Управління інфраструктурою підприємства - Навчальний посібник (Бєлов М. А., Павленко І. А., Решетняк Т. І.)

Тема 4. управління системою енергетичного забезпечення підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Тема охоплює питання:

завдання та функції енергетичного господарства;

організаційно-виробнича структура та структура управління енергетичним господарством;

нормування та визначення потреби в різних видах енергії;

методика складання балансів для окремих видів енергії;

організація ремонтного обслуговування енергетичного ус­таткування.

Основні положення змістової частини теми

Головна ціль системи енергетичного господарства (СЕГ) — надійне та безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії при дотриманні встановлених параметрів.

Критерієм досягнення цієї мети є зниження до мінімуму витрат на придбання та споживання енергетичних ресурсів.

Основні функції СЕГ: спостереження за чітким виконанням правил експлуатації енергетичного устаткування; організація та проведення ремонтних робіт; організація раціонального нормування, використання та економії енергетичних ресурсів; розробка та впровадження заходів щодо реконструкції і розвитку енергетичного господарства.

Для виконання цих функцій СЕГ має в розпорядженні:

трудові (допоміжні робітники, технічний та адміністративно-управлінський персонал); матеріальні (основні та допоміжні матеріали й енергію, потрібні для відновлюваного ремонту та виготовлення запасних частина) та технічні (спеціальне устаткування, агрегати, технологічне оснащення, підйомно-транспортні засоби) ресурси;

методичне забезпечення (диференційовані та укрупнені норми витрат енергоресурсів, планово-облікову документацію та засоби оргтехніки для надходження і відображення інформації, яка використовується в системі).

Для успішного вирішення цих питань насамперед потрібно вміло здійснювати управління, організацію і планування енергетичного господарства підприємств, забезпечуючи раціональне використання енергоресурсів.

На організаційну структуру енергетичного господарства промислового підприємства впливає ряд факторів, зокрема такі: тип виробництва, загальний обсяг енергоспоживання й видів енергії, що споживається; схеми енергозабезпечення; вид, кількість і оди­нична потужність енергообладнання та його розміщення на території підприємства й цехів; організаційна структура підприємства, режим його роботи тощо.

В організаційному плані енергетичне господарство може бути загальнозаводським та цеховим.

До загальнозаводського енергетичного господарства відносять генеруючі та перетворювальні засоби загальнозаводського призначення, загальнозаводські енергетичні мережі; енергоприймаль­ні та розподільчі мережі споруд, будівель та приміщень загальнозаводського призначення (склади, заводоуправління, їдальні тощо).

Цехове енергогосподарство становлять енергоприймальні засоби виробничих цехів; цехові перетворювальні засоби; внутрішньоцехові розподільчі мережі; вентиляційне та опалювальне ус­таткування.

Загальнозаводське енергетичне устаткування експлуатують спеціалізовані енергоцехи підприємства. Експлуатація цехового енергогосподарства може здійснюватися централізовано або децентралізовано.

За централізованої форми технічний нагляд, ремонт, модернізація енергогосподарства на підприємстві та в цехах є функцією енергоцехів підприємства. У разі децентралізованої експлуатації енергогосподарства енергоцехи проводять у виробничих цехах капітальний ремонт енергетичного устаткування, а всі інші види технічного обслуговування в них здійснює персонал відповідних цехів. Можлива також змішана форма, коли у великих цехах підприємств утворюються цехові енергослужби, а експлуатацію енерго­устаткування в інших цехах забезпечує персонал енергоцехів.

Найпоширенішою на промислових підприємствах України є централізована форма обслуговування, за якої забезпечується вельми висока якість відповідних послуг та ремонту енергетичного устаткування.

На підприємствах, де енергозабезпечення відбувається за централізованою схемою (коли забезпечення підприємства здійснюється від районної енергосистеми чи ТЕЦ суміжних підприємств, а паливом від відповідних паливопостачальних організацій) енер­гетичне господарство складається лише з енергоприймальних засобів розподільчих мереж та перетворювальних засобів і може об’єднуватись у два цехи: енергосиловий (експлуатація та ремонт електрообладнання й електричних мереж) і паросиловий (експлуатація та ремонт теплового обладнання), компресорних установок, каналізації, а також парових, теплофікаційних, водних та повітропровідних мереж. Складові елементи системи енергогоспо­дарства зображені на рис. 4.1.

Управління складним комплексом енергогосподарства промислового підприємства здійснюється відділом головного енергетика (ВГЕ), який очолює головний енергетик, підпорядкований головному інженерові підприємства.

Рис. 4.1. Складові елементи системи енергетичного господарства за функціями

Відділ головного енергетика керується у роботі чинним законодавством України, урядовими постановами та вказівками, наказами та вказівками відповідного міністерства чи державного органу, правилами технічної експлуатації та техніки безпеки при експлуатації енергоустаткування, наказами та розпорядженнями директора і головного інженера підприємства та Положенням про відділ головного енергетика підприємства.

Безпосередні функції головного енергетика: організація екс- плуатації, ремонту енергетичного устаткування, підготовка вихід­них даних та завдань на проектування будівництва й монтажу нових, а також на реконструкцію існуючих енергетичних засобів; виконання окремих, невеликих за обсягом і нескладних проектних та конструкторських робіт, пов’язаних з монтажем, експлуатацією, ремонтом і модернізацією енергетичного обладнання, енергетичного устаткування та різних комунікацій (паропроводи, кабельні лінії тощо); облік, інвентаризація та паспортизація енергетичного обладнання і комунікацій; оформлення документів про наявність та рух діючого, резервного та надлишкового, а також ліквідацію непридатного для подальшої експлуатації енергооблад­нання; облік енергії, що виробляється, отримується, відпускається та витрачається, розробка норм витрат палива та енергії, розробка заходів з економії палива, енергії та підвищення якості електричної і теплової енергії, аналіз фактичної собівартості виробленої енергії, розробка й обґрунтування замовлень на необхідне енергетичне обладнання, енергоносії, запасні частини та матеріали; поліпшення експлуатації енергообладнання; забезпечення безаварійної роботи, зниження простоїв енергообладнання, ліквідація порушень енергопостачання виробництва; нагляд за правильним та безпечним використанням енергетичного обладнання; розробка графіків і планів ремонту енергетичного обладнання та їх узгодження з відповідними графіками й планами ремонту виробничих цехів підприємства; розробка інструкцій з експлуатації та ремонту енергообладнання; складання планів та звітів про роботу служб головного енергетика. Поряд з цим важливим є подальший пошук шляхів удосконалення управління енергетичним господарством, насамперед за рахунок поліпшення організаційної структури завдяки чіткому розмежуванню функцій та завдань, які вирішують окремі служби енергогосподарства; обґрунтування шляхів і методів упровадження госпрозрахунку серед підрозділів енергетичного господарства та вдосконалення формування в них витрат і прибутку; створення нормативної бази, необхідної для впровадження госпрозрахунку; забезпечення своєчасного введення в експлуатацію нового енергетичного устат­кування та обладнання й високої якості будівельно-монтажних робіт та ефективного ремонтного обслуговування; поліпшення матеріально-технічного забезпечення всіх ланок енергогосподарства; розробка та впровадження показників і форм внутрішньозаводської звітності та облікової інформації; зміцнення ділових зв’язків з іншими виробничими підрозділами підприємства.

Відділ головного енергетика має працювати у взаємодії з іншими відділами підприємства, особливо такими, як відділ капітального будівництва, головного механіка, головного технолога, матеріально-технічного постачання, а також такими, які дуже часто погоджують з відділом головного енергетика питання та документи, що належать до компетенції головного енергетика. З відділом головного енергетика обов’язково погоджуються такі питання та документи: виконання всіх видів земельних робіт на території підприємства; купівля та встановлення енергетичного устаткування; зміна та розміщення енергетичного обладнання в цехах; проекти будівництва нових об’єктів та реконструкція існуючих цехів; графіки ремонту технологічного устаткування та інші питання з енергозабезпечення.

Енергетичні цехи промислового підприємства за характером роботи можна поділити на три основні групи: експлуатаційні (експлуатаційне обслуговування енергоспоживаючого обладнання, мереж і генеруючих засобів); ремонтні (ремонт і монтаж спеціалізованого енергоустаткування); змішані, у складі яких є експлуатаційні та ремонтно-монтажні дільниці.

Спеціальні ремонтні цехи утворюються на підприємствах з великим за масштабами енергогосподарством.

На рис. 4.2 зображено структуру змішаного енергетичного цеху.

Рис. 4.2. Виробнича структура змішаного енергетичного цеху

Функціонування системи енергетичного господарства має спе­цифічні особливості, які потрібно враховувати при організації та плануванні її роботи.

По-перше, процес виробництва, передавання, розподілення та споживання енергії має безперервний характер, тому при виробництві енергії використовують устаткування та агрегати безперервної дії, що дає змогу застосовувати автоматику для забезпечення оптимальних режимів.

По-друге, час виробництва енергії та її споживання збігаються. Це означає, з одного боку, відсутність незавершеного виробництва, з іншого — неможливість роботи на складі. Остання обставина передбачає, що для безперебійного енергозабезпечення виробничих підрозділів енергетичне виробництво повинно мати резерви потужності. Вони потрібні для заміни устаткування та агрегатів, які вийшли з ладу через аварію або зупинені на планові ремонти, а також для комплектації нерегулярних змін навантаження внаслідок випадкових змін у системі.

По-третє, виробничий процес в енергетичному виробництві має динамічний характер. Це відображається не тільки у великій швидкості споживання, а й передусім у постійних змінах у часі загального навантаження енергосилових агрегатів залежно від режиму споживання енергії на підприємстві. Тому при плануванні необхідне виявлення як загальної потреби в енергії, так і режиму її споживання.

По-четверте, погоджується виробництво власних видів енергії з переробкою та розподіленням енергії, отриманої від сторонніх організацій.

По-п’яте, часткове споживання виробленої енергії для виробничих потреб самих енергетичних цехів.

Визначення потреби промислового підприємства в енергоресурсах базується на використанні прогресивних норм витрат. Для визначення потреби в паливі та енергії застосовують норми питомих витрат.

Під прогресивною питомою нормою витрат енергії і палива розуміють максимально допустимі її витрати, необхідні для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт у найбільш раціональних умовах організації виробництва й експлуатації устаткування.

Основним методом визначення норм витрат є розрахунково-аналітичний, який дає можливість визначити планову норму з урахуванням змін у режимі роботи, параметрів технологічних процесів та інших факторів, що впливають на питомі витрати енергії.

Норми питомих витрат енергії поділяють на технологічні, цехові та загальнозаводські.

Технологічна норма визначає витрати енергії чи палива, включаючи втрати на здійснення технологічних операцій чи процесів. Установлюється тільки на одиницю натуральної продукції. Цехова норма, крім витрат на технологічні потреби, охоплює витрати енергії на допоміжні та поточні потреби, втрати енергії в цехових мережах та перетворювальних засобах. Загальнозаводська норма визначає витрати енергії основних і допоміжних цехів, витрати енергії на підсобні потреби та власні енергопристрої, а також втрати в загальнозаводських мережах і перетворювальних засобах.

Коли виготовляють однорідну продукцію, то на одиницю натуральної продукції також можуть встановлюватися цехові або загальнозаводські норми.

Для цехів, що виготовляють однорідну чи різнорідну продукцію різних типорозмірів та видів, можна користуватися приведеними чи умовними одиницями, якими вимірюється енергоємність типорозмірів чи видів продукції.

Норми визначаються на підставі проведених випробувань, а також шляхом вивчення фактичної роботи устаткування. Нормування витрат енергії викладено у [12].

При визначенні потреби в енергії і паливі потрібно враховувати виробничу програму на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат енергії і палива на власні потреби (опалення, вентиляцію ін.), організаційно-технічні заходи підприємства, відпуск енергії на сторону, норми втрат енергії в мережах.

Методика розрахунку потреби окремих видів енергії наведена у [1, с. 131; 4, с. 175].

Планування потреби та виробництва енергії здійснюється на підставі побудови енергетичних балансів. Енергетичний баланс підприємства — це система взаємозв’язаних показників виробництва, отримання та розподілу різних видів енергії і палива.

Балансовий метод планування дозволяє визначити потребу підприємства в різних видах енергоресурсів і виходячи із обсягу виробництва та норм витрат, визначити найбільш раціональні джерела покриття цієї потреби.

На рис. 4.3 зображено класифікацію енергетичних балансів підприємства.

Перспективні баланси (на 3—5 років) є основою для розробки планів удосконалення та реконструкції енергогосподарства підприємства.

Поточні баланси обґрунтовують планову потребу підприємства в енергоресурсах для виконання планових завдань з випуску основної продукції в плановому році, а також раціональні способи покриття цієї потреби.

Фактичний (звітний) баланс є засобом контролю виконання планових показників використання енергоресурсів та виявлення резервів їх економії.

З методикою побудови енергетичних балансів слід ознайомитись за [1, с. 131; 4, с. 175].

Рис. 4.3. Класифікація енергетичних балансів підприємства

 

У табл. 4.1 наведено приклад фактичного балансу електроенер­гії, використаної металообробними верстатами механічного цеху підприємства в аналітичній робочій формі.

Таблиця 4.1

ФАКТИЧНИЙ БАЛАНС ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, СПОЖИТОЇ МЕТАЛОРІЗАЛЬНИМ УСТАТКУВАННЯМ МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ В АНАЛІТИЧНІЙ РОБОЧІЙ ФОРМІ

Показник

Витрати енергії за групами верстатів, тис. кВт.·год

Усього по цеху загальний цеховий баланс

\%

токарні

розточувальні

карусельні

вертикально-свердлильні

радіально свердлильні

фрезерні

стругальні

інші

токарна дільниця

свердлильна дільниця

фрезерна дільниця

1. Кількість верстатів

33

20

15

16

38

10

12

12

156

2. Середній коефіцієнт завантаження верстатів за групами

0,29

0,33

0,54

0,3

0,37

0,4

0,42

0,38

0,36

Подпись: 483. Підведено електроенергії до верстатів

384,0

108,8

383,6

130,4

208,5

84,8

128,6

144,0

1677,7

100,0

4. Витрати електроенергії в робочому режимі

379,2

106,3

383,6

127,9

301,8

83,1

126,0

141,0

1648,9

98,3

5. Витрати електроенергії в режимі холостого ходу

4,8

2,5

5,0

2,5

6,7

1,7

2,6

3,0

28,8

1,7

6. Витрати електроенергії разом, в тому числі:

199,8

55,2

157,0

68,4

147,4

42,0

67,8

75,4

813,0

48,5

1) в приводних двигунах верстата

85,9

24,6

56,4

30,2

53,3

20,2

30,1

32,8

333,5

19,9

2) у мережах верстата

113,9

30,6

100,6

38,2

94,1

21,8

37,7

42,6

479,5

28,6

7. Корисно використана електроенергія

179,4

51,1

226,6

59,5

154,4

41,1

58,2

65,6

835,9

49,8

8. Загальні витрати електроенергії

384

108,8

388,6

130,4

308,5

84,8

128,6

144,0

1677,7

100

9. Коефіцієнт корисного використання електроенергії

0,487

0,470

0,583

0,456

0,5

0,485

0,453

0,456

0,498

Технологічні особливості енергетичного виробництва, і насамперед — високий рівень автоматизації процесів, визначають характер планування та нормування праці робітників, оплату їхньої праці.

Чисельність робітників, які поділяються на експлуатаційників та ремонтників, визначають здебільшого за нормативами обслуговування (див. тему 8).

Переважною системою оплати праці є погодинно-преміальна, за винятком окремих груп працівників електроремонтного цеху (дільниці).

Робітники енергетичних цехів преміюються за безаварійну роботу та надійне обслуговування електричного й теплового обладнання, освітлювальних мереж, якісний ремонт енергоустаткування. Інженерно-технічні працівники преміюються за безперебійне забезпечення виробництва всіма видами енергії встанов­лених параметрів, додержання норм витрачання окремих видів енергоносіїв, а також за показники, що характеризують економічну ефективність діяльності енергоцехів.

Водночас раціональна організація ремонту енергетичного устаткування забезпечує значне зменшення витрат на ремонт, які становлять значну частку в загальних витратах не тільки в енергогосподарстві, а й на підприємстві в цілому.

Безперервне утримання енергетичного устаткування в робочому стані при збереженні ним нормальних експлуатаційних параметрів чи характеристик забезпечується організацією профілак­тичних ремонтів відповідно до встановлених планом термінів, змісту та обсягу ремонтних робіт на основі системи планово-запобіжних ремонтів, яку докладно розглянуто у темі 2. Переваж­ною формою планово-запобіжного ремонту енергетичного устаткування є планово-періодичний ремонт, який провадиться через певні проміжки часу, встановлені для різних видів устаткування згідно з умовами їх експлуатації.

Досконально ознайомитись з організацією ремонтного обслуговування енергетичного устаткування потрібно за [1, с. 128].

Пошук шляхів економії енергетичних ресурсів відбувається у двох напрямах: у сфері енергопостачання виробничих підприємств енергією та паливом, а також у сфері споживання енергоресурсів.

У першому напрямі економія енергоресурсів досягається за рахунок удосконалення системи енергопостачання, у другому — за рахунок удосконалення системи споживання енергії в основних та допоміжних виробничих процесах. У першій та другій сферах економія енергоресурсів досягається в напрямах, відмінних за своїм змістом, цільовим призначенням, характером виконання заходів, кінцевим результатом їх здійснення та видами енергоносіїв. Плани організаційно-технічних заходів з економії енергоресурсів розробляються з урахуванням перелічених особливостей за кожним видом енергоресурсів та кожним напрямом удосконалення їх використання.

Серед напрямів удосконалення енергозабезпечення підприємства відомі такі:

правильний вибір енергоносіїв для споживання;

удосконалення системи енергопостачання;

удосконалення системи енергоспоживання.

Основні терміни

Енергетичне господарство промислового підприємства — це су- купність генеруючих, перетворювальних, передавальних та споживальних енергетичних засобів, за допомогою яких підприємство забезпечується всіма видами енергії, використовуваними у процесі виробництва.

Енергетичний баланс — система взаємозв’язаних показників виробництва, отримання й розподілу різних видів енергії та палива.

Питома норма витрат енергії і палива — максимально допустимі її витрати, необхідні для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці робіт у найбільш раціональних умовах організації виробництва й експлуатації устаткування.

Література до теми

Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М. А. Бєлова. — К.: Укртиппроект, 1997. — 208 с. — Розд. 4.

Семенов В. М. Организация и планирование вспомогательных цехов. — М.: Высш. шк., 1986. — 205с. — Гл. 5.

Харольд Е. Фирон, Майкл Р. Линдерс. Управление снабжением и запасами. ЛОГИСТИКА. — СПб.: Полигон, 1999. — 757 с.

Питання для поглибленого вивчення теми

Шляхи удосконалення організаційної структури енергетичного господарства.

Альтернативні варіанти енергопостачання малих та середніх про­мислових підприємств.

Внутрішньовиробничі резерви скорочення витрат на енергоспоживання.

Запитання для контролю знання теоретичного програмного матеріалу

Які функції виконує енергетичне господарство?

Що має в своєму розпорядженні СЕГ для виконання функцій?

З яких елементів складається організаційно-виробнича структура енергетичного господарства?

Як побудована система управління енергетичним господарством?

Які ви знаєте специфічні елементи функціонування системи енергетичного господарства?

Які є норми витрат енергоресурсів?

Як розраховується потреба окремих видів енергії?

Що таке енергетичний баланс?

Для чого застосовується енергетичний баланс?

Які види енергетичних балансів ви знаєте?

Які основні напрями удосконалення енергозабезпечення підприємства?

Тестові завдання для самоперевірки знань

Укажіть правильний варіант (варіанти) відповідей.

Під енергетичним господарством розуміють:

енергетичний цех;

енергетичний баланс;

енергетичні мережі;

сукупність енергетичних засобів, за допомогою яких підприємство забезпечується всіма видами енергії.

До складу енергетичного господарства входять:

підлоговий електротранспорт;

високовольтна трансформаторна підстанція;

склад паливно-мастильних матеріалів;

компресорна станція.

Енергетичний баланс — це:

розрахунок потреби окремих видів енергії;

розрахунок виробництва енергії власними силами;

система взаємозв’язаних показників виробництва, отримання й розподілу різних видів енергії та палива.

Планування потреби всіх видів енергії ведеться на підставі:

питомих норм витрат;

розрахунку потужностей енергоагрегатів;

на підставі побудови енергетичних балансів.

Переважна форма оплати робітників енергетичних цехів:

погодинна;

відрядна;

акордна;

погодинно-преміальна.