Банківські інформаційні системи - Навчальний посібник (Єрьоміна Н. В.)

10.1. електронна пошта нбу — основа взаємодії

між банківськими установами

Інтенсивне впровадження сучасних засобів телекомунікації в банківській системі України розпочалося з моменту створення та впровадження СЕП. Одним з основних засобів СЕП є електронна пошта НБУ.

Електронна пошта НБУ являє собою програмно-технічну та адміністративно-технологічну систему, що забезпечує обмін повідомленнями між абонентами мережі.

Розробником електронної пошти є Управління телекомунікацій НБУ, розробка виконана у відповідності із стандартом Х .400 МККТ.

10.1.1. Електронна пошта НБУ — загальна характеристика

Для обміну інформаційними повідомленнями в СЕП використовується електронна пошта (ЕП). Електронна пошта для передачі повідомлень використовує телефонні мережі зв’язку і має таку саму швидкість доступу, як і телефон. Але ЕП має деякі переваги.

Перша перевага ЕП полягає в тому, що для виконання зв’язку не потрібно одночасної присутності обох абонентів на різних кін­цях телефонної мережі.

Друга перевага ЕП полягає в тому, що вона залишає письмову копію послання, яке може бути збережене або ж передане кільком абонентам.

Електронна пошта може розглядатись як окремий випадок передачі файлів, що має певні особливості і відмінності від стандартної процедури передачі файлів.

Перша відмінність полягає в тому, що відправником і одержувачем повідомлень є люди, а не машини. Це означає, що сис­тема ЕП складається з двох різних тісно пов’язаних частин: одна забезпечує взаємодію з користувачем (наприклад, складання, редагування) повідомлень, друга — передача повідомлень (наприклад, розсилання повідомлень за списком, забезпечення передачі).

Друга відміна ЕП від передачі файлів полягає в тому, що, крім самого повідомлення, поштове послання містить велику кількість допоміжних полів. Ці поля вказують на ім’я та адресу одержувача, дату і час відправлення повідомлення, перелік осіб, яким відправлена копія повідомлення, рівень значущості, ступінь секретності, запит на підтвердження отримання і обробку та багато іншого.

Електронна пошта НБУ (ЕП НБУ, NBU mail) — програмно-технічна, адміністративно-технологічна система закритого типу, що забезпечує електронний обмін даними в банківський системі України. Відправником і одержувачем повідомлень в ній можуть бути різні прикладні системи, програми та фізичні особи. Електронна пошта охоплює близько 2300 вузлів і має більш як 20 тисяч кінцевих користувачів по всій Україні. Доставка кореспонденції із одного вузла в другий займає приблизно 15—20 хвилин. Через вузли електронної пошти, розташованої у підрозділах НБУ, передається від 10 до 150 Мбайт інформації за добу з урахуванням транзиту.

Обмін інформацією в електронній пошті здійснюється через так звані електронні поштові скриньки. Вони організовані у вигляді звичайних каталогів DOS з ім’ям, яке збігається з кодом абонента, що мають підкаталоги IN для вхідної і OUT для вихідної кореспонденції.

Під час сеансу електронної пошти вся інформація відділення банку з поштової скриньки з підкаталогу OUT передається в центр комутації зв’язку (ЦКЗ) в підкаталог IN. Інформація, що на­дійшла на адресу відділення банку з підкаталогу OUT Центра комутації, приймається в підкаталог IN відділення банку. Після успішної передачі або прийому відповідний підкаталог OUT очи­щається. Цим виключається можливість повторної передачі під час наступного сеансу зв’язку.

Сеанс зв’язку виконується з ініціативи відділення банку. Інформація електронною поштою передається у вигляді файлів DOS, які в цьому випадку будуть називатися повідомленнями, або конвертами.

Імена файлів (конвертів) повинні мати таку структуру:

Непізнані конверти (файли з неправильною структурою імені) автоматично прямують на ЦКЗ в спеціальний каталог до з’ясування.

Для кожного відділення банку в Центрі комутації повідомлень відкрита своя поштова скринька з ім’ям, яке збігається з кодом абонента.

Рис. 10.1. Структура імен файлів (конвертів)

Головним завданням ЦКЗ є періодичний перегляд підкаталогів IN всіх поштових скриньок і переміщення кореспонденції, що надійшла в них у відповідний підкаталог OUT. Програма ЦКЗ також управляє каналами зв’язку, веде архів і збирає статистичні дані про проходження кореспонденції в ЦКЗ.

10.1.2. Структура електронної пошти НБУ

Структура зв’язку в ЕП строго ієрархічна, тобто: центральний вузол, регіональні і абонентські вузли (рис.10.2).

Якщо кількість локальних користувачів перевищує 9, то локальному користувачеві присвоюють порядкову букву латинського алфавіту.

Кожний вузол має своїх локальних користувачів.

Рис. 10.2. Структура електронної пошти НБУ

Ім’я поштового вузла складається з 4-х символів:

· перший означає державу (U — Україна)

· другий знак — регіон (А — Вінницька область)

· третій — тип банку (Н — НБУ)

· четвертий — порядковий номер чи символ.

Систему ЕП НБУ утворюють поштові вузли, що поділяються на центральні, регіональні та абонентські. Центральні та регіональні вузли входять в систему НБУ і розміщуються в управліннях Національного банку. Всі інші вузли ЕП НБУ є абонентськими. До них належать вузли, розміщені в комерційних банках, а також в державних та урядових установах і взаємодіють з банківською системою.

Майже кожний регіональний вузол ЕП НБУ є водночас і елект­ронною інформаційно-довідковою дошкою об’яв. Вузли можуть бути зв’язані між собою по виділених і комутованих телефонних чи телеграфних каналах зв’язку, через супутникові системи передачі даних чи через мережі Х .25.

10.1.3. Призначення електронної пошти

По ЕП можна передавати: текстові файли, створені за допомогою будь-якого текстового редактора; графічний файл, що має довільну графічну конструкцію; файли бази даних типу DBF; файли табличного процесора; довільний файл в двійковому представленні.

Засоби електронної пошти використовуються для таких потреб:

· транспортний засіб в системі електронних міжбанківських розрахунків;

· передача нормативних, інформаційних та інших документів НБУ;

· передача курсів валют з торгових та неторгових операцій;

· збирання статистичних даних для різних форм звітності;

· передача директив, запитів, звітів, довідок тощо;

· передача програмного забезпечення.

Для взаємодії локальних користувачів поштових вузлів в систе­мі ЕП використовується комплекс програм, що називається «аген­том користувача». Ці програми забезпечують підготовку поштових повідомлень з довільних файлів, передачу сформованих «пош­тових конвертів» в інформаційні структури ЕП для наступної їхньої розсилки адресатам, а також вибір даних з прийнятих «пош­тових конвертів».

Транспортування даних виконується за допомогою програмних засобів, що називаються «агентом передачі повідомлень».

Комплекс програм «агент користувача» виконує роль посеред­ника між кінцевим користувачем і «агентом передачі повідомлень», що дає змогу використовувати як «агента передачі повідомлень» різні комунікаційні пакети. Інформаційні структури ЕП реалізовані як певна сукупність каталогів, розташованих на сервері локальної обчислювальної мережі (ЛВМ), що дає можливість, з одного боку, збільшувати кількість абонентських ліній за рахунок використання кількох робочих станцій, а з другого — використовувати різні телекомунікаційні пакети («агенти передачі»), встановлені на цих робочих станціях. Ця перевага архітектури ЕП НБУ дає змогу використовувати на транспортному рівні програмні засоби, що взаємодіють з єдиним адресним простором «поштових скриньок» і використовуються в Центральній розрахунковій палаті НБУ.

В ЕП для виконання функцій «агентів передачі повідомлень» використовуються такі телекомунікаційні пакети: ProCarry, UUPC, PieNet, Astra, ARGOCOM, IzFantam та ін. При виборі телекомунікаційного пакета враховуються надійність роботи, швидкість передачі та продуктивність, захист від несанкціонованого доступу, підтримка модемів різних типів, зручність наладки та тестування, можливість супроводу та оперативних доопрацювань.

Центральна розрахункова палата, крім рекомендованого розробниками ЕП НБУ пакета ProCarry, як транспортний засіб використовує засоби телекомунікаційного програмного забезпечення операційної системи UNIX, що застосовується в мережах Relkom, UUCP-UUPC, а також транспортні засоби пош­тової системи PIE-Net та багатоканальну систему прийому-передачі даних Astra.

10.1.4. Адресація в системі електронної пошти НБУ

Поштова електронна адреса має два елементи. Для того щоб відділити ідентифікатор абонента від його поштових координат, використовують значок @. Поштова електронна адреса може мати вигляд: admin@uahO.

У розглянутому прикладі admim — це ідентифікатор локального користувача, що вказує на його функціональні обов’язки чи прізвище, імена та по-батькові. Те, що стоїть праворуч від знака @, називається іменем поштового вузла і однозначно описує його місце розташування. Як правило, ім’я поштового вузла складається з символів: перший знак означає державу (U-Україна), другий — регіон, третій — тип банку (Н — НБУ), четвертий — наступний порядковий номер чи символ.

Поштове ім’я є унікальним. В кожному вузлі зберігається довідник вузлів ЕП. Імена вузлів формуються тільки в НБУ.

Крім довідника вузлів, є файл-довідник локальних користувачів, що формується в кожному вузлі. Ім’я локального користувача — це ідентифікатор, що може вміщувати від 1 до 8 символів. Ідентифікатори локальних користувачів різних вузлів не зв’язані між собою. Тобто допускається однакова ідентифікація локальних користувачів в різних вузлах. Але в рамках одного вузла всі ідентифікатори локальних користувачів мають бути унікальними.

Локальні користувачі –– це кінцеві користувачі ЕП НБУ, що передають та приймають поштові повідомлення. Кінцевими користувачами можуть бути як фізичні особи, так і прикладні програми.

В кожному вузлі, крім кінцевих користувачів, працює хоча б один адміністратор, який управляє функціонуванням вузла.

В ЕП НБУ є маршрути, що описують шляхи доступу від одного вузла до іншого. Ці маршрути використовуються для транспортування поштових повідомлень. Розрізняють прямий чи безпосередній маршрут між двома вузлами і транзитний маршрут. За прямим маршрутом передача повідомлення з одного вузла в інший виконується без використання будь-яких вузлів. У випадку транзитного маршруту пересилання повідомлення з одного вузла в інший можливе тільки через допоміжні (транзитні) вузли.

Кожне поштове повідомлення називається поштовим конвертом і вміщує, крім інформаційної частини, тобто самого повідомлення, заголовкову частину. Поштове повідомлення є одиницею інформації, що передається між вузлами ЕП. У загальному вигля­ді поштовий конверт НБУ відповідає структурі повідомлення в NetWare MHS і виконує вимоги протоколу Х.400.

Поштовий конверт ЕП НБУ складається із заголовка і тіла повідомлення, яке може бути відсутнім. До конверта можуть приєднуватись файли, що описуються в заголовку і транспортуються разом з основним поштовим повідомленням. Заголовок конверта формується, як правило, автоматично. Для його формування використовується частина ключових слів, що рекомендуються в технології NetWare MHS.

Під час використання транспортного засобу ProCarry розміри поштових повідомлень не обмежуються. Якщо ж використовується програмний продукт NetWare MHS, то розмір файла, упакованого в конверт, не повинен перевищувати 64 КБ, а максимальний розмір файлів, що приєднуються до поштових повідомлень і пересилаються разом з ним, –– 64 МБ.

В ЕП НБУ реалізовано шлюз між системами ProCarry i NetWare, за допомогою якого можливий перехід з одного середовища в інше.

Всі поштові повідомлення, що проходять через вузол, архівуються і зберігаються в архіві даного вузла. Архів повідомлень –– це набір каталогів, де в кожному з них зберігаються поштові конверти, що оброблялись в даному вузлі протягом доби, незалежно від того, чи ці повідомлення підготовлені до відправлення, прийняті чи транзитні.

Цей архів використовується адміністратором вузла для аналізу роботи вузла в цілому, а також для аналізу роботи окремих користувачів, а ще для аналізу аварійних ситуацій.

Звичайний –– це запитально-активний режим вузла нижнього рівня по відношенню до вищестоящого. Нині в системі близько 2000 вузлів, у тому числі 27 регіональних. Пересилання повідомлення визначається маршрутом. Головними елементами заголовкової частини повідомлень є: адреса отримувача (включаючи поштову адресу вузла-отримувача (4 зн.) та ім’я локального користувача (8 зн.)).

Взаємодія між вузлами здійснюється таким чином:

1. Якщо вузол—відправник повідомлення пасивний по відношенню до вузла—отримувача повідомлення, то повідомлення у вузлі-відправнику розміщується в черзі, звідки воно буде передане після того, як отримувач вийде на зв’язок.

2. Якщо вузол—відправник повідомлення активний по відношенню до вузла—отримувача повідомлення, то він сам викликає адресата і передає йому повідомлення.

Повідомлення у вузлі може з’явитись двома шляхами:

1. В результаті роботи абонента користувача. Тоді воно буде розміщене у вихідному каталозі вузла.

2. Повідомлення передане з іншого вузла. В такому разі воно потрапить у вхідний каталог вузла. Якщо це повідомлення транзитне, тобто призначене не для даного вузла, тоді після реєстрації воно передається у вихідний каталог вузла. Якщо ж повідомлення адресується локальному користувачу даного вузла, то воно розміщується у вхідному каталозі цього користувача.