Бухгалтерський облік - Навчальний посібник (Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко)

7.1. власний капітал, критерії визнання та види

Майно підприємства складається із різних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб’єктів.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства неминуче використовують залучені кошти, утворюючи борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К = А – З).

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскіль­ки виконує функції:

довгострокового фінансування,

відповідальності і захисту прав кредиторів,

кредитоспроможності,

самостійності,

розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства;

2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на:

— інвестований;

— нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

— статутний капітал;

— додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:

а) додатково вкладеного капіталу,

б) резервного капіталу,

в) нерозподіленого прибутку.

З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерсь­кого обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:

— статутний капітал;

— пайовий капітал;

— додатковий вкладений капітал;

— інший додатковий капітал;

— резервний капітал;

— нерозподілений прибуток (непокриті збитки).