Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах - Збірник (Клочко А.М.)

Моніторинг конкурентоспроможності банку в умовах євроінтеграції

Фінансовий моніторинг банківської системи України сьогодні є одним із інструментів виявлення та попередження на ранніх стадіях негативних тенденцій розвитку національних банківських інститутів. Особливої актуальності дана проблематика набуває в умовах посилення конкуренції на ринку фінансових послуг у зв’язку з виходом на український ринок закордонних банків з власними високоліквідними активами. Для поглибленого дослідження даної проблематики в першу чергу слід визначити економічну сутність та природу даного поняття в сучасних умовах. За результатами аналізу економічної літератури можна стверджувати, що сьогодні серед вчених не існує одностайної думки щодо визначення конкурентоспроможності, яке б висвітлювало повно та змістовно положення банку з урахуванням його особливостей як фінансово-кредитної установи на ринку фінансових послуг.

Проблематикою конкурентоспроможності у різних галузях займалась низка вітчизняних та закордонних вчених, а саме: Ф. Ліст, С. Ліндер, М. Портер, Р. Фатхутдінов, Г. Азоєв, У. Бролль, О. Зозульов, Т. Комісарова, В. Юданов, Ю. Б. Іванов, О. М. Тищенко, А. Градов та ін. Але, незважаючи на чисельну кількість робіт, присвячених даній проблемі, в економічній літературі не достатньо уваги приділяється дослідженням конкурентоспроможності банку як суб’єкта ринку фінансових послуг, що здійснює свою безпосередню діяльність в ринковому середовищі.

Аналізуючи змістовність терміну «конкурентоспроможність» необхідно підкреслити його різноаспектність та залежність від ряду категорій, у сполученні з якими він вживається. Предметний підхід до визначення конкурентоспроможності призводить до неоднозначності економічної сутності цього терміну та ускладнює процес чіткого розуміння його природи.

У загальному значенні конкурентоспроможність підприємства визначають як здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку, тобто здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції за цінами, нижчими ніж у конкурентів.

Експертами Всесвітнього економічного форуму конкурентоспроможність організації визначена «як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів» [1]. Дослідники розширили поняття даної категорії, зазначаючи, що показників прибутковості підприємства та конкурентоспроможності продукції не достатньо для визначення його як конкурентоспроможної організацій та наголошують на необхідності аналізу більш широкого кола показників його діяльності.

М.О. Жуковський розглядає конкурентоспроможність підприємства через призму конкурентних переваг та визначає дану категорія як «узагальнюючу оцінку конкурентних переваг підприємства, його станом, який визначає можливість подальшого розвитку» [2]. Автор звертає увагу на конкурентоспроможність підприємства як на кінцевий результат реалізації його конкурентних переваг.

В роботі [3] конкурентоспроможність підприємства представлено з точки зору його динамічного розвитку та під впливом середовища функціонування: «конкурентоспроможність – це здатність виробничо-економічних систем змінювати траєкторію розвитку або намічений режим функціонування в процесі адаптації до змін зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку тих, що вже існують або створення нових конкурентних переваг». Ю.О. Гарачук розглядає конкурентоспроможність підприємства як систему конкурентних переваг та стверджує – «управління конкурентоспроможністю підприємства є напрямом менеджменту підприємства, спрямованим на формування, розвиток та реалізацію конкурентних переваг» [4]. Автор [5] також схиляється до концепції конкурентоспроможності як раціонального використання конкурентних переваг, та зазнана чає, що наявність синергітичного ефекту при цьому.

Таким чином, активний розвиток глобалізаційних процесів в Україні обумовлює необхідність постійного моніторингу конкурентного стану вітчизняних банків з метою забезпечення їх фінансової стійкості та надійності, а також формування конкурентних переваг у порівнянні з зарубіжними банками. Як показав аналіз існуючих підходів, автори розглядають сутність категорії «конкурентоспроможність» як під різними кутами та у різних галузях економіки, так і в роботах однієї спрямованості. На нашу думку, на підставі узагальнення існуючих підходів, під конкурентоспроможністю банку в умовах глобалізаційних та евроінтеграційних процесів слід вважати його спроможність реалізовувати у довгостроковій перспективі сукупний портфель конкурентних переваг з урахуванням мінливості зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування та здатності протистояти прояву негативних факторів шляхом ефективного використання ресурсної бази.