Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

ДемократІя як форма полІтичного устрою

 

Проблема трансформацій і різноманіття демократій є актуальною темою соціальної філософії сьогодення. Гострота сучасних дискусій на цю тему заставляє нас звернутися до витоків соціально-філософських наук. Саме Платон вперше визначив і критично оцінив демократію як державний устрій. Демократія - це влада, правління народу (від грец. demos. «народ»).

Демократія, як форма політичного устрою держави, приваблювала увагу багатьох видатних діячів Стародавньої Греції, серед яких були Емпедокл, Еврипід, Демокріт, Геродот, Протагор. Елінський світ породив незвичну форму державного устрою, яка вирізнялась на фоні типових монархічних систем стародавнього світу. Саме за цією формою виявилось майбутнє європейської цивілізації і саме вона стала універсальним знаряддям соціальних перетворень, які забезпечили свободу і рівні праві для всіх людей.

Емпедокл – один із засновників демократії в Акраганте. Горгій повинен був за свої демократичні твердження поплатитися вигнанням з рідних Леонтин. Еврипід рівно не признавав монархію і владу багатої меншості - олігархію. Демокріт заявляв, що бідність в демократичній державі краще чим бездоганне життя при дворі царя. Свободу і рівність представляв Геродот. Протагор розробив теоретичні основи демократії, Фурій написав проект демократичної конституції для афінської колонії.

Прибічники демократії наполягали на тому, що цей устрій ґрунтується на суспільних чеснотах: справедливості (dice) і добропорядності (aidos). Хто має їх, той і здатний до участі у суспільних і політичних справах.

Платон був прекрасно знайомий з основними рисами демократичного устрою Афін, але він критично ставився до нього і політичних оцінок прихильників афінської демократії.

В своєму творі «Держава» ідеальному типу «гуртодитку» Платон протиставляє негативний тип суспільного устрою, в якому головним «двигуном» соціальної дії є матеріальне збагачення і егоїстичні турботи громадян. За його твердженням, всі існуючі на той час держави належать до зіпсованого типу, де немає єдності громадян, а приватні інтереси і пошук можливості використати владу для отримання зиску псують і розколюють суспільство: «Каково бы ни было государство в нем всегда есть два государства враждебные друг другу, одно – государство бедных, другое - багатих». (Платон «Государство»,422Е-423А)

Демократія являється негативним типом держави, за оцінкою Платона. Вона є викривленою формою державного устрою по відношенню до ідеальної. Де замість згоди громадян - суперечки, замість справедливого розділення обов’язків – насильство і примус, замість турботи про благо всіх громадян – «жадоба» правителів і воїнів. Розглянувши погляди філософа на демократію, можна сказати, що Платон дуже точно визначив її вади і характерні риси, які не змінились до сьогоднішнього часу. До цих визначень належить і опис встановлення демократичної влади, і психологія переможців, і загрози деградації суспільства, яке «сп’яніло» від свободи.

Демократія найбільш нестійка форма державного устрою, яка чутлива до найменших змін. Вона схожа на балансування на межі між анархічним безладдям і тиранічним безправ’ям.

 

| Оглавление|