Використання оперативної інформації для попередження, припинення і розслідування злочинів та інших протиправних діянь

В умовах проведення в Україні економічної, політичної і правової реформ, демократизації всіх сторін громадського життя проблема боротьби зі злочинністю стала першорядною.

Оперативний працівник, отримавши інформацію, в тому числі і конфіденційну з найрізноманітніших джерел, більшу частину яких непрофесіонал просто не буде брати до уваги. Звісно, можлива ситуація, коли окрема деталь сама по собі нічого не значить, але в ланцюзі проходження інформації, взаємній оцінці подій, стає головним доказом.

Отримана інформація дозволяє орієнтуватися в ситуації, планувати подальші дії, відслідковувати результативність здійснюваних заходів, ухилятися від випадковостей і уникати помилок, прийняти тактичні і стратегічні рішення, надає можливість для збору матеріалів в інтересах оперативно-розшукової діяльності, які в подальшому, згідно зі ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ЗУ «Про ОРД»), можуть бути використані з метою попередження, припинення і розслідування злочинів.

Оперативно-розшукова діяльність зосереджується головним чином на виявленні і розкритті тяжких та особливо тяжких злочинів, на сам перед, навмисних вбивств, вбивств на замовлення, тероризму, розбійних нападів, захоплення людей з метою викупу та інші. Також особливу увагу необхідно приділяти злочинам з ознаками ретельної попередньої підготовки, коли злочинці тривалий час вивчають об’єкт нападу, ведуть спостереження, здійснюють розвідку, завчасно планують і готують місце свого переховування та цінностей, що добуті злочинним шляхом, знищення слідів злочину, а також можливих свідків і потерпілих.

Види і поширеність процедур щодо використання інформації найбільш успішно можуть бути виявлені в ході дослідження різних сторін оперативно-розшукової діяльності. До найбільш розповсюджених видів роботи з інформацією в оперативному підрозділі відносяться: використання зовнішньої інформації; упорядкування й обробка інформації, отриманої безпосередньо в результаті ОРЗ; узагальнення первинних даних і підготовка аналітичних документів і матеріалів; доведення її до конкретних виконавців; прийняття рішень на проведення оперативно-розшукових заходів щодо реалізації наявної оперативно-розшукової інформації, її перевірці й одержанню додаткової. Не важко помітити, що ці види робіт необхідно здійснювати при досягненні будь-якої мети і стосовно до будь-якої організаційно-тактичної форми ОРД. Наприклад, прийняття і реалізація вирішення про проведення оперативно-попереджувальних заходів по охороні державного майна припускає роботу з зовнішньою і внутрішньою інформацією: про криміногенні фактори, про факти крадіжок, про результати проведення перевірок, про затримку осіб, які намагались вчинити злочин тощо.

Використання зовнішньої інформації містить у собі: реєстрацію інформації; доведення її до виконавців (зацікавлених підрозділів, служб, співробітників); визначення цінності інформації і можливостей її використання; ухвалення вирішення про використання інформації і контроль за виконанням зазначених дій. В даний час у нормативних актах визначені обов’язки оперативних підрозділів (співробітників) по прийому зовнішньої інформації та їх компетенції в області прийняття рішень.

Разом з тим у ході дослідження виявлені суттєві недоліки в роботі з зовнішньою інформацією. Наприклад, дані проведеного обстеження вхідних документопотоків показують, що з загального числа вхідних документів в оперативні підрозділи БЕЗ райвідділів близько 30 \% матеріалів надалі не використовуються, тобто відсутній будь-який результат їх розгляду.

Оперативно-розшукові заходи і слідчі дії по розкриттю і розслідуванні подібних злочинів представляють собою складний і багато етапний процес, що вимагає від працівників правоохоронних органів професійних знань і навичок, цілеспрямованої узгодженої діяльності, в ході якої відбувається детальне вивчення злочину. Розкриття та припинення кожного із злочинів має свою специфіку у зборі інформації. Перш ніж використовувати оперативну інформацію, її потрібно проаналізувати, оцінити ситуацію, щоб з найбільшою ймовірністю вибрати саме той оперативно-розшуковий захід, який би привів до бажаного виконання завдання. Особливо ретельним має бути аналіз підстав для проведення таких дій, що обмежують конституційні права громадян (проникнення до житла, прослуховування телефонних переговорів, обшук і виїмка предметів). Оперативно-розшукова інформація, отримана навіть з одного приводу може бути підставою для здійснення інших оперативно-розшукових заходів.

З метою попередження, припинення і розслідування злочинів, різних протиправних посягань на інтереси суспільства і держави, розшуку злочинців та осіб які безвісно зникли, оперативні підрозділи збирають найрізноманітнішу інформацію, яку ретельно вивчають, відбирають серед неї «раціональне зерно» і продовжують над ним працювати. Корисна інформація про ознаки злочину та протиправну поведінку може бути в повідомленнях громадських помічників і інформації конфідентів, в листах, заявах і повідомленнях громадян, посадових осіб, підприємств, установ, організацій. Як підстави для проведення оперативно-розшукових заходів може також використовуватися інформація, що міститься в дорученнях і в вказівках слідчих щодо проведення певних розшукових дій, постановах про оголошення розшуку й приєднувальних матеріалах.

Оперативну інформацію працівник може отримати безпосередньо, здійснюючи оперативно-розшукові заходи. Такі, як: спостереження за об’єктом перевірки, опитування громадян, вивчення документів та огляду речей. Що стосується останнього, то ЗУ «Про ОРД», передбачає з метою отримання документальних та речових носіїв інформації ряд заходів, наприклад, контроль шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень, витребування, збирання і вивчення документів і даних, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій та окремих осіб.

Що стосується інформації про осіб безвісно зниклих, то її накопичення здійснюється під час реалізації оперативно-розшукових заходів, які направлені на встановлення обставин її життя, зв’язків, осіб зацікавлених в її безвісному зникненні, причин до цього, пошук фактичних даних про можливий злочин, місце знаходження трупа потерпілого. Використовують також інформацію, отриману з паспортних апаратів, військкоматів, а також спец приймальників-розподільників, лікарень, іноземних правоохоронних органів. Оперативна, отримана в ході застосування заходів при її використанні може бути приводом для порушення кримінальної справи і оголошення особи в розшук як злочинця або визнання особи безвісно зниклою, мертвою. Тому оперативно-розшукова інформація по безвісно зниклим особам має бути повною і об’єктивною.

Забезпечення можливості використання оперативної інформації при розслідуванні злочинів полягає в тому, що вжиті при цьому заходи можуть бути різними. І залежать перш за все, від характеру інформації та джерел її отримання. Так, якщо виявленні негласним шляхом предмети і документи (майбутні докази), можуть бути знищені, то необхідно провести заходи з метою забезпечення їх збереження. Це подальшому забезпечить її використання.

– нормативно закріпити ідею розумного компромісу в забезпеченні негласного співробітництва з метою ефективного використання наданої інформації. При цьому застосування тих чи інших стимулів (звільнення від відповідальності, фіксоване зниження покарання і т. ін.) необхідно поставити в залежність від конкретних результатів використання інформації в боротьбі зі злочинністю;

– оперативно-розшукову інформацію, що отримана з негласних джерел нормативно визначити, закріпити та використовувати в необхідних випадках у порядку вимог КПК України.

Отже, як бачимо, використання оперативної інформації робить вагомий внесок як до розслідування, так і до припинення і попередження злочинів, що вичиняються в нашій державі.

Інформаційні процеси в ОРД безпосередньо впливають на досудове слідство та судовий розгляд.