Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ - Вісник (Комзюк А.Т.)

Види та склад адміністративних правопорушень у сфері телекомунікацій

Проблеми побудови правової держави на даний момент є надзвичайно актуальними. Важливим засобом підтримання правопорядку в нашій країні є встановлення юридичної відповідальності, в даному випадку – адміністративної. Розглядаючи питання про види адміністративних правопорушень в сфері телекомунікацій можна зазначити, що тут відповідальність виступає не тільки як засіб покарання особи, яка вчинила те чи інше правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП), а є запобіжником вчинення правопорушень у цій сфері в майбутньому. Зараз цей нормативний акт містить близько тридцяти п’яти складів адміністративних проступків в сфері телекомунікацій, на що ми й звернемо увагу.

Загальні питання адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, визначення видів адміністративних правопорушень в тій чи іншій сфері, регулювання телекомунікаційного розвитку висвітлювались у роботах багатьох вчених-адміністративістів, таких як В. Колпакова, М. Ковалів, І. Бачило, Ю. Битяка, І. Арістової, Л. Коваля, О. Остапенко. Але дослідженню адміністративних проступків саме в сфері телекомунікацій взагалі не приділялось достатньої уваги. Тому метою даної статті є порівняння та поглиблений аналіз ст.ст. 144–148-5 КУпАП для визначення об’єкта даних правопорушень, який служить критерієм розмежування одних правопорушень від інших і за допомогою якого відбудеться віднесення даних правопорушень до окремої глави в КУпАП під назвою «Адміністративна відповідальність в сфері телекомунікацій».

У зв’язку із значним розмаїттям і значною поширеністю адміністративних проступків єдиного критерію для їх класифікації не існує. У чинному законодавстві про адміністративну відповідальність критерієм класифікації адміністративних проступків виступає родовий об’єкт посягання, тобто зміст суспільних відносин (наприклад, громадський порядок, власність, порядок управління), що охороняються, та галузева спрямованість проступку – конкретні галузі державного управління та суспільної діяльності (наприклад, промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, торгівля і т. ін.).

Зупинимося детальніше на адміністративних правопорушеннях в сфері телекомунікацій. До них віднесені проступки, що містяться в чинному КУпАП у Особливій частині, а саме: обладнання та експлуатація установок проводового мовлення без належної реєстрації або дозволу (ст. 144); порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій, поштового зв’язку та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами (ст. 145); порушення правил виготовлення, придбання, реалізації, встановлення, будівництва та експлуатації радіоелектронних засобів і використання радіочастот (ст. 146); порушення правил охорони ліній і споруд зв’язку (ст. 147); пошкодження таксофонів (ст. 148); порушення правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (ст. 148-1); порушення порядку та умов надання послуг зв’язку в мережах загального користування (ст. 148-2); використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян (ст. 148-3); використання технічних засобів та обладнання, що застосовувалися в мережах зв’язку загального користування, без документа про підтвердження відповідності (ст. 148-4); порушення правил про взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж загального користування (ст. 148-5).

Відмінною рисою даних адміністративних проступків є заподіяння шкоди правам громадян на інформацію, що підпадають під охорону адміністративно-правових норм. Родовим об’єктом є суспільні відносини, що існують в сфері зв’язку, а також нормальна та безперебійна її робота. Юридичний аналіз даних правопорушень має важливе як теоретичне, так і практичне значення, оскільки правильна характеристика окремих видів правопорушень, що вчинюються у сфері телекомунікацій, є умовою правильності їх кваліфікації та застосування до особи конкретного адміністративного стягнення за конкретне правопорушення. Зазначимо, зв’язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні, що покликаний задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, місцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах і послугах поштового та електричного зв’язку, і тому важливого значення набуває розгляд та аналіз правопорушень, які вчиняються у цій сфері. «Зв’язок – це складова господарської і соціальної інфраструктури країни. Вона функціонує як системний виробничо-господарський комплекс, призначений для задоволення потреб населення, органів державної влади щодо господарюючих суб’єктів та інших юридичних осіб у послугах електричного (мережі і засоби, що забезпечують телефонний, телеграфічний, факсимільний зв'язок, передачу даних, включаючи і обмін між ЕОМ, а також телевізійне, звукове, радіо- і проводове мовлення) та поштового зв’язку (єдина технологічна мережа підприємств зв’язку і транспортних засобів, що забезпечують приймання, перевезення та доставку поштових відправлень, а також організовують на договірній основі експедиторську службу, доставку та розповсюдження періодичної преси)» [1, с. 161].

Зазначимо, що склад адміністративного правопорушення в сфері телекомунікацій містить в собі чотири важливі елементи, які є його «внутрішньою» структурою. Це суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона та об’єктивна. Відсутність хоча б одного елемента свідчить про відсутність в діях особи самого проступку.

Суб’єктами адміністративних правопорушень в сфері телекомунікацій можуть виступати тільки посадові особи (оператори, провайдери) та окремі громадяни, які досягли 16-річного віку. Згідно з Законом України «Про державну службу в Україні» [2] посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Оператор телекомунікацій відповідно до Закону України «Про телекомунікації» [3] – суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж. При цьому провайдер телекомунікацій – суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, але вже без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку. Дані суб’єкти несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Варто зазначити, що оператори та провайдери телеко­мунікацій не несуть майнової відповідальності перед спожи­вачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили. Нею може бути землетрус, повінь, ураган; викрадання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телеко­мунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.

Важливим моментом при аналізі суб’єктів адміністративних в сфері телекомунікацій є визначення осудності особи, так як це обов’язковий атрибут притягнення до адміністративної відповідальності, на що ми і звернемо увагу трохи пізніше. Отже, суб’єкт адміністративних правопорушень в сфері телекомунікацій є фізична осудна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла віку, з якого наступає адміністративна відповідальність.

Звернемо увагу на наступний важливий елемент складу адміністративного правопорушення, а саме на об’єкт. У теорії адміністративного права ним виступають суспільні відносини, що охороняються законом. Об’єктом правопорушень в сфері телекомунікацій виступають суспільні відносини, що виникають в сфері зв’язку та нормальна безперебійна її робота.

Щодо суб’єктивної сторони, то можна відзначити, що суб’єктивна сторона даних правопорушень характеризуються як прямим умислом, так і необережністю. Адміністративне правопорушення визнається здійсненим навмисно, якщо особа, яка його вчинила, розуміла протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх чи свідомо допускала настання таких наслідків [4]. Тобто особа, яка вчинювала проступки, свідомо оцінювала обстановку та добре розуміла неправомірний характер свого діяння. Умисне вчинення адміністративного проступку, на відміну від необережності, свідчить про більш небезпечну психічну поведінку правопорушника і тому це діяння повинно тягнути за собою, на наш погляд, більш суворіше адміністративне стягнення. Характер вчинення проступку може свідчити про умисну чи необережну форму вини. Наявність останньої в конкретному правопорушенні означає меншу ступінь її суспільної небезпеки. Для вирішення питання про визначення виду юридичної відповідальності, а отже, і для визначення стягнення за вчинення правопорушення дуже важливе місце посідає встановлення, як саме діяв правопорушник: умисно чи з необережності. Характеризуючи адміністративні правопорушення в сфері телекомунікацій, відзначимо, що загалом дані проступки учинялись з прямим умислом. Лише в ст.ст. 147, 148, 148-2 КУпАП можливе вчинення адміністративного правопорушення як з умислом, так і з необережності.

Об’єктивна сторона – зовнішня сторона адміністративного правопорушення і вона включає в себе дію або бездіяльність, суспільно-шкідливі наслідки та причинний зв'язок між дією та наслідками. Наприклад, ст. 147 КУпАП – порушення правил охорони ліній та споруд зв’язку несе за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів громадян на громадян та в розмірі від тридцяти до сорока – на посадових осіб. Отже, об’єктивна сторона даного правопорушення виражається в дії, а саме в порушенні правил охорони ліній зв’язку і споруд зв’язку; в пошкодженні кабельних, радіорелейних, повітряних ліній зв’язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, що входять в їх склад як посадовими особами, так і громадянами України. Важливим моментом в даному випадку виступає те, що адміністративна відповідальність наступає саме за точно вказані дії, що містяться в статті. Якщо дані пошкодження визвали тимчасове припинення зв’язку, в хід вступає вже кримінальна відповідальність (ст. 360 Кримінального кодексу України).

Для ч. 1 ст. 148-1 КУпАП – порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг – дуже важливим є наслідок вчинення правопорушення, що виражається у зниженні якості функціонування телекомунікаційних мереж та причинний зв'язок між діянням та негативним наслідком. Для другої частини – ті самі дії, здійснені повторно впродовж року після накладення адміністративного стягнення за порушення – це не є характерним та обов’язковим.

Відносини в даній сфері регулюються такими нормативними актами, як Закон України «Про телекомунікації», «Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг» та ін. Справи з даних питань розглядає Національна комісія з питань регулювання зв’язку та Адміністрація зв’язку і радіочастот України. Накладати адміністративні стягнення мають право також і керівники Державної інспекції зв’язку та Українського державного центру радіочастот і уповноважені на те посадові особи. При застосуванні штрафних санкцій начальник Державної інспекції електрозв’язку Адміністрації зв’язку України і начальники регіональних державних інспекцій електрозв’язку мають рівні права.

Отже, проаналізувавши склади адміністративних право­порушень в сфері телекомунікацій ст.ст. від 144 до 148-5 КУпАП, можна зазначити, що дані проступки вчиняються шляхом дії, тобто особа свідомо розуміє протиправний характер своїх діянь, керує та передбачає настання шкідливих наслідків. Останнє насамперед стосувалося ст. 148-1 (порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг), де в частині першій даної статті обов’язковим вважається настання шкідливих наслідків у вигляді зниження якості функціонування телекомунікаційних мереж. Статті, що коментувалися, характеризувалися вчиненням правопорушень з боку як громадян, так і з боку посадових осіб. Причиною вчинення проступків посадовими особами можна назвати їх протиправну поведінку у вигляді недбалості чи самовпевненості. З суб’єктивної сторони адміністративні правопо­рушення в сфері телекомунікацій вчиняються як з умислом, так і з необережності. Відмінною рисою даних проступків від інших протиправних діянь Особливої частини КУпАП є саме об’єкт даних правопорушень. Ними виступають суспільні відносини, що склалися в сфері зв’язку та нормальна безперебійна її робота.

Викладене дозволяє зробити висновок про необхідність внесення змін до КУпАП, зокрема виділення в окрему главу КУпАП адміністративні правопорушення в сфері телекомунікацій під назвою «Адміністративні правопорушення в сфері телекомунікацій», що створить наукову основу для кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність та підвищить ефективність правозастосувальної практики.

Список літератури: 1. Адміністративне право України: Навч. посібник / За заг. ред. Т. О. Коломієць, Г. Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 216 с. 2. Про державну службу: Закон України вiд 16.12.1993 № 3723- XII // ВВР України вiд 28.12.1993. – 1993 р. – № 52. – Ст. 490. 3. Про телекомунікації: Закон України вiд 18.11.2003 № 1280- IV // ВВР України вiд 19.03.2004. – 2004 р. – № 12. – Ст. 155. 4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіц. Видання. – К.: Ін Юре, 2004. – 304 с. 5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атака, 2003. – 1056 с. 6. Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2005. – 2005. – № 720.

Надійшла до редколегії26.08.08

Т. І. Сухоребра