Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності: Матеріали підсумкової наукової конференції курсантів та студентів.

НацІональне та соцІалІстичне в науковІй  спадщинІ Івана франка

 

Останнім часом постать титана української суспільно-політичної думки якось непомітно відійшла у тінь. І даремно, оскільки спадщина Ι. Франка становить невмирущу цінність і ще далеко не вичерпана. Ми обрали тему «Національне та соціалістичне в науковій спадщині І. Франка», тому що хочемо дослідити таку направленість наукової діяльності Каменяра.

На жаль, його думки про соціалізм і марксизм залишаються дуже фрагментарними. Так, дослідник творчості І. Франка С. Возняк стверджував, що Каменяр виступав борцем за соціальне і національне визволення українського народу, який боровся за піднесення класової свідомості трудящих мас, пропагуючи серед них соціалістичні ідеї. В той же час П. Колесник зазначав: «І. Франко став виразником стихійних соціалістичних прагнень трудящої маси народу».

Задача нашої роботи – дізнатися, що з цього приводу нам говорить І. Франко, був він прибічником соціалізму чи націоналізму, проаналізувати та розглянути політичні погляди Великого Каменяра, адже він був людиною живою, із широким діапазоном громадських, наукових і політичних інтересів.

Що розумів І. Франко під словом «соціалізм» і яким змістом наповнював він це поняття?

Факт, що Каменяр до першого арешту читав К. Маркса або планував перекласти «Капитал» К. Маркса, ще не доводить Франкового «наближення до марксизму».

В своїй відомій збірці «Мій Ізмарагд» І. Франко назвав марксистську соціал-демократичну доктрину «релігією, основану на догмах ненависті і класової боротьби». В статті «Соціалізм і соціал-демократизм» Каменяр критикує, ґрунтуючись на працях західноєвропейських дослідників розвитку соціалістичних ідей і соціалістичного руху, «науковий соціалізм» К. Маркса й Ф. Енгельса, показує абсурдність самого поняття «науковий соціалізм» і заперечує їхні теорії про «всевладність держави». І. Франко вважав, що соціал-демократизм «краде душі і відвертає їх від праці на рідному ґрунті», коли самодержавний тиск є тиском фізичної сили. Якщо Каменяр і визнавав можливим «рух соціально-демократичний», то такий, який би «вимагав пробудити українську націю в Росії та здобути національні особливості». І. Франко стверджував, що «теоретичні гасла «вільності, рівності і братства» були наповнені змістом, повним суперечностей, обманів, бруду, егоїзму і фальші». Тому не можна говорити про те, що він був прибічником соціалістичних ідей К. Маркса та Ф. Енгельса.

Вивчаючи тему «І. Франко і націоналізм», зазначимо, що Каменяр працював для здобуття волі українському народові. Наголошуючи на тому, що кожна людина має право на окрему державність, він писав про необхідність, насамперед, усвідомити себе, як націю. І. Франко стверджував: «Народам, що позбавлені самостійного державного існування, підданим з різних сторін брутальним спробам викорінення, нема іншого шляху порятунку, як піднімати всі народні маси до національної і суспільної свідомості, а отже до боротьби за ніколи не старіючи права людини, політичні і національні». Він ставив завдання створити з величезної етнічної маси українського народу українську націю. І. Франко писав: «Ми мусимо серцем почувати свій ідеал національної самостійності, мусимо розумом усвідомлювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього».

Таким чином, І. Франко боровся за національну справедливість для українського народу, за здобуття людських прав. Він не був прибічником соціалістичних ідей К. Марка та Ф. Енгельса, тому що в їх інтерпретації соціалізм придушував особистість, породжував насильство та класову боротьбу.