Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

Феномен полІтичного лІдерства в процесІ  полІтичного управлІння

 

Проблема політичного лідерства завжди входила до кола питань, що є предметом пильної уваги з боку політичної теорії. Дійсно, оскільки феномен політичної влади завжди пов'язаний із процесом здійснення цілеспрямованого впливу на певні соціальні групи з метою реалізації тих чи інших політичних цілей, тим самим визнаємо існування специфічних суб’єктів цього впливу, якими виступають як різноманітні інститутціоналізовані політичні групи, так і окремі особистості, які беруть участь у політичних процесах, або думка та дії яких мають вплив на процес політичного управління.

На сьогодні можна вирізнити декілька основних теорій політичного лідерства. Наприклад, Е. Гейвуд пише про чотири типи теорій лідерства (теорії особистого лідерства, соціологічні, організаційні та типологічні), кожна з яких визначає специфічне коло функцій політичного лідера у процесі політичного управління.

Варто визначити основні властивості та характеристики політичного лідерства, які дозволяють описати його роль у процесі політичного управління.

Першою і найважливішою, на думку Ш. Блонделя, властивістю політичного лідерства є те, що воно постає як один із різновидів влади, коли її носієм виступає один індивід (або група). У цьому сенсі політичне лідерство може бути визначене як специфічний тип політичної взаємодії, коли одна особистість за допомогою владних ресурсів спрямовує діяльність інших з метою їх організації для досягнення цілей, які набувають статусу загальнозначущих, незалежно від реальної мотивації та реальних інтересів політичного лідерства в цьому процесі.

Наступною ознакою, яка характеризує феномен політичного лідерства, є наявність суспільної підтримки чи своєрідного «кредиту довіри», який дозволяє політичному лідеру скерувати політичну активність мас та здійснювати на них політичний вплив. Про визначальну роль «консолідуючого» елементу в діяльності політичного лідера пише відомий вітчизняний політолог Д. Видрін, для якого політичний лідер – це не просто активний учасник процесу політичного управління, якому належать певні формально закріплені владні повноваження, але насамперед особа, здатна консолідувати зусилля оточуючих і активно впливати на політичний процес.

Також серед визначальних властивостей політичних лідерів часто вирізняють їх здатність до політичної конкуренції, яка повинна відбуватися в демократичному середовищі, що здатне оцінити різні політичні програми, порівняти пропоновані шляхи їх реалізації і на раціональній підставі обрати ту чи іншу особу (групу осіб), які виконуватимуть функції політичного лідера. Тобто саме через інститути політичної конкуренції відбувається легітимація політичної влади, а отже й тих повноважень у сфері управління, які отримують переможці зазначених публічних конкурентних змагань.

Отже, підсумовуючи всі наведені вище властивості політичного лідерства, можна твердити, що кожна з них виявляє свій змістовний зв'язок з процесом політичного управління. По-перше, політичні лідери здебільшого виступають суб’єктами процесу політичного управління, які через надані їм повноваження або завдяки власному авторитету можуть здійснювати вплив на групи громадян чи суспільство в цілому з метою досягнення тих чи інших цілей.

По-друге, наявність в управлінському процесі політичного лідера дозволяє підвищити рівень керованості, організованості та ефективності політичного управління. І нарешті, по-третє, фактор публічної конкурентної боротьби за політичне лідерство засвідчує демократизм того політичного середовища, в якому відбуваються процеси політичного управління. Завдяки тому, що політичний лідер формується саме як переможець у чесній конкурентній політичній боротьбі, значною мірою долається розрив між тими, хто здійснює політичне управління, та тими, хто виступає його об’єктами, оскільки вільний вибір громадянами політичних лідерів дозволяє їм сприймати політичне управління як самоуправління, або ж як таке управління, яке вони самі легітимували.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити такі висновки. Серед чинників, які здатні суттєво впливати на процес політичного управління, слід відзначити наявність у його суб’єктів лідерських здібностей. При цьому, говорячи про феномен політичного лідерства, йдеться не тільки і не скільки про професійні здібності тих чи інших керівників, які розробляють та реалізують державну політику, скільки про їхній потенціал щодо консолідації громадян до втілення певних цінностей або досягнення чітко визначених цілей. Водночас наявність у суб’єктів політичного управління лідерських якостей дозволяє зменшити розбіжність між суб’єктами та об’єктами політичного управління, гармонізувати їх відносини, підвищити рівень легітимності та авторитету політичної влади.