Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

ДеякІ питання пред’явлення для впІзнання трупа та його реставрацІІ

 

На початковому етапі досудового слідства під час розслідування вбивств одним з найскладніших і разом з тим першочерговим завданням слідчого є встановлення особи загиблого. Велике значення в цій справі має проведення такої слідчої дії як пред’явлення для впізнання.

Під час пред’явлення для впізнання трупа виникають дві типові ситуації: 1) після виявлення трупа невідомої особи, його пред’являють мешканцям навколишньої місцевості, особам, які випадково опинились поблизу місця виявлення трупа, або службовим особам, які за характером роботи спілкуються з населенням даної місцевості. Таке впізнання є оперативно-розшуковою дією, яка проводиться поза правилами процесуального пред’явлення для впізнання: особа, яка впізнає, попередньо не допитується, поняті не запрошуються, протокол не складається; 2) надходить заява про безвісно зниклу особу, коли припускається, що нею може бути знайдений труп – в таких ситуаціях заявники повинні бути допитані про ознаки зовнішності зниклої особи в момент прийняття заяви про зникнення.

Ще до моменту порушення кримінальної справи (під час огляду місця події) слідчий повинен виконати низку передідентифікаційних дій, спрямованих на встановлення особи загиблого: фотографування і дактилоскопіювання трупа. Однак, вплив як об’єктивних факторів (умов навколишнього середовища, в яких знаходився труп або його частини, ушкодження, що наносяться тваринами і птахами, посмертні процеси, що розвиваються на трупі тощо), так і суб’єктивних (наприклад, знівечення обличчя трупа вбивцею) значною мірою ускладнює процес ототожнення. Тому слідчий має здійснити комплекс додаткових дій, за допомогою яких можливо встановити невідому особу: «туалет трупа» та його реставрація, зняття посмертної гіпсової маски, створення на основі черепу скульптурного портрету, взяття проби трупної крові для визначення її групи, вилучення зразків волосся і вмісту з-під нігтів, виявлення та фіксація татаювання за допомогою інфрачервоної фотографії та інші.

Слід розрізняти поняття «туалет трупа» та його «реставрація», оскільки перше полягає в тому, що труп зовнішньо підготовлюють до пред’явлення для впізнання (обличчя витирають ватою, змоченою спиртом чи ефіром, зачісують волосся, мастять губи карміном тощо), а до реставрації вдаються тоді, коли голова трупа змінена в результаті механічних ушкоджень або гниття (вставлення очних протезів, скріплення відламків кісток проволокою, додавання відсутніх частин тіла, зліплених з воскової пасти або пластелина, зшиття ран).

Ще одна проблема, з якою може зіткнутись слідчий в ході пред’явлення для впізнання, обставини, в яких опиняється особа, що впізнає, в психологічному плані часто наближаються до ситуації «примусового вибору», оскільки труп, як відомо, пред’являється для впізнання в однині. Тому важливо приділяти особливу увагу психологічній підготовці особи, яка впізнає.

Існує рекомендація, згідно якої труп слід пред’являти в одязі, в якому він був знайдений (адже сполучення впізнавальних ознак зовнішності та одягу сприяє активізації пам’яті та полегшує впізнання), але це може призвести до того, що буде впізнаний чи не впізнаний лише одяг трупу, а не сам труп. Тому труп слід пред’являти для впізнання роздягнутим, накритим простирадлом. Одежа, а також знайдені разом з трупом речі пред’являються окремо серед подібних предметів.

Існує також думка, що використання для впізнання трупа його зображення, отриманого фотографічним шляхом, дозволяє уникнути багатьох недоліків, притаманних акту безпосереднього впізнання цього специфічного об’єкту. Таке припущення слід визнати актуальним, адже пред’явлення трупа для впізнання – одне з найбільш складних та відповідальних слідчих дій. Отже, для його проведення слідчий повинен володіти неабиякими знаннями та навичками.

Кохан Михайло Сергійович, курсант групи ІКМ-05-4 ХНУВС Науковий керівник: ст. викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС, канд.юрид.наук Пазинич Т.А.

 

ВИДИ ТАЙНИКІВ І СХОВИЩ В ПРИМІЩЕННЯХ, ТА ОЗНАКИ ЇХ ВИЯВЛЕННЯ

 

Із давніх-давен люди намагалися пристосувати місця в своїй оселі для приховування там речей, які вважали особливо цінними. Як показує слідча практика сучасні злочинці теж проявляють неабияку фантазію та вдачу, приховуючи предмети здобуті злочинним шляхом (гроші, коштовності), знаряддя і засоби злочину, об'єкти вилучені з вільного обігу (наркотики, зброю) в своїх квартирах чи інших приміщеннях. Про способи обладнання тайників і сховищ повинен знати слідчий і оперативний працівник, і вміти виявляти такі місця при проведенні обшуків.

Так, треба мати уяву про вже відомі практиці прийоми розміщення тайників і сховищ у приміщеннях, та їх ознаки.

1)      Використання пустоти в функціонуючій або вдаваній розетці (як правило, приховують дрібні об'єкти: коштовності, таблетки, гроші). У вдавану розетку можуть бути підключені електричні прибори. В цьому випадку при їх ввімкненні вони залишаться без електропостачання.

2)      Використання ємкості поплавку зливного бачка в туалеті (поплавок є герметичним і має об'єм 5-7 см куб., що є зручним контейнером для приховування речей, в тому числі волого нестійких). Цей об'єкт необхідно піддавати ретельному огляду. Порушення його цілісності буде свідчити про внесення вказаних змін в його конструкцію.

3)      Використання в якості тайника встановленої у ванній кімнаті додаткової «фальшивої» труби. Необхідно звернути увагу на колір труб, ступінь зношеності, та їх функціональну необхідність.

4)      Використання пустот і м'яких частин меблі. Треба перевернути предмет меблі, перевірити «на стук» наявність заповнених пустот, цілісність оббивки, наявність уплотнень в її м'яких частинах, відповідність ваги меблі.

Розміщення дрібних предметів в гумовій окантовці (замість магнітів, які виймаються) дверцят холодильника. Необхідно перевірити цілісність даної частини побутової техніки.

Використання пустоти всередині трубки карнизу.

Приховування предметів в посуді, який наповнений їжею (частіше закручені банки із консервацією, каструлі із непрозорими стравами). Ці об'єкти піддаються «зондуванню».

Створення і використання пустоти в столешниці столу (як правило, з боковою окантовкою, за допомогою якої приховується отвір). Необхідно звертати увагу на цілісність і герметичність окантовки.

Вирізання частини стовбура кактуса і використання даної пустоти для розміщення предметів (рослина ставиться в горщик і пригортається ґрунтом та камінчиками). «Зондувати» необхідно не тільки грунт вазону, а й виймати саму рослину.

10)   Скорочення довжини шухляд в комоді чи шафі, і використання створеної пустоти між задньою стінкою меблі і рядом шухляд. Слід звертати увагу на довжину комода та на діапазон виштовхуваності шухляд.

11)   Використання пустоти в підвісній стелі. Необхідно звертати увагу на цілісність «ободків» стелі, наявність забруднень в окремих місцях, симетричність розміщення частин стелі, наявність нестандартних ламп, світильників (ними часто маскується сховище).

Для забезпечення максимальної результативності проведення обшуку, крім огляду об'єктів і обстановки в приміщенні, виявлення і аналізу вказаних вище ознак, слід звертати увагу ще й на психологічний стан особи, що обшукується.

 

Кривенко Олексій Олегович, курсант групи IКM-05-6 ХНУВС Науковий керівник: ст. викладач кафедри кримiналiстики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС, канд.юрид.наук Пазинич Т.А.

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ I ДОСЛІДЖЕННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА СЛIДIВ ЇЇ ЗАСТОСУВАНЯ

 

У слiдчо-оперативнiй практиці часто виникають ситуації, коли необхідно встановлювати обставини злочину, в процесі якого застосовувалась вогнепальна зброя. При виявленні в ході огляду місця події, при вилученні вогнепальної зброї у підозрюваного в ході обшуку або затримання слідчий та оперативний працівник повинні точно знати правила поводження з нею. При цьому треба чітко усвідомлювати, що дана зброя - це, по-перше, джерело підвищеної небезпеки для оточуючих, по-друге, об’єкт, на якому може знаходитись цілий,комплекс різного роду слiдiв, дослідження яких надасть можливість встановити істину по справі.

Вогнепальна зброя – це механічний пристрій багаторазової дії, призначений для влучання в ціль снарядами, які метаються енергією газів, що утворюються при згоранні вибухової речовини. На мiсцi події де застосовувалась вогнепальна зброя, завжди є сліди, які треба вміти виявити i «прочитати». При дослiдженнi цих слiдiв та оточуючої обстановки можна встановити: кiлькiсть та вид зброї, що застосовувалась, характеристику набоїв, напрямок i кiлькiсть пострiлiв, місце перебування того, хто стріляв. Kpiм того, вивчаючи зброю безпосередньо, можна вирішити тaкi питання: чи є представлена зброя вогнепальною, чи справна вона, яким способом виготовлена, чи вносились зміни в її конструкцію, чи мir відбутися мимовільний постріл із даної зброї, i за яких обставин. Вивчаючи, нарешті, сліди на кулях i гільзах можна iдентифiкувати зброю.

При виявленні вогнепальної зброї на мiсцi події необхідно зафiксувати її точне місцезнаходження за допомогою вузлової i детальної фотозйомки, та описати у протоколі огляду. Після обережно перевірити на предмет знаходження кулі в каналі ствола, розрядити, поставити на запобіжник i дослідити поверхню зброї на предмет знаходження слiдiв рук, бiологiчних видiлень органiзму (кpовi, частини шкiрi людини, волосся), волокон тканини чи iнших слiдiв. Перед пакуванням зброї на дульний зрiз каналу ствола з метою вилучення запахових слiдiв одягають ковпачок з чистого паперу, обв'язуючи його ниткою. При пакуваннi треба забезпечити збереження слiдової iнформацiї на її поверхнi, та уникнення пошкодження її в ходi транспортування.

При виявленнi i дослiдженнi вогнепальної зброї слiдчий, оперативний

працiвник i спецiалiст повинi пам'ятати, що: пiд час роботи з об'ектами-слiдоносiями з метою запобiгання пошкодженння наявних i внесення зайвих слiдiв на руки одягають ryмовi рукавички; при оглядi зброї потрiбно дотримуватися заходiв безпеки, якi направленi на уникнення випадкового пострiлу; на зброї можуть знаходитися запаховi слiди i мiкрооб'екти; необхiдно захистити зброю від впливу опадів, сонячних променів, забруднення, вітру з метою запобiгання пошкодження або втрати слiдової iнформацiї; виявлення та вилучення слiдової iнформацiї на об'ектах-слiдоносiях необхiдно проводити в лабораторних умовах iз застосуванням повного спектру кримiналiстичних методiв та засобiв з метою досягнення максимальної якостi цього процесу.

Треба звернути увагу на необхiднiсть найшвидшого направлення зброї до судово-експертної установи для подальшого дослiдження її у лабораторних умовах. Це дуже важливо тому, що саме правильнiсть i оперативнiсть дiй експерта забезпечать подальше ефективне розслiдування обставин конкретно справи.

Кушнірук Іванна В’ячеславівна, курсант групи ІСД-05-4 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС Криводід О.І.

 

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, США

 

Огляд місця події – один із найбільш розповсюджених видів слідчого огляду і одна з найбільш розповсюджених слідчих дій в системі слідчої практики. В криміналістичній літературі огляд місця події розглядається як одна із найскладніших слідчих дій, в ході якої вирішується багато завдань розслідування і отримуються різноманітні фактичні дані.

Суттєвою ознакою поняття огляду місця події є безпосереднє сприйняття обстановки і об’єктів, які слідчий знаходить або виявляє на місці події. Безпосереднє сприйняття слідчим обстановки місця події і виявлення речових доказів виступає тим початковим матеріалом, ознайомлення з яким дозволяє відтворити (в думці) подію злочину, а в окремих випадках, і ознаки особи, яка скоїла злочин.

Чинний КПК України дає таке визначення огляду місця події: «виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину а також інших обставин, які мають значення для справи».

Із вищесказаного можна визначити такі завдання огляду місця події:

вивчення і фіксація обстановки місця події з метою з’ясування характеру і механізму злочину;

виявлення і вилучення слідів злочину;

виявлення ознак, які характеризують осіб, що приймали участь у скоєнні злочину;

виявлення ознак, які вказують на мотиви і мету скоєння злочину;

виявлення обставин, які сприяли скоєнню злочину.

При проведенні огляду місця події зусилля слідчого повинні бути спрямовані на максимальне вилучення всієї наявної слідової інформації. Для цього йому потрібно використовувати допомогу відповідних спеціалістів та застосовувати сучасні науково-технічні засоби. Адже саме з їх допомогою можливо якісно вилучити всі наявні сліди, які в майбутньому перетворяться на докази.

На стадії загального огляду слідчий разом зі спеціалістом-криміналістом знайомляться з обстановкою без її порушення, щоб одержати загальне уявлення про характер події, що сталася. Спеціаліст-криміналіст здійснює орієнтуючу й оглядову фотозйомку місця події. Для цього на практиці все ширше застосовуються цифрові фотокамери.

На стадії детального огляду основні зусилля спеціаліста-криміналіста повинні бути спрямовані на пошук різної слідової інформації. Для виявлення невидимих і маловидимих слідів різного походження необхідно застосовувати певні науково-технічні засоби: лупи з підсвічуванням, додаткові джерела освітлення (лампи, ліхтарі, переносні джерела ультрафіолетового випромінювання).

До числа найбільш розповсюджених слідчих дій, відомих кримінально-процесуальному законодавству країн Західної Європи та США відноситься слідчий огляд. Застосування науково-технічних засобів при розкритті злочинів – традиційно сильна сторона криміналістики країн Західної Європи та США. Основна тенденція розвитку криміналістики проявляється в розробці різних видів наборів для пошуку, фіксації та попереднього аналізу речових доказів на місці події: попередній аналіз крові, наркотичних засобів; пошук металів, трупів, вибухових речовин; фіксація залишків пороху та його подальше дослідження за допомогою електронного мікрозонда. Деякі набори зручні тим, що криміналіст може передати їх технічному спеціалісту, який не має досвіду в області судової експертизи. При цьому практичні настанови, що додаються до приладів, забезпечують їх правильне використання під час огляду місця події. При огляді місця події найбільш часто використовуються наступні прийоми наукової організації праці: організація охорони місця події; попереднє опитування осіб, які першими з’явилися на місці події, та очевидців події, що розслідується; попередній обхід об’єкту огляду; початок огляду з головного вузла; пересування на місці події в суворо визначеному порядку; проведення на початку статичного огляду того, чи іншого предмета, а потім динамічного; першочергове застосування технічних засобів фіксації слідів та предметів – речових доказів, не пов’язаних з будь-яким впливом на об’єкти, що фіксуються.

Багато іноземних спеціалістів в області кримінального розслідування зазначають обов’язкову рекомендацію(правило)- на місці огляду до застосування фотографічної зйомки нічого не чіпати, ні до чого не торкатися. Для підвищення ефективності ідентифікаційного вивчення невпізнаних трупів у багатьох країнах в медицинських установах організовані спецкурси по судовій одонтології, що є ефективним засобом діагностики і ототожнення невідомої особи.

Із вищесказаного можна зробити висновок, що застосування науково-технічних засобів при огляді місця події є важливим, адже саме за допомогою них виявляються та вилучаються сліди вчинення злочину, які в майбутньому перетворяться на докази к кримінальній справі. Цілі застосування науково-технічних засобів однакові – збирання та вилучення слідів на місці події. Особливих науково-технічних засобів, що застосовуються при огляді місця події в зарубіжних країнах, невідомих вітчизняній криміналістиці – немає. Для швидкого та ефективного збору слідів на місці події, як в Україні, так і в зарубіжних країнах використовуються слідчі валізи. Для виявлення слідів в невидимому світлі застосовують портативне джерело ультрафіолетового випромінювання. Таким чином, науково-технічні засоби – тотожні, принципи та цілі їх застосування однакові, що й і в Україні, але ці засоби більш сучасні та оновлені.

Моргун Анастасія Григорівна, курсант групи ІСД-05-10 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС Зозуля Є.В.

 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ТА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ДІЙ У СПРАВАХ ПРО КВАРТИРНІ КРАДІЖКИ

 

Одним з напрямків діяльності органів міліції щодо захисту прав людини на володіння майном є розкриття квартирних крадіжок, особливо у великих містах. їх питома вага становить 31,8 \% від усієї кількості крадіжок державного та приватного майна. Аналіз рівня злочинності та її структура за регіонами дозволяє зробити висновок, що понад 60\% злочинів споюється в містах. Практика діяльності підрозділів карного розшуку свідчить, що у великих містах простежується складна оперативна обстановка щодо протидії злочинності. Великим містам притаманний і більш низький рівень розкриття злочинів.

Найбільш типовими ситуаціями злочину при розслідуванні квартирних крадіжок є наступні:

при крадіжці злочинці невідомі, знайдені сліди взлому;

при крадіжці є дані про підозрюваних осіб, знайдені сліди пальців рук;

мала місце крадіжка, зафіксована через певний час після вчинення злочину, дані про злочинців відсутні;

крадіжка вчинена за 5 - 15 хвилин тому, є дані про спеціальні навички крадія;

крадіжка вчинена організованою групою, є чисельні сліди перебування злочинців, знайдені сліди транспорту, на якому вивозили меблі з квартири, а також є словесні портрети злочинців.

Відповідно до цих ситуацій, наведений перелік яких не є вичерпним, визначається система слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, які в конкретних ситуаціях будуть найбільш оптимальними при організації розслідування.

Так, відповідно до першої ситуації, першочерговими слідчими діями є: огляд місця події; допит потерпілого; до оперативно-розшукових заходів може бути віднесений по квартирний обхід із метою з'ясування даних про прикмети зовнішності злочинця; перевірка в місцях можливого збуту викраденого майна, та наявності в них крадених речей; отримання консультацій у спеціаліста відносно виду взлому та механізму його застосування.

Доцільно, щоб дії проводились не послідовно, а у вигляді тактичної операції, яка допускає одночасне проведення таких дій, а, отже, й високий рівень організації розслідування.

Друга ситуація розслідування полегшується тим, що є відомості про осіб, які підозрюються в скоєнні крадіжки, а також тим, що у процесі огляду виявляються сліди пальців рук, що можуть належати підозрюваним. У цьому випадку комплекс дій, які забезпечать у певній мірі швидкість розслідування, складається з огляду місця події та прилеглої місцевості, допиту осіб, що володіють даними про прикмети зовнішності підозрюваних, створення комп'ютерного портрету (у деяких випадках - мальованого) з метою забезпечення слідчо-оперативних груп необхідною інформацією, організації розшукових дій, а також перевірки місць збуту викраденого майна. До комплексу першочергових дії відносяться також: перевірка за місцевим обліком слідів пальців рук, що дає можливість встановити особу злочинця.

Найбільш криміналістично складною є третя ситуація, коли квартирна крадіжка виявлена після перебігу значного проміжку часу, а відомості про злочинців відсутні. Такі випадки мають місце, коли господарі квартири відсутні протягом тривалого часу (поїздка у відрядження, відпустку, тощо) і відомості про крадіжку надходять по їх приїзді. Здійснення початкових слідчих та оперативно-розшукових дій в такій ситуації ускладнюється відсутністю слідів і даних про прикмети злочинця. До того ж, в деяких випадках може мати місце неодноразове відвідування злочинцем такої квартири, при цьому вірогідність знаходження слідів пальців рук збільшується.

Основними слідчими діями в зазначеній ситуації буде огляд місця події і допит потерпілі лих про ознаки викраденого майна і отримання відомостей про особу злочинця шляхом використання інформації, зосередженої у криміналістичних обліках області.

У четвертій ситуації наявна інформація про надзвичайно короткий період часу, на протязі якого здійснена крадіжка, дозволяє висунути версії про особу злочинця і механізм скоєння злочину. Мова йде про те, що злочинець є попередньо обізнаний про планування квартири. В якій здійснена крадіжка, а також про наявність у нього спеціальних навичок, що дозволяють швидко відкрити або зламати замикаючий пристрій. Найчастіше такі крадіжки відбуваються у період, коли господар вийшов до магазину, школи або дитячого садку з дитиною.

Система першочергових слідчих та оперативно-розшукових дій у цих випадках включає: огляд місця злочину за участю спеціаліста, спроможного дати консультацію про механізм проникнення у приміщення (шляхом віджиму, взлому, підбору ключів, використання відмичок і т. д.); допит потерпілого про ознаки викраденого; поквартирний обхід з метою отримання відомостей про осіб, яких бачили у час вчинення злочину біля житла потерпілого; звернення до криміналістично-забезпечуючої інформації - різного виду обліків; встановлення місця перебування або збуту викраденого шляхом здійснення розшукових дій.

П'ята ситуація, зустрічається найчастіше при зселенні новобудов, а також в період відпусток, і являє собою крадіжку, що скоюється організованим злочинним угрупуванням, до складу якого входять господарі вантажних автомобілів, а також особи, що здійснюють вантажні роботи. Предметом таких крадіжок є дорогоцінні меблі, килими, картини, антикваріат. При такій організації крадіжки сторонні особи, а також сусіди не звертають особливої уваги на такі дії, вважаючи їх звичайними, що не викликають підозри.

Слідча ситуація в таких випадках представлена місцем взлому (відкривання) дверей, а також слідами взуття, рук. У деяких випадках можуть бути знайдені мікро сліди у вигляді окремих ниток, частинок одягу. Певна інформація може бути отримана при досліджені знайдених недокурків із метою подальшої ідентифікації особистості злочинця при проведенні генної експертизи.

Типовими слідчими оперативно-розшуковими діями в таких випадках є: огляд місця події; допит потерпілого про ознаки викраденого; перевірка знайдених слідів за місцевими кримінальними обліками; перевірка торгівельних організацій з комісійною торгівлею, ринків, меблевих магазинів із метою встановлення викраденого майна; встановлення транспорту, використовуваного для перевезення викраденого.

Наведені системи слідчих і оперативно-розшукових дій не є незмінними, вони повинні припускати певну динамічність. Із них можуть обиратися ті, які за думкою слідчих органів можуть бути найбільш інформативними, тобто, надавати інформацію, найбільш важливу у даний період розслідування. Разом з тим, така програма завжди виконує свою роль в забезпеченні швидкого розкриття і розслідування квартирних крадіжок.

 

Нагорний Ігор Іванович, курсант групи ІСД-05-10 ХНУВС Науковий керівник: доцент кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС, канд.психол.наук Лозова С.М.

 

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ З ВИКОРИСТАННЯМ КОМП’ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ

 

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу поставив перед правоохоронними органами при розслідуванні злочинів у сфері використання комп'ютерної техніки нову проблему щодо відсутності методики збирання так званих «електронних» доказів, більшість яких отримується при проведенні огляду місця події.

Розробкою питання огляду місця події при розслідуванні злочинів у сфері комп’ютерної інформації займалися вчені: В.О. Комаха, В.М. Лісовий, О.Г. Рябов, О.С. Койнаш та інші.

Особливості огляду місця події, під час розслідування «комп'ютерних» злочинів, в роботі слідчого, крім виявлення, фіксації і вилучення традиційних слідів, полягають й у виявленні, фіксації і вилученні так званих слідів модифікації інформації. Як правило, останні залишаються на магнітних носіях.

При підготовці до проведення огляду з використанням комп'ютерів необхідно приділити особливу увагу наступним організаційним питанням: запросити спеціалістів з комп'ютерної техніки; запросити понятих (краще залучати осіб, які розбираються в комп'ютерній техніці); підготувати відповідну комп'ютерну техніку, програмне забезпечення та інші засоби, які будуть використовуватися для зчитування і зберігання вилученої інформації; провести інструктаж учасників слідчо-оперативної групи; проконсультуватися з спеціалістами, щодо комп'ютерної техніки, яка буде оглядатися;

Необхідно також враховувати те, що не слід обмежуватися пошуком інформації тільки в комп'ютері. Потрібно уважно оглянути наявну документацію, не упускаючи з огляду навіть записів на кусочках паперу, оскільки програмісти часто не покладаються на свою пам'ять і можуть залишати записи щодо паролів, змін в конфігураціях системи, особливостях побудови інформаційної бази комп'ютера. Багато користувачів зберігають копії своїх файлів на дискетах, щоб уникнути їх утрати при виході комп'ютера зі строю. Тому будь-які виявлені носії інформації повинні бути вилучені і вивчені.

З метою недопущення негативних наслідків слідчому потрібно дотримуватися наступних рекомендацій: не дозволяти будь-кому з персоналу, які працюють на об'єкті огляду, доторкатися до техніки; за можливості здійснити відеозапис та фотозйомку серійних номерів та номерів моделей комп'ютерного обладнання; забезпечити контроль за енергопостачанням техніки, що оглядається; встановити чи не під'єднані комп'ютери, які знаходяться в приміщенні в локальну чи телефонну мережу та яке обладнання підключене до них; при наявності засобів захисту ЕОМ від несанкціонованого доступу прийняти заходи для встановлення ключів доступу; не намагатися на місці проглядати інформацію на комп'ютері; уникати звернень за допомогою до працюючого персоналу; перед тим, як вимкнути живлення, потрібно закрити всі програми, що використовуються; речові докази, вимагають особливого порядку вилучення, детального опису в протоколі огляду місця події, акуратності при упакуванні та транспортуванні; встановити чи не запущені програми ЕОМ і які саме; поняті повинні розписуватися на роздруківках інформації, виготовлених у ході огляду.

Найбільша увага повинна приділятися заборонам під час проведення огляду з метою збереження слідів: відразу торкатися клавіатури; вимикати чи вмикати будь-які програми без відома спеціаліста; від'єднувати комп'ютер від джерела живлення; не потрібно підносити близько джерела магнітного випромінювання.

Отже, дотримання співробітниками правоохоронних органів наведених вище рекомендацій щодо проведення огляду місця події, на мою думку, сприятиме підвищенню ефективності розслідування «комп'ютерних» злочинів.

 

Новохижко Тетяна В¢ячеславівна, курсант групи ІСД-05-9 ХНУВС

Науковий керівник: викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС Лещук К. Б.

 

ПІДРОБКА ДОКУМЕНТІВ: СУЧАСНИЙ СТАН

 

Зміна соціально-політичної та економічної ситуацій у державі за останні роки викликала різке збільшення кількості злочинів, пов'язаних із виготовленням і використанням підроблених документів. Як свідчить аналіз слідчої практики і спеціальної літератури, документи підроблюються та використовуються в якості засобів вчиненні таких злочинів як заволодіння чужим майном, фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами, легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом та інших.

Підроблення документів можна визначити як несанкціоноване відтворення фальшивої подоби документа внесенням змін у справжній документ (часткова підробка) або виготовлення матеріальної основи та реквізитів документа (повна підробка).

В юридичній практиці виділяють два види підробки: інтелектуальний - коли викладені в документі відомості не відповідають дійсності, та матеріальний - коли у справжній документ вносять зміни або документ підроблюють цілком. Інтелектуальний вид підробки експерт викрити не може, це під силу тільки слідчому, а матеріальний - є сферою дослідження експертів.

Вибір способу підробки обумовлений наявністю у підроблювачів відповідних матеріалів і обладнання, а також їх професійними навичками та кримінальним досвідом. Часткова підробка документів полягає у зміні змісту їх реквізитів шляхом заміни, видалення, дописування, додрукування. Розрізняють такі способи підроблення: підчистка, виправлення, дописка, вставка, заміна частин документа, переклейка фотознімків.

Повна підробка документів полягає у виготовленні матеріального носія і виконанні на ньому змісту певного документа. У випадку повної підробки матеріальному носію документа різними способами надають вигляд справжнього документа. При цьому у більшості випадків застосовують нерегламентовані матеріали і технологічні процеси. Це може бути як груба підробка, так і кваліфікована, виконана на достатньо високому технічному рівні, коли відтворюють деякі властивості основних елементів технологічного захисту від підроблення: спеціального паперу; спеціальних барвників та інших матеріалів.

Способи підробки документів за ступенем використання технічних засобів діляться на два види: одноступінчасті та багатоступінчасті. Одноступінчасті способи характерні тим, що при підробленні документа використовується лише один вид технічного обладнання. Об’єктами підробки стають в основному бланки, рідше реквізити документів (наприклад, відбитки печаток, штампів). Комбінованим способам притаманне суміщення різних технічних засобів. Типовими способами є: первинне виготовлення документів та їх реквізитів комп’ютерними засобами, роздруковування документа з послідуючим копіюванням або передачею засобами факсимільного зв’язку; суміщення окремих фрагментів різноманітних документів з послідуючим копіюванням аплікації на копіювально-розмножувальних апаратах з метою отримання одного документа; сканування справжніх документів, послідуюче внесення змін в отримане електронне зображення за допомогою програмних засобів (електронний монтаж) та розпечатування на друкуючому пристрої; виконання технічної підробки підпису (на просвіт, передавлюванням із справжнього документа) та послідуюче копіювання.

Зустрічаються також і випадки інтелектуального підлогу. Шляхом такого занижуються або завищуються кількісні чи якісні показники товарно-матеріальних цінностей, відображаються в документах операції, які фактично не мали місця, складають фіктивні договори для переведення грошових коштів, кредитні договори, звіти про фінансові результати, надаються неправдиві гарантійні зобов’язання тощо.

Створювані сьогодні документи відрізняються великим розмаїттям за змістом, формою, технікою та способами відтворення інформації в них, що є закономірним результатом розвитку суспільства. Ця обставина обумовлює необхідність перегляду теоретичних основ криміналістичної експертизи документів. Потребують вивчення питання класифікації сучасних документів, їх природи та властивостей, створення та поповнення вже існуючих колекцій зразків документів із спеціальними засобами захисту в усіх експертних підрозділах, розроблення сучасної класифікації питань, які слід вирішувати такою експертизою, класифікації спеціальних захисних елементів, уніфікації і стандартизації документів, розширення методів дослідження тощо. Найважливішим завданням експертних установ є поліпшення якості, підвищення наукового рівня та забезпечення вірогідності висновків експертиз, що виконують судові експерти. Вирішити це завдання неможливо без добре налагодженого обміну досвідом експертів - співробітників науково-дослідних інститутів судових експертиз. Необхідно, щоб нові методики досліджень швидко ставали надбанням усіх експертів, а отримані при проведенні експертиз результати таких досліджень своєчасно доводилися до відома судово-слідчих працівників.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що в наш час спостерігається протиріччя між потребами практики розслідування злочинів і можливостями технічної експертизи документів задовольняти ці потреби. Це викликає необхідність концептуально визначитися з найбільш загальних питань теорії та методології криміналістичного дослідження документів та зосередити зусилля на вдосконаленні старих і розробці нових методик експертного дослідження сучасних документів із спеціальними засобами захисту.

 

Носкова Марія Андріївна, курсант групи ІСД-05-10 ХНУВС Науковий керівник: викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС Зозуля Є.В.

 

ВИЯВЛЕННЯ ТА ФІКСАЦІЯ СЛІДВ ТРАСОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЗА ДОПОДОПОМОГОЮ ЕФІРІВ ЦІАНОАКРИЛОВОЇ КИСЛОТИ

 

Досить часто експерти-криміналісти зіштовхуються з необхідністю фіксації об'ємного сліду на сипучому матеріалі (наприклад, пухка земля, пісок, сухий цемент, борошно та ін.) з наступним його вилученням. Найкращий спосіб закріплення і збереження таких об'єктів – просочення їх речовиною, що склеює. Зафіксований таким способом слід зберігає практично всі свої особливості, що полегшує ідентифікацію.

В експертній практиці відпрацьована методика закріплення об'ємних слідів на сипучих матеріалах за допомогою клею «Циакрин 30». Такий метод отримав назву ціаноакрилат-метод.

Експерименти по використанню ціакрину для просочення об'ємних слідів на сипучих матеріалах, що проводилися паралельно з іспитами перхлорвінілової смоли, показали істотні переваги першого.

На даний час при виявленні слідів рук закордонними колегами широко застосовується метод, заснований на використанні ефірів ціаноакрилової кислоти, що входять до складу багатьох клейових композицій. Даний метод був розроблений у 1978р. Д.М. Норкусом і докладно описаний у роботах багатьох авторів. Разом з тим, на Україні цей метод лише в останні кілька років знайшов належне місце в методологічній системі криміналістичних наук. Суть методу полягає в наступному: досліджуваний об'єкт поміщають у замкнутий обсяг, де випаровують ефіри ціаноакриловой кислоти (ЦАК). У результаті на відкладеннях потожирової речовини відбувається інтенсивна реакція полімеризації молекул ціаноакрилата, каталізатором якої є амінокислоти, що входять до складу потожирової речовини.

Проаналізувавши властивості речовини сліду, можна дійти висновку, що за умови їх механічного збереження і незначного запилення латентні сліди рук при відповідному зволоженні будуть придатними для виявлення фізичними та фізико-хімічними методами за необмежений проміжок часу.

На принципі взаємодії з вологою слідоутворюючої речовини та вологою навколишнього середовища базується і метод виявлення латентних слідів пальців рук ефірами ціаноакрилової кислоти.

На думку фахівців, використання ціаноакрилатів для виявлення слідів рук на непористих поверхнях по своїй значимості може зрівнятися з впровадженням у свій час у криміналістичну практику класичних дактилоскопічних порошків. Ефективність виявлення слідів при використанні нового методу рівноцінна застосуванню нінгідріну в 50-і роки для обробки пористих поверхонь. У закордонній криміналістичній практиці ціаноакрилат, чи, як ще його називають, суперклей, використовується для виявлення слідів рук з початку 80-х років. Як правило, цей метод застосовується досвідченими фахівцями в лабораторних умовах, використовуються замкнуті контейнери, наприклад, кімнатні акваріуми. Рідкий суперклей попередньо розфасований у спеціальні маленькі поліетиленові пляшечки, ретельно закритий для запобігання висихання клею. Поліетилен – одна з деяких речовин, з якою ціаноакрилати не вступають у хімічну реакцію.

Існують три способи прискорення дії ціаноакрилата. При першому - використовується тільки ціаноакрилат. Біля трьох грамів суперклею наноситься на алюмінієву тарілочку чи просто шматочок фольги, що поміщаються в замкнутий контейнер разом з речовими доказами. Другий спосіб прискорення процесу виявлення слідів – використання нагрівальних приладів: електроплитки, освітлювальної лампи, мармита. Третій спосіб застосування ціанакрилатів пов'язаний з хімічним прискоренням процесу скурювання. Для забезпечення самозаймання з виділенням необхідного тепла підготовлюють плоскі «серветки» з 100\% бавовняної вати, попередньо просоченої розчином їдкого натру. При нанесенні на просочену бавовняну серветку рідкого ціаноакрилата відразу ж починається скурювання.

Як показала практика, і не тільки закордонна, а й вітчизняна, найбільша ефективність виявлення слідів рук при скурюванні ціаноакрилатами досягається в спеціальних вакуумних камерах. Далі, для зручності подальшої роботи зі слідами, їх можна обробити дактилоскопічними порошками, причому найкращі результати виходять при використанні сажі, що збільшує контрастність сліду на світлих поверхнях і дозволяє копіювати слід на дактилоплівку практично з будь-якої поверхні.

 

Папа Дмитро Миколайович, Кривенко Олексій Олегович, курсанти групи ІКМ-05-6 ХНУВС Науковий керівник: ст. викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС, канд.юрид.наук Пазинич Т.А.

 

НЕТРАДИЦІЙНІ ЗАСОБИ І МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ В ХОДІ ДОПИТУ

 

Найбільш розповсюдженою слідчою дією, в результаті якої отримується інформація по справі (більше 80\%), є допит.

Складність допиту визначається, по-перше, тим, що перед слідчим, як правило, стоїть особа, яка не бажає давати свідчення, по-друге, часто у свідченнях особи можуть бути помилки, перекручування та вимисел, по-третє, деякі особи часто забувають певні факти, які мають важливе значення по справі. В слідчо-оперативній практиці бувають випадки, коли традиційні прийоми проведення допиту залишаються малоефективними. В цьому зв’язку стає актуальним застосування нетрадиційних засобів та методів отримання інформації. Серед них можна виділити використання поліграфа, методу гіпнозу, а також допомоги спеціалістів в області біоритмології.

На протязі останніх десятиріч широке розповсюдження в світі отримали «механічні слідчі» – спеціальні апарати – поліграфи, які визначають частоту дихання, тиск крові, вологість ладоней. Швидкий розвиток технології використання поліграфа призвів до визнання ефективності його використання при опитуванні деяких категорій осіб. Приоритетним напрямком роботи поліграфа є його застосування з метою виявлення, попередження, припинення і розкриття злочинів. Проте відсутність спеціальних законодавчих актів, які допускають використання в якості доказів результатів тестування на поліграфі під час допиту, тримає розвиток наукових досліджень, не дозволяє повною мірою використовувати можливості вказаного методу для збору доказів. На даному етапі розвитку науки деякі вчені вважають, що поліграф – це знаряддя тортури, що даний метод повинен бути неприпустимим. Підтримуючи думку Р.С.Бєлкіна, я вважаю, що поліграф не є засобом проникнення в думки та почуття випробуємого, він лише фіксує виникнення і наявність тих чи інших емоцій, і з цієї точки зору нічим не відрізняється від візуального спостереження і констатації слідчим.

Також є ефективним застосування при розслідуванні злочинів такого психоенергетичного методу впливу на людину, як гіпноз, який використовується в 32-ох країнах світу в різних ситуаціях, в тому числі і під час розслідування. Гіпноз – це тимчасовий стан психіки людини, що супроводжується зниженням самоконтролю та здатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. Але більшість вітчизняних вчених криміналістів вважають гіпноз не до кінця вивченим, нетрадиційним, і невпевнені в якості його впливу на людину. На мою думку, застосування гіпнозу в деяких складних випадках слідства є виправданим, якщо використовувати його по відношенню до свідків, з їх згоди (наприклад, коли необхідно відновити забуті факти).

Є загальновідомим факт, що психологічний, емоційний стан людини накладає суттєвий вплив на її поведінку і сприйняття нею подій. Вченими астрологами, психологами, медиками встановлено, що в організмі людини мається більше ста біологічних ритмів, які віддзеркалюють різноманітні фізіологічні процеси. Це добові ритми сну та свідомої діяльності, зміни температури тіла, роботи серцево-судинної системи та інше. Багато з них пов’язані із впливом ритмічної зміни випромінювання Сонця, фазами Місяця. Обчислення вченими часового інтервалу, коли на особу здійснюються позитивні впливи енергії, може багато в чому допомогти при виборі слідчим вірного моменту, сприятливого для допиту злочинця та проведення інших слідчих дій. На мій погляд, використання знань спеціалістів в області астрології, психології, та, навіть, екстрасенсорики є дуже ефективними, і повинні застосовуватися тоді, коли традиційні прийоми не допомагають.

І все ж таки, не слід вважати нетрадиційні засоби отримання інформації «ліками від усіх бід» тому, що ефективність допиту залежить перш за все від грамотності і досвіду слідчого, який їх застосовує.

 

Плигун Тетяна Анатоліївна, студент групи ПЗдср-03-6 ХНУВС

Науковий керівник: ст. викладач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії ННІПФПСД ХНУВС, канд.юрид.наук Матюшкова Т.П.

 

ЩОДО СПОСОБІВ ВБИВСТВА МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

 

Останнім часом в Україні спостерігається тенденція розвитку негативних процесів в духовній сфері, деформація моральних засад суспільства. Найбільш небезпечні прояви цих змін відбуваються в психології неповнолітніх та молоді, про що свідчить їх поведінка та відношення до власного життя і життя своїх новонароджених дітей. Так, набувають розповсюдженості вбивства новонароджених дітей серед матерів, які мають психічні вади та відхилення, є неповнолітніми, самотніми тощо.

По застосовуваних способах, вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини може бути пасивним (бездіяльність) чи активним (діяльність).

При пасивному дітовбивстві мати не надає дитині ніякої допомоги, посилаючись на падіння, знепритомніння при пологах, народження дитини мертвою, тому що вона не кричала або неможливість надати допомогу з інших причин. Акушерській практиці майже не відомі факти втрати свідомості під час пологів, навіть у первородящих. Але, навіть якщо дитина народилася цілком здоровою і життєздатною, без належної допомоги вона вмирає протягом перших же годин. У цих випадках причиною смерті можуть бути охолодження, кровотеча, голодування тощо. Немовляти до 1-го року життя та новонароджені дуже чуттєві на охолодження (зниження зовнішньої температури), відрізняються значною тепловіддачею унаслідок великої поверхні тільця в порівнянні з обсягом, тонкістю і вологістю епідермісу, при цьому смерть може настати при температурі 8-10 градусів вище нуля. Кровотеча з неперев'язаної пуповини може стати причиною смерті дитини, якщо з якихось причин у пуповині залишено занадто довгий відрізок або не були в перші години життя дитини вжиті відповідні заходи по припиненню кровотечі. Голодування може стати причиною смерті, якщо немовля не годували протягом кількох днів. Справжнє харчування немовляти починається з другої доби, у зв’язку з чим дитина може переносити відсутність їжі протягом декількох днів. Але з огляду на високий рівень тепловіддачі немовляти голодування у перші дні може бути ускладнено втратою вологи, що для дитини є смертельним.

Активне дітовбивство характеризується діями майбутньої матері щодо визначення способів підготовки, вчинення та приховування злочину.

На стадії підготовки до вбивства новонародженої дитини під час пологів або у післяпологовий період, майбутня мати, як правило, обирає пологи в домашніх або інших, немедичних умовах, посилаючись на які в подальшому обґрунтовує неможливість надання медичної допомоги умираючій дитині. Можливим є також вступ у змову зі співучасниками – близькими особами (як правило, чоловік, співмешканець, родичі чи подруги) чи особами, які робили матері дитини пізній кримінальний аборт, що закінчився народженням живої дитини. Зазначені особи, за необхідності, підтвердять правоохоронцям факт народження дитини мертвою або її смерть через незначний період після пологів.

Способами активного дітовбивства є: удавлення петлею чи рукою; закриття дихальних шляхів сторонніми предметами; утоплення; травмування немовляти різними тупими і гострими предметами; залишення дитини в умовах, що ведуть до її смерті. Рідше зустрічаються такі способи, як отруєння, спалювання, викидання на з'їдання твариною, коління голками в джерельця, серце чи інші частини тіла.

Діями матерів та інших зацікавлених у смерті дитини осіб, спрямованими на приховання факту вбивства є: 1) позбавлення від трупа немовляти шляхом викидання його у сміттєві контейнери, ями для сміття у приватних будинках тощо, розчленовування трупа і надання тілу безформної маси, закопування трупа немовляти в землю, його утоплення чи спалювання; 2) позбавлення від знарядь убивства шляхом їх викидання, інших речових доказів (предметів туалету, а саме, простирадл, рушників, марлі тощо) – шляхом їх спалювання чи прання; 3) розроблення фальшивого алібі тощо.

Резюмуючи викладене слід відзначити, що знання слідчими типових способів дітовбивства значною мірою сприятиме його розкриттю, розслідуванню та запобіганню.