Планування діяльності підприємства - Навчальний посібник (М. А. Бєлов, Н. М. Євдокимова, В. Є. Москалюк)

Тема 4. виробництво продукції

Методичні поради до вивчення теми

Тема охоплює питання:

виробнича програма підприємства, її зміст і оптимізація;

планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні.

Цей розділ поточного плану підприємства містить номенклатурно-кількісне, а також вартісне завдання з виробництва продук­ції, виробничих послуг в асортименті при відповідній якості.

Насамперед слід з’ясувати, яку продукцію виробляти на підприємстві та в якій кількості. При цьому необхідно виходити з таких положень:

попиту на продукцію;

рівня та динаміки цін, наявності конкурентів і цін на їхню продукцію, тобто взагалі кон’юнктури ринку;

наявності виробничої потужності та площі, трудових і матеріальних ресурсів, а також, при необхідності — інвестиційних ресурсів.

Вивчення попиту зовнішнього та внутрішнього ринку на товари і послуги виконуються на підприємствах службами маркетингу, які проводять ринкові дослідження з допомогою виставок, ярмарок та інших заходів, на яких виявляється попит на відповід­ні вироби і послуги, приймаються замовлення, укладаються договори на поставку тощо.

Більш детально цей етап формування виробничої програми викладено в підручнику [1, с. 329—334].

При визначенні виробничих можливостей виконуються розрахунки наявних і потрібних виробничих потужностей, кількості працівників, матеріальних ресурсів. Ці етапи планування викладено у подальших розділах і темах. На етапі планування виробничої програми й особливо її структури, тобто питомої ваги конкретних видів виробів чи послуг, необхідно виходити з основних економіко-теоретичних положень, суть яких полягає у тому, що можливий випуск продукції при повному й ефективному викорис­танні ресурсів при даному розвитку технології характеризує крива виробничих можливостей, на якій зображені альтернативні варіанти структурної програми при повному використанні ресурсів. Більш детально теоретичні положення викладені у підручнику [4, с. 61—63].

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати як теоретичні положення, так і матеріали, які наведено нижче:

перспективний план виробництва продукції і послуг;

прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів та ін.;

державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства;

результати вивчення поточного попиту на продукцію;

договори на виробництво та поставку продукції, які складаються у результаті вільного продажу виробів на оптових ярмарках;

заходи зі спеціалізації і кооперування виробництва;

заходи зі збільшення виробничих потужностей підприємства;

дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді;

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:

номенклатура продукції, встановлена в державному кон- тракті та замовленні;

номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;

номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливос­тей підприємства і за згодою дирекції.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств — державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних коштів підприємств та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавст­вом України.

Виконавці державного контракту і замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укла­дення прямих договорів із підприємствами-постачальниками та посередницькими організаціями.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

Важливо усвідомити, що продукція, яка виробляється на підприємствах, відтворюється у натуральній і вартісній формах. Тому при плануванні виробничої програми підприємства розраховується обсяг виробництва у натуральних вимірниках і вартість обсягу виробництва продукції. Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці — штуки, метри, кг, тонни та ін. Схема формування виробничої програми підприємства наведена на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Схема формування виробничої програми підприємства

Обсяг продукції у вартісному вираженні на підприємствах різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції.

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимізація виробничої програми провадиться з метою:

1) планування оптимальної структури номенклатурних позицій;

2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції і економічної межі нарощування виробництва.

Перша задача може бути розрахована з допомогою економіко-математичних методів:

симплекс-методу лінійного програмування, при якому вибирається критерій оптимізації та його математична форма — цільова функція, якою можуть бути: максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва, рівномірне завантаження устаткування тощо; як обмеження приймаються: повне завантаження кожної групи устаткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів;

метод «гілок і обмежень», що являє собою спрямований перебір із відсіюванням неефективних побудов плану;

більш простий і доступний метод оптимального формування виробничої програми за допомогою інтегральних показників, при якому формування плану продовжується до виконання встановленого критерію оптимальності.

Цей метод викладено у методичних вказівках «оптимізація календарного розподілу виробничої програми» [2].

При вирішенні другої задачі враховується закон спадної продуктивності ресурсу, який розглядається у курсі «Мікроекономіка» у темі «Виробнича функція», що викладена у підручнику [3].

Планова кількість кожного виробу розподіляється за календар­ними періодами року (кварталами, місяцями). При цьому керуються такими вимогами:

додержання встановлених строків поставки продукції у відповідності з укладеними договорами;

рівномірним завантаженням виробничих потужностей в усіх підрозділах підприємства;

підвищення концентрації виробництва шляхом обмеження одночасно вироблюваної номенклатури виробів.

При розподілі виробництва продукції враховуються:

кількість робочих днів у кожному плановому періоді;

змінність роботи підприємства та його підрозділів;

планова зупинка устаткування на ремонт;

стан технічної підготовки виробництва та ін.

Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні дозволяють на єдиній ціновій основі порівнювати, аналізувати та визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Але при цьому необхідно враховувати зміни ринкових цін при плануванні і визначенні обсягів виробленої і реалізованої продук­ції в різні періоди.

Треба знати, що у вартісному вираженні плануються такі обсяги виробництва: товарна, валова і реалізована продукція, а також визначається чиста продукція.

У товарну продукцію підприємства включаються:

готові вироби;

запасні частини для продажу;

напівфабрикати виробництва підприємства;

нестандартне технологічне устаткування вироблене як для потреб самого виробника, так і для реалізації;

частина продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне обладнання, енергія тощо);

інші роботи і послуги виробничого характеру.

Роботи і послуги невиробничого характеру не включаються у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам та ін.).

Товарна продукція планується у діючих і незмінних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у незмінних цінах товарна продукція визначається для розрахування динаміки обсягів виробництва та інших показників.

Товарна продукція розраховується на основі виробничої програми в натуральному вимірі за такою формулою:

,                                            (4.1)

де ТП — товарна продукція, грн;

n — кількість найменувань продукції, що виробляється у плановому періоді;

Ці — ціна і-го виробу, грн;

Nі — кількість і-х виробів у виробничій програмі.

Чиста продукція розраховується так: із вартості товарної продукції виключається вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва та ін.) і таким шляхом визначається вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємства і отримано відповідний прибуток; або за формулою:

ЧП = ТП – М – Ам,                                         (4.2)

де ЧП — чиста продукція у плановому періоді, грн;

М — матеріальні витрати на виробництво товарної продукції у плановому періоді, грн;

Ам — сума амортизаційних відрахувань, грн.

Валова продукція включає товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи в залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах у валову продукцію включаються зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення). Розраховується валова продукція за такою формулою:

ВП = ТП + НЗВк – НЗВп,                            (4.3)

де ВП — валова продукція, грн;

НЗВк і НЗВп — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на кінець і початок планового періоду, грн.

Динаміка залишків незавершеного вироництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування, де тривалість виробничого циклу більшості видів продукції перевищує 2 місяці.

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які знаходяться на різних стадіях виробничого процесу і підлягають наступній обробці або складанню, а також вироби у складанні та на випробуваннях.

Необхідно усвідомити, що обсяг незавершеного виробництва впливає на результати роботи підприємства. З одного боку, незавершена продукція потребує обігових коштів і це негативно позначається на економічному стані підприємства, а з другого боку — забезпечує нормальний хід виробничого процесу, його безперервність і ритмічність. Тому величина незавершеного виробництва повинна підтримуватися на оптимальному рівні.

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду приймається за фактичними даними на кінець передпланового періоду, а на кінець — визначається різними розрахунковими методами, які викладені у підручнику [5, c. 270—272].

Обсяг незавершеного виробництва визначається у собівартості. Для оцінки залишків незавершеного виробництва у цінах їхня собівартість помножується на коефіцієнт переводу собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається шляхом відношення товарної продукції в незмінних цінах до її собівартості.

План семінарського заняття

Виробнича програма підприємства, її зміст і структура.

Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні. Товарна продукція, характеристика, склад, розрахунки.

Валова продукція, характеристика, планування залишків незавершеного виробництва.

Реалізована і чиста продукція, характеристика і визначення в процесі планування.

Оптимізація виробничої програми підприємства.

Література

Економіка підприємства / За ред. Покропивного С. Ф. — К., 2000. — розд. 14.

Топчій Л. С. Методичні вказівки по визначенню оптимального номенклатурного складу виробничої програми з використанням ПК. — К.: КНЕУ, 1998.

Наливайко А. П. та ін. Мікроекономіка. Навчально-методичний комплекс. — К.: КДЕУ, 1997. — Розд. 3, тема 6.

Нуреев Р. М. Основы экономической теории. — М.: Высшая школа, 1996.

Організація, планування і управління діяльністю промислового підприємства // За ред. Бухало С. М. — К.: Вища школа, 1989. — Розд. 13.

Практикум з курсу «Планування діяльності підприємства». Укладач: Євдокімова Н. М. — К.: КДУ, 1995.

Термінологічний словник

Валова продукція — це вартість усієї виробленої у конкретному періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.

Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, послуг.

Оптимальна виробнича програма — це програма, що відповідає структурі ресурсів підприємства і забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Товарна продукція — загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт і послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реа­лізації.

Чиста продукція — це вартість, створена на підприємстві.

Навчальні завдання

Теми рефератів

Виробничо-збутова політика підприємства за умов нестабіль­ного зовнішнього середовища.

Визначення чистої продукції на підприємстві, мета і значення цього показника.

Особливості формування виробничої програми підприємства в ринкових умовах.

План виробництва продукції, його значення і показники.

Питання для самоперевірки знань

Характеристика і класифікація продукції, послуг, робіт.

План виробництва продукції, його показники і зв’язок із іншими розділами плану підприємства.

Виробнича програма, вимірники обсягу продукції.

Формування виробничої програми в ринкових умовах.

Поняття номенклатури і асортименту продукції.

Характеристика вартісних показників обсягу виробництва.

Визначення обсягів товарної, валової, чистої продукції.

В яких цінах розраховуються вартісні обсяги виробництва?

Календарний розподіл виробничої програми, мета і методи.

Оптимізація виробничої програми, мета і методи.

Визначення станів і межі нарощування обсягів виробництва, дії підприємства у зв’язку із цим.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Задача-приклад. План виробництва на рік: автомобілів — 40000 шт., моторів — 40000 шт., запасних частин — на суму 10 тис. грн, послуги виробничого характеру — 11 тис. грн, залишки незавершеного виробництва: на початок року — 150 тис. грн, очікувані на кінець року — 100 тис. грн.

Визначити:

1. Товарну продукцію:

а) у діючих цінах,

б) у незмінних цінах.

2. Валову продукцію.

Розв’язання

Таблиця 4.1

Розрахунки товарної продукції

№ з/п

Номенклатура

Кількість шт.

Діючі ціни, грн

Незміні ціни, грн.

на одиницю, грн

сума, тис. грн

на одиницю, грн

сума, тис. грн

1

Автомобіль

40 000

4500

180 000

4000

160 000

2

Мотор

40 000

600

24 000

520

20 800

3

Запасні частини для продажу

 

 

10

 

10

4

Послуги виробничого характеру

 

 

11

 

11

Усього

 

 

204 021

 

180 821

Відповідь:

1. Товарна продукція:

а) у діючих цінах — 204 021 тис. грн

б) у незмінних цінах — 180 821 тис. грн

2. Валова продукція:

180 821 тис. грн + 100 тис. грн – 150 тис. грн = 180 771 тис. грн.

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ

Задача 1. За даними таблиць 4.2, 4.3 визначте оптимальний номенклатурний склад виробничої програми з використанням персонального комп’ютера. За критерії оптимальності слід прийняти прибуток, а як обмеження — корисний фонд часу роботи обладнання, год. При вирішенні цієї задачі керуватися методичними вказівками [2].

Таблиця 4.2

ВИХІДНІ ДАНІ

Виріб

Ціна, грн.

Собівартість виробу, грн

Прибуток від реалізації виробу, грн

Орієнтовний обсяг портфеля замовлення, шт.

Оптимальний номенклатурний склад виробничої програми

діюча

незмінна

У-1

1380

1200

1104

276

450

 

У-2

1380

1200

1109

271

410

 

У-3

1500

1300

1156

344

400

 

У-4

2150

2010

1661

489

200

 

С-1

5750

5500

4639

1111

50

 

С-2

5580

5300

4644

936

10

 

С-3

3000

2900

2535

465

60

 

С-4

4300

4100

3296

1005

9

 

С-5

4350

4200

3382

968

5

 

С-6

3500

3250

2651

849

25

 

С-7

3000

2900

2518

482

2

 

С-8

1900

1900

1590

360

35

 

Номінальний фонд часу роботи одиниці обладнання при двозмінному режимі роботи — 3900 годин.

Розрахуйте корисний фонд часу роботи групи обладнання, год., за такими даними:

Таблиця 4.3

КОРИСНИЙ ФОНД ЧАСУ РОБОТИ ОБЛАДНАННЯ

№ з/п

Технологічна група обладнання

Кількість верстатів у групі, шт.

Витрати часу на ремонт, \%

Корисний фонд часу роботи обладнання, год.

одиниці

групи

1

Токарна

30

4

 

 

2

Багаторізцева

17

4

 

 

3

Револьверна

7

4

 

 

4

Фрезерна

14

4

 

 

5

Свердлильна

15

3

 

 

6

Стругальна

2

3

 

 

7

Волочильна

3

4

 

 

8

Зубофрезерна

3

4

 

 

9

Зубозакруглююча

3

3

 

 

10

Зубошліфувальна

1

3

 

 

11

Шліфувальна

12

14

 

 

12

Точильна

2

4

 

 

 

Задача 2. Використовуючи результати розв’язання задачі з оптимізації номенклатурного складу виробничої програми (задача 1), а також наведені дані в таблицях 4.2 і 4.3, обчислити товарну і валову продукцію підприємства. Крім виробництва верстатів, підприємство планує виготовити запасних деталей для продажу на суму 410 тис. грн, напівфабрикатів для зовнішніх замовників на суму 80 тис. грн. Передбачено також надання послуг промислового характеру іншим підприємствам на суму 20 тис. грн.

Залишки незавершеного виробництва розраховуються за даними таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ЗАЛИШКІВ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА

Виріб

Тривалість циклу, календарних днів

Коефіцієнт готовності незавершеного виробництва

Обсяг випус­ку виробів у IV кварталі планового року, шт.

Залишки незавершеного виробництва по фактичній собівартості на початок планового року, грн

Середня фак­тична вироб­нича собівартість виробу в IV кварталі поточного року, грн

У-1

30

0,6

172

31612

1031

У-2

30

0,6

125

34003

1066

У-3

35

0,6

130

28114

1112

У-4

45

0,6

91

50912

1597

С-1

70

0,7

20

42560

4460

С-2

70

0,7

5

6982

4465

С-3

55

0,7

20

20341

2630

С-4

48

0,7

8

2526

3169

С-5

55

0,7

6

1410

3252

С-6

50

0,7

5

4814

2549

С-7

48

0,7

2

199

2421

С-8

30

0,7

4

3765

1529

Запасні частини

15

0,8

9600 (грн)

16091

800*

* Примітка: Собівартість 1 тис. грн запчастин в оптових цінах.