3. пропозицІЇ щодо вдосконалення облІку фІнансових ресурсІв в установах, якІ утримують за рахунок бюджетних коштІв

Постанова КМУ від 28 жовтня 1998 р. намітила напрямки реформування бухгалтерського обліку в Україні. У зв’язку з цим 1 грудня

1998 р. Міністерство фінансів України затвердило Перелік та терміни затвердження і запровадження у практику положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.  До  згаданого  Переліку  увійшло  24  стандарти,

ведення яких планують завершити у 2001 р.

Положення можна поділити, за його змістом, на чотири групи. Перша група повинна врегулювати питання складання фінансової звітності; друга

–          визначає   особливості   ведення   бухгалтерського   обліку   майна   і зобов’язань; третя – підпорядкована завданню врегулювати облікові процедури      з   формування   доходів,   витрат   і   фінансових   результатів;

четверта – покликана зафіксувати правила обліку інвестицій, податків, дивідендів, фінансових інструментів впливу змін валютних курсів, цін та інфляції.

31  березня  1999  р.  наказом  Міністерства  фінансів  України  №  87

затверджено п’ять положень бухгалтерського обліку:

1. «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

2. «Баланс»;

3. «Звіт про фінансові результати»;

4. «Звіт про рух грошових коштів»;

5. «Звіт про власний капітал».

Слід відзначити, що розробка вказаних вище стандартів грунтувалася на міжнародному досвіді та основних принципах і характеристиках, викладених у наступних нормативних актах: Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженому постановою КМУ від 3. 04. 1993р. № 250; Вказівках щодо організації бухгалтерського обліку, затверджених наказом МФУ від 7. 05. 1993р. № 25; Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженої наказом МФУ від 18. 08. 1995р. № 139 та ін.

28  травня  1999  р.  наказом  МФУ  №  137  затверджено  положення

(стандарт) бухгалтерського обліку № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

У  розділах  «Загальні  положення»  кожного  із  перерахованих стандартів   бухгалтерського   обліку   відзначено:   застосовуються   до...

підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім бюджетних установ і банків. Таким чином знову ж загострюються розбіжності між бюджетним обліком і обліком на підприємстві.

Уже згаданою постановою КМУ «Про затвердження Програми реформування    системи    бухгалтерського    обліку    із    застосуванням

міжнародних стандартів» від 28 жовтня 1998 р. № 1706 передбачена розробка Плану рахунків бухгалтерського обліку господарської та фінансової діяльності підприємств і організацій.

Запропонований проект Плану рахунків є концептуально новим нормативним документом з бухгалтерського обліку і складання фінансової

звітності.  При  формуванні  проекту  Плану  рахунків  розробники аналізували плани рахунків і стандарти обліку корпорацій США, Франції, Німеччини,  країн  СНД  (Росії,  Казахстану,  Молдови).  Зазначені  вище країни вже мають такі плани рахунків.

Структура проекту Плану рахунків – модульна. Бухгалтерський модуль – це функціонально завершений вузол Плану рахунків, що забезпечує  бухгалтерський  облік  і  визначення  фінансового  результату

підприємства незалежно від його організаційно–правових форм. Кожен модуль складається з окремих класів рахунків.

Запропонований       проект            має      два      модулі:            балансові        рахунки          і

позабалансові рахунки. Перший модуль включає в себе дев’ять класів. Особливістю побудови класів цього модуля є принцип інтеграції, згідно з яким           рахунки   управлінського   обліку   кореспондують   з   рахунками фінансового       обліку   в   межах   однієї  системи   рахунків.  Можливо,  в майбутньому                   виникне   потреба   у   виділенні   двох   систем   рахунків фінансового й управлінського обліку. Саме така система бухгалтерського обліку реалізована в країнах європейського співавторства.

Другий модуль «Позабалансові рахунки» представлений нульовим класом такої самої назви.

В  основі  побудови  Плану  рахунків  лежить  принцип  орієнтації  на

процес   складання   фінансової  звітності.  Саме   цей   факт   і   пояснює: наявність двох розділів-модулів, які розмежовують балансові й позабалансові рахунки; наявність номінальних рахунків, які застосовують для обліку витрат і фінансових результатів діяльності підприємства.

Заплановано зменшити кількість синтетичних рахунків з 93 до 78.

Причому, в 27 синтетичних рахунках із 78 не регламентовано кількість та назву   субрахунків.   Це   означає,   що   їх   визначатиме   підприємство

самостійно залежно від потреб в інформації. Передбачена нова система кодування за допомогою трьох цифрових значень. Кожна цифра у коді

рахунку визначає відповідну складову: перша – клас, друга – синтетичний рахунок, третя – субрахунок.

Проект Плану рахунків передбачає враховувати специфіку діяльності бюджетних організацій, установ. У свою чергу, це дасть змогу створити

єдиний План рахунків бухгалтерського обліку для підприємств та установ та ліквідувати розбіжності у веденні обліку в бюджетних установах і на підприємствах.

Ідея     загальнонаціонального        плану  рахунків         –          не        нова    в          світі.

Створення єдиного плану рахунків в Україні дасть змогу централізувати

управління бухгалтерським обліком, об’єднати зусилля бухгалтерів виробничої і невиробничої сфери й статистиків щодо обсягів та якості інформації.

Перший клас проекту Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ містить дев’ять синтетичних рахунків.

Специфіка розроблених субрахунків цілком прийнятна для використання в бюджетних установах і відповідає новим нормативно-правовим актам, що регулюють облік у бюджетних установах, зокрема інструкції з обліку основних           засобів   бюджетних   установ,   затвердженої   наказом   ГУДК,

Мінекономіки України та Держкомстату України від 2 грудня 1997 р №

124/136/71.

Особливий інтерес становить клас 2 «Запаси». На дев’ятому субрахунку   синтетичного   рахунку   21   «Тварини   на   вирощуванні   і

відгодівлі» запропоновано обліковувати службових собак. Деякі вітчизняні науковці пропонували віднести цю категорію тварин до основних засобів.

Досить зручними в користуванні бюджетних установ можуть бути синтетичні рахунки 32 «Рахунки в казначействі» та 49 «Асигнування з бюджету». Проектом передбачено, що кількість необхідних субрахунків

встановлюватимуть безпосередньо в установі залежно від її потреб. Уже згаданий рахунок 32 включений до проекту Плану рахунків з урахуванням переходу в майбутньому на повне казначейське обслуговування установ і

організацій, які утримують за рахунок коштів державного бюджету.

З іншого боку, якщо бюджетна установа, крім асигнувань з відповідного бюджету, має позабюджетні кошти, то для обліку таких коштів цілком можливим є використання рахунків сьомого класу проекту

Плану рахунків. Звичайно, що в цьому випадку Інструкція про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них, затверджена наказом Головного управління Державного

казначейства України від 11. 08. 1998р. № 63, втратить своє практичне значення.

Як відомо, бюджетні установи не нараховують амортизацію основних

засобів  і  нематеріальних  активів,  а  лише  знос.  Тому  з  метою універсалізації   запропонованого   Плану   рахунків   назву   рахунку   83

«Амортизація» можна змінити на «Амортизація і знос» і ввести наступні

субрахунки: 834 «Знос основних засобів»; 835 «Знос інших необоротних матеріальних активів»; 836 «Знос нематеріальних активів».

Доцільним є включення до синтетичного рахунку 88 «Видатки по бюджету»  двох   субрахунків:  881   «За   видами   бюджетів   та   іншими

джерелами надходження»; 882 «За видами видатків».

Подібний поділ дасть змогу конкретизувати рівень витрачання державних   коштів   різних   структурних   ланок   бюджетної   системи

(державний бюджет, республіканський, обласний тощо) та рівень витрачання  коштів  з  різних  джерел  надходжень  (спонсорські  внески,

благодійні надходження, меценатство та ін.). Така інформація буде корисною керівникам бюджетних установ і розпорядникам коштів вищих рівнів, а також дасть змогу посилити контроль за витрачанням бюджетних коштів.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення, тісно пов’язаний   з   інформаційними   потребами   зовнішніх   та   внутрішніх

користувачів.

І, нарешті, останній на сьогодні крок на шляху реформування бухгалтерського обліку в Україні. 16 липня 1999 р. в Україні прийнятий

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон встановлює єдині принципи ведення бухгалтерського обліку й звітності в Україні. Він регламентує тільки фінансову звітність, а також

мінімально необхідні вимоги, що стосуються обов’язкового ведення бухгалтерського обліку.

Після  законодавчого  закріплення  прав  усіх  груп  користувачів  на

отримання      достовірної      інформації      про      діяльність      суб’єктів господарювання не менш важливим у Законі є впровадження національних стандартів, що не суперечать міжнародним. Це сприятиме нормальній інтеграції у світову економічну систему.

Перехід до національних стандартів обліку, що базуються на міжнародних нормах, не може означати повне руйнування діючої системи

обліку, адже ця система має прогресивні форми і методи ведення обліку.

Разом з тим, національні стандарти потрібні для керівників підприємств, яким вони допоможуть управляти підприємством і дадуть змогу  побачити  його  реальні  перспективи.  Стандарти  бухгалтерського

обліку відповідають на два запитання: який мінімум інформації має бути у фінансовій звітності, щоб на її основі можна було б приймати різні управлінські рішення; як оцінювати статті фінансової звітності.

Приєднання України до міжнародної системи бухгалтерського обліку не є і не повинно бути самоціллю. Проте світовий досвід показує, що принципи,   викладені   у   міжнародних   стандартах,   з   одного   боку,

найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів, а з другого  –  дають  змогу  уніфікувати  фінансову  звітність  і  зробити  її зручною у користуванні.