Висновки

Проведене в монографії дослідження дало змогу з’ясувати генезис, види та етапи розвитку інновацій, а також суть, місце і роль венчурного капіталу в інноваційному процесі. Інновації характеризують будь-які зміни, які вносяться суб’єкта­ми господарювання у власну діяльність з метою підвищення своєї конкурентоспроможності.

Досвід економічного розвитку країн-лідерів підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється саме через інновації, які подібно потягу, тягнуть за собою модернізацію і структурну перебудову всієї економіки. В умовах ринкової економіки інновації мають швидко впроваджуватись у виробництво й задо­вольняти споживачів різноманітною високоякісною продукцією та послугами. Тобто тільки така умова передбачає реальний рівень інноваційності держави та її суб’єктів.

Ефективність інноваційних процесів є результатом функціонування національних інноваційних систем, які охоплюють: сферу НДДКР, освіту та професійну підготовку, інфраструктуру; виробництво й інституції правового, соціального та фінансового характеру. НІС забезпечують механізми взаємовідносин різних підприємств та фінансування їхньої діяльності.

Позиції будь-якої країни в геополітичній конкуренції у ХХІ ст. визначатимуть освіта, розвиток науки, можливості інформаційного середовища, здатність національних систем генерувати високу інноваційну активність. Незважаючи на те, що нині інноваційна діяльність ще не стала основою еконо- мічного розвитку України, за останні роки створені реальні передумови переходу на інноваційний шлях розвитку. Проте не налагоджена неперервна ланка «фундаментальні дослідження — прикладні дослідження — комерціалізація інновацій» та не забезпечено фінансування всіх етапів інноваційного циклу.

У системі інноваційної діяльності венчурний капітал посідає одне з чільних місць, оскільки, по-перше, це відповідає меті його діяльності, а по-друге, саме спеціалізація венчурного підприємництва в інноваційній сфері забезпечує отримання істотних результатів. Він є новою функціональною формою акумуляції і перерозподілу фінансових засобів відповідно до потреб розвитку наукомістких виробництв. Механізм венчурного капіталу дає змогу через поєднання боргових та акціонерних форм фінансування збалансувати інтереси всіх суб’єктів інноваційного процесу, забезпечити ефективне використання суспільних ресурсів і на цій основі інтенсифікувати процеси науково-технічного розвитку економіки.

Одна з основних причин негативних явищ в інноваційній сфері — це відсутність дійового механізму підтримки, розвитку та захисту венчурного бізнесу. Темпи становлення і формування венчурних структур в Україні дуже низькі. Звідси випливає необхідність визначення пріоритетів державної правової та фінансово-кредитної політики щодо впровадження в наукомістких галузях економіки різних організаційних форм венчурного капіталу та його матеріально-технічної й інформаційної підтримки.

Насамперед необхідно підготувати й ухвалити закони про правове забезпечення малих венчурних підприємств та інвестиційних компаній венчурного капіталу. З метою активізації інноваційних процесів існує гостра потреба внести зміни та доповнення в чинні закони про спільне інвестування, про оподат­кування, патентне законодавство, про господарські товариства. Державна підтримка інноваційної сфери і венчурного бізнесу має забезпечуватись двома формами — прямим і опосередкованим регулюванням. Пряма підтримка передбачає: фінансування з бюджету, надання грантів і пільгових кредитів, укладання контрактів з різними компаніями на розроблення нової продукції, створення умов з метою залучення приватного й іноземного капіталу для комерціалізації інновацій та організації венчурного підприємництва.

Крім прямого державного регулювання інноваційної сфери і венчурного підприємництва, важливого значення слід надавати застосуванню численних методів опосередкованої дії, за допомогою яких створюється сприятливий інноваційний та інвестиційний клімат в економіці, а саме: податкові пільги, амортизаційна, цінова політика тощо. Політика стимулювання інноваційної активності має проводитись на всіх рівнях — від уряду до місцевих органів влади.

Формування державної інноваційної системи є початковим етапом побудови постіндустріального суспільства, основу якого становить використання нових знань у вигляді радикальних інновацій, і має здійснюватись, виходячи з власних науково-техноло­гічних, інтелектуальних та фінансових можливостей.

Актуальним завданням є створення індустрії венчурного фінансування з використанням зарубіжного досвіду, яка охоплюватиме сукупність суб’єктів інноваційного підприємництва і відповідну інфраструктуру (бізнес-інкубатори, мережі венчурного капіталу, кластери, технопарки, консалтингові, інжинірингові фірми). На сучасному етапі розвитку економіки України венчурне підприємництво може стати ефективним методом фінансування інновацій та науково-технічного прогресу.

Важливу роль у процесі розробки інновацій та їх комерціалізації відіграють маркетингові дослідження. Основний їхній прин­цип — активна дія на вимоги ринку та пріоритети споживачів.

Необхідно на етапі НДДКР визначати комерційні потенціали розробок, мобілізувати необхідні ресурси та ефективно управляти процесами трансферту технологій на всіх рівнях. Тільки завдяки успішній комерціалізації нововведень можна говорити про високу якість державних інноваційних систем.