Вступ

Найважливішою проблемою сучасної економіки є зупинення спаду агропромислового виробництва, гарантування продовольчої безпеки держави та досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування на душу населення. Для цього необхідно створити економічні та правові відносини в усіх галузях продовольчого комплексу. Зниження темпів виробництва у продовольчій сфері спричинилося не лише технічною відсталістю виробництва, а й недосконалістю виробничих відносин, засиллям адміністративно-командних методів.  Монополія  держави  на  засоби  виробництва  і  продукцію, централізоване планування в поєднанні зі зрівняльним розподілом результатів праці позбавляли підприємства ініціативи в пошуках ефективних шляхів розвитку виробництва та поліпшення якості продукції.

Реформування агропродовольчої сфери передбачає поєднання ринкових форм господарювання з активною підтримкою держави, спрямованою на підвищення керованості соціально-економічними процесами.

Аграрні реформи передбачають встановлення еквівалентного міжгалузевого обліку, забезпечення паритетного ціноутворення та посилення інтеграційних процесів між виробниками сільськогосподарської продукції та переробними підприємствами.

Пріоритетним завданням є створення в Україні потужної переробної індустрії як структуроформуючої ланки аграрної економіки та забезпечення випуску конкурентоспроможних продовольчих товарів за рахунок нарощування виробництва зерна, цукру, олії, плодоовочевої і м'ясо-молочної продукції, чим можна значно збільшити експортний потенціал АПК.

Держава і надалі надаватиме першорядного значення розвитку сільського господарства. Структура посівних площ буде вдосконалюватись в напрямі раціонального  використання  земельних  ресурсів  для  забезпечення гарантованого виробництва високоякісного продовольчого зерна, нарощування

його експортного потенціалу.

Розширюватимуться площі озимої та ярої пшениці, а також під зернофуражними та  високобілковими культурами (кукурудза, горох, ячмінь, соя, багаторічні трави).

Уже в найближчі 2-3 роки передбачено довести валові збори зернових культур до 40-45 млн. тонн. Істотної зміни набуде структура посівних площ картоплі та овочевих культур. Переважна частина їх зосереджуватиметься у приватному секторі. Програмою передбачено значні структурні зміни в м'ясо- молочному тваринництві. Відбуватиметься прискорений розвиток свинарства, м'ясного скотарства, а також м'ясного птахівництва. В молочному скотарстві стабілізується поголів'я молочних корів за рахунок їх високої генетики, значно зросте їх поголів'я в особистих підсобних господарствах.

Значного перепрофілювання набудуть підприємства сільськогосподарського машинобудування. З цією метою передбачається кооперація сільськогосподарського машинобудування з підприємствами військово-промислового комплексу по виробництву високопродуктивної ресурсозберігаючої техніки.

Змінюватимуться організаційні форми використання техніки на основі довгострокової оренди та закупівлі її за прямими зв'язками. Створюватиметься сировинна база для виробництва мінеральних добрив та засобів захисту рослин і  тварин. Пріоритетного розвитку набуде переробна і харчова промисловість, виробництво  продукції  якої  буде  зорієнтовано  на  кінцеві  результати.  Їх розвиток допоможе Україні вийти із сировинного придатку розвинутих держав на високий рівень експорту продовольчих товарів. Будуть удосконалюватись форми власності і господарювання. Дальшого розвитку набудуть організаційно- господарські структури ринкового типу – приватно-орендні підприємства, кооперативні формування, селянські (фермерські) господарства, приватні підприємства,  акціонерні  товариства,  агропромислові  асоціації,  які  можуть

об'єднуватись в агрофірми та агроторговельні товариства.

Створюватимуться умови для соціально-культурного розвитку сільського населення  за  рахунок  державного,  регіонального  та  місцевого  бюджетів,  а також залучених коштів від суб'єктів господарювання громадян.