Валеологія з методикою викладання - Конспект лекцій (Г. І. Мардар)

3.   причини виникнення гомосексуальності

Гомосексуальність – це переважна спрямованість потягу на осіб своєї статі, потяг до емоційної і тілесної близкості з ними. Якщо це пов’язано з неможливостю статевого контакту з особами протилежної статі (тюрма), то це не рахується гомосексуальністю.

Відомо, що 30\% чоловіків і 20\% жінок  колись у житті мали такі контакти, але це не змінило сексуальної орієнтації.

Гомосексуальність – це альтернативний варіант спрямованості потягу, вираз його особистісної, а інколи й природної суті.

Кохання не може рахуватися злочинним або аморальним. Його якість і повноцінність залежать від людини, а стать – від  об’єкта кохання.

У наш час теорії походження гомосексуальності поділяються на дві групи: біологічні та психологічні.

У першому випадку її основи вбачають у вроджених порушеннях функціонування мозкових структур, генетичної запрограмованості або в порушенні балансу гормонів.

У другому випадку – основну причину вбачають у порушенні відносин у сім’ї, неправильне виховання, несприятливі мікросоціальні умови в підлітковому періоді.

Базовим, безумовно, є біологічний рівень, який накладає жорсткі обмеження для своєї орієнтації. Його коріння лежить в біологічних інстинктивних програмах, що яскраво предсталені у тваринному світі. Тому  важливого значення надають  періоду маскулінізації або фенімізації мозкових структур в період розвитку плода. У цей час закріплюються схильність до чоловічих чи жіночих норм поведінки, які включаються при наявності відповідної гормональної стимуляції.

    Більш поверховим є соціальне регулювання, яке визначає лише культурально-типові форми тієї чи іншої поведінки.

    Недостатність статевих гормонів веде до фенімінізації (високий голос, пластика, відсутність оволосіння на обличчі, відповідні інтереси).

Установлено, що порушення статевої диференціації мозку може викликатися такими захворюваннями матері, як (ревматизм, цукровий діабет, пієлонефрит, інфекційні захворювання), інтенсивні  психічні стреси, алкоголізм чоловіків, постійні конфлікти, бійки, невротичні стани, депресії, вживання гомонів, ліків.

 Крайній варіант, при якому відбувається повне заміщення  чоловічої програми на жіночу або навпаки, має місце лише при транссексуалізмі.

 Транссексуали – це особи, які намагіються змінити свою тілесну стать, відчувають себе преставниками протилежної статі і дуже страждають, коли оточуючі звертаються до них не так.

 За світовою статистикою, частота транссексуалізму – 1:100000 серед чоловіків і 1:300000 серед жінок. Статева ідентичність формується у них рано – до 6 років без якоїсь можливості її зміни. На відміну від транссексуалізму гомосексуалізм стає очевидним у підлітковому віці.

Роль сім'ї у формуванні сексуальної  орієнтації  особистості велика. Порушення батьківського ставлення часто стає причиною психологічних проблем у формуванні зрілої сексуальності і у становленні    повноцінних партнерських відносин. Несприятливий психологічний клімат у сім’ї може стати причиною формування  потягу до своєї  статі.

Інколи прогомосексуальні задатки настільки великі, що їх неможливо змінити. У цих дітей хронічний стан “нещасливості”, відчуття вини, знижена самооцінка, невпевненість у собі, висока тривожність, установка на досягнення високих результатів, інтенсивні пошуки виходу із психологічної самотності у спілкуванні з дорослими і особами іншої статі.

У хлопчика ідеалізація чоловічого може привести до дружби, бажання підкорятися, бути близьким. Платонічна спрямованість пробуджує    еротичний гомосексуальний потяг.

У віці 10-16 років можливе формування вторинної гомосексуальності, яку пов’язують із психотравмою (сексуальне насилля).

            Набута вторинна гомсосексуальність може розвиватися у зв’язку з відсутністю повноцінних контактів із протилежною статтю. Цьому сприяють:

- допустимість і надання переваги одностатевим контактам перед мастурбацією;

 наявність крайнього варіанта або психопатичних рис характеру, які допомагають легкому закріпленню звичного способу задоволення;

 підліткова гіперсексуальність.

 бувають варіанти страху та невпевненості у відносинах з особами іншої статі.

Невдалі експерименти з представниками іншої статі, жорстокість з боку чоловіків, секснасилля, побиття, постійне моральне приниження  можуть сприяти розвитку лесбійських контактів. Контакт із чоловіком – це психотравма, незатребувана ніжність і потреба в емоційному теплі можуть найти реалізацію в інтимній дружбі, котра в ряді випадків переростає в стабільні партнерські відносини.

            Більшість психологічних досліджень показують, що гомосексуали досить добре сексуально адаптовані, не мають психічних відхилень, але багато із них потребують психологічної підтримки, консультацій спеціалістів.

Причин для цього кілька. Перша драматична ситуація виявленння в себе ненормальності – це криза особистості, відчуття провини, сорому й страху. Зростає емоційна напруга, втрата віри в себе, безплідні пошуки виходу. Неможливість із кимось поділитися, і якщо не знаходить літератури, організованої допомоги – впадає в депресію, алкоголізацію, невиправданий прийом ліків.   

  4.  Нейрогормональна основа  психічної діяльності людини

Протягом усього життя для будь-якої людини сексуальність залишається надзвичайно значющою та емоціогенною.

Специфічного засобу  від небажаного потягу немає, тому потрібно думати про широку профілактику, яка дає можливість кожному індивіду розвиватися відповідно до його неповторної особистісної організації.      

Психологічна допомога повинна бути спрямована на полегшення проходження підліткового періоду і розв’язання проблем спілкування, особливо з протилежною статтю у тих, хто має статево-рольові відхилення й порушення статевої ідентичності. При цьому ні про який тиск або залякування не може бути й мови. Особливу роль відіграють статеве виховання  й просвітницька робота, боротьба з гомофобією. Треба не “лікувати  “ гомосексуалізм, а дати можливість людині подивитися на себе з точки зору індивідуального оптимуму, зняття надуманих заборон відкриває шлях   до щастя через орієнтацію на власні схильності, потреби й можливості.

Психологія жіночності

Чоловіки мріють не про ідеал жінки, а про жіночність. Це делікатність, чутливість, такт, дар розуміння інших, терпимість, вірність, м’ягкість, cпокій. Якщо жінка втрачає жіночість, то в цьому може бути винен чоловік, який із давніх-давен віків несе відповідальність за жінку. Відмова жінки від материнства і від професіональності ніколи не може бути легким, нехворобливим процесом. Материнство вимагає від жінки великих знань і духовних сил. Саме тоді ми досягнемо справжньої емансипації жінок, коли відродим в них почуття власної гідності, полегшимо  їхнє “двойне буття”.