Маркетинг та підприємництво в перехідній економіці - Матеріали першої міжвузівської наукової конференції студентів і аспірантів (І-й та ІІ-й етапи)

Дослідження пропозицій на ринку кемпінгових послуг україни

 

Однією з нерозвинутих галузей української економіки є індустрія надання туристичних послуг, хоча багато хто з фахівців визнає, що цей вид бізнесу є одним з перспективних на українському ринку. Так, згідно статистичних даних, забезпеченість готельними місцями на Україні дорівнює 2,7 на 1000 жителів, хоча рівень автомобілізації населення достатньо високий для функціонування кемпінгового бізнесу. Однією з причин невизнаності цього виду бізнесу на українському ринку є відсутність маркетингових досліджень у цій галузі, які могли б показати, що попит на ці види послуг є незадоволеним. За даними західних експертів, Україна могла б отримувати значні прибутки від цього виду бізнесу. Країна є географічним центром Європи та зв’язуючою ланкою у транспортному ланцюгу «схід-захід». Але через нерозвинуту інфраструктуру транспорту усі ці позитивні можливості не використовуються у повній мірі. Також не відповідає європейським вимогам якість вітчизняних доріг. Ще однією причиною нерозвинутості цього виду бізнесу є відсутність звички у людей до проживання у кемпінгах. Так, згідно результатів досліджень, переважна більшість водіїв-професіоналів вантажних перевезень віддають перевагу відпочинку у власному транспортному засобі неподалік від автозаправки, посту ДАЇ та на майданчику відпочинку, аніж у підприємствах готельних послуг. Це ж саме стосується їх харчування: вони з більшим задоволенням їдять власні продукти, аніж користуються послугами підприємств. Отже, висновок цих досліджень міститься у тезі, що при будівлі кемпінгу на території України слід, перш за все, розраховувати на приватних водіїв і на автотуристів.

Отже, кемпінг логічно будувати у місцях, де більше автотуристів, тобто у транспортних розв’язках біля крупних міст, у курортних зонах та зонах відпочинку. Найбільш економічними визнані кемпінги на 50—100 номерів, де на кожну дюжину автотуристів приходиться один працівник підприємства, а кількість місць на автостоянці приблизно дорівнює кількості жилих місць. Логічно будувати декілька кемпінгів на магістралі з інтенсивним рухом, на відстані не менше 150—200 кілометрів один від одного.

Вибір місця для будівлі накладає низку обмежень. Так, відстань до жилих будинків повинна бути не менше 25 метрів при 30 машино-місцях, та 50 метрів при більшій їх кількості. Якщо ми захочемо побудувати АЗС, то відстань має також бути ніяк не менше 50 метрів. Ближче всього до магістралі фахівці рекомендують будувати адміністративно-господарську зону кемпінгу та зону обслуговування, а вже за ними — торгівельну зону та зону відпочинку. Вибирати ділянку для побудови транзитного кемпінгу логічно в районі в’їзду до населеного пункту зі сторони найбільш інтенсивного руху. Серед будівельних вимог є така, що передбачає мінімальну відстань від кемпінгу до автомагістралі не менше 200 метрів. Для зменшення рівня шуму та збільшення популярності закладу фахівцями, що проводили відповідні дослідження, рекомендовано створювати у зоні кемпінгу приємний мікроклімат, зокрема бажана наявність водойми (якщо це неможливо, можна створити штучну). Також позитивним є наявність перепаду висот між автомагістраллю та місцем розташування кемпінгу.

Спеціалісти, що працювали у сфері туризму ще за радянських часів, кажуть, що утримання кемпінгів було завжди досить прибутковим, навіть коли традиційні готелі були збитковими. А те, що витрати на будівництво та утримання кемпінгу менші за «готельні», досить очевидно. Однак дослідження показують, що до цієї ідеї більшість підприємців ще просто не дійшла, що й пояснює відсутність у нас функціонуючих кемпінгів в державному масштабі.

Грошей для будівництва «з нуля» знадобиться, очевидно, чимало: за оцінками фахівців — декілька тисяч доларів. Держава не дає грошей ані на будівництво нових кемпінгів, ані на ремонт старих. Банки також неохоче кредитують починаючих підприємців. Однак, згідно загальновідомій статистиці, у країні досить багато недобудованих об’єктів, військових поселень та баз відпочинку, які працюють зараз не на повну потужність (якщо взагалі працюють). Такі об’єкти цілком можуть підійти для кемпінгового підприємства.

На вартість будівництва впливатиме велика кількість факторів, а саме: наявність поблизу необхідних комунікацій та доріг, вартість землі, розмір об’єкту, кількість місць, на яку розрахований кемпінг, власне бажання підприємця. Наприклад, дослідження показують, що побудувати домівки для туристів можна по ціні від $80 до $350 за один квадратний метр, що, зрозуміло, суттєво вплине на загальну вартість будівлі. Побудова (за власним бажанням) кафе, СТО, контори тощо, потягне за собою ще додатково $150—200 тис. «Начинка» для номерів буде коштувати ще приблизно $25—30 тис. Сумуючи усі ці цифри, підприємець вийде на суму $450—600 тис. А на будівництво цілих комплексів з АЗС, СТО, мийкою та іншими службами можна потратити не один мільйон доларів.

Однак, при вдалому розташуванні, вмілому веденні діла та грамотному будівництві, окупитися підприємство може не більше, ніж за три сезони, що і показують відповідні дослідження (нажаль, тільки теоретичні). Але очевидно, що цей вид бізнесу має своє майбутнє, та є досить перспективним і при- вабливим.

 

Смирнов Дмитрий

Студенческий центр политических и экономических исследований при МГИМО