Тема 7. створення резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій

1. Диференціація кредитних операцій за ступенями ризику.

2. Врахування забезпечення при визначенні чистого кредитного ризику.

3. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики, джерела його формування.

Література:

1. Закон України «Про заставу».

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

3. Постанова НБУ «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

4. Банківські операції / За ред. А. М. Мороза.

1. Диференціація кредитних операцій за ступенями ризику

Класифікація кредитних операцій, як уже зазначалося в попередній темі, здійснюється з урахуванням фінансового стану позичальника та якості обслуговування позичальником боргу.

Враховуючи вищезазначені чинники, проводиться класифікація кредитних операцій за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:

При класифікації операцій за врахованими векселями враховується тільки строк погашення боржником заборгованості, а саме:

«стандартна» — заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений векселем, ще не настав;

«сумнівна» — заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення не більше ніж 30 днів;

«безнадійна» — заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів.

При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику за факторингом враховується строк погашення заборгованості, а саме:

«стандартна» — заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами, ще не настав;

«сумнівна» — заборгованість за факторинговими операціями становить до 90 днів з дня виконання зобов’язання, передбаченого договірними умовами;

«безнадійна»—заборгованість за факторинговими операціями, виконаними банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов’я­зань зі строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами.

2. Врахування забезпечення при визначенні чистого кредитного ризику

При розрахунку резерву для покриття можливих збитків по кредитних операціях комерційні банки враховують фінансовий стан позичальника, якість погашення заборгованості банку та забезпечення за кредитними операціями.

Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику роз- глянута вище.

Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резерву будуть розглянуті в цьому підрозділі.

При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику (загальна заборгованість) за кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятого забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав). А саме на:

1. Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

— Кабінету Міністрів України;

— банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас» (кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетні однієї з провідних світових рейтингових компаній);

— урядів країн категорії «А» (Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Ісландія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Нор­вегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія).

2. Предмети застави:

— майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж «інвестицій клас»;

— дорогоцінні метали, які належать позичальнику і перебувають на зберіганні в банку-кредиторі;

— державні цінні папери;

— недержавні цінні папери — акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

— зареєстроване нерухоме майно;

— рухоме майно;

— інші майнові права.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції, що унаочнено в таблиці.

Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю. Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.12.99 № 629.

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та процентів за ним із врахуванням обсягу можливих втрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань.

За кредитами, класифікованими як «безнадійні», банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк формує резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

3. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики, джерела його формування.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків створюються резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками.

Оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки здійснюють класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від:

— фінансового стану позичальника;

— стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості;

— рівня забезпечення кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції як «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість забезпечення.

Банки створюють та формують резерви на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Банки створюють також резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів.

Крім того, банки створюють резерви за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банках.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість і формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки здійснюють розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість упродовж місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів банки здійснюють щомісячно відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням прав­ління банку.

При розрахунку резерву під кредитні ризики, як уже зазначалося, банк на підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятого забезпечення визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування. А саме:

При визначенні розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя.

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами, використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетні однієї з провідних світових рейтингових компаній.

Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відносно рейтингу країни (рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома комерційних банків НБУ).

Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування. А саме:

До групи 8 відносяться банки (резиденти і нерезиденти), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах.

Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1—2, вважаються «стандартними», а віднесені до груп 3—8 — «нестандартними».

Резерв під кредитні ризики розраховується та формується головним банком та його філіями.

Джерелом формування резерву під стандартну заборгованість є прибуток минулих років, відрахування до цього резерву провадяться щоквартально. За кредитами, що віднесені до інших груп — під контролем, субстандартними, сумнівними і безнадійними, — створюється спеціальний резерв, відрахування до якого відносяться до витрат комерційного банку.

Згідно з чинним податковим законодавством 40\% від обсягу нарахованого резерву включається до валових витрат і не оподат­ковується, а решта підлягає оподаткуванню.

Отже, величина спеціального резерву, віднесена на витрати банку, зменшує прибуток і, відповідно, базу оподаткування. Це створює для банків стимул для адекватної оцінки якості кредитного портфеля та формування резерву в повному обсязі. У разі зменшення розрахункової величини спеціального резерву порівняно з попередньою звітною датою внаслідок поліпшення якості кредитного портфеля або в разі повернення попередньо списаного кредиту надлишкова сума резерву чи одержана ком­пенсація спрямовується на збільшення доходів. Кредитну заборгованість за рахунок загального і спеціального резервів списують за рішенням правління комерційного банку та згідно з чинним законодавством.