Тема 7. лІзинг

7.1. Методичні вказівки щодо вивчення теми

Розгляд теми необхідно розпочати з вивчення змісту економіч­ної категорії «лізинг». Базуючись на Законі України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97, де поняття «лізинг» трактується як «підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів».

Лізингу притаманні особливі риси, що суттєво відрізняють його від інших форм бізнесу. Серед них:

наявність посередника, який бере на себе обов’язки власника майна;

тип майна, що надається у лізинг, визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об’єктами основних фондів виробничого призначення;

термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг — довгострокова операція;

періодичність виплат лізингових платежів установлена в договорі;

можливість викупу об’єкта лізингу за залишковою вартістю;

широке коло учасників;

забезпеченість лізингової угоди майном — об’єктом лізингу [3, с. 312—322; 5, с. 110—115].

Головні об’єкти лізингу — елементи активної частини основних фондів. Згідно із Законом України «Про лізинг» не можуть бути об’єктами лізингу об’єкти оренди державного майна, земель­ні ділянки та інші природні об’єкти.

Залежно від характеру об’єкта лізингу розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна. Об’єктами лізингу рухомого майна є: транспортні засоби (вантаж­ні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, судна); будівельна техніка; засоби теле- та дистанційного зв’язку; верстати; засоби обчислювальної техніки; інше виробниче обладнання, механізми та прилади.

До об’єктів лізингу нерухомості належать будівлі та споруди виробничого призначення.

У цьому питанні важливим є визначення ознак, за якими класифікують лізинг, а саме: склад учасників угоди, тип майна, ступінь окупності об’єкта лізингу, умови амортизації, обсяг обслуговування, сектор ринку, характер лізингових платежів, методи фінансування лізингу тощо.

Відповідно до Закону України лізинг є за видами фінансовий та оперативний, а за формами — зворотний, пайовий, міжнародний.

Далі варто розглянути учасників лізингових операцій та визначити їх функції.

Основними суб’єктами лізингової угоди виступають сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта операції.

Прийнято виділяти три основних суб’єкти лізингових відносин:

лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

лізингоотримувач — суб’єкт підприємницької діяльності, що отримує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу [1; 3, с. 313—314; 7, с. 148—151].

Основними особливостями діяльності суб’єктів лізингового бізнесу є:

жорстка орієнтація на здійснення лізингових операцій з пев­ною спеціалізованою групою клієнтів;

здійснення лізингових операцій на основі пільгового фінансування.

З метою підтримки розвитку лізингового бізнесу в Україні створений та діє Державний лізинговий фонд (ДЛФ). Фінансові ресурси ДЛФ формуються за рахунок бюджетних відрахувань.

Непрямими (опосередкованими) учасниками лізингового бізнесу є:

страхові компанії, які забезпечують захист майнових та фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників;

інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізин­гові проекти;

консалтингові фірми, що допомагають лізингоотримувачу отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу.

Залежно від економічних умов кількість учасників операцій може змінюватися. У ряді випадків у лізинговому бізнесі можуть брати участь брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням лізингового майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингоотримувачем та лізингодавцем. Коли укладаються великі угоди, то кількість учасників може збільшуватися за рахунок підключення брокерських фірм, трастових кор­порацій, фінансових закладів та інших суб’єктів. Склад учасників угоди скорочується, якщо між постачальником та лізингодавцем виступає одна й та сама особа: у таких випадках питаннями лізин­гу займаються дочірні лізингові компанії, які створюються вироб­никами обладнання.

Однією з форм інвестиційного кредиту в товарній формі є фінансовий лізинг, тому на цьому виді лізингу слід зупинитися детальніше.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, за який амортизується 60 \% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоотримувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоотримувача або викупається ним за залишковою вартістю.

До фінансового лізингу належать, як правило, контракти, що передбачають сплату протягом чітко встановленого строку лізингових платежів, величина яких є достатньою для повного відшкодування витрат лізингодавця, пов’язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому певного прибутку.

Особливими ознаками такого виду лізингу є:

довгостроковий характер такої послуги;

господарське ставлення до об’єкта як до власності;

виключне право лізингоотримувача на користування майном протягом усього строку дії лізингової угоди;

можливість придбання об’єкта за залишковою вартістю після закінчення строку лізингової угоди;

страхування та відповідальність за майно, як правило, несе лізингоотримувач;

можливість реалізації опціону на купівлю лізингоотримувачем об’єкта лізингу за залишковою вартістю після закінчення основного строку лізингу.

Комерційний банк може брати участь у лізинговому бізнесі прямо та опосередковано (шляхом фінансування лізингової компанії).

Якщо з метою фінансування лізингового проекту банківська установа бере опосередковану участь у лізинговому бізнесі, то, як правило, створюється власна дочірня лізингова компанія і банк здійснює її кредитне обслуговування.

Відмінністю такої схеми фінансування від прямого кредитування є наявність фінансового посередника між банком та лізингоотримувачем, однак загальновизнана практика кредитування тут повністю зберігається. Безпосередньо банківський позичальник — лізингова компанія — розглядається як фінансовий посередник. Реальним позичальником вважається лізингоотримувач, що використовує свої активи у виробничих цілях для отримання грошових надходжень, щоб виплатити лізингові платежі і тим самим забезпечити погашення боргу за позичкою лізингової фірми.

Привабливість лізингової операції для комерційних банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення, оскільки кредитор зберігає за собою право власності на об’єкт забезпечення. Посилення права банку з процедури стягнення забезпечення має привести до якісного покращання кредиту та сприяти підвищенню якості інвестиційних проектів. Крім того, безпосередня участь банківської установи як одного з суб’єктів лізингового бізнесу надасть можливість банкам розширити коло своїх операцій, установити дійсний контроль за використанням коштів банку, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, зміцнити традиційні зв’язки та встановити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами [7, с. 144—147].

Оскільки правильне визначення загальної суми лізингових платежів та їх графік є основним критерієм доцільної участі лізинго­отримувача та лізингодавця у процесі організації лізингового бізнесу, то наступним важливим питанням теми є аналіз методологічних засад розрахунку лізингових платежів.

Згідно із Законом України «Про лізинг» лізингові платежі повинні включати в себе:

суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;

інші витрати, передбачені договором лізингу.

Крім зазначених елементів, до складу лізингових платежів можуть входити: митні платежі; сума податків, які лізингодавець сплачує за об’єкт лізингу, серед яких може бути податок на майно, на користувачів автомобільних шляхів, податок на підтримання житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери, які лізингодавець повинен сплатити, а також податок на придбання автотранспортних засобів (у випадку, коли об’єктом лізин­гу виступають автотранспортні засоби) [1].

Основою лізингових платежів є амортизаційні відрахування, які обчислюються найчастіше двома методами: звичайним (лінійний метод нарахування амортизації) та прискореним.

Лінійний метод ґрунтується на діючих нормах залежно від вар­тості об’єкта лізингу та сроку його експлуатації:

, (7.1)

де С — вартість об’єкта лізингу; Е — термін експлуатації об’єкта.

Величина амортизаційних відрахувань у складі лізингових платежів розраховується за формулою

,        (7.2)

де СНа — норма амортизації на повне відтворення, \%; Тп — термін лізингової угоди.

Відповідно до Закону України від 22 травня 1997 р. «Про внесення змін та доповнень у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 8.9) для першої групи основних фондів встановлено норму амортизації 5 \%, для другої групи — 25 \%, для третьої — 15 \% на рік.

Крім того, Законом передбачена прискорена амортизація основ­них фондів, якщо вони належать до третьої групи основних фондів. Прискорена амортизація нараховується за такими нормами:

1-й рік експлуатації — 15 \%;

2-й рік експлуатації — 30 \%;

3-й рік експлуатації — 20 \%;

4-й рік експлуатації — 15 \%;

5-й рік експлуатації — 10 \%;

6-й рік експлуатації — 5 \%;

7-й рік експлуатації — 5 \%.

Для основних фондів першої та другої груп прискорена амортизація не передбачається.

У міжнародній практиці найбільш поширеним методом нарахування прискореної амортизації є метод суми числа (цифр) років (кумулятивний метод), за якого річна норма амортизаційних відрахувань відповідного року множиться на різницю між первісною вартістю об’єкта та його ліквідаційною вартістю [4, с. 37]. Сума кількості років експлуатації об’єкта визначається за формулою:

Ch = (Te + 1) · Te : 2,            (7.3)

де Ch — сума кількості років експлуатації об’єкта; Te — норматив­ний строк експлуатації об’єкта.

Річна норма амортизації за цим методом визначається за формулою

         (7.4)

де nt — річна норма амортизації у конкретний рік; t — конкретний рік амортизації.

Лінійний метод також може бути методом прискореної амортизації, коли прискорення здійснюється за рахунок скорочення нормативного строку експлуатації. Цей метод застосовується в країнах, де держава проводить амортизаційну політику шляхом регулювання строків експлуатації основних коштів.

На особливу увагу заслуговує модифікаційний метод прискореної амортизації. Цей метод найбільш повно враховує інтереси і виробництва, і бюджету. По-перше, державою встановлені строки експлуатації основних коштів: за певний період часу амортизується 30 \% їх первісної вартості. По-друге, річні норми амортизаційних відрахувань згладжені відносно інших методів приско­реної амортизації, що балансує надходження у бюджет. Це досягнуто за рахунок збільшення строку амортизації до 11 календарних років та норм амортизаційних відрахувань останніх років. У перший рік нарахування амортизації починається з коефіцієнта 0,5 з другого півріччя за формулою:

А = 2 · 1 : Te (S1 – Sa ),        (7.5)

де А — сума амортизації, нарахована у податковому періоді t; Sa — сума накопиченої амортизації до податкового періоду t; S1 — первісна вартість основних коштів.

Якщо строк амортизації до 7 років, то розрахунок здійснюється за наведеною формулою, а далі недоамортизована частина вар­тості розподіляється пропорційно між періодами, що залишилися. Враховуючи цей досить специфічний момент, річні норми визначаються централізовано, а основні кошти розподілені по 8 гру­пах з певними строками експлуатації.

Результати застосування методів наводяться у табл. 7.1. Для прикладу розрахунок здійснено за первісної вартості об’єкта основних коштів 10 000 грн, ліквідаційної вартості об’єкта основних коштів — 1000 грн та очікуваного періоду корисного використання 4 роки.

Таблиця 7.1

Як свідчать дані табл. 7.1, якщо нараховувати амортизаційні відрахування прямолінійним методом, то за 4 роки рівномірно відноситься на собівартість уся сума амортизаційних відрахувань, строк амортизації дорівнює строку корисного використання і не залежить від вартості кожного об’єкта основних коштів.

Якщо використовувати метод зменшення залишкової вартості, то строк амортизації становить 15 років, а строк корисного використання 4 роки, і в собівартість за 4 роки корисного використання включається 90 \% первісної вартості основних фондів, але строк амортизації ще залежить від вартості кожного об’єкта основних коштів.

Якщо використовувати метод прискореного зменшення залиш­кової вартості, то строк амортизації становить 13 років, а строк корисного використання 4 роки, і в собівартість за 4 роки корисного використання включається 93,75 \% первісної вартості основ­них фондів, але строк амортизації також залежить від вартості кожного об’єкта основних коштів. Звернемо увагу, що метод зменшення залишкової вартості і метод прискореного зменшення залишкової вартості суттєво збільшують строк амортизації, що в умовах інфляції призводить до втрати реальної вартості основних фондів. Ці два методи практично неприйнятні, оскільки крім збіль­шення обсягів розрахунків нічого не несуть, а строк амортизації збільшують у 3 рази.

Якщо нараховувати амортизаційні відрахування кумулятивним методом, то за 4 роки нерівномірно списується вся вартість основних фондів, що амортизується, причому за перші 2 роки — 63 \%; строк амортизації дорівнює строку корисного використання і не залежить від вартості кожного об’єкта основних коштів. Таким чином, розрахунок показує, що найбільш корисним для підприємств є кумулятивний метод, але він не забезпечує рівномірного включення амортизаційних витрат у собівартість на відміну від прямолінійного методу; у свою чергу, прямолінійний метод є менш вигідним (приблизно на 13 \% порівняно з кумулятивним).

Отже, підприємство має право самостійно вибирати метод нарахування амортизації, враховуючи особливості діяльності, фактичний стан основних фондів та ціни на продукцію чи послуги.

Плата за кредитні ресурси (відсоток за кредит) як один із компонентів лізингового платежу визначається шляхом множення величини кредитних ресурсів на кредитну ставку у відсотках, поділену на 100. При цьому під кредитними ресурсами розуміють суму боргу, яка постійно зменшується, й тому плата за кредит також зменшується.

До складу комісійної винагороди лізингодавця включаються власні витрати лізингодавця, наприклад оплата лізингових послуг брокерів та прибуток, а також може враховуватися премія за ризик.

Додаткові послуги лізингодавця можуть бути постійними, тимчасовими з відповідною формою розрахунків. Це залежить від змісту робіт, їх обсягу та періодичності, від умов укладеної угоди. До таких послуг доцільно віднести інформаційні, консалтингові, юридичні, технічні, рекламні тощо.

Далі розглянемо приклад розрахунку лізингового платежу у випадку, якщо для придбання лізингового активу лізингодавець залучає банківський кредит. У цьому разі методику розрахунку можна подати так:

1. Визначається величина амортизаційних відрахувань на використане за лізингом обладнання залежно від методу нарахування амортизації (див. формули (7.1—7.5)).

2. Визначається плата за використані кредитні ресурси за фор­мулою

Пкр = (Зкр · Вкр) : 100,       (7.6)

де Пкр — плата за кредитні ресурси; Зкр — середня заборгованість банку за кредит за рік; Вкр — річний відсоток за кредит.

3. Визначається величина комісійних виплат лізингодавцю за формулою

Пком = Зкр · Вком : 100,     (7.7)

де Пком — плата за комісію лізингодавцю; Вком — річні відсотки за комісію.

4. Визначається величина плати додаткових послуг лізингодав­ця за формулою

Ппослуги = Пвідрядження + Преклама + Пюридичні + Птехнічні + Пінші.  (7.8)

5. Визначається загальна сума виплати лізингодавця за лізинговою угодою за формулою

ЛП = А + Пкр + Пком + Ппослуги.          (7.9)

Приклад 7.1. Вартість обладнання, яке здається в оренду, становить 5500 тис. грн. Лізингодавець придбав його в кредит на 4 роки під 10 \% річних, який погашатиметься рівномірно щороку за рахунок амортизації цього обладнання, яка нараховується прямолінійно 10 \% на рік. Строк лізингової угоди — 4 роки, узгоджений відсоток з комісії по лізингу становить 4 \%. Крім того, лізингодавець самостійно здійснює такі витрати: на юридичну консультацію — 1,6 тис. грн, рекламу — 1,5 тис. грн, технічне обслуговування — 3,5 тис. грн. Визначити суму лізингового платежу та скласти графік погашення заборгованості лізингодавцю.

Розв’язок.

Визначимо річну суму амортизації, яка буде йти на погашення банківського кредиту:

5500 · 10 \% : 100 \% = 550 тис. грн.

Визначимо щорічну середню заборгованість за кредит.

Визначимо щорічний лізинговий платіж.

1-й рік

А1 = 5500 · 10 \% : 100 \% = 550 тис. грн і так кожен рік.

Пкр1 = 5225 · 10 \% : 100 \% = 522,5 тис. грн.

Пком1 = 5225 · 4 \% : 100 \% = 209 тис. грн.

Ппослуги1 = (1,6 + 1,5 + 3,5) : 4 роки = 1,65 тис. грн і так кожен рік.

ЛП1 = 550 + 522,5 + 209 + 1,65 = 1283,2 тис. грн.

2-й рік

А2 = 550 тис. грн.

Пкр2 = 4675 · 10 \% : 100 \% = 467,5 тис. грн.

Пком2 = 4675 · 4 \% : 100 \% = 187 тис. грн.

Ппослуги 2 = 1,65 тис. грн.

ЛП2 = 550 + 467,5 + 187 +1,65 = 1206,2 тис. грн.

3-й рік

А3 = 550 тис. грн.

Пкр3 = 4125 · 10 \% : 100 \% = 412,5 тис. грн.

Пком3 = 4125 · 4 \% : 100 \% = 165 тис. грн.

Ппослуги 3 = 1,65 тис. грн.

ЛП3 = 550 + 412,5 + 165 + 1,65 = 1129,2 тис. грн.

4-й рік

А4 = 550 тис. грн.

Пкр4 = 3575 · 10 \% : 100 \% = 357,5 тис. грн.

Пком4 = 3575 · 4 \% : 100 \% = 143 тис. грн.

Ппослуги 4 = 1,65 тис. грн.

ЛП4 = 550 + 357,5 + 143 + 1,65 = 1052,2 тис. грн.

Визначимо загальну суму лізингових платежів:

ЛП = 1283,2 + 1206,2 + 1129,2 + 1052,2 = 4670,8 тис. грн.

На практиці використовується також методика розрахунку строкової лізингової плати, яка базується на фіксованій став- ці лізингового платежу та коефіцієнті погашення боргу [6, с. 184—186].

    (7.10)

де l — лізинговий відсоток; п — строк лізингу; А — вартість лізингового обладнання (амортизація).

При внесені лізингових платежів m раз на рік ця формула матиме такий вигляд:

.          (7.11)

У випадку, коли не передбачається повна амортизація вартості обладнання, яке здається в лізинг, сума лізингового платежу має коригуватися на коефіцієнт залишкової (ліквідаційної) вартості, який визначається за такою формулою:

          (7.12)

де і — відсоток залишкової вартості обладнання.

Розглянемо це на прикладі.

Приклад 7.2. Вартість орендного обладнання — 150 млн грн, строк лізингової угоди — 3 роки, лізинговий відсоток вноситься 2 рази на рік і становить 9 \% річних. Відсоток залишкової вартості — 10 \%. Визначити суму строкової виплати за лізинговим контрактом та скласти графік лізингових платежів.

Розв’язок.

Строкова сума виплати становитиме:

L = 150 · (0,09 : 2 · 1,0453·2) : (1,0453·2 – 1) = 29,0818 млн грн;

;

Lk = 29,0818 · 0,9287 = 27,0112 млн грн.

Далі складемо графік погашення лізингових платежів.

Практика свідчить, що лізингові платежі можуть розрізнятися за формою, способами нарахування та виплати, періодичністю сплати, формою розрахунків.

За формою лізингові платежі можуть здійснюватися:

грошовими коштами (грошова форма);

продукцією або послугами лізингоотримувача (компенсаційна форма);

у вигляді комбінації перших двох форм — грошові кошти у поєднанні з поставкою продукції або наданням послуг лізингоотримувачем (змішана форма).

За періодичністю лізингові платежі поділяються на: щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні.

За способом виплати лізингові платежі поділяють на: ті, що здійснюються рівними частинами; ті, що поступово зростають; ті, що поступово зменшуються.

Так, найбільш поширеним та простим варіантом виплати лізин­гових платежів в Україні є лінійна, або рівномірна, виплата з пер­шим внеском, який за розміром часто збігається зі ставкою лізингового відсотка. Це пов’язано передусім із:

підвищеним ступенем ризику здійснення підприємницької діяльності в Україні;

схильністю до невиконання резидентами — суб’єктами лізингового бізнесу своїх партнерських зобов’язань;

загальноекономічними порушеннями кризового характеру.

Важливим питанням у розгляді теми має бути також визначення змісту договору лізингу, який складається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоотримувача, продавця об’єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодав­цем та лізингоотримувачем.

Договір лізингу складають у письмовій формі. Він повинен відповідати вимогам законодавства України.

Істотними умовами договору лізингу є: найменування сторін; об’єкт лізингу, умови та строки його поставки; строк, на який укладається договір лізингу; розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду; умови переоцінки вартості об’єкта лізингу; умови повернення об’єкта лізингу в разі банкрутства лізингоотримувача; умови страхування об’єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування об’єкта лізингу; умови реєст­рації об’єкта лізингу; умови повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоотримувача; відповідальність сторін; дата та місце укладання договору та інші умови [1; 7, с. 156—158].

І на закінчення теми варто зупинитися на перспективах розвит­ку лізингового бізнесу в Україні. Для того щоб ринок лізингових послуг ставав дедалі більш дієвою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів, необхідно створити міцне підґрунтя для його розвитку — сприятливу законодавчо-нормативну базу, яка б у подальшому забезпечила ефективне функціонування лізингового бізнесу.

Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об’єктом лізингу є сільськогосподарська тех­ніка), транспорт, авіаційно-будівельна промисловість (об’єкт лізингу — авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об’єкт лізингу — обладнання для закладів громадського харчування).

Щодо сільського господарства, то перспективи лізингу тут надзвичайно великі, оскільки тотальна перебудова агропромислового комплексу шляхом розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських господарств висунула на перше місце проблему їх технологічної оснащеності.

Для швидкого розвитку лізингового бізнесу слід розробити та здійснити систему організаційно-економічних заходів зі стимулювання та державної підтримки лізингу в Україні. Лише тоді можливе швидке зростання такого вельми потрібного виду бізнесу, за допомогою якого досягається подвійна мета: розширюються ринки збуту продукції, реанімується діяльність виробників засобів виробництва, а господарюючі суб’єкти ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримують можливість розвивати свою виробничу базу [7, c. 158—165].

7.2. План семінарського заняття

Зміст, об’єкти та види лізингу.

Учасники лізингових операцій, їх взаємовідносини та регулювання.

Фінансовий лізинг як джерело фінансування інвестиційних проектів: його ознаки та організація.

Порядок визначення розміру лізингового платежу. Графік лізингових платежів, його зміст та порядок складання.

Лізингові контракти, їх призначення, види і склад.

Лізинг в Україні, його стан та перспективи розвитку.

7.3. Контрольні запитання

Визначте поняття лізингу, його ознаки та організацію.

Хто є учасником лізингових операцій?

Яким є зміст та особливості складання лізингових контрактів?

Як визначити строк лізингу?

Як враховуються ризики при лізингових операціях?

Чим відрізняється лізинг від банківського кредитування?

Які існують проблеми розвитку лізингу в Україні?

Перелічіть основні переваги та недоліки лізингу як джерела фінансування інвестиційних проектів.

Охарактеризуйте об’єкти лізингу.

Які існують види та форми лізингу?

Яку участь беруть банки в організації лізингу?

Чим лізинг є привабливим для комерційних банків?

Охарактеризуйте стан лізингового бізнесу в Україні.

Окресліть перспективи розвитку лізингових відносин.

7.4. Термінологічний словник основних понять (категорій)

Зворотний лізинг (ліз-бек) — форма лізингу, за якою власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу та одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна.

Лізинг — підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбаного їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

Лізингоотримувач — суб’єкт підприємницької діяльності, що отримує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

Оперативний лізинг — договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, за який амортизується 90 \% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Опосередкований лізинг — форма лізингу, коли передача майна здійснюється через посередника. В останньому випадку має місце класична тристороння операція або при складних лізингових операціях — багатостороння операція з великою кількістю суб’єктів угоди.

Продавець лізингового майна — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Прямий лізинг — форма лізингу, за якої власник майна (постачальник) самостійно передає об’єкт у лізинг (двостороння угода).

Фінансовий лізинг — договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, за який амортизується 60 \% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

7.5. Навчальні завдання

Теми рефератів

Роль лізингу у фінансуванні інвестиційних проектів.

Роль комерційних банків у розвитку лізингового бізнесу в Україні.

Стан та перспективи розвитку лізингового бізнесу в Україні.

Питання для дискусії

1. Покажіть складний взаємозв’язок фінансових, кредитних та орендних відносин у процесі здійснення лізингових операцій.

2. Покажіть відмінності між оперативним та фінансовим лізингом.

3. Охарактеризуйте позитивні риси і недоліки у використанні лізингу на практиці.

4. Яку роль у системі лізингового кредиту відіграють комерційні банки?

5. Дайте оцінку перспективам розвитку лізингових операцій в Україні.

7.6. Запитання та завдання для перевірки знань

Тести

1. Як визначається договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 \% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору:

а)         фінансовий лізинг;

б)         оперативний лізинг;

в)         пайовий лізинг;

г) зворотний лізинг?

2. Як визначається договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоотримувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 \% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору:

а)         оперативний лізинг;

б) пайовий лізинг;

в)         фінансовий лізинг;

г)         зворотний лізинг?

3. Як визначається договір лізингу, який передбачає купівлю лізингодавцям майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг:

а) пайовий лізинг;

б) зворотний лізинг;

в) міжнародний лізинг?

4. Як визначається здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти:

а) зворотний лізинг;

б) міжнародний лізинг;

в) пайовий лізинг?

5. Суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу, — це:

а) лізингоотримувач;

б) лізингодавець.

6. Суб’єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу, — це:

а) лізингоотримувач;

б) лізингодавець.

Задачі

1. Визначте величину лізингових платежів, якщо вартість орендного обладнання — 200 тис. у. о.; строк лізингового договору — 2 роки; лізинговий відсоток — 10 \%; внесок платежів здійснюється 3 рази на рік, а залишкова вартість обладнання становить 8 \%.

2. Визначте величину лізингових платежів, якщо вартість орендного обладнання — 250 тис. у. о.; строк лізингового договору — 3 роки; лізинговий відсоток — 15 \%; внесок платежів здійснюється 4 рази на рік, а залишкова вартість обладнання становить 10 \%.

3. Металообробний завод звернувся до лізингової компанії з проханням надати в оренду верстат вартістю 478 тис. грн на строк 10 років. Згідно з ТЕО строк корисної експлуатації даного обладнання становить 14 років. За нормою амортизації обладнання даного типу 9 \% на рік період амортизації становитиме 11 років. При розрахунку орендної плати лізингова компанія виходить з лізингового відсотка 25 \% річних, який включає в себе відсоткову ставку за кредит — 17 \% та поточні витрати лізингової компанії — 3 \%. Орендні платежі сплачуватимуться щоквартально. За умовами лізингової угоди перший платіж буде сплачено аван­сом. Після закінчення строку лізингу передбачено продаж обладнання лізингоотримувачу за залишковою вартістю 8,9 тис. грн. Визначити вид лізингу, дохід, який одержить лізингова компанія від даної операції; скласти графік лізингових платежів за весь строк користування об’єктом лізингу.

4. Мале підприємство звернулося до лізингової компанії з проханням надати в оренду строком на 3 роки вантажний автомобіль марки «КамАЗ» вартістю 51 тис. грн. Згідно з ТЕО строк можливої експлуатації автомобіля — 7 років. Встановлений період нарахування амортизації — 6 років. Лізинговий відсоток становить 22 \% річних. Він включає в себе поточні витрати лізингової компанії з оформлення угоди та ремонту автомобілів лізингової компанії, що здаються в оренду, — 5 \% суми об’єкта лізингу. Орендні платежі сплачуватимуться щоквартально. Щорічна страхова премія буде встановлена у розмірі 5 \% від вартості об’єкта лізингу. Після закінчення строку лізингу передбачено повер­нення його лізингодавцю. Визначити вид лізингу, дохід, який одержить лізингова компанія від даної операції; скласти графік лізингових платежів за весь строк користування об’єктом лізингу; назвати ризики, які виникають у лізинговій компанії при оформленні такого договору, та способи їх мінімізації.

5. Машинобудівне підприємство звернулося до лізингової компанії з проханням надати в оренду строком на 6 років основні фонди вартістю 800 тис. грн. Період можливої експлуатації — 10 років, а строк нарахування амортизації — 7 років. Лізинговий відсоток становить 22 \% річних. Орендні платежі сплачуватимуться щоквартально. Лізингоотримувач просить при розрахунку лізингових платежів використовувати метод прискореної амортизації відповідно до Закону України «Про внесення змін та доповнень у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. Після закінчення строку лізин­гу передбачено, що основні фонди будуть передані орендатору за залишковою вартістю. Визначити вид лізингу, дохід, який одержить лізин­гова компанія від даної операції; скласти графік лізингових платежів за весь строк користування об’єктом лізингу; визначити залишкову вартість обладнання, за якою воно буде передано лізингоотримувачу.

6. Агрофірма просить надати в оренду строком на 3 роки трактор вартістю 120 тис. грн. Строк амортизації становить 9 років, а норма амортизаційних відрахувань — 11 \% річних. Ставка лізингового відсотка — 20 \% річних, яка включає в себе витрати на поточний ремонт обладнання — 8 \% річних вартості об’єкта угоди. Орендні платежі сплачуватимуться щоквартально. Щорічна страхова премія буде встанов­лена у розмірі 5 \% від вартості об’єкта лізингу. Після закінчення строку лізингу передбачено повернення його лізингодавцю. Визначити вид лізингу, дохід, який одержить лізингова компанія від даної операції; скласти графік лізингових платежів за весь строк користування об’єк­том лізингу; назвати ризики, які виникають у лізинговій компанії при оформленні такого договору, та способи їх мінімізації.

7.7. Література

Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97.

Закон України «Про внесення змін та доповнень у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.

Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с.

Горицкая Н. Г. Основные фонды и инвестиции. — К.: Техника, 2000. — 80 с.

Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 215 с. — (Вища освіта ХХІ століття).

Мелкумов Я. А. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА — М, 2000. — 248 с.

Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 271 с.