6.1. методичні вказівки до вивчення теми

Вихідним положенням для визначення поняття фінансової стратегії є розуміння того, що фінансова стратегія малого підприємства має розглядатися в комплексі з питаннями інвестиційного розвитку малого підприємства і фінансування найприйнятнішого для малого підприємства інвестиційного проекту, тобто фінансові рішення, звичайно, виділяються у дві групи: інвестиційні та рішення щодо фінансування. Інвестиційні рішення дають змогу визначити фінансові ресурси, які необхідні для здійснення накрес­лених планів. Розроблення рішення передбачає фінансове оці- нювання і вибір найприйнятнішого інвестиційного проекту. Слід зазначити, що інвестиційні рішення спрямовані на те, щоб визначити, які проекти прийнятні для малого підприємства і які фінансові ресурси необхідні для його фінансування. Рішення щодо фінансування інвестиційного проекту пов’язані з вибором оптимального співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами коштів. Внутрішнім джерелом фінансування інвестиційного проекту є нерозподілений прибуток. Якщо нерозподіленого прибутку недостатньо, тоді необхідно вишукувати грошові кошти ззовні. Для малого підприємства зовнішні надходження грошових коштів значно обмежені порівняно з великим виробництвом. Зазвичай малі підприємства забезпечують розвиток виробництва за рахунок власних коштів. Розмір власних коштів залежатиме від рівня очікуваного прибутку та частки прибутку, який буде спрямований на сплату дивідендів.

Фінансова стратегія малого підприємства охоплює:

формування фінансових ресурсів та стратегічне управління ними;

розроблення пріоритетних напрямів та зосередження зусиль на їх виконанні, маневрування та використання резервів у процесі виробництва;

створення та підготовку стратегічних резервів;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

визначення головної загрози з боку конкурентів та розроблення заходів щодо усунення цієї загрози.

Завданнями фінансової стратегії малого підприємства є:

дослідження характеру та закономірностей формування фінансових відносин у ринкових умовах господарювання;

розроблення умов для підготовки можливих варіантів формування фінансових ресурсів малого підприємства та дій фінансового менеджера у випадку нестійкого фінансового стану підприємства;

забезпечення малого підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для господарської діяльності в майбутньому;

забезпечення ефективного вкладання тимчасово вільних грошових коштів малого підприємства з метою одержання максимального прибутку;

розроблення заходів, спрямованих на виведення малого підприємства з кризової ситуації.

Важливою частиною фінансової стратегії малого підприємства є розроблення внутрішніх нормативів з застосуванням практики зарубіжних компаній.

Фінансова стратегія малого підприємства розроблюється з урахуванням ризику неплатежів, коливань інфляції та інших непередбачених обставин. Фінансова стратегія малого підприємства має відповідати виробничим завданням і в разі необхідності коригуватися та змінюватися.

Для обґрунтування правильної фінансової стратегії малого підприємства необхідно визначити ряд показників.

У господарській практиці значного поширення набув коефіцієнт віддачі на власний капітал, який визначається за фор- мулою:

З цього відношення видно, що мале підприємство може збільшувати віддачу на власний капітал шляхом збільшення норми прибутку від реалізації продукції, покращення використання основних засобів і оборотних активів та збільшення фінансового важеля. Застосовуючи метод абстракції фінансовий менеджер може визначити вплив кожного чинника на показник віддачі на власний капітал.

Інший показник, який використовується в розробці фінансової стратегії малого підприємства — коефіцієнт ефективності використання нерозподіленого прибутку, який визначається за формулою:

З цієї формули видно, що нарощування власного капіталу залежить від рівня віддачі на власний капітал та коефіцієнта реінвестицій.

Віддача на власний капітал, у свою чергу, залежить від ефективності використання активів та рентабельності. При цьому один і той самий кінцевий результат може бути досягнутий за різних сполучень рентабельності. Водночас високий ступінь ефективності використання активів може супроводжуватися низьким рівнем рентабель­ності і навпаки, високий рівень рентабельності може бути досягнутий за відносно невисокої швидкості обороту активів.

Третій показник являє собою фінансовий важіль, який показує залежність власного капіталу від залученого капіталу і визнача- ється за формулою:

де Фв –фінансовий важіль;

Зк — залучений капітал;

Вк –власний капітал.

З формули видно, що чим більше залученого капіталу, тим вищий ефект фінансового важеля. Але ефект фінансового важеля значною мірою залежить від диференціала фінансового лівериджу, який визначається у вигляді різниці між рентабельністю активів і процентними ставками за користування запозиченими кош­тами. Якщо мале підприємство не використовує залучений капітал, то ефекту фінансового важеля не буде. Відсутність ефекту фінансового важеля або низький його рівень на практиці компенсується за рахунок підвищення коефіцієнта реінвестицій.

Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на розроблення пропозицій щодо формування фінансової стратегії малого підприємства.

Пропозиції щодо формування внутрішньої фінансової стратегії малого підприємства розроблюються по об’єктах та складових внутрішньої фінансової стратегії в трьох варіантах з кількісною оцінкою пропозицій і їхнього впливу на структуру балансу малого підприємства.

Мета пропозицій — вивести мале підприємство з кризового фінансового стану. Кількісна оцінка фінансового стану підприємства при виконанні пропозицій щодо фінансової стратегії за всіма варіантами вказує на можливість виходу підприємства з кризового фінансового стану.

Під час розроблення пропозицій насамперед слід з’ясувати, чи сталися за аналізований період зміни, що стосуються основ­них засобів і вкладень, грошових коштів, дебіторської заборгованості в активі балансу та джерел власних коштів, кредиторської заборгованості в пасиві балансу. Після цього визначається фінансова стійкість малого підприємства відношенням власного капіталу до валюти балансу. Якщо коефіцієнт фінансової стійкості 0,3 і менше, то фінансова стійкість підприємства визначається як кризова.

Основними складовими елементами фінансової стратегії малого підприємства є:

оптимізація основних засобів та оборотних активів;

зважена політика у сфері цінних паперів;

оптимізація готівкових та безготівкових розрахунків;

оптимізація розподілу прибутку;

оптимізація податкових платежів;

ефективна зовнішньоекономічна діяльність малого підприємства.

Для реалізації наведених пропозицій щодо фінансової стратегії малого підприємства вишукуються джерела доходів.

Найреальнішим джерелом доходів малого підприємства для здійснення інвестицій є прибуток, отриманий від збільшення обсягу реалізації продукції. При цьому інвестиції будуть виправдані в тому випадку, якщо величина очікуваного прибутку перевищуватиме величину інвестицій.

Другим джерелом доходу для здійснення інвестицій є зниження витрат у разі заміни одного виробництва на інше, ефективніше. При цьому слід ураховувати кон’юнктуру ринку збуту вироблюваної продукції.

Третє джерело фінансування інвестицій — це кошти, які мале підприємство може отримати після реалізації устаткування, строк експлуатації якого закінчився.

Таким чином, мале підприємство може мати кілька джерел фінансування інвестицій. Завдання фінансового менеджера полягає в тому, щоб визначити приблизно час надходження і розмір грошових коштів, порівняти їх з витратами та часом їх здійснення.

Витрати, пов’язані з будь-яким інвестиційним проектом, можна поділити на три групи:

Початкова вартість проекту.

Витрати на модернізацію устаткування в період дії даного проекту.

Витрати на експлуатацію обладнання.

З метою визначення розміру витрат, фінансовому менеджеру необхідно залучити спеціалістів з технології виробництва, маркетингу для складання необхідних прогнозів.

Існують різні способи оцінювання відносної привабливості інвестиційних проектів. Найпоширеніший спосіб — це зіставлення коефіцієнтів ефективності. Коефіцієнт визначається за формулою:

де Ке — коефіцієнт ефективності інвестиційного проекту;

Чп — чистий прибуток за період експлуатації проекту;

t — строк експлуатації устаткування;

І — сума інвестицій.

Слід зазначити, що при визначенні коефіцієнта ефективності сума амортизаційних відрахувань включається в суму чистого прибутку. Коли прибуток від інвестицій за час дії проекту перевищує витрати, то проект вважається прийнятним. Якщо фінансовому менеджеру треба вибрати один з кількох проектів, то перевагу має той проект, у якого найвищий показник коефіцієнта ефективності.