Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

Проблема формування особистостІ в ракурсІ фІлософського осмислення

Сьогодні людство вступило в нову епоху - епоху великих швидкостей, технологічних проривів, бурхливих політичних змін. В зв’язку з цим гостро постає проблема формування та розвитку особистості в умовах нової цивілізації. Спектр проблем, який розгортається перед сучасною людиною дуже широкий: охорона довкілля, енергетична, сировинна, продовольча та демографічна проблеми, освоєння космосу і світового океану, подолання економічного відставання країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб. Розв’язання цих нагальних проблем неможливе без визначення статусу людини у сучасному світі, а також – напрямів її розвитку у майбутньому.

Україна в останні десятиліття зазнала великого впливу західної цивілізації. Цей вплив для нашого суспільства має не тільки позитивні наслідки, але й негативні, навіть трагічні. У світогляд українців стрімким потоком вторглися низькоматеріальні цінності. Нові інформаційні засоби розширили наші можливості, проте вони часто приносять шкоду, пропагуючи насилля, беззаконня, розпусту, аморальність. Таким чином, розвиток людини сьогодні має парадоксальний характер: життя стає все комфортнішим та легкішим, але позбавляється повноцінного змісту. Якщо сучасна людина не змінить шлях свого розвитку, вона приречена на загибель.

Вітчизняний мислитель М.А. Антонович сказав, що ціллю людського існування є життя повне, приємне, насичене. Лише гармонійно розвинута особа здатна наповнити життя позитивним змістом.

Розвиток – це закономірна якісна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, що характеризується як направлене та незворотне. Людина – суб’єкт історичного процесу, розвитку матеріальної та духовної культури, біосоціальна істота, генетично зв’язана з іншими формами життя. Людина виокремилася з тваринного світу завдяки розвитку практичних навичок, формуванню мови та самосвідомості. Основа самосвідомості – здатність людини визначати себе, створювати систему цінностей та оцінок, планувати своє життя в контексті цілісного сприйняття дійсності, отже – й розвиватися.

В даному контексті корисним може стати досвід філософії як світоглядної системи. Наприклад, для Сократа розвиток особистості - це моральне та інтелектуальне виховання, яке необхідно починати із самопізнання. Для римського мислителя Сенеки – це шлях позбавлення залежності від зовнішніх обставин. Порада цього філософа може бути цікавою і сьогодні: «потрібно уникати всього, що любить натовп, що підкинув випадок... Хто хоче прожити життя більш безпечніше, нехай втікає». Проте, чи є втеча від складнощів життя виходом? Чи збереже втікач гідність, людський образ, свободу самореалізації?

Проблема формування особистості має комплексний характер, тому і засоби її розв’язання мають бути відповідними. На мій погляд, серед них найважливішими є наступні: 1. Гармонійне поєднання піклування про тіло та інтелект; 2. Духовне самовдосконалення, яке можливе через спілкування, ознайомлення з культурними досягненнями людства, зайняття філософією; 3. Моральний розвиток через формування та популяризацію системи позитивних цінностей, виховання почуття обов’язку, гідності, поваги до людини.

Безумовно, особистісне самовдосконалення не замикається на індивідуальному рівні. В зв’язку з цим важливу соціальну роль мають відігравати і працівники органів МВС: створювати позитивний образ правоохоронця, служити прикладом моральності, професіоналізму, поваги до закону, свободи, порядку. Тобто, втілювати стару, але актуальну мудрість: перетворення світу на краще необхідно починати з себе.