4.4. прогнозування складових елементів бізнесу4.4.1. Операції зі створення стартового капіталу Ділова система бізнесу являє собою комбінацію дій людей, матеріальних засобів і грошових коштів, обладнання. При наявності цих чинників і інших фінансових умов, зафіксованих у бухгалтерському балансі, вони є відправною інформацією для прогнозування бізнесу. Якщо бізнес починається з нульового фінансового старту, то для його здійснення необхідно насамперед сформувати майно — довгостроковий та поточний капітал і тільки за таких умов можна виробляти продукцію, надавати послуги, оновлювати матеріальні ресурси, удосконалювати технологію, планувати, створювати та використовувати прибуток. Приміром, для формування основного і оборотного капіталу створюється підприємство з початковим капіталом 150 тис. грн., в установі банку відкривається поточний рахунок, на який перераховуються ці гроші. Крім цього, залучається позиковий капітал шляхом одержання банківського кредиту на суму, наприклад 50 тис. грн., що надходять на поточний рахунок підприємства. Отже, власний і позиковий капітали становитимуть 200 тис. грн. Підприємство для здійснення економічної функції має намір придбати основні засоби — устаткування на суму 100 тис. грн.; матеріальні цінності — сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо — на суму 50 тис. грн. Виходячи з цих умов стартова модель бухгалтерського прогнозного балансу відображена у табл. 4.2. Перша і друга фінансові операції характеризують створення активів на суму 200 тис. грн., водночас формуються зобов’язання перед власниками і позичальниками на таку ж суму. Третя і четверта фінансові операції ілюструють перетворення форми активів: грошової — на основні засоби на суму 100 тис. грн. і на оборотні матеріальні засоби на суму 50 тис. грн. Р. 5 показує склад активів і структуру зобов’язань після того, як будуть здійснені ці операції. Р. 6 містить дані щодо структури активів і зобов’язань. Із загальної суми активів половина припадає на довгострокові активи, по 25 \% — на матеріальні активи і на грошові кошти. 75 \% зобов’язань становить власний капітал і лише чверть — позиковий. Спрогнозувавши фінансові операції щодо створення стартового капіталу, підприємство потім прогнозує поточні операції на майбутній період — обсяг продажів, витрати, пов’язані з виробництвом і продажем, прибуток тощо. За наявності вихідного капіталу при прогнозі майбутньої господарської діяльності враховують фінансові операції, пов’язані з відновленням основного капіталу, з орендою основних засобів. Розглянемо особливості їх прогнозування і побудову на їх основі структурної моделі прогнозного бухгалтерського балансу. Таблиця 4.2 СТАРТОВА МОДЕЛЬ ПРОГНОЗНОГО БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ
4.4.2. Операції з відновлення основних засобів Підприємство може прогнозувати заміну обладнання за таких причин: збільшення обсягів виробництва продукції; поліпшення якості; зниження рівня витрат; забезпечення диверсифікації виробництва. Порядок капіталовкладень на придбання нового обладнання визначається фінансовою службою підприємства відповідно до стратегії його розвитку на майбутній період. Перед тим, як використати капітал на придбання обладнання, яке замінить існуюче, підприємство повинно бути впевнено, що його інвестиції принесуть достатній прибуток у формі річної економії. Це виявляється шляхом зіставлення експлуатаційних витрат за існуючого і запланованого до придбання обладнання. При цьому умовно вважають, що кількість та якість продукції, яка виробляється, залишаються незмінними. Порівняння показує різницю в рівнях річних експлуатаційних витрат, і якщо вона на користь нового обладнання, то це є запорукою майбутніх прибутків. Розглянемо операції щодо відновлення основних засобів на такому прикладі: початкова вартість обладнання, що підлягає заміні, — 80 000 грн.; сума його амортизації — 50 000 грн.; надходження грошових коштів від продажу заміненого обладнання передбачається в сумі 29 000 грн. Нове обладнання вартістю 60 000 грн. придбавається за рахунок власних коштів. Суми експлуатаційних витрат, відсотка як «вартості втраченої можливості» і амортизації за замінним та новим обладнанням подані в табл. 4.3. Таблиця 4.3 СУМИ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВИТРАТ НА ДІЮЧЕ І НОВЕ ОБЛАДНАННЯ
Дані табл. 4.3 свідчать про доцільність заміни старого обладнання, тобто придбання нових основних засобів є надійним капіталовкладенням. Для придбання основних засобів підприємству потрібно або витратити власні кошти, або позичити їх. В останньому випадку підприємство повинно заплатити винагороду кредитору у вигляді відсотка. Якщо ж підприємство витрачає власні кошти, то й у цьому випадку проводиться нарахування певного відсотка як «вартості втраченої можливості». Для зіставлення цей відсоток повинен бути віднесений і до вартості наявних основних засобів. Це зумовлено тим, що підприємство за весь період, протягом якого в наявні основні засоби вкладений деякий капітал, втрачало певний прибуток, який можна було б одержати, якби капітал інвестувався б в інший спосіб. При реалізації обладнання підприємство одержить 29 000 грн. При ставці 10 \% сума відсотка за заміненими основними засобами становитиме 2 900 грн., за придбаними (за цією ж ставкою) — 1210 грн. В табл. 4.4 наведено модель прогнозного балансу по заміні основних засобів. Початковий баланс дорівнює 260 000 грн. До складу активів входять: основні засоби на суму 250 000 грн.; амортизація — 90 000 грн.; грошові кошти — 100 000 грн. Зобов’язання складаються з капіталу в 260 000 грн. Операція 2.1 відображає вибуття основних засобів з початковою вартістю 80 000 грн. Операція 2.2 характеризує списання амортизації на суму 50 000 грн., нарахованої на основні засоби, що вибувають. Операція 3 показує надходження грошових коштів за реалізоване обладнання на суму 29 000 грн. Операція 4 відображає придбання нових основних засобів на суму 60 000 грн. За операцією 5 реєструється збиток від реалізації основних засобів на 1000 грн., який переноситься до прогнозного балансу. Експлуатація діючого та нового обладнання пов’язана з певними витратами, фактичні суми і структура яких наведені у відповідних графах табл. 4.3 і в рядках 7—9 і 11—13 табл. 4.4. Особливостями моделі прогнозного балансу із заміни обладнання є відображення в активі історичних і прогнозних витрат на експлуатацію основних засобів, а в зобов’язаннях — історичних та прогнозних прибутків і збитків. Загальні суми історичних та прогнозних витрат заносяться у вигляді від’ємних величин у відповідні графи «Прибутків і збитків». Перевірочний баланс, отриманий шляхом підсумовування показників за відповідними графами, відображений у р. 15. За р. 16 шляхом зіставлення граф «Прибутки і збитки історичні» та «Прибутки і збитки прогнозні» виявлено фінансовий результат у сумі 3620 грн., який свідчить про доцільність заміни основних засобів. Підсумовуючи р. 15 і 16, одержуємо у р. 17 прогнозний баланс підприємства щодо заміни обладнання й суми експлуатаційних витрат. Таблиця 4.4 МОДЕЛЬ ПРОГНОЗНОГО БАЛАНСУ ЗАМІНИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Закінчення табл. 4.4
За прогнозним балансом можна зробити деякі аналітичні висновки. Згідно з початковим історичним балансом знос основних засобів становив 36 \% ((90 000 / 250 000) × 100), а за прогнозним балансом він дорівнював 18,5 \% ((42 570 / 230 000) × 100). Тобто прогнозований баланс являє собою значно поліпшену якісну структуру основних засобів. Аналіз витрат та їхньої структури показує, що прогнозована заміна основних засобів даватиме щорічну економію експлуатаційних витрат у сумі 4620 грн. і сприятиме зростанню економічної ефективності. 4.4.3. Прогноз орендних операцій Оренда — угода, згідно з якою орендодавець передає орендарю право користуватися за плату об’єктом оренди на певний період часу. Відповідно до міжнародних стандартів обліку оренду класифікують на фінансову та операційну. Фінансова оренда — оренда, за якою до орендаря переходять усі ризики і переваги, пов’язані з об’єктом оренди. Така оренда забезпечує орендодавцю відшкодування капітальних витрат, а також прибуток на інвестований капітал. Оренда називається операційною, якщо ризики і переваги, пов’язані з володінням об’єктом, не переходять до орендаря. Підприємство за рахунок оренди будинків, обладнання та інших об’єктів основних засобів може нарощувати свої виробничі потужності. Орендовані основні засоби при фінансовій оренді не стають власністю орендаря, але їх відповідно до міжнародних стандартів необхідно відображати в балансі орендаря як активи та зобов’язання в рівних сумах на дату набрання чинності договору оренди. Підприємства можуть користуватися фінансовим лізингом, оформивши його договірними відносинами, де передбачаються всі умови оренди. При фінансовій оренді в орендаря зростають довгострокові активи й водночас на цю ж суму збільшуються довгострокові зобов’язання щодо оренди (табл. 4.5). Хоча насправді засоби, орендовані підприємством, йому не належать, проте вони включаються в суму засобів, які належать підприємству. Таким чином, фінансова оренда є винятком із загального правила про те, що засоби підприємства включають суму засобів виробництва і права власності, що належать підприємству. Таблиця 4.5 МОДЕЛЬ ПРОГНОЗНОГО БАЛАНСУ З ОРЕНДИ МАЙНА
Початкову вартість орендованих основних засобів підприєм- ство відшкодовує шляхом нарахування амортизації, виходячи з початкової вартості і терміну оренди. У нашому прикладі термін оренди — 5 років. Таким чином, прогнозована річна сума амортизації дорівнює 24 000 грн. (120 000 : 5), відшкодовується вона за рахунок прогнозованого прибутку. Отже, орендар повинен щорічно відшкодовувати орендодавцю 24 000 грн. шляхом виплати коштів з одночасним зменшенням на цю ж величину зобов’язань за орендою (операція 3а). Річна сума відсотків (2400 грн.) сплачується грошовими коштами і відноситься на витрати з оренди (операція 3б). Наприкінці прогнозованого періоду сума витрат з оренди відшкодовується за рахунок прогнозованого прибутку (операція 4). При операційній оренді орендна плата відноситься орендарем у кожному звітному періоді на рахунок прибутків і збитків. З проведеного аналізу змісту операцій з оренди можна зробити такі висновки: — витрати з оренди відшкодовуються підприємством за рахунок прогнозованого прибутку; — первісна вартість орендованого підприємством об’єкта компенсується за рахунок амортизації, що компенсується прогнозним прибутком. За наявності в прогнозованій моделі вихідного балансу, який тут опущений з методичних міркувань, можна аналізувати структуру довгострокових активів, тобто співвідношення між власними довгостроковими активами й орендованим майном, структуру довгострокових зобов’язань — співвідношення між власним капіталом і довгостроковими зобов’язаннями, структуру активів і всієї сукупності операцій. 4.4.4. Балансова модель операцій прогнозування руху запасів Усі запаси підприємства за ступенем їхнього перетворення в процесі господарської діяльності класифікуються на такі три групи: сировина і матеріали, незавершене виробництво та готова продукція. Їхні фактичні запаси на початок прогнозованого періоду відображаються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Потреба в запасах на прогнозований період, перехід їх з одного виду в інший, обсяг і структура продажів готової продукції визначається розрахунковим шляхом, виходячи з прогнозу збуту. Розрахунки, пов’язані з визначенням обсягу закупівель сировини і матеріалів, їх перетворення на незавершене виробництво, готову продукцію та грошові кошти відображаються в бюджетах, що складаються відповідними службами підприємства. Бюджет — це план, сформований відповідно до обраної стратегії розвитку підприємства, який охоплює всі сторони його діяльності на визначений період часу. Загальний бюджет підприємства складається з численних бюджетів відділів і підвідділів, які також можна розділити на дрібніші бюджети. Прогнозні дані щодо руху запасів концентруються у виробничому бюджеті підприємства. Його узагальнені дані є джерелом інформації для балансової моделі операцій з прогнозування руху запасів, наведеної в табл. 4.6. Таблиця 4.6 МОДЕЛЬ ПРОГНОЗНОГО БАЛАНСУ РУХУ ЗАПАСІВ
Перша операція прогнозованого балансу руху запасів показує структуру активів і зобов’язань на початок періоду, які беруть з даних бухгалтерського обліку. Друга операція відображає потребу в сировині та матеріалах на прогнозований період на суму 610 тис. грн., що збільшує кредиторську заборгованість на цю ж суму. Третя операція показує перетворення сировини і матеріалів у виробничому процесі, тобто переміщення запасів зі складу у виробництво. Четверта операція відображає витрати на оплату праці, нарахування амортизації, нарахування контрагентам підприємства за надані послуги виробництву. П’ята операція фіксує відповідно до «Портфеля замовлень» прогнозний випуск готової продукції в сумі 1200 тис. грн. Шоста операція реєструє прогнозований обсяг реалізації готової продукції за її собівартістю, що зменшує запаси готової продукції на цю ж суму і показує відшкодування затрат на виробництво готової продукції за рахунок прогнозованого прибутку. Сьома операція показує прогнозований обсяг продажів готової продукції за цінами реалізації, зареєстрований як дебіторська заборгованість і як прибуток від реалізації на рахунку «Прибутки і збитки». Операція 8а відображає надходження коштів від дебіторів, а операція 8б — погашення заборгованості кредиторам грошовими коштами на суму 750 тис. грн. У р. 9 наведено прогнозний баланс за сукупністю операцій. Порівняльний аналіз структури прогнозованого балансу руху запасів (р. 9а) і структури початкового балансу (р. 1а) показує зменшення необоротного капіталу на 8,7 \% (31,5—40,2) і зростання оборотного капіталу на цю ж величину, що може характеризувати прогнозований баланс руху запасів позитивно, оскільки менша питома вага активів відволікається на необоротні активи. Прогнозованим балансом передбачається зниження запасів сировини і матеріалів на 0,6 \% (0,9—1,5), незавершеного виробництва на 1,8 \% (2,8—4,6), готової продукції на 2,6 \% (4,6—7,2), тобто сумарно на 5 \%. Зменшення частки менш ліквідних запасів, якщо вони достатні для здійснення виробничого процесу, сприяє підвищенню платоспроможності підприємства. Скорочення дебіторської заборгованості на 11,8 \% (3,7—15,5), так само, як і зменшення запасів підвищує платоспроможність підприємства. Аналіз зобов’язань свідчить про зниження питомої ваги власного капіталу на 7,4 \% (67,5 –75), зростання кредиторської заборгованості на 5,6 \% (30,6—25,0) і появу нового показника — прибутку — на суму 20 тис. грн. 4.4.5. Прогнозування операцій, пов’язаних із затратами праці Прогнозування затрат праці ґрунтується на прогнозі обсягу і структури виробництва. Затрати праці класифікують на прямі та непрямі затрати, відрахування на соціальне страхування й інші цілі. Прямі затрати праці характеризують затрати на основну робочу силу і фіксуються у виробничому бюджеті в годинах та вартості кожної одиниці виробу і всього випуску продукції або іншим методом, який використовується на даному підприємстві. Непрямі затрати праці — вартість допоміжної праці: оплата праці комірників, зарплата контролерів, працівників, зайнятих на ремонті й обслуговуванні приміщень. Вони, як правило, включаються в бюджет витрат підприємства. Більшість непрямих витрат є постійними, вони не змінюються в прямій залежності від виробничої діяльності. Навіть у тому випадку, якщо підприємство не діє (або майже не діє), зарплата основним службовцям, вартість допоміжної робочої сили, страхові внески продовжують нараховуватися. Тому дані про затрати праці при їхньому прогнозуванні беруть з бюджету (плану) виробництва, що є основним інструментом планування виробничої діяльності. Усі затрати праці, що мають місце у виробничому процесі, формуються в балансовій моделі, наведеній у табл. 4.7. Витрати праці — це новоутворена вартість, виражена в заробітній платі і відрахуваннях на соціальні та інші потреби. Ці витрати включаються у вартість вироблених товарів або послуг, що спочатку відображається в графі «Незавершене виробництво», і компенсуються різними видами кредиторської заборгованості: заборгованістю робітникам та службовцям із зарплати, органам соціального страхування з відрахувань на ці цілі тощо, що відбито в графі «Кредитори». Витрати з оплати праці відшкодовуються підприємством за рахунок прибутків від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, що акумулюються на рахунку «Прибутки і збитки». Тому витрати з праці, що ввійшли до складу виробництва, разом із матеріальними і грошовими витратами, відносяться в графу «Прибутки і збитки» із компенсуванням їх за графою «Незавершене виробництво» (р. 3). Таблиця 4.7 МОДЕЛЬ ПРОГНОЗНОГО БАЛАНСУ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИТРАТАМИ ПРАЦІ
Погашення заборгованості службовцям та працівникам, податковим органам, органам соціального страхування і кредиторам показано в графі «Грошові кошти» з компенсуванням графою «Кредитори» (р. 4, 5 і 6). Р. 7 відображає прогнозний баланс, пов’язаний із витратами з оплати праці, що є фрагментом прогнозного балансу підприємства на кінець заданого періоду часу. |
| Оглавление| |