Валеологія з методикою викладання - Конспект лекцій (Г. І. Мардар)

Прогнозування здоров’я

Люди  намагались передбачити свій завтрашній день, що їх чекає: здорове повноцінне життя  чи хвороби або смерть. “Прогноз” – означає передбачення. Існує науковий та інтуїтивний прогноз, останній базується на неусвідомленій логіці, стані подій та практичному досвіді оцінки майбутніх подій. У лікарській практиці  береться до уваги конкретна хвороба, організм хворого, його вік, стать, положення в суспільстві, його спадкові особливості та зміни, під впливом яких знаходиться хворий (С. П. Боткін, 1960). Прогнозування - це лікарське мистецтво. Набагато важче прогнозувати хворобу у  здорової людини, а це є одним із головних завдань валеології. Суть прогнозування – це пошук факторів підвищеного ризику розвитку хвороб, визначення їх характеру й сили з наступним складанням власне прогнозу. І цей прогноз може бути правильним лише у випадку дії на організм тих  факторів,  які було враховано під час  прогнозування.

Фактори ризику для ІХС та інсульту майже однакові, але в природі спостерігаються тенденції щодо зростання або зниження тієї чи іншої хвороби. У людей із патологією хребта найчастіше розвиваються хвороби серця.

Ці дані дозволяють сформулювати проблему щодо пошуку загальних факторів ризику, однотипних для багатьох хвороб. Підходи до розв’язання даної проблеми розробляються валеологією. Враховуються: 1 – рівень здоров’я нижче “безпечного»; 2 – параметри організму й ризик виникнення хвороби чи тривалості життя. Наприклад, чим вища концентрація кальцію в крові старої людини, тим більше шансів на оздоровлення. Прогностично інформативними є рівень гемоглобіну, натрію та сечовини в крові. У довгожителів високий рівень амінокислот у крові і низький – перекисних сполук, а швидке падіння рівня амінокислот і підвищення перекисів передує смерті. Рівень імуноглобулінів та Т- і В – лімфоцитів дозволяють прогнозувати смерть практично здорових людей протягом трьох років (В. П. Войтенко, 1991).

До основних методів прогнозування належать: інтуїтивне передбачення, аналогія, екстраполяція і моделювання.  

Інтуїтивне передбачення – це заснована на минулому досвіді здатність приймати правильні  рішення без усвідомлення їх доказовості на даний момент.

Аналогія часто лежить в основі інтуїтивних передбачень.

Метод екстраполяції полягає в тому, що на графіку відображаться результати дослідження якогось показника, потім криву продовжують  далі й прогнозують можливий варіант розвитку даного показника. 

Моделювання передбачає побудову складної моделі об’єкта прогнозування. Чим більше параметрів є в моделі, тим точніший прогноз.  

Проблема верифікації прогнозу – визначення достовірності. Для оцінки ефективності й надійності прогнозу використовують два шляхи: апріорний та апостеріорний. Апріорний передбачає перевірку ще до того, як відбудеться подія, що прогнозується. Апостеріорна верифікація передбачає оцінку відповідності  різних прогнозів до подій, які реально відбулися.

Прогноз завжди ризик. Прогнозуючи здоров’я, треба враховувати: вік, стать, тип конституції, спадковість, темпи старіння (біологічний вік), фактори ризику, типи кровообігу,  рівень соматичного здоров’я та ін. Вік найсильніший критерій. “Старість приводить людину до прірви, в яку її штовхає хвороба”. Зі зростанням віку зростає смертність. Виділяють чотири основних типи кривих виживання: 1 - популяція, в якій  більшість вмирає у молодому віці; 2 – вірогідність смерті не залежить від віку; 3 – ситуація, при якій на одиницю часу вмирає визначена кількість осіб; 4 – більшість членів популяції доживає до максимального віку. Саме такому типу відповідає крива виживання в економічно розвинутих країнах.

Стать як критерій прогнозу.  Захворюваність, смертність і тривалість життя чоловіків і жінок різниться в усіх популяціях. Це залежить від умов життя. У малорозвинених країнах жінки помирають раніше, що викликано нерівним положенням жінки в сім’ї і суспільстві, недосконала система допомоги в пологах. У економічно розвинутих країнах більша смертність і менша тривалість життя характерні для чоловіків, що пов’язано з палінням, алкоголізмом, травматизмом. Жіноча стать покликана зберігати, а чоловіча – змінювати генетичну інформацію (генофонд) популяції в її стосунках із навколишнім середовищем. Кінцевий результат такого розподілу – підвищення адаптивності усієї популяції в цілому.

Захисні механізми жіночого організму зумовлені більшим вмістом простациклінів і a-ліпопротеїдів і захисною дією естрогенів. Чоловічі статеві гормони, навпаки, не допомагають виживанню чоловіків. Кастровані коти живуть довше. Різниця в хромосомах  і генах у чоловіків приводить до виникнення хвороб – гемофілії, дальтонізму.  Але рак щитоподібної залози й злоякісна меланома у жінок зустрічається у 2 рази частіше, ніж у чоловіків. Аутоімунні захворювання також частіше виникають у жінок, ніж у чоловіків.