5.1. модель організації як відкритої системи

Однією з найважливіших підсистем соціально-економічної системи країни може розглядатися організація. Крім цього, як відповідну органі- зацію можна розглядати й сукупність систем, що підпорядковані або взаємно пов’язані між собою чи з іншими системами, зокрема, з соціаль- но-політичними та соціально-економічними, з системами інших країн (наприклад, транснаціональними корпораціями, офшорними компаніями, банківськими установами тощо).

Організацію можна визначити як соціально-економічну систему, що поєднує групу людей, котрі сумісно реалізують певну спільну мету і ді- ють на основі певних принципів і правил. До організацій належать фір- ми, підприємства, корпорації, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наукові установи, заклади освіти тощо.

З погляду системного підходу при дослідженні організації як соціаль- но-економічної системи можна виокремити наступні системоутворюючі фактори та властивості:

•           організація  цілісна система;

•           наявність окремих підсистем, які є складовими організації;

•           наявність спільної головної мети для всіх елементів і підсистем організації;

•           підпорядкування цілей кожного елемента спільній меті системи та усвідомлення кожним виконавцем своїх завдань і загальної мети;

•           виконання кожним елементом своїх функцій, зумовлених постав-

леними завданнями;

•           відношення субординації та координації між елементами та під- системами   системи  (тобто  ієрархічний  принцип  побудови  й управління);

•           наявність зворотного зв’язку між керуючою та керованою підсис-

темами;

•           суттєва залежність від зовнішнього середовища.

Модель організації як відкритої системи зображено на рис. 5.1. Орга- нізація отримує від зовнішнього середовища інформацію, фінансові та трудові ресурси, матеріали (сировину, енергію тощо). В процесі функціо- нування вона перетворює входи для отримання продукції, послуг, які є її виходами.  Якщо  організація  працює  ефективно,  то  в  процесі  роботи

з’являються додаткові виходи, наприклад, прибуток або послуги.

Процеси

Входи Виходи

Інформаційні, фінансові, матеріальні, трудові ресурси тощо

Підсистема управління організацією

Обробка

та перетворення ресурсів

Продукція, по- слуги, прибуток, інформація, ча- стка ринку, за- доволення по- треб споживачів і співробітників

Рис. 5.1. Схема організації як відкритої системи.

Однією з важливих особливостей організації є її взаємозв’язок із зов- нішнім середовищем і суттєва залежність від останнього, що проявля- ється в необхідності отримання ресурсів для свого функціонування і розширення кола споживачів, які використовують результати діяльності організації. Організація не може залишатися ізольованою, їй необхідно взаємодіяти з іншими системами (суспільними організаціями, постача- льниками, замовниками, вищими органами управління, профспілками тощо) для забезпечення умов існування та розвитку.

Отже, організація є цілісною відкритою системою, що багатьма зв’язками поєднана з зовнішнім середовищем і має розгалужені внутрі- шні зв’язки (внутрішнє середовище).

Основні аспекти внутрішнього середовища організації, які потребують уваги керівництва,  це цілі, структура, завдання, технології та персонал.

Цілі організації є бажаним кінцевим рівнем окремих характеристик і параметрів функціонування організації або результати, на досягнення

яких спрямована її діяльність. Організацію можна розглядати як засіб, що уможливлює спільне досягнення таких результатів, що неможливо було би досягти окремим її підрозділам і працівникам.

Структура організації  це логічні взаємовідносини рівнів управлін- ня, які дають змогу найефективніше досягати цілей організації. Структу- ра організації передбачає поділ праці, що є необхідною умовою підви- щення її ефективності.

Майже в усіх організаціях існує горизонтальний поділ праці за спеціалі- зованими напрямками. Якщо організація дуже велика, то спеціалістів гру- пують у межах однієї функціональної сфери (відділи, управління, сектори, цехи тощо). Вертикальний поділ праці реалізується за принципом ієрархії управління зверху донизу, який передбачає підпорядкування співробітни- ків різних рівнів. Керівник організації може мати у своєму підпорядкуванні кілька керівників середньої ланки, котрі керують окремими функціональни- ми підрозділами та можуть, відповідно, мати кількох підлеглих.

Завдання  це певна робота, її частина або етап, серія робіт, що має бути виконана у заздалегідь встановлений термін і спосіб. Завдання організації поділяють на роботу: з людьми, з предметами (машинами, сировиною, інструментами) чи з інформацією.

Важливим фактором ефективності функціонування організації як си- стеми є спеціалізація завдань, тобто поділ роботи на окремі операції, що сприяє підвищенню ефективності праці окремих працівників і функціону- ванню організації загалом.

Технологія  це, за визначенням деяких дослідників, спосіб поєд- нання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструмен- тів, відповідних знань, необхідних для здійснення бажаного перетворен- ня входів системи (сировини, інформації) у виходи (продукцію, послуги тощо). Важливими елементами сучасної технології є стандартизація та комп’ютеризація, що стимулюють подальше підвищення спеціалізації.

Персонал  це керівники різних рівнів, рядові виконавці  співробіт- ники різної кваліфікації. Від їхнього професіоналізму,  кваліфікації, ба- жання, енергії залежить ефективність діяльності організації у досягненні

своїх цілей.