1. здоров’я індивідуальне й популяційне

            У здоров’ї як індикаторі якості життя відбиваються усі зв’язки людини – біологічні, матеріальні, духовні, культурні, творчі – як у суспільстві, у трудовому колективі, сім’ї, місті, так і в навколишньому середовищі, в  техносфері й біосфері (акад. А. І. Субетто).

Культура повинна допомогати моральному й фізичному удосконаленню людини, збереженню її здоров’я й активного довголіття.

Зміцнення здоров’я населення, зниження захворюваності, формування ЗСЖ, збільшення тривалості життя й активного творчого періоду – це найважливіші соціально-економічні завдання, які стоять перед державою, охороною здоров’я і кожною людиною.

Сучасний рівень медицини в цілому і стан концепції формування ЗСЖ дозволяють достатньо чітко визначити, що впливає на організм. Водночас значно менше відомо,  за допомогою яких механізмів здійснюється цей вплив.

     Видатний спортсмен і вчений Ю. Власов (1990) підкреслює: "кепські думки, горе, не блоковане волею,  опір, злість, дратівливість, страхи й скарги, сумніви, занепокоєння

— все це обертається розладом організму, а протягом тривалого часу навіть хворобами". Здоров'я індивідуума й популяції багато в чому залежить від впливу природно-кліматичних, генетичних, економічних, політичних, соціальних, культурних та інших факторів.

Протягом усієї історії розвитку людства медицина, соціологія, філософія в тісному контакті з іншими науками, узагальнюючи багатовіковий досвід і наукові дані, прагнуть визначити й виробити принципи формування здорового способу життя.

Ще в далекій давнині лікарі й філософи вважали, що здоровим бути неможливо без фізичної культури. Давньогрецький філософ Платон називав рух "цілющою частиною медицини", а письменник і історик Плутарх  — "коморами життя". Чи завжди ми в достатній мірі турбуємося про те, щоб ця "комора" не випорожнювалася? На жаль, рідко й мало.

Навколишнє середовище, що містить у себі природні, техногенні й соціокультурні середовища, взаємодіє з людиною, змінюючи характерну динаміку зв'язку залежно від популяційної належності окремих індивідуумів. На різних етапах еволюції людина все вище й вище  піднімається по ієрархічній градації природи. У міру розвитку й удосконалення свого мозку й інтелекту вона поступово втрачає необхідну  рухову активність, хоча відомо, що фізичні навантаження важливі не тільки для збереження здоров'я, але й необхідні для загального добробуту  людини.

Як показують результати спостережень, тільки 30\% населення займається фізичними вправами й тільки 10\% з них регулярно. Водночас відомо, що збільшення фізичної активності зменшує ризик виникнення ішемічної хвороби серця на 26\%, а одночасне збільшення фізичної активності й відмова від паління зменшують цей ризик на 31\%.

Значення фізичного виховання для дітей і підлітків надзвичайно важливе в сучасних умовах, і його роль продовжує зростати. Знижена рухова активність особливо несприятливо відбивається на організмі, що розвивається. Правильна організація занять з фізичної культури в режимі навчально-виховного процесу значною мірою сприяє поліпшенню розвитку й збереження здоров'я школярів.

Здоров'я й добробут організму закладається ще в утробі матері й вимагає розумного до себе відношення протягом усього життя. Рух — не тільки "комора життя", воно є саме  життя. Тривале обмеження рухової активності впливає на здоров'я, тоді як регулярні інтенсивні фізичні навантаження часто заміняють будь-які найкращі ліки, зміцнюють тіло й дух, думки й волю. Не випадково Аристотель говорив, що думка стає живішою, коли тіло розігріте прогулянкою. Свої уроки (як і його вчитель Платон) він проводив прогулюючись разом із учнями.

Людина розумна повинна постійно розвивати свої духовні й физичні можливості, здійснювати гігієну душі й тіла. У сучасному світі розумова праця все більше витісняє фізичну або тісніше зливається з нею. Напружена розумова праця вимагає дуже гарної фізичної підготовки. Засновник фізичного виховання в Росії, лікар і педагог П. Ф. Лесгафт неодноразово підкреслював, що невідповідність слабкого тіла й розвиненої розумової діяльності — «розлад тіла й духу» — рано чи пізно позначиться негативно на загальному стані й здоров'ї людини. Дві з половиною тисячі років тому на величезній скелі в Елладі були висічені слова: "Якщо хочеш бути сильним — бігай, хочеш бути гарним — бігай, хочеш бути розумним — бігай". Ходьба й дозований біг необхідні для організму. Серце, шлунок, печінка та інші органи нашого тіла протягом багатьох лет формувалися в умовах постійного руху.

Різноманітні фізичні навантаження, вправи роблять людське тіло не тільки сильним і здоровим, але й прекрасним. Дотепер нас захоплюють витвори античних скульпторів: всесвітньо відомі статуї Аполлона Бельведерського, Венери Милосської, Геракла, Дискобола, Списника...

Якщо людина працює й не втрачає здатності сприймати красу навколишнього світу, то з роками вона набагато гостріше сприймає світ, його принадності й зачарування. Людина з великою життєвою активністю до глибокої старості зберігає моральне й фізичне здоров'я. Саме праця — кращий засіб проти старості. Радість праці розвиває й зміцнює тіло, служить джерелом фізичного й морального здоров'я, сприяє продовженню життя. Краса праці в тім, що її продукти не відчужуються від людини, а задовольняють її потреби.

Сенс життя й здоров'я людини полягає у творчості, творенні й безперервній праці. Знаменитий хірург Н. Н. Бурденко якось сказав: "Той, хто працює, завжди молодий. Іноді мені здається, що  праця виробляє якісь особливі гормони, що підвищують життєвий тонус". Представники медичної науки й практики, соціологи, психологи, юристи повинні більше уваги приділяти проблемі збереження здоров'я осіб пенсійного віку. Видхід на пенсію, безумовно, відбивається на духовному й фізичному здоров'ї людини, загальному відчутті особистого щастя.

Медичні спостереження переконливо доводять, що вихід на пенсію для багатьох осіб є серйозним стресом, пасивний відпочинок прискорює старіння, у той час як робота, що сприяє фізичним і психічним можливостям людини, дозволяє йому зберегти здоров'я.

Запам'ятаємо дуже важливу й перевірену багаторічним людським досвідом прописну істину: "Мистецтво продовжити життя — це мистецтво його не скорочувати».  Якщо людина сама не буде любити життя, боротися за повноцінне й фізичне довголіття, то ніяка сучасна наука, ліки й рецепти їй не допоможуть. Добре відомо, що значно легше запобігти, попередити хворобу, аніж лагодити «зіпсований» і «поламаний» організм.

Основний рецепт здоров'я Людини розумної — це дотримання у своєму способі життя почуття міри, згоди, єдності й гармонії організму з навколишнім (у тому числі соціальним) середовищем перебування.

Зараз багато хто з людей, незадоволених традиційними "класичними" методами лікування, шукає шляхи оздоровлення свого організму самостійно, без контролю й консультації лікарів. Для збереження міцного здоров'я не слід сподіватися ні на які чудеса, насамперед необхідна висока культура поводження й розумний режим життя, культура думки.