Валеологія з методикою викладання - Конспект лекцій (Г. І. Мардар)

Класифікація діагностичних моделей

          Діагностика – це розділ медицини, що вивчає методи і принципи встановлення діагнозу (діагноз (старогрецьке) – розпізнавання або визначення). Установлення діагнозу хвороби – це справа лікарів. Тому діагноз – це короткий лікарський висновок про суть хвороби, стан хворого. У сучасній медицині розрізняють одну сторону альтернативи –  «здоровий або хворий». Здоровий – це коли немає ознак хвороби і всі фізіологічні показники в нормі. Але насправді існує 4 стани здоров’я:

оптимальна стійкість до дії патогенних чинників, фізична, психічна і соціальна адаптованість до змінних умов життя);

передхвороба – коли можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили дії патогенного фактора внаслідок зниження резистентності;

стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без специфічних симптомів хвороби;

хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який позначається на соціальному статусі хворого.

         У зв’язку з цим валеологія розглядає три типи діагностичних моделей:

1)  донозологічна діагностика;

2)  донозологічна діагностика за функціональними показниками;

3)  діагностиа здоров’я за прямими показниками.

                       Вибір моделі залежить від мети діагностики, тобто стан одного й того ж пацієнта може бути описаний різними моделями. При цьому головним буде не симптоматика, а інтерпретація та інтерграція при остаточному формулюванні діагнозу. З позиції валеології діагноз – це логічна формула, в якій відображено стан індивіда, виражений у поняттях сучасної медичної науки.

Донозологічна діагностика здоров’я за функціональними і прямими показниками

        Ця діагностика ґрунтується на тому, що перехід від стану здоров'я до хвороби проходить через ряд послідов­них стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов існування, змінюючи рівень функціонуван­ня та напруги регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:

нормальні адаптаційні реакції;

напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка адаптація);

перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.

           Діагностика індивідуального здоров’я – методи і принципи установлення

здоров’я.  Основним механізмом тривалої адаптації є енергетичний механізм (збільшення синтезу АТФ на одиницю маси клітини). Саме недостача енергії визначає подальшу ланку регуляторних, метаболічних і структурних змін. Спочатку адаптаційні реакції змінюються механізмами компенсації, а пізніше виникає пошкодження структур.

         Стадію адаптації можна охарактеризувати такими трьома параметрами: рівнем функціонування системиї.

          Найбільше розповсюдження отримав метод математичного аналізу серцевого ритму (Р. М. Бабаєвський, 1979). Середнє значення тривалості серцевого циклу обернено пропорціональне частоті пульсу й може розглядатися як показник рівня функціонування.  Внаслідок математичного аналізу серцевого циклу розраховують індекс напруги (ІН). Після реєстрації не менше 100 кардіоциклів ЕКГ визначають такі показники:

мода (Мо) – найчастіше зустрічається тривалість інтервалу R-R;

амплітуда моди (АМо) – частка (у відсотках) моди стосовно всіх зареєстрованих кардіоінтервалів;

DX – розкид інтервалів R-R.

Індекс напруги розраховується за формулою

                                      А Мо

                     ІН = __________,

                                       2Мо х DX

де ІН – індекс напруги, у.о. ; АМо – амплітуда моди (\%); Мо – мода, с ; DХ –

розкид  інтервалів R-R, с.

          Фізіологічне значення цих параметрів у тому, що вони відображають вплив центрального контуру регуляції на автономний по нервах (А Мо) і гуморальний (Мо) канали. Централізація управління, що свідчить про напругу механізмів адаптації, веде до підвищення ІН, децентралізація – до зниження. Таким чином, збільшення ІН більше ніж 200 у. о. свідчить про  розвиток напруги механізмів регуляції, а більше ніж  500 у. о. – на стан перенапруги. 

     Визначення індексу напруги полегшується при використанні комп’ютерних програм.

Другий спосіб донозологічної діагностики досить простий і може бути рекомендований для масових обстежень. За допомогою цього методу визначають адаптаційний потенціал системи кровообігу. Для його отримання реєструються такі показники: вік, маса тіла, ріст, частота пульсу, артеріальний тиск.

Розрахунок здійснюється за формулою

АП = 0,011 х ЧП+ 0,014 х АТс + 0,008 х АТд + 0,014 х В + 0,09 х МТ – (0,009 х Р + 0,27),

де  АП – адаптаційний потенціал; В – вік, роки; МТ – маса тіла, кг; Р - ріст, см;

АТс – артеріальний систолічний тиск, мм. рт. ст; АТд – артеріальний

діастолічний тиск, мм. рт. ст.; ЧП – частота пульсу за 1 хв.

         У випадку, коли є можливість реєструвати ЕКГ, адаптаційний потенціал

розраховується за формулою   АП = 0,02 х ЧП + 0,01  АТ с + 0,008 х АТ д + 0,006 х В + 0,19 х ЕКГ – (0,001 х  Р +1,17).

Позначення ті ж самі. Ступінь змін ЕКГ оцінюється за чотирибальною  шкалою: нормальна ЕКГ – 1 бал; помірні зміни – 2 бали: фізіологічно значущі зміни – 3 бала; клінічно значущі зміни – 4 бали.

            Загальна оцінка АП системи кровообігу оцінюється за такою шкалою:

2,1 бала і нижче – стан АП задовільний (задовільна адаптація);

2,11- 3,20 бал – напруга механізмів адаптації;

3,21- 4,30 бал – незадовільна адаптація;

4,31 бал і вище – зрив механізмів адаптації.

            Перевага даного діагностичного підходу полягає в тому, що швидко і без великих затрат виявляються особи, відносно яких необхідні оздоровчі заходи або зміна умов навколишнього середовища.

            Стан АП хоча й характеризує стан здоров’я, все ж, скоріше, є результуючим взаємодії організму й навколишнього середовища. З одного боку, можна уявити собі індивіда з високим рівнем здоров’я, але такого, що потрапив в екстремальну виробничу або побутову ситуацію, яка привела до зриву адаптації, незважаючи на значні резерви функцій.

            З іншого боку, у хворого, який знаходиться в стадії ремісії хронічного соматичного захворювання (наприклад хронічної пневмонії), буде визначатися стадія задовільної адаптації, хоча рівень здоров’я у нього буде досить низьким.

    Таких недоліків не ає група методів діагностики здоров’я за прямими

пказниками.