Особливості розкриття квартирних крадіжок

Зміни у відношенні до власності, які спостерігаються за останні два десятиліття, а також нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні підсилили корисливу мотивацію багатьох злочинних діянь, у певній мері стимулювали широку поширеність крадіжок. Відповідальність за даний злочин передбачена ст. 188 КК України.

Кількість злочинних зазіхань, пов'язаних із проникненням до житла громадян, в останні роки збільшується. Слід відмітити, що крадіжки стабільно складають приблизно 40 \% від злочинів загально кримінальної спрямованості. У теж час, рівень розкривання даного виду правопорушень залишається вкрай низьким (у межах 40-50\%).

Дослідивши практику розкриття квартирних крадіжок підрозділами карного розшуку можемо зробити висновок, що розрив у часі між скоєнням злочину та початком ОРЗ негативно впливає на розкриття по свіжих слідах. В той же час результати опитування оперативних працівників свідчать, що 41,8\% оцінюють діяльність чергових частин ОВС щодо організації розкриття крадіжок з квартир громадян як недостатню.

Аналіз оперативно-розшукових та кримінальних справ свідчить, що значний розрив між подією злочину та початком ОРЗ має наступні негативні наслідки: ускладнюється отримання інформації та проведення ОРЗ загального характеру; ускладнюється, а іноді виключається виявлення злочинця під час невідкладних ОРЗ в районі скоєння злочину, обмежується можливість встановлення злочинця по прикметах викраденого майна та слідах, що залишилися на місті злочину; зростає імовірність приховування злочинцями слідів злочину, знищення доказів та збуту викраденого майна.

Слід відмітити, що найбільш ефективним методом діяльності щодо розкриття крадіжок є груповий, який полягає у створенні слідчо-оперативних груп (СОГ).

Важливе значення для успішної діяльності слідчо-оперативної групи після прибуття на місце події має одержання додаткової інформації про злочин і осіб, що його скоїли, про можливість їх переслідування, розшуку.

Основними завданнями першочергового етапу роботи щодо розкриття злочинів є: встановлення всіх обставин злочину і отримання первинних даних для організації розшуку злочинців і викраденого; збір і фіксація можливих доказів, які можуть бути з часом втрачені; встановлення і затримання злочинців по гарячим слідам.

Спільно з дільничним інспектором міліції здійснює подворові (поквартирні) обходи поблизу місця події, щоб виявити очевидців і осіб, які можуть що-небудь повідомити про подію і злочинців, з'ясувати напрямок, в якому вони зникли, обстежує місця ймовірного укриття злочинців і викраденого (горища, підвали сусідніх будинків, лісопосадки тощо), орієнтує громадських помічників міліції, які проживають або працюють поряд.

Як свідчить практика, перше на що необхідно звернути увагу під час проведення огляду місця події – це способи проникнення до житла громадян. Останнім часом квартирні крадіжки скоюються найбільш кваліфіковано, а саме : шляхом злому квартири — 39.1\%, шляхом підбору ключів (відмичок) ‑‑ 25.5\%. Спостерігається значне зростання кількості квартирних крадіжок, здійснених шляхом проникнення через розбите (виставлене) віконне скло — 22.5\%, з використанням вільного доступу здійснено ‑‑ 12.7\% квартирних крадіжок: на останньому місці ‑‑ проникнення через балкон (балконні двері) — 4,6\%.

Нерідко саме за способом скоєння злочину вдасться встановити особу, котра вчинила крадіжку. Виявлення злочину за способом скоєння квартирної крадіжки здійснюється насамперед шляхом порівняння характерних особливостей способу скоєння цієї крадіжки зі способами скоєння розкритих крадіжок. Щоб мати можливість провести таке порівняння, необхідно на підставі вивчення зібраної інформації з'ясувати, чому обрано цей об'єкт крадіжки, які пристосування, знаряддя й засоби для її здійснення використовувались, які дії виконав злочинець при вчиненні самого злочинного діяння та при прихованні його слідів, а також зібрати відомості про раніше розкриті крадіжки, здійсненні аналогічним чином. Такі відомості можуть бути отримані шляхом:

а)    ознайомлення з журналами реєстрації та обліку кримінальних справ, а також з обвинувальними висновками, що збереглися:

б)    безпосереднього вивчення матеріалів закінчених кримінальних та кримінально-пошукових справ, за якими встановлені особи, котрі скоїли крадіжки:

в)     одержання необхідної інформації з профілактичних та оперативно-розшукових обліків карного розшуку.

Також, під час проведення першочергових оперативно-розшукових заходів, працівники карного розшуку, повинні враховувати, що конкретно було об’єктом злочину, оскільки виходячи з цієї інформації можна окреслити коло підозрюваних. Наприклад, бомжі, як правило, діють через відкриті вікна, не беруть громіздкі і особливо цінні речі. Неповнолітні проникають в житлі частіше зі взломом або через кватирку, залишають в квартирі безлад, викрадають помітні речі, стереоапаратуру. Як бомжі, так і неповнолітні, частіше вчиняють крадіжки з доступних місць: підвалів, пристройок до будівель, будинків дачного типу тощо.

Кваліфікованого злочинця можна визначити по застосуванню відмички, набору ключів. Ці злочинці беруть максимум цінного, переважно хутряні і шкіряні носильні речі, золото, антикваріат. Вони не залишають безладу, так як знають де і що знаходиться (з одного боку злочинний досвід, з іншою ‑‑ попередня злочинна розвідка). Професійні злодії звичайно крадене виносять в чемоданах або сумках, що належать потерпілим.

У відповідності зі статистичними даними, у сільській місцевості до крадіжок майна індивідуальної власності майже в кожному третьому випадку бувають причетні сусіди або їх зв'язки.

Ці та інші заходи сприяють встановленню і деталізації обставин вчиненого злочину і дозволяють правильно визначити вірогідний напрям подальших оперативно-розшукових заходів.

Об'єктами повсякденного спостереження, крім конкретних осіб, які становлять оперативний інтерес, стають ринки, аеропорти, залізничні, авто­бусні, річкові станції, вокзали, пристані, ресторани, закусочні, пивні й інші місця ймовірної появи злочинців. За необхідності там організовують роботу пошукових груп, що діють шляхом особистого розшуку. Ефективною у розшуку злочинця і викраденого є участь осіб, які бачили злочинців і виявили бажання допомогти.

Особлива увага при організації оперативно-розшукової роботи приділяється формуванню і перевірці версій. Від їх обґрунтованості залежить доцільність, планомірність і конкретність конфіденційно-оперативних заходів, що проводяться, а також спадкоємність в роботі на подальших її етапах.

Версії висуваються і розробляються на основі об'єктивної оцінки всіх обставин скоєного злочину, особливо, способу, часу, характеру викрадених речей та ін. При відпрацюванні версій щодо вчинення злочину злочинцями-гастролерами передбачаються заходи для взаємодії з підрозділами карного розшуку інших районів, міст, областей, підрозділами транспортних ОВС.

Подальші оперативно-розшукові заходи, як правило, проводяться в рамках організації роботи по оперативно-розшуковій справі «Злочин», у зв'язку з чим принципове значення надається своєчасності заведення справи і документування заходів, що проводяться.

Організація оперативно-розшукових заходів на даному етапі пов'язана з виявленням конкретних підозрюваних і їх оперативним відпрацюванням, у зв'язку з чим багато що залежить від якості планування оперативно-розшукових заходів. Плани повинні носити тактичний характер і обумовлюватися наступними основними напрямами:

1)    збір додаткової інформації за допомогою аналізу, матеріалів архівних справ, оперативних звітів тощо;

2)    взаємодія з працівниками оперативних підрозділів СІЗО, приймальників-розподільників для бомжів і неповнолітніх;

3)    організація використання конфідентів в місцях можливої появи кримінальних елементів;

4)    залучення додаткових сил і засобів, що знаходяться у розпорядженні інших служб і органів внутрішніх справ;

5)    організація оперативної розробки конкретних осіб, що викликають оперативний інтерес;

6)    ретельний аналіз якості перевірки всіх осіб, що проходили по справі.

Слід відмітити, що специфіка перших 10 діб роботи не завжди дозволяє здійснити детальну перевірку всіх осіб, що можуть бути підозрюваними, у зв'язку з чим злочинці та їх зв'язки інколи виходять з поля зору оперативних працівників. Щоб уникнути цього, після виконання кожного плану рекомендується скласти список осіб, вказуючи в ньому результати їх перевірок.

Кожний із зазначених етапів потребує, на мій погляд, детальної науково-теоретичної розробки.

Отже, успішне виконання завдань щодо розкриття крадіжки багато в чому залежить від швидкого і кваліфікованого проведення СОГ таких заходів: огляд місця події; виявлення і закріплення матеріальних слідів злочину; опитування потерпілого про подію злочину й інші обставини, що мають значення для його розкриття; встановлення очевидців злочину й одержання від них інформації, необхідної для встановлення злочинця, проведення невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів щодо встановлення і затримання злочинця; аналіз зібраної інформації для визначення версій та їх відпрацювання.

Шовкопляс Т. С., головний державний ревізор-інспектор Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова

Застосування результатів фінансового моніторінгу виявлення та розкриття економічних злочинів

Для моніторингу фінансових операцій важливе значення мають інформаційні бази даних, які включають до свого складу задокументовані одиниці інформації за певними ознаками, описують взаємовідносини між суб’єктами підприємницької діяльності і фізичними особами та їх фінансово-майновий стан. Така інформація має конфіденційний характер. Використовуючи інформаційні бази даних, щодо фінансових операцій є можливим зібрання інформації про сумнівні фінансові операції суб’єктів господарювання також перевірки їх на відповідність критеріям сумнівних операцій. Такі операції документуються та накопичуються в автоматизованих інформаційних системах для того, щоб:

– узагальнити та проаналізувати інформацію, мати можливість проведення роботи з обміну такою інформацією;

– за результатами аналізу здійснювати виявлення фінансових операцій, які використовуються для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

– також щоб запобігати використання суб’єктами господарювання та фізичними особами легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Легалізація (відмивання) доходів – це вчинення певних дій, які направлені на маскування незаконного походження коштів, джерел такого походження, прав на такі кошти чи володіння ними, за умови, коли особою усвідомлюється, що вони отримані злочинним шляхом.

Здійснюючи моніторинг фінансових операцій є можливість виділити серед загальної кількості фінансових операцій сумнівні. Це такі фінансові операції, які потребують посиленого контролю. Сумнівні фінансові операції, аналізуючи їх сутність, можливо відслідкувати за наступними критеріями сумнівності:

– коли здійснюється зарахування на рахунок юридичної особи або списання з рахунку готівкових коштів з мотивацією, яка не пов’язана з характером основної діяльності цієї юридичної особи;

– коли здійснюється зарахування на рахунок юридичної особи або списання з рахунку коштів в іноземній валюті за зовнішньо – економічними угодами (контрактами), які фактично не виконуються;

– коли здійснюється перерахування грошових коштів на рахунок анонімного власника за кордоном, або на рахунок, відкритий у банку, зареєстрованому у офшорній зоні;

– сумнівною вважається здійснена фінансова операція, яка не відповідає рівню фінансового та майнового стану хоча б одного з її учасників;

– придбання громадянами, які працюють не за місцем основної роботи у суб’єктів господарювання (роботодавців) продукції чи товарно-матеріальних цінностей за ціною, нижчою ніж балансова вартість таких товарів на момент придбання;

– коли здійснюються операції по куплі-продажу одних і тих же цінних паперів, корпоративних прав неодноразово однією і тією ж особою;

– факт зарахування протягом дня на відкритий клієнтом рахунок коштів від кількох учасників ринку фінансових послуг, які того ж самого дня різними способами переводяться у готівку або переказуються на інший рахунок;

– коли здійснюються операції купівлі-продажу на зовнішньоекономічному ринку за цінами нижчими від рівня цін, які склалися на світовому ринку на аналогічні товари (роботи, послуги);

– сумнівною також вважається операція по здійсненню попередньої оплати за імпортними контрактами за роботи (послуги) нематеріального характеру, без чіткого розрахунку вартості таких робіт (послуг);

– якщо здійснювана операція має обґрунтовану підозру в порушенні вимог діючого законодавства, або веде до завдання збитків державі чи іншим суб’єктам правових відносин.

З допомогою моніторингу фінансових операцій є можливим виявити перелік суб’єктів господарювання, які здійснюють сумнівні операції, їк кількісні та вартісні показники, а також відслідити, вивчити з метою порушення схем розкрадання бюджетних коштів, схем незаконного відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, схем ухилення від сплати податків до Державного бюджету, здійснити ряд запобіжних заходів по попередженню вищенаведених та інших економічних злочинів у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання.

На прикладі отриманих результатів при здійсненні фінансового моніторингу має можливим розроблення комплексу заходів по попередженню та запобіганню в подальшому вчинення економічних злочинів в фінансово-господарському просторі України.