Стратегічний аналіз - Навчальний посібник (Головко Т. В., Сагова С. В.)

1.3. економічна стратегія як сукупність господарських та аналітичних дій

Економічна стратегія — це система й механізм стратегічного управління активами і капіталом підприємства в умовах відсут­ності точної та детальної картини майбутнього.

Стратегічне управління не відокремлене від системи управління підприємством у цілому. Цикл стратегічного управління передбачає довгостроковий період і включає в себе кілька циклів середньострокового управління, а останнє — кілька циклів коротко­строкового (поточного) управління. Це забезпечує безперервність реалізації стратегії. Задачі управління в процесі реалізації стратегії конкретизуються і передаються з контуру стратегічного управління в контури середньострокового і поточного управління, а також у виробництво.

Кінцевою метою будь-якого виробництва в ринкових умовах є створення товарів (надання послуг) для задоволення потреб споживачів.

Економічна стратегія підприємства в контурі поточного управління передбачає:

організацію виробничої кооперації та науково-технічного співробітництва;

забезпечення збалансованості діяльності за стадіями життєвого циклу продукції;

створення нових механізмів інвестування в розширення і науково-технічний розвиток підприємства;

досягнення узгодженості інтересів держави і власників підприємств щодо використання природних ресурсів;

ефективне використання основного та оборотного капіталу.

Для виконання економічної стратегії підприємства необхідно всебічно вивчити процес виробництва.

Виробництво — це процес використання робочої сили і обладнання у поєднанні з природними ресурсами та матеріалами для виготовлення необхідних товарів і надання послуг. Праця, капітал та природні ресурси — це фактори виробничого процесу. Товари і послуги — продукти процесу виробництва.

Процес виробництва являє собою форму виробничого капіталу, пов’язану з двома іншими формами капіталу — грошовою та товарною і відповідно з двома стадіями його кругообігу. Але основою цього перетворення є виробництво, в процесі якого відбувається самозростання вартості капіталу підприємства. Важливими факторами ефективного управління кругообігом капіталу є аналіз і контроль витрат підприємства, калькуляції продукції. Аналіз собівартості продукції дає змогу виявити збиткові види продукції, з’ясувати причини таких збитків і прийняти відповідні рішення, наприклад зняти продукцію з виробництва; реорганізувати технологічний процес; внести зміни у конструкцію продукції; замінити упаковку тощо. Система контролю за витратами підприємства базується на порівнянні реальних витрат з прогнозними або нормативними за такими статтями, як матеріали, витрати на оплату праці, накладні витрати та інші.

Розглянемо суть витрат, калькуляції, обліку та їх місце в управлінні активами підприємства.

Витрати виробництва будь-якого підприємства класифікуються на змінні та постійні. Змінні або прямі витрати пов’язані з конкретними сегментами контролю, постійні — зі звітним періодом. Змінними витратами можна управляти за центрами відповідальності, тоді як постійні витрати або витрати періоду не пов’я­зані з конкретними сегментами господарської діяльності і не можуть контролюватися ними. З метою посилення відповідальності, контролю за витратами доцільно планувати, обліковувати і контролювати їх за кожним продуктом у центрах відповідальності на рівні змінних витрат, а постійні витрати — на рівні структурних одиниць і підприємства в цілому. Такий метод обліку витрат називають маржинальним. Він дає змогу контролювати витрати і формувати звітність за сегментами підприємства, оцінювати діяльність кожного сегмента.

Менеджери різних рівнів підприємства використовують інформацію маржинального обліку та звітності в межах своєї компетенції. Менеджер з питань реалізації використовує інформацію щодо асортименту та кількості реалізованої продукції, керівник виробництва ретельно вивчає звітність кожної виробничої структури, менеджер з постачання ресурсів здійснює контроль за своєчасним надходженням сировини, матеріалів тощо, менеджер із загальних питань користується щомісячною звітністю про проведені операції, виконувані різними підрозділами підприємства. Керівники різного рівня потребують чіткого і докладного звіту, який відображав би внесок кожного сегмента діяльності в одержання прибутку за звітний період.

При маржинальному методі обліку витрат калькуляція собівартості здійснюється за змінними витратами, які є частиною витрат виробленої продукції. До початку калькуляції потрібно розмежувати витрати на постійні та змінні. Кожний вид змінних витрат надає керівництву підприємства більш контрольовану інформацію щодо витрат і тим самим допомагає збільшувати прибутковість окремо взятого продукту.

Аналіз калькуляції собівартості за змінними витратами може сприяти удосконаленню програми керівництва з одержання прибутку і поліпшити загальний економічний стан підприємства. Таким чином, маржинальний метод обліку та контролю витрат підприємства створює умови для оцінки виробництва за сегментами підприємства і надає інформацію про внесок кожного сегмента у формування прибутку підприємства.

Аналіз внесків сегментів підприємства в його господарську діяльність та визначення перспектив на майбутнє здійснюється за даними бухгалтерського обліку, який може надавати облікову інформацію за сегментами відповідальності та видами готової продукції, робіт і послуг. Цьому сприяє нова система бухгалтерського обліку в Україні та План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, який набрав чинності з 1 січня 2000 р. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» чітко класифікує витрати на змінні та постійні. Методологічні засади забезпечують умови для планування і обліку витрат відповідно до стратегії підприємства за сегментами відповідальності, видами продукції, робіт та послуг, дають можливість проаналізувати вне­сок сегментів у господарську діяльність підприємства. В табл. 1.1 наведені дані за видами продукції та функціями внесків сегментів у господарську діяльність, які формуються відповідно до методологічних засад бухгалтерського обліку.

З таблиці видно, що підприємство виробляє три види продукції: А, Б та В в окремих цехах. За кожним видом продукції і по підприємству в цілому у відповідних рядках таблиці наведено облікову інформацію щодо обсягів реалізації. За кожним продуктом, що реалізує підприємство, показано відносний маржинальний дохід в обсязі його реалізації: продукт А (62,5 \%), продукт Б (60 \%), продукт В (50 \%).

Крім того, показано відносний вклад кожного продукту в загальний маржинальний дохід:

 

Продукт А

— 3750 грн. (41,7 \%)

Продукт Б

— 4500 грн. (50,8 \%)

Продукт В

— 750 грн. (8,3 \%)

Сукупний маржинальний дохід

— 9000 грн. (100 \%)

Таблиця 1.1

АНАЛІЗ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ТА ФУНКЦІЙ ВНЕСКІВ СЕГМЕНТІВ У ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Показники

Загальний обсяг

Види продукції

А

Б

В

грн.

відсоток від продажу

грн.

відсоток від продажу

грн.

відсоток від продажу

грн.

відсоток від продажу

Подпись: 181

2

3

4

5

6

7

8

9

1. Реалізація*

15 000

 

6000

 

7500

 

1500

 

2. Змінні витрати

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Прямі

4500

30

1500

25

2400

32

600

40

2.2. Загальновиробничі

1500

10

750

12,5

600

8

150

10

3. Разом (р. 2.1 + р. 2.2)

6000

40

2250

37,5

3000

40

750

50

4. Маржинальний дохід (р. 1 – р. 3)

9000

60

3750

62,5

4500

60

750

50

5. Постійні прямі витрати

 

 

 

 

 

 

 

 

5.1. Виробництво

2250

15

900

15

1050

14

300

14

5.2. Витрати на збут

750

5

300

5

300

4

150

10

6. Разом ( р. 5.1 + р. 5.2)

3000

20

1200

20

1350

18

450

30

7. Маржинальний прибуток (р. 4 – р. 6)

6000

40

2550

42,5

3150

42

300

20

8. Постійні непрямі витрати

 

 

 

 

 

 

 

 

8.1. Виробництво

1500

10

8.2. Витрати на збут

750

5

8.3. Витрати на дослідження

450

3

8.4. Адміністративні витрати

300

2

9. Разом (р. 8.1 + р. 8.2 + р. 8.3 + р. 8.4)

3000

20

10. Валовий прибуток (р. 7 – р. 9)

3000

20

Подпись: 1911. Реалізовано одиниць готової продукції

10 000

20 000

1000

12. Ціна одиниці продукції

0,60

0,375

1,50

13. Коефіцієнт постійних  непрямих витрат (р. 9 : р. 6)

1,0

14. Постійні прямі і непрямі витрати (р. 6 ´ р. 13 + р. 6)

6000

2400

2700

900

15. Коефіцієнт виручки (р. 4 : р. 1)

0,6

0,625

0,6

0,5

16. Точка беззбитковості

10 000

3840

4500

1800

* Дані стосуються чистої реалізації і чистого доходу.

З даних, наведених у таблиці, можна одержати інформацію для аналізу планових (бюджетних) показників структури витрат як по підприємству в цілому, так і за окремими видами продукції, а також для аналізу беззбитковості.

Так, коефіцієнт виручки розраховується діленням маржинального прибутку на виручку і за даними таблиці 1.1 становить:

за продуктом А — 0,625;

за продуктом Б — 0,6;

за продуктом В — 0,5;

по підприємству — 0,6.

Беззбитковий обсяг реалізації розраховується за формулою:

.

За постійних витрат точка беззбитковості дорівнює за продуктами:

А             — 3840 грн. при обсязі реалізації — 6000 грн.;

Б             — 4500 грн. при обсязі реалізації — 7500 грн.;

В             — 1800 грн. при обсязі реалізації — 1500 грн.

Аналіз показує, що продукт В за постійними прямими і непрямими витратами є збитковим. Сума збитку становить 300 грн. (1500 – 1800 = –300).

Таким чином, маржинальна собівартість і маржинальний метод обліку витрат дають змогу пов’язати прямі змінні витрати з місцями їх виникнення і з центрами відповідальності, що сприяє посиленню контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства.