Сифіліс (люес)Тепер ці захворювання називають сексуально-трансмісійними (СТЗ), тому що вони переважно передаються статевим шляхом. До них належать як давно відомі (сифіліс, гонорея), так і нові (СНІД та інші). Збудника сифілісу завезено до Європи з Америки. Уже через три місяці після тріумфального повернення Колумба та урочистостей у Барселоні стався перший випадок нового захворювання, що передається гетеросексуальним шляхом. Хвороба поширилась до Італії, яка була під владою Іспанії. У 1498 р. війська короля Франції Карла VIII завоювали Неаполь, а з ним одержали і сифіліс. Найманці після Італійських війн XVI століття між Францією та Іспанією з Німеччиною рознесли хворобу по всій Європі та Середземномор’ю, а через шовковий шлях – на Схід, і за 20 років після повернення Колумба вона досягла Китаю, забравши понад 10 млн. осіб. Спочатку хворобу називали іспанською, неаполітанською, французькою, аж поки у 1530 р. поет і купець Фракастро не написав поему. В ній він описав хворобу, яку називали «гниття палиці». Героя поеми, який хворів, звали Сифіліс, його ім’я і закріпилось як назва хвороби. Швидке розповсюдження сифілісу в Європі пояснювалось незнанням причин та наявністю великої кількості проституток. Лише в одній Венеції їх було 12000 при населенні міста у 300000 осіб. У 1499 р. Карл VIII видав указ, за яким сифілітиків виганяли з міста в імпровізований концтабір. Була видана також заборона на спільні бані та басейни. Шотландці вперше виявили венеричний характер зараження сифілісом, тому заборонили проституцію, щоб зупинити розповсюдження французької хвороби. Лікар А. Бенвієні (1440-1502 р.р.) передбачив передачу сифілісу від жінки до плоду. Як виявили у 1905 р. Е. Гофман та Ф. Шаудін, збудником сифілісу є спірохета (бліда трепонема), бактерія, яка має вигляд тонкої та ніжної спіралі. Розмножується спірохета швидко, особливо в сухому швидко гине. Джерелом хвороби є хвора людина. Збудника виявляють у всіх уражених органах — шкірі, крові, лімфовузлах, слині хворих (тому передається з поцілунком), пошкоджених очах, нервовій системі. Зараження відбувається статевим та побутовим шляхами, особливо при санітарній неграмотності. Проникає збудник в організм через тріщини на слизових або шкірі. Надалі заноситься у лімфовузли, швидко розмножується, надходить до крові й заражає весь організм. Хвороба характеризується розмаїттям проявів. На початку ніяких ознак, інкубаційний період триває протягом місяця, і лише потім на місці проникнення збудника з’являється первинна ознака хвороби — твердий шанкр. Надалі розвивається первинний сифіліс протягом 45 днів: збільшуються лімфовузли, з’являється загальна слабкість, гарячка, біль у голові і кінцівках, анемія, втрата сну. Якщо хворий не лікується, то за первинним починається вторинний період, що супроводжується висипами різної форми, величини й кольору на шкірі та слизових оболонках. У цей період хворий дуже небезпечний для оточуючих, його хвороба не турбує, він не відчуває болю, тому ненавмисне заражає інших. Прояви вторинного сифілісу можуть зникнути, не залишаючи ознак на кілька років, але потім раптово знову повертаються, і так кілька разів. За відсутності лікування через 5-6 років починається третій період, який характеризується розпадом тканин, появою рубців. Може бути ушкоджений будь-який орган, у тому числі мозок. При своєчасному лікуванні настає видужання. Вроджений сифіліс Хвороба передається від матері, тому що сифіліс не викликає неплідності, хоча у хворих вагітних жінок плід переважно гине до народження. Але якщо збудників не дуже багато в організмі матері, то дитина може народитися здоровою. Після народження діти, які в утробі матері заразилися на сифіліс, можуть захворіти і через досить тривалий час. |
| Оглавление| |