денег на инвестиционных счетах для последующих крупных трат капитального характера — была уничтожена. Устранение специальных денежных счетов с до- лговременными накопительными суммами лишило банковскую си- стему «длинных денег», а экономику — естественного источника развития. Вот так бухгалтерский учет стал разрушать экономику страны. Интересно, что устранение из экономики амортизационного механизма проведено простым письмом Минфина РФ без какого- либо научного обсуждения, без освещения в прессе, без дебатов в Думе — при том, что амортизация относится к показателям макроэ- кономики (как «потребление капитала»), входит в структуру ВВП, показывает степень изношенности капитальных объектов, подле- жащую восстановлению. Доля амортизации в структуре затрат на продукт снизилась за 1995—99 гг. почти в два раза, а в инвестици- онных источниках — упала с 21 \% до 16 \% — пока в отчетах фигу- рировал «фонд развития». Новый век начался вообще без амортиза- ционного источника… Но уже через два года государственная статистика доложила о якобы его возрождении! В справочниках го- сударственной статистики, начиная с выпуска 2001 года, вдруг вновь появляется амортизация — как источник финансирования инвестиций(!) — именно с того года, когда амортизационный ис- точник уже напрочь исключен из балансов всех отраслей — то есть полностью изгнан из экономики! Горе-статистики берут сведения со счетов износа (№02) — переименованных в «амортизацию»– трактуя их в противоположном смысле, как отложенные на ренова- цию деньги. А надо бы знать, что суммам на счете №02 вообще не соответствуют какие-либо деньги и никак не может износ быть ис- точником развития. А в госсправочнике доля амортизации в источ- никах инвестиций показана существенная: на уровне 22—18 \%. Фа- ктически же этих денег нет!! То есть это безграмотная дезинфор- мация и фактическое финансирование инвестиций все эти годы было существенно меньше (на суммы несуществующей амортиза- ции). Не исключено, что и в странах содружества имеет место такая же ситуация с бухгалтерским учетом и статистикой. Естественная природа длинных денег — в их связи между фи- нансами, закрепленными бухгалтерским учетом в денежных реа- лиях, и кредитом, оформленным в банковскую денежную систему. Действительно, длинные, то есть свободные долгое время от хо- зяйственного оборота деньги, не могут появиться иначе, как отв- лечением из этого оборота при отсутствии целей развития! Предп- риятия отчуждают свободные деньги из хозяйственной сферы в сферу банковского кредита — что формирует финансовую базу длинных кредитных денег в их инвестиционной направленности. Если не загонять бизнес в ссудный тупик процентом, превышаю- щим реальную эффективность капитальных вложений (в конце прошедшего века — около 15 \%), то процесс развития будет обес- печен и деньгами, и отдачей от инвестиционных вложений. Уче- ный мир не оставляет без внимания эту ситуацию. На октябрьской 2012 г. ХI Международной конференции в г. Житомире редкий доклад не затрагивал вопрос источников инвестирования эконо- мики, проблему изношенности капитала и роли амортизации. Вернуться к обсуждению вопроса о роли амортизации следует теперь уже в межсекториальном экономическом рассмотрении «производство—финансы—учет—кредит» — такой подход спо- собен выявить глубинные взаимодействия между названными сферами, в которых финансы предприятий обеспечивают кредит- ную сферу длинными инвестиционными деньгами. Проблема решится, если хозяйства будут заранее планировать суммы на восстановление износа и на модернизацию оборудования, а бан- кам — привлекать эти амортизационные деньги в долгосрочные вложения на благоприятных для вкладчиков условиях. В завершение еще раз подчеркнем ту истину, что без знания бух- галтерского учета не может быть понимания экономики — ни в те- оретическом осмыслении, ни в практическом действии. А непони- мание ведет к ситуациям смешения смешного с вредительским.
Левицька С. О., д-р екон. наук, професор, в.о. першого проректора, Національний університет водного господарства та природокористування
ПАРАДИГМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Облік, як галузь сучасного пізнання, розвивався, змінювався і поступово оформився у сукупність концепцій, законів, аксіом, правил і процедур, за допомогою яких кількісні та якісні резуль- тати господарської діяльності трансформуються в інформацію для прийняття управлінських рішень. Об’єктивна та своєчасна інформація як продукт раціональної системи обліку діяльності суб’єкта господарювання забезпечує достовірність показників звітності, є важливою передумовою прийняття ефективних управлінських рішень у поточному періо- ді та на перспективу. Підтримуємо думку проф. М.С. Пушкаря щодо залежності об- лікової методики від соціально-економічної ситуації в країні: «…ідеальна система обліку ґрунтується на визначенні загальної мети розвитку бізнесу, врахуванні запитів на інформацію різних груп користувачів, які мають різні цілі» [4]. На сучасному етапі формування інформаційних ресурсів пост- індустріальної економіки з підвищенням вимог з боку користува- чів до відображення результатів господарської діяльності перег- лядається науково-практична база облікової системи вітчизняних суб’єктів, її наповненість. Вивчення методології обліку та звітності займає одне з прові- дних місць у наукових працях вітчизняних вчених-обліков- ців М.Т. Білухи, В.В. Сопка, С.В. Свірко, В.С. Рудницького, В.Г. Швеця, Ф.Ф. Бутинця, Ю.А. Кузьмінського, Т.М. Сльозко, Є.В. Мниха та ін. Потребують подальших досліджень альтернативні підходи застосування методів підсистем господарського обліку, оцінка результативності облікового інформаційного ресурсу. Облік — це реєстрація та узагальнення параметрів економіч- ної діяльності суб’єкта із використанням документарних таабо електронних носіїв інформації [3]. Розвиток економічних відно- син, реформування податкової та бюджетної законодавчої бази обумовлюють якісно нові вимоги до результативності обліку. На початку другої половини ХХ ст. у США відбулася визначна подія, що відіграла важливу роль у подальшому розвитку бухгал- терського обліку — переорієнтація основної мети існування бух- галтерського обліку від визначення об’єктивних показників оцінки до надання повної та достовірної інформації. Відтак, бухгалтерсь- кий облік перетворився із вимірювального інструменту на інфор- маційну базу, що забезпечує прийняття управлінських рішень. У 1966 році Американська асоціація бухгалтерів як головна академічна бухгалтерська організація опублікувала Положення про базову теорію бухгалтерського обліку (далі — Положення). Р. Стерлінг Положення оцінив так: «комітет запропонував нам розглянути бухгалтерський облік як вимірювально-інформа- ційну систему. При такому новому розумінні бухгалтерського обліку вимірювання в бухгалтерському обліку є завершальною операцією» [6]. В умовах постіндустріальної економіки облікова інформація по- винна: дотримуватись загальних принципів обліку; виконувати фу- нкції виробничого ресурсу суб’єкта — забезпечувати надходження економічних вигод (результативність використання); бути інформа- ційно-комунікативною за результатами проведення аналізу, оцінки, виміру, реєстрації фактів господарської діяльності, узагальнення та передачі облікового інформаційного ресурсу (ОІР) користувачам. На етапах формування Концепції сталого національного розвит- ку важливу роль відіграє відображення обліковим інформаційним ресурсом питань збалансованого розвитку соціально-економічних та екологічних складових як на рівні держави, так і на рівні суб’єкта господарської діяльності. Підходи до розробки ОІР мають бути зо- рієнтовані на інформаційне забезпечення управлінських рішень що- до комплексного розв’язання наступних питань: • збалансованого росту темпів виробництва та споживання; • системного зниження викидів у навколишнє природне сере- довище, забезпечення охорони та відтворення довкілля; • дотримання затверджених урядом соціальних гарантій та соціальних стандартів. ОІР може бути визнано результативним при умові забезпе- чення ним наступних принципів та функцій. Основні функції ОІР: • інформаційна: є носієм інформації про здійснений факт гос- подарської діяльності; • контрольна: є знаряддям попереднього, поточного та насту- пного контролю; • кумулятивна: за певні звітні періоди дає можливість нако- пичувати інформацію, порівнювати та аналізувати її; • комунікативна: виступає засобом зв’язку, передачі інформа- ції в часі та просторі як у середині суб’єкта, так і в рамках його регуляторно-економічної інфраструктури; • управлінська: на основі ОІР приймаються оперативні та стратегічні рішення; • організаційна: визначає інструментарій та процедури органі- заційних заходів по реалізації адміністративної політики; • оптимізаційна: сприяє проведенню поточних і прогнозних розрахунків щодо покращення динаміки показників та умов фун- кціонування суб’єкта; • регулююча: здійснює ефективний вплив на суб`єкт управління у випадку відхилення фактичних параметрів від запланованих; • прогнозування: визначає основні тенденції, закономірності та показники господарської діяльності на перспективу; • аналітична: використовується для визначення показників оцінки техніко-економічного стану діяльності суб`єкта. Серед основних принципів ОІР: доцільність, достовірність, по- внота, оперативність, правильність формування, безперервність, лаконічність. Враховуючи важливість відображення економічних, екологіч- них та соціальних складових господарської діяльності суб’єкта, ОІР — це результат узагальнення облікової інформації підсистем господарського обліку (табл. 1).
ПІДСИСТЕМИ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ СУБ’ЄКТІВ Таблиця 1
ОІР доцільно розглядати за двома послідовними етапами фо- рмування: обліково-аналітичному та адміністративно-управлінсь- кому (рис. 1). Сучасна система менеджменту обумовлює розвиток нових ви- дів обліку: креативного (творчого) обліку, маркшейдерського (облік стану та руху виробничих запасів, корисних копалин), де-
Формування ОІР
В залежності від організаційно- економічних особливостей діяльності суб’єкта
На рівні суб’єкта господарської діяльності
управлінський Обліково- аналітичний
Контрольно- аналітичні процедури Первинний, аналітичний та синтетичний облік
Рис. 1. Організаційна модель облікового інформаційного ресурсу суб’єкта господарської діяльності
Спірним, на наш погляд, є питання існування «прогнозного обліку» та «стратегічного обліку» в підсистемі бухгалтерського обліку. Цілком можна вести мову щодо очікуваних результатів після дати підготовки звітності за наслідками зміни сальдо на ра- хунках нарахованих доходів (рах. 373), нарахованих резервів сумнівних боргів (рах. 38), поточної заборгованості за довгостро- ковими зобов’язаннями (рах. 61), забезпечень майбутніх витрат і платежів (рах. 47) та ін. Невирішеними залишаються альтернативи оцінки результати- вності отриманого ОІР. На нашу думку, цілком можливий підхід за показниками результативності: — затрат: профінансованих витрат на підготовку ОІР (заро- бітна плата з нарахуваннями задіяного персоналу, витрати на програмне забезпечення, амортизація основних засобів, які вико- ристовуються, витрати на підвищення кваліфікації обліково- економічних працівників тощо); — продукту: переліку форм підготовленої звітності; — ефективності: забезпечення позитивної динаміки основ- них показників діяльності за наслідками прийняття на основі ОІР управлінських рішень; — якості: міра задоволення потреб користувачів. Забезпечення результативності ОІР на засадах його цілісності, си- стемності та повноти передбачає, насамперед: уніфікацію методики підсистем обліку, показників звітності, термінологічних термінів; га- рмонізацію методології бухгалтерського обліку підприємницької та непідприємницької діяльності на принципах Міжнародних стандар- тів бухгалтерського обліку; безперервну професійну освіту фахівців з обліку; реалізацію програми сертифікації бухгалтерів та аудиторів; залучення науковців і практиків до обговорення проектів законодав- чих і нормативних актів з обліку, звітності, аудиту тощо.
Література 1. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку / Білуха М.Т. // Підру- чник. — К., 2000. — 692 с. 2. Гуцайлюк З.В. Прогнозний (стратегічний) облік / Гуцайлюк З.В. //. Науково-практичний журнал Міністерства фінансів України «Бухгал- терський облік і аудит». — 2006. — №2. 3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 Редкол.: С.В. Мо- черний та ін. — К.: Видавничий центр «Академія». — 2000. — 864 с. 4. Пушкар М. С. Ідеальна система обліку: концепція, архітектура, інформація [монографія] / М. С. Пушкар, М. Г. Чумаченко, — Терно- піль : Карт-бланш, 2011. — 336 с. 5. Сльозко Т.М. Види обліку: новітня інтерпретація Сльозко Т.М. // Фінанси України. — №1. — 2007 — 118 с. 6. Sterling A statement of basic accounting theory: a review article Robert Sterling \ Jornal of Accounting Research. — 1967. — Vol. 5. — No. 1. — P. 95 — 112 р.
Максімова В. Ф., д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри бухгалтерського обліку та аудиту, Одеський національний економічний університет
|
позитарного (облік цінних
паперів), динамічного (реєстрація фа- ктів господарського життя з метою
вимірювання ефективності господарської діяльності), актуарного (облік зміни
ринкової вар- тості суб’єкта) та ін. [2; 5]. |
