Економічні основи розвитку АПК в ринкових умовах - Монографія (С.Л.Дусановський, Є.М.Білан)

6. розвиток переробноЇ І харчовоЇ промисловостІ

 

Харчова промисловість – основна переробна ланка АПК. До галузей харчової промисловості належать м'ясна, молочна, цукрова, борошномельно- круп'яна, консервна, винопереробна, спиртово бродильна, тютюнова, олійна і крохмале-патокова та ін. Найважливішими факторами розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми  організації  виробництва, транспорт.  Об'єктивними чинниками  є природні  умови  і  науково-технічний  прогрес.  Залежно  від  дії  основних факторів галузі харчової промисловості поділяють на такі групи, які:

-  орієнтуються  на  джерела  сировини:  цукрова,  консервна,  крохмале-

 

патокова, олійна;

 

- тяжіють до місць споживання готової продукції: молочна, кондитерська;

 

-           одночасно      орієнтуються і           на        сировину,       і           на        споживача:     м'ясна,

 

 

борошномельно-круп'яна.

 

Найважливішими  факторами  розміщення  переробних  галузей  є сировинна база, численність і густота населення, форми організації виробництва, транспорт.

Переробна промисловість підтримує міцні зв’язки з сільським господарством, машинобудуванням, яке поставляє переробне технологічне устаткування, хімічною, мікробіологічною та харчовою промисловістю.

Між переробною і харчовою промисловістю існує тісний зв’язок. Переробні галузі постачають сировину харчовій промисловості для подальшої її переробки, зокрема – спирт, олію, крохмаль, цукор тощо. Найефективніші зв’язки переробних підприємств існують з сільським господарством. Процес взаємодії сільського господарства з переробними галузями ґрунтується на організаційно-економічній технологічній єдності виробництва, зберігання і переробки продукції рослинництва і тваринництва. Переробна промисловість доповнює харчову і поставляє сировину та напівфабрикати для подальшої переробки.

У харчовій промисловості України нараховується 2000 підприємств (30 галузей). Її питома вага в колишньому Союзі становила 23\%. За останні роки обсяги виробництва скоротилися в середньому на 40 - 50\%. Рівень технології не забезпечує конкурентоспроможності продукції. Фондозабезпеченість одного робітника менша, ніж у Франції у 180 разів, Австрії - у 136 разів. Харчова промисловість в західних країнах у структурі АПК займає 60-70\%, в Україні - лише 25 - 30\%. На підприємствах використовується застаріле обладнання.

Підприємства харчової промисловості мають 17,4 тис. вантажних автомобілів, 3,4 тис. причепів і напівпричепів, але більше, ніж 15\% з них у технічно-несправному стані.

Внаслідок цього щороку втрати харчової промисловості (її продукції) в

 

Україні становлять понад 20\%.

 

 

Зниження витрат, а також збереження якості продукції залежить від розвитку таропакувального господарства.

Обсяг харчової продукції у розфасованому вигляді не перевищує 25 - 30

 

відсотків, тоді як у розвинутих країнах він складає 80 - 90 відсотків.

 

Треба орієнтуватись на невідкладне створення власної промислової і сировинної бази для виготовлення тари і упаковки на підприємствах України.

Про розміщення конкретних підприємств окремих галузей харчової промисловості йшлося вище при розгляді рослинницьких і тваринницьких підкомплексів АПК.

 

 

BHPOl>HHUTBO llPO.JJ:OBOJIJ>qlfX OBAPIB

-8P03PAXYHKY HA AlfWOFO '>tiM'" IIU

ft 1998 p.(rpH.  )

iloHa.u450,0   0150,1-250,0

350,1-450,0     t: /]       MeHllle 150,0

 

250,1-350,0

 

......

w

01

 

M'HcHa

 

Mono•!Ha

 

EopornHOMCJlhHa iXJii6oneKapHa

 

OniifHO-JKHpoaa

 

KoHcepsHa

 

KoHAHTepchKa iMa.KapoHHa

PH6Ha fHllli

 

 

3AB0):(11

 

0 UYKPOBi

 

4   CnHpToBi

•  Macno- i cHpopo6Hi

 

• BHHopo6Hi

 

XaptiOBa npOMHCJfOBiCTh YKpaiHH

 

 

Понад 200 підприємств харчової промисловості стали партнерами німецької фірми „Хан”. Співробітництво з цією фірмою дало змогу освоїти новітні технології в харчовій галузі, придбати обладнання та необхідну сировину, що дало змогу випускати нові види продукції за європейськими стандартами.

За останні два роки у харчовій промисловості збільшується обсяг виробництва продукції. Так, за 1999 р. він збільшився на 7,8\%. Позитивний вплив на стабілізацію галузі мали реструктуризація підприємств та їх адаптація до умов ринкової кон'юнктури. У 2000 р. зросло виробництво ковбасних виробів, тваринного масла, сирів, консервів, кондитерських виробів та ін.

В умовах надмірного забруднення природного середовища важлива роль належить виробництву екологічно чистої харчової продукції. Повинна здійснюватись екологізація агропромислового виробництва.

Під  екологізацією  агропромислового  виробництва  треба  розуміти постійне поліпшення природних умов для його розвитку. Вона повинна бути спрямована насамперед на постійне нарощування виробництва екологічно чистої, вітамінізованої, дуже поживної продукції землеробства і тваринництва. Для цього повинні бути задіяні всі економічні механізми стимулювання її виробництва. В першу чергу позитивну роль повинен відіграти ціновий механізм. На екологічно чисті продукти ціни мають бути значно вищі, ніж на звичайні.

На розвиток переробної і харчової промисловості значний вплив мають сировинні ресурси. Від кількості і якості сировини залежить обсяг виробництва кінцевої продукції. Створення компактних сировинних зон навколо переробних підприємств диктується не лише скороченням транспортних витрат, але й тим, що у багатьох переробних галузях можна використати різну сировину для отримання кінцевої продукції.

 

 

Таблиця 36

Виробництво найважливіших видів продукції харчової промисловості, тис. т.

 

Роки

1990

1995

1996

1997

1998

2000

М'ясо

2763

957

760

553

394

400

Ковбасні вироби

900

277

213

206

155

175

Тваринне масло

444

222

163

117

113

135

Продукція з незбираного молока

6432

1293

915

662

689

699

Жирні сири

184

73,5

59

46,3

52

67

Олія

1070

696

705

510

509

972

Маргаринова продукція

289

109

89,2

84,7

96,8

161

Цукор-пісок

6791

3894

3296

2034

1984

1780

Консерви, млн. ум. банок

4836

1444

1014

1178

1115

1283

Борошно

7671

5319

4965

4320

3874

3068

Хліб і вироби з нього

6701

4114

3452

3060

2672

2461

Крупи

962

532

456

366

409

294

Кондитерські вироби

1111

315

283

328

400

667

Макаронні вироби

360

223

172

142

164

116

Безалкогольні напої, млн. дал

151

37

35,7

44,6

44,5

66,4

Мінеральні води, млн. дал

55

16

14,9

21,5

34,2

49

Сіль

8309

2867

2848

2623

2311

2286

 

 

Наприклад, у спиртовій і цукровій промисловості оціночним показником ефективності сировинних культур вважається вихід з 1 га посіву продуктів переробки (спирту і браги), а в цукровій – цукру. Крім цього, відходи харчової промисловості (вторинні ресурси) успішно використовуються в сільському господарстві для годівлі тварин, на удобрення та інші цілі. Частина вторинних ресурсів використовується для  подальшої переробки (виробництво спирту з

 

 

меляси).

 

Розрахунок виходу спирту в залежності від сировини

 

Таблиця 37

 

 

 

Культура

 

 

Урожайність,

 

ц/га

Вихід спирту, дал

Обсяг  і           кормова

 

цінність браги

З          1            т

 

сировини

З          1            га

 

посіву

Обсяги,

 

дал

К.О.   з   1

 

га, ц

Картопля

100

11

110

1430

6,2

Цукрові буряки

200

9,7

173

2253

6,7

Ячмінь

20

36

55

716

5,7

Кукурудза на зерно

30

51

102

1626

14,6

 

 

Для спиртової промисловості найвигіднішою сировиною вважається зерно як з позицій виходу спирту і кормової цінності браги, так і з позицій окупності витрат на переробку. Використання для переробки зерна, завдяки вищому виходу спирту з 1 т сировини, забезпечує високу окупність виробничих витрат і монопольно високу рентабельність. При цьому слід брати до уваги той факт, що вибір того чи іншого виду сировини залежить також від рівня врожайності, виробничої потужності підприємства і сезонної тривалості його роботи. У цукровій промисловості важливим фактором ефективності роботи підприємств є якість сировини.

Розвиток переробних галузей повинен орієнтуватися на підтримання балансу між сировинною базою та потужностями промисловості, а також між обсягами виробництва кінцевої продукції та можливостями її реалізації. Таким чином, щоб переробне підприємство успішно працювало, найбільш принциповим і вирішальним є питання збалансованості сировинних ресурсів і виробничих потужностей їх переробки та зберігання як на мікро- так і на макрорівнях. Неузгодженість в обсягах сировинних ресурсів і розмірах виробничої потужності призводить до порушення ритму роботи, надмірного

 

 

продовження чи        скорочення    тривалості      виробничого  періоду,

недовикористання    виробничих   потужностей, нераціональних         перевезень сировини і продукції.

 

Таблиця 38

 

Вихід цукру в залежності від кількості і якості сировини

 

 

 

Вихід цукру, \%

Урожайність, ц/га

290

350

390

Цукор з 1 га/ц

Цукор з 1 га/ц

Цукор з 1 га/ц

11,5

33,1

40,0

44,6

12,0

34,4

41,6

46,4

12,5

35,6

43,0

48,3

13,0

37,3

45,2

50,3

 

 

Виробнича потужність будь-якого підприємства визначається максимально можливим випуском продукції і максимально можливою переробкою сировини упродовж зміни, доби, сезону, року. Крім випуску основної  продукції,  підприємство  повинно  освоїти  потоки  відходів виробництва. Так, у м’ясній промисловості вторинні продукти переробки становлять 25\% маси туші, відходи хлібопекарного і макаронного виробництва складають 1\% від ваги борошна, а в цукровій промисловості вага жому становить 80-95\% від маси перероблених коренів.

Наявність таких різноманітних відходів є основою створення різних супутніх виробництв як для отримання додаткових ресурсів продовольства, так і для виробництва кормів, різних вітамінних і білкових домішок для тваринництва та добрив для рослинництва. Таким чином, для нормального функціонування переробних підприємств у складі АПК необхідно: досягнути пропорційності та збалансованості обсягів переробки сировини і виробничих потужностей в окремих продуктових вертикалей і регіонів; врахувати можливу

 

 

тривалість зберігання сировини, наявність складських приміщень, оптимальні строки переробки; мати широкі маневри до відповідного розміщення складів у системі переробки, а також заготівлях сільськогосподарської сировини. В умовах реформування аграрного сектора складається нова ситуація в сфері розміщення сировинних зон.

Переміщення виробництва тваринницької продукції в приватні підприємства селян потребує нових підходів до заготівлі сировини. Наприклад, молочні заводи повинні взяти на себе централізований вивіз молока шляхом організації мережі заготівельних пунктів для приймання молока і розрахунків з населенням. Заслуговує на увагу й регулювання цього процесу на рівні регіонів. Проблема співвідношення на ринку продукції великих спеціалізованих підприємств і міні-переробки, яка за останні роки набула значного розвитку. Міні-переробка має свої переваги, у зв’язку з тим, що тут менші втрати сировини, нижчі транспортні витрати, вони швидше реагують на зміну асортименту продукції на ринку.

Зменшення випуску сільськогосподарської продукції негативно вплинуло на розвиток переробної і  харчової промисловості. Диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, штучний відрив фінансової системи   від   економіки,   недосконалої   кредитної   та   податкової   політики призвели до скорочення виробництва продовольчих товарів. Промислові підприємства стали неконкурентоспроможними в системі лібералізованого ринку. Нинішній стан, у якому перебувають всі галузі АПК України, вимагає гарантування йому пріоритетного розвитку, забезпечення нарощування обсягів виробництва, відновлення внутрішнього і зовнішніх ринків продовольства, проведення соціально-економічних перетворень на селі. Національною програмою розвитку народного господарства України передбачено в 2010 році вийти на науково-обґрунтовані норми споживання продовольчої продукції.

Відповідно     до        основних        напрямків       розвитку         агропромислового

 

 

виробництва передбачено збільшити обсяги виробництва харчових продуктів, зокрема борошна - до 5,5 млн. т.; цукру до 4,6; м'яса (в живій вазі) - до 800 тис. тонн. Питома вага сфери переробки і реалізації продукції підвищиться до 40-

45\%.

 

Основними напрямками підвищення ефективності роботи переробних галузей є реконструкція матеріально-технічної бази на основі науково- технічного прогресу, вдосконалення економічних відносин між виробниками сільськогосподарської сировини та її переробниками, підвищення якості продукції.

Важливим завданням є усунення диспропорцій між сировинними ресурсами і виробничими потужностями для їх переробки. Ця диспропорція полягає в нестачі потужностей для своєчасної переробки сировини, а також нестабільності сировинної бази. Найближчим завданням в цьому напрямку є зміцнення сировинних зон підприємств цукрової та м'ясо-молочної промисловості, наближення переробних виробництв до сільськогосподарських підприємств. Це сприятиме скороченню затрат на перевезення сировини, а також зменшенню її втрат.

У  цукровій  промисловості  необхідно  вирішити  проблему  технічного рівня устаткування, поліпшення якості цукру, збільшення його виходу при переробці цукросировини, зниження витрат ресурсів на одиницю продукції.

У  плодоовочевій  промисловості  важливою  проблемою  є  скорочення затрат ручної праці, оптимізація сировинних зон, підвищення технічного рівня виробництва та розширення асортименту переробки овочів. Переоснащення м'ясної промисловості здійснюватиметься за рахунок автоматизації виробництва, конвеєризації забою та переробки худоби, технології швидкого охолодження і заморожування, збільшення напівфабрикатів, розфасованих і упакованих м’ясопродуктів.

У         молочній        промисловості           поряд  з           розширенням асортименту  і

 

 

поліпшенням якості продукції доцільно поліпшити технологію виробництва, налагодити випуск продукції дієтичного та лікувального характеру. Вирішення невідкладних проблем технічного переоснащення та впровадження нових технологій у переробних галузях тісно пов'язане з формуванням нового господарського механізму, розвитку різноманітних форм власності, переходом до ринкових відносин.