7.3. облік витрат та продукції підсобних сільських господарств

Бюджетні установи, розташовані переважно в сільській місцевості, мають власні підсобні сільські господарства. Зазначені структурні підрозділи в результаті процесу виробництва сільсько­господарської продукції частково забезпечують зазначені установи продуктами харчування.

Облік витрат та продукції підсобних сільських господарств виступає окремим напрямком обліку бюджетних установ (табл. 7.5). Порядок його ведення регулюється Інструкцією № 61. Склад та структура витрат аналогічні розглянутим у підрозд. 7.2. Виробничі витрати підсобних господарств обліковуються окремо за галузями сільськогосподарського виробництва — тваринництво й рослинництво — та за їхніми видами. Зокрема, за галуззю рослинництво обліковують окремо витрати з рільництва, луківництва, овочівництва, садівництва, а в разі потреби — за окремими культурами (зерно, овочі, картопля тощо). За галуззю тваринництва виокремлюють витрати по великій рогатій худобі, вівчарству, свинарству, конярству тощо. Механізм віднесення витрат до прямих і накладних, їхній облік подібні до передбачених схемою обліку витрат виробничих майстерень, за винятком розподілу наклад­них витрат, який здійснюється наприкінці року. Для відображення операцій з виробництва сільськогосподарської продукції призначено субрахунки:

№ 251 «Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств»;

№ 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»;

№ 107 «Робочі та продуктивні тварини»;

№ 822 «Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств»;

№ 826 «Видатки до розподілу»;

№ 722 «Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств».

Аналітичний облік витрат підсобних господарств ведеться на багатографних картках ф. № 283, які відкриваються на кожне найменування сільськогосподарських культур чи на кожну групу тварин за статтями витрат (заробітна плата, насіння, корм та інші витрати).

Таблиця 7.5

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ ВИТРАТ І ПРОДУКЦІЇ ПІДСОБНИХ СІЛЬСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Об’єктами калькулювання собівартості продукції підсобних господарств виступають різнорідні культури землеробства й різні види основної продукції тваринництва. Для визначення фактичної собівартості продукції наприкінці року складається звітна каль­куляція, спочатку за продукцією землеробства, а далі — за продукцією тваринництва.

Під час складання звітної калькуляції продукції землеробства з загальної суми витрат виокремлюються по кожній культурі витрати, що здійснені під майбутній врожай, за озимими посівами, підготовки парів, підготовки парників та теплиць, витрати по садах, виноградниках тощо. Зазначені витрати переходять у складі витрат підсобних господарств (за дебетом субрахунка № 822) на наступний рік як незакінчене виробництво. Залишкова сума витрат розподіляється за культурами, після чого визначається фактична собівартість одиниці продукції кожної культури та побічної продукції.

Фактична собівартість одиниці продукції землеробства чи тваринництва визначається діленням фактичних витрат на кількість продукції отриманої. Загальна сума витрат, пов’язаних з вирощуванням картоплі, овочів, зернових та інших культур, включаючи витрати минулих років, поділяється за окремими культу­рами пропорційно відпускним цінам чи плановій собівартості цієї продукції.