Шляхи розвитку оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах - Збірник (Клочко А.М.)

Шляхи боротьби з «тіньовими» операціями в україні

Відмивання кримінально нажитих коштів становить серйозну небезпеку для економіки нашої держави. За оцінками МВФ, сума «брудних грошей» у світі становить від 2 до 5 \% сумарного ВВП усіх країн світу. «Брудні гроші», які було отримано в тіньовому секторі економіки, легалізуються в країні через фінансово-кредитну систему, легальні господарські структури, буферні та фіктивні фірми нашої країни та іноземних держав. Питома вага нелегального сектору у ВВП західних країн офіційно оцінюється в 5-10\%, порогове значення даного показника – 30\%. В Україні рівень тіньової економіки за даними Мінекономіки в 2002 р. складав 45\% від реального ВВП, в 2003 р. – 38\%, в 2004 р. – 36\%, в 2005 р. – 33\%, в 2006 р. – 30\%, в 2007 р. – 30\%. Рівень тінізації економіки України має тенденцію до зниження і на сьогоднішній день знаходиться на граничному значенні, його збільшення призведе до дестабілізації в економіці країни.

Головними технологіями тінізації економіки і, відповідно, основними формами прояву тіньових доходів у сучасній Україні є такі: приховування прибутків підприємств і доходів громадян від оподаткування, необґрунтовані податкові пільги та заборгованість із заробітної плати, шахрайство у фінансово-кредитній сфері та у ціноутворенні, кримінальний бізнес, відмивання «брудних» грошей (капіталу) та інше. Відмивання грошей та ухилення від оподаткування в Україні має масовий характер, а вилучення коштів з легального обороту як із метою ухилення від оподаткування, так і їх розкрадання, для багатьох організованих злочинних угруповань стало професійним видом «підприємницької діяльності» [2].

Процес відмивання «брудних грошей» поділяється на три етапи [3]. На першому етапі відбувається введення брудної готівки в господарський легальний обіг. Введення готівки здійснюється шляхом обміну грошей на іншу валюту або цінні папери; шахрайства з використанням підставних фірм та осіб; внесків та пожертвувань в некомерційні організації, які не оподатковуються; перевезення готівки через кордон. Найбільш поширеним способом введення брудної готівки є проведення операцій через «конвертаційні центри».

Ядром конвертаційного центру частіше всього виступає банк, який забезпечує ухилення від податків та відмивання грошей. До складу конвертаційного центру, окрім банку, можуть входити дилерські підрозділи, які безпосередньо взаємодіють з клієнтами, буферні та фіктивні фірми. Клієнт укладає неформальний контракт з дилером і перераховує кошти в банк, які потрапляють на рахунки фіктивних фірм. Кошти на рахунки фіктивних фірм можуть потрапляти безпосередньо, або через буферні фірми.

Буферними називають фірми, які зареєстровані і легально ведуть господарську діяльність, їх головна мета знижувати ризики клієнтів, виступати їх контрагентами для підтвердження законності операцій. Фіктивні фірми створюються на короткий термін (до 3-х місяців), мають рахунок в банку, і займаються «обналічкою», тобто продажем легальним підприємствам чорної готівки, отриманої від злочинної діяльності. Фіктивні фірми частіше всього оформленні з порушенням законодавства і саме на них спрямована увага правоохоронних органів.

В структуру конвертаційного центру також входять: «дах» (кримінальні структури, які контролюють та охороняють діяльність конвертаційного центру); банки-контрагенти; юридичний підрозділ (реєструє фіктивні фірми, забезпечує формальну правильність документації угоди, здійснює юридичну підтримку при виникненні питань з боку податкових та правоохоронних органів); служба безпеки банку (завдяки корумпованим зв’язкам з правоохоронними органами забезпечує конвертаційний центр необхідною інформацією та здійснює його захист); диспетчер (співробітник банку, що управляє грошовими потоками).

На другому етапі здійснюється відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення комплексу фінансових операцій. Так, безготівкові кошти з рахунків фіктивних фірм співробітники банку, використовуючи фіктивні фірми та угоди (наприклад, фіктивні вимоги-доручення, які є підставою для переказу грошей), проводять через систему рахунків банків-нерезидентів, юридичних або фізичних осіб, конвертують у вільно конвертовану валюту через пункти обміну валют та видають у вигляді готівки дилерові.

На третьому етапі відмиті гроші інвестуються в легальну економіку. На цьому етапі грошам необхідно знайти історію походження, для цього використовують операції із заниженням або завищенням ціни (при проведення операцій з нерухомістю чи цінними паперами є можливість різницю між ціною купівлі і реальною ціною оплачувати чорними грошима, в результаті перепродажу отримується легальний дохід); операція трансферпрасингу при проведення експортно-імпортних операцій (складання фіктивного із завищеною сумою операції і реального договорів, за фіктивним договором гроші переводяться фірмі-посереднику в офшорну зону, різниця між реальною і фіктивною ціною залишається на рахунку цієї фірми як легальний дохід) та інші.

Контролюючим та правоохоронним органам необхідно зосередити увагу на припинення діяльності конвертаційних центрів, а також на виявлення тіньових фінансових операцій, які призводять до злочинного збагачення: укладання фіктивних господарських договорів (купівлі-продажу) на умовах попередньої оплати з наступним заволодінням коштами партнера; заснування інвестиційних фірм (довірчого товариства, пенсійного фонду, страхової компанії) з наступним заволодінням коштами вкладників; одержання безпідставного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість; придбання у комерційних структур товарів, одержання від них послуг за завищеними цінами; використання вексельних рахунків та карткових рахунків для легалізації доходів та отримання готівкових коштів; операції з цінними паперами, в тому числі перерахування валютних коштів на користь нерезидентів в оплату за акції українських підприємств; застосування псевдоекспортних операцій.