10.2. міжмережевий протокол (ip)

За допомогою ліній зв’язку забезпечується доставка даних з одного пункту в інший. Різноманітні компоненти Internet зв’язуються між собою за допомогою системи комп’ютерів, що називаються маршрутизаторами. Це мають бути мережі Ethernet, мережі з маркерним доступом та телефонні лінії. Телефонні лінії та мережі Ethernet еквівалентні доставці пошти за допомогою автомобіля та літака.

Маршрутизатори - це поштові підстанції. Вони приймають рішення про те, куди направляти дані ("пакети"), так саме, як поштова підстанція вирішує, куди направляти конверти з поштою. Кожна підстанція чи маршрутизатор не має зв’язку з рештою станцій. Місцеве поштове відділення надсилає листа на підстанцію, підстанція посилає його на іншу підстанцію і так далі, доки лист не надійде до свого адресату.

Таким чином, кожній підстанції необхідно знати тільки, які є з’єднання і який з "наступних скачків" буде кращим для переміщення пакету ближче до пункту призначення.

Аналогічна ситуація складається і в Internet. Маршрутизатор розглядає, куди адресовані дані, і вирішує, як краще їх пересилати.

Мал. 50. Протоколи мережі Internet

Звідки система Internet знає, куди необхідно направляти дані? Так само, як поштове відділення дотримуються правил, які визначають роботу поштової мережі, спеціальні правила регламентують порядок роботи Internet. Ці правила називаються протоколами.

Міжмережевий протокол (Internet Protocol, IP) відповідає за адресацію, тобто гарантує, що маршрутизатор знає, що робити з даними, і куди вони повинні надійти. Відповідно до нашої аналогії з поштовим відомством, можна сказати, що міжмережевий протокол виконує функції конверту.

Деяка адресна інформація міститься на початку вашого повідомлення. Вона дає мережі достатньо повідомлень для доставки пакета даних.

Internet-адреса складається з чотирьох чисел, кожне з яких не перевершує 256. При запису числа відділяються одне від одного крапками, наприклад: 192.112.36.5.

Адреса складається фактично з декількох частин. Оскільки Internet - це мережа мереж, то початок адреси вміщує інформацію для маршрутизаторів про те, до якої мережі належить ваш комп’ютер. Права частина адреси служить для того, щоб повідомити мережі, який комп’ютер повинен отримати цей пакет. Кожний комп’ютер в Internet має свою унікальний адресу. Система Internet виконала своє завдання, коли її маршрутизатори направили дані в відповідну мережу, а ця локальна мережа - у відповідний комп’ютер (мал. 50).

По цілому ряду технічних причин (в основному це апаратурні обмеження) інформація, що посилається по IP-мережам, розбивається на порції, що називаються пакетами. В одному пакеті звичайно посилаються від одного до 1500 символів інформації.

Однак, при користуванні IP-протоколом виникають відразу декілька проблем:

в більшості випадків, обсяг інформації, що передається, перевищує 1500 символів;

при передачі інформації може виникнути помилка;

послідовність доставки пакетів може бути порушена.

Якщо послати за однією адресою два пакети, то немає ніякої гарантії, що вони пройдуть по одному і тому ж шляху.

Тому наступний рівень мережі дає можливість пересилати більш великі порції інформації і попіклуватися про обмеження тих помилок, які вносить сама мережа.