3. шлях до щастя у сім’ї

 Щасливе сімейне життя – дуже складна наука. Про це свідчить статистика розлучень і власний сімейний досвід кожної людини. Проте шлюб молодої людини,  майбутній шлюб із коханою людиною, здебільшого бачиться з привабливого боку, без особливого бажання заглиблюватись у можливі складнощі й небезпечності. Кохання при цьому, відповідно, відіграє основну роль, але досить часто трапляється, що молоді люди, які так палко кохали один одного, чомусь після кількох

років подружнього життя розлучаються. Чому так відбувається?

Спробуємо порівняти створення сім'ї з тим, як ми будуємо дім. На його будівництво може піти багато грошей і часу,  але щоб довгі роки підтримувати цей будинок у хорошому стані,  потрібно набагато більше. Так само і з сімейним життям.  Здається,  ніби сам вступ у шлюб вимагає великих зусиль, однак необхідно враховувати потребу,   крок за кроком,   підтримувати подружні стосунки.

Молоді люди, які створюють сім'ю, повинні знати фактори, на яких базується шлюб:

  Вихідна сумісність молодої сім’ї.

  Духовна адаптація подружжя.

  Психологічна адаптація.

  Культурна адаптація.

  Побутова адаптація.

  Родинна адаптація.

  Сексуальна адаптація.

  Необхідність боротьби з буденністю сімейного життя.

Мабуть, немає людини, яка б заперечувала важливість сумісності подружжя, але уявлення  про  неї  переважно  має розпливчастий характер.

Звичайно, найважливішим вважають подібність характерів, певне співвідношення (не обов'язково схожість) темпераментів. Водночас, існують широкі можливості щодо сумісності різних рис характеру й темпераменту. Цілком здатні ужитися, наприклад, партнери з такими протилеж­ними рисами характеру, як жвавість –флегматичність; холеричність – боязкість; безтурботність – обережність;  довірливість – підозрілість тощо.  Але існують і важкосумісні риси.

Як правило, в реальному житті важко визначити, які саме особистісні риси створюють сумісність чи несумісність.

Найважливіший вплив на подружню сумісність має співвідношення у партнерів домінантності, тобто прагнення  до  вищості. Дослідники цієї проблеми дійшли до висновків:

Дві домінуючі або дві схильні до підкорення особистості не утворюють доброї подружньої пари.

Занадто високий ступінь домінування зменшує ймовірність щасливого шлюбу.

Для  стабільності  подружньої пари найліпше, щоб у чоловіка ступінь домінування був вищим, ніж у його дружини.

Найкращою умовою для подружньої  сумісності  було б те, щоб подружжя  було розумним за домінантностю.

Отже, найнебезпечнішою для подружньої гармонії є ситуація "найшла коса на камінь" (як наслідок взаємної впертості) та непоступливість.

Проте було б помилково всі подружні сутички пояснювати несприятливим співвідношенням домінантності партнерів. Існує чимало інших факторів сумісності. Розглянемо деякі з них.

•          Рівень освіти.

Здавалося б, чим він вищий у молодят, тим краще для їхньої загальної культури і, природно, для культури сімейної поведінки. Проте існує такий факт: сім'ї, де вища освіта лише у дружини, мають низьку стабільність. Молодь має виходити з того, що чоловікові дуже важливо не

відставати від дружини в освіті. Перевага в освіті чоловіка негативно на взаєминах не позначається.

•          Схожість уявлень про розподіл домашньої праці.

Незгоди з цього приводу є поширеною причиною сімейних конфліктів. У молоді має формуватись готовність до спільного виконання домашньої роботи.

•          Ставлення до тематики сімейного спілкування.

Часом трапляється, що це ставлення в молодих сім'ях різне. Поширена ситуація, коли чоловік уникає розмов про свої виробничі справи та духовні інтереси, а у дружини є потреба вийти за межі суто домашніх тем. До цієї проблеми належить також розходження поглядів на зміст  сімейного дозвілля.

•          Здатність партнерів мирно та конструктивно вирішувати  спірні питання. Значною мірою це залежить від згаданого співвідношення домінантності молодят, але не тільки від нього. Велику роль відіграє установка на спроби розв'язання суперечностей, переконання подружжя.

•          Збіг уявлень щодо умов сімейного щастя. Найчастіше головними умовами вважаються:

 Господарсько-економічний  стан. Найбільше зважається на достаток і затишок у сім'ї.

 Психологічна установка. Йдеться про те, що сім'я  створюється  для  кохання та взаєморозуміння.

3. Сімейна  установка. Головне у  сім'ї –  діти, їхнє здоров'я, виховання.

 Сексуальне життя. Подружня гармонія насамперед залежить від задоволення партнерів інтимною близькістю.

Добре, якщо подружжя цінує всі аспекти сімейного життя. Проте досить поширені однобічні уявлення, які можуть бути у партнерів різними.

Психологи підкреслюють: головна передумова оптимальних взаємин чоловіка та жінки, довгого життя їхньої любові – психологічна сумісність пари. Закон психологічної сумісності полягає в тому, що його та її біологічно зумовлені людські якості можуть або доповнювати одна одну, або збігатися. Це означає, що в інтимне життя  може бути успішним як союз холерика із флегматиком, екстраверта з інтровертом, жайворонка та сови, так і холерика з холериком, інтроверта з інтровертом, двох жайворонків та двох сов тощо. Проте навіть біологічна сумісність індивідів у парі не гарантує успішності розвитку їх взаємин. Якщо він та вона по-різному дивляться на світ, тобто мають полярні погляди на життя, його цінності та шляхи їх досягнення, то їм буде важко порозумітися й визначити спільну стратегію створення сім'ї, виховання дітей, життєдіяльності в суспільстві. Результати психологічних досліджень показують, що щасливі в коханні пари мають, передусім, подібну структуру свідомості, тобто однакову систему життєвих цінностей, особистих прагнень, соціальних орієнтацій та поглядів на життя.

Американський учений Абрагам Маслоу вважав, що оптимально сумісною є така пара, де обоє здатні на самопожертву  один заради одного, де існує злиття Я з не-Я. Всіх людей - і жінок, і чоловіків - психолог поділяв на тих, хто виявляє безкорисливість у коханні, тобто має здатність до Б-любові (батьківської любові), і тих, хто має здатність до Д-любові (дитячої любові), тобто відчуває дефіцит в її віддачі іншому. Якщо закохується пара, де один має Б -, а інший Д-властивості, то їхнє почуття любові живиться тим, що один охоче віддає тепло свого почуття, а інший із радістю його приймає. Значно гірший прогноз щодо збереження любові в тієї пари, де і він, і вона здатні виявляти лише один із різновидів почуття – Д-любов. У цьому разі і їй, і йому так хочеться, щоб їх любили, виявляли увагу, тепло, що в цьому процесі взаємного очікування вони можуть перебувати досить тривалий час. Проте жоден із них не робить, а насправді і не здатний зробити крок назустріч один одному. Він звинувачує її, вона – його, і так іноді впродовж усього життя. "Чому іншим так таланить, часто запитують вони самих себе, - чому мені так не щастить?". Відповідь, виявляється, дуже проста. Любити треба вміти. Варто лише зустрітися  людям із властивостями Б-любові, як вони починають так  любити, що зовсім забувають про себе.

Як би щиро молоді люди не кохали один одного, вони все ж різні за поглядами, звичками, інтересами. Треба навчитися поводити себе так, щоб усе це було приємним для партнера або принаймні не викликало роздратування. Можна виділити кілька сфер адаптації: духовну, психологічну, культурну, інформаційну, побутову, родинну, сексуальну. Кожна з цих сфер необхідна для подружньої гармонії. Задоволеність подружжя своїми ролями нерідко є основою щастя та міцності сім'ї'. Сімейне життя дуже багатогранне, і завжди є можливість для самоствердження кожного з подружжя.

Отже, одруження – це лише початок, від якого залежить подальший розвиток усієї сімейної біографії. В ній перевіряється повноцінність мотивів шлюбу та глибина почуттів подружжя.

Молода сім'я повинна скласти іспити на життєстійкість в умовах матеріальних і психологічних труднощів. На молоду сім'ю покладається важливе завдання подружньої адаптації та затвердження стилю спілкування. Розуміння молоддю цієї відповідальності та шляхів подолання труднощів  сприяє  міцності та щастю сім'ї.

Прийде час, і перед тобою постане питання про шлюб. Це дуже важливе питання. До цього рішення тебе готує все твоє попереднє життя. Ти накопичуєш уміння краще розбиратися в людях. Думаєш про них уже не за словами, а за їх вчинками.

У перший рік сумісного життя молоде подружжя тільки по-справжньому знайомиться. І від нього багато чого залежить у майбутньому. Але це не тільки фундамент, ще буде довгий і нелегкий процес становлення сім’ї.  Навіть через 5-10-20 років продовжується серйозне випробування подружжя. Безхмарного сімейного щастя не буває. У щасливих сім'ях труднощі переборюють,  взявшись за руки. У важкі хвилини там згадують хороше і вірять, що немає нерозв'язних проблем. Чоловік і жінка не тільки люблять і поважають, вони ідеалізують один одного. Ці риси допомагають кожному з них у досягненні бажаної мети.