1.  кохання вчора, сьогодні і завжди

Кохати –  це значить по-особливому ставитися до об'єкта кохання. Відчувати стремління до людини, яку кохаєш, бажання нею володіти; Той, хто кохає, ототожнює себе з об'єктом кохання, наближаючись зберігає деяку дистанцію.

Кохана  людина  має   надто   велике  значення  для  того,   хто   кохає,   має вирішальне значення в житті. Кохання   відображається   в   інтимності   почуттів,   спрямоване   на   об'єкт кохання.

Дуже багато усього, що пов'язано із стосунками між суб'єктом і об'єктом кохання регламентовано суспільством. Кохання      передбачає      взаємну      підтримку,      віддачу,      почуття відповідальності й обов'язку перед людиною, яку кохаєш.

Таке велике почуття, як кохання, здатна демонструвати лише людина. В етиці та філософії кохання розуміють такі стосунки між людьми, коли коханого розглядають як близьку, рідну людину, ототожнюють себе з нею, відчувають потребу до об'єднання й зближення, ототожнюють власні інтереси й стремління; добровільно фізично й духовно віддають себе іншому й бажають самі володіти ним.

З точки зору етики, кохання – це сукупність принципів відносин однієї людини до іншої, зокрема це:

позитивне ставлення до коханого;

таке ставлення, як самого до себе;

працює   принцип   взаємності   (люди   поперемінно   міняються   ролями, намагаються викликати відповідні почуття);

моральна відповідальність перед об'єктом кохання за його благополуччя, можливість самореалізації.

Люди не зразу зрозуміли, що в їх відносинах є кохання, і спершу були різні поняття кохання. Так, у давньогрецькій мові філія – це любов, дружба, зумовлена соціальними зв'язками й особистим вибором. Сторче – це кохання, ніжність, особливі сімейні стосунки. Агапе – жертовність, поблажливість до коханого. Ерос  –стихійна пристрасна самовіддача, палка закоханість, стремління володіти представником іншої статі.

Розвиток абстрактного мислення привів до того, що з’явилося узагальнене поняття "кохання", яке на сучасній мові фігурує в різних значеннях. В українській мові слово "кохання" стосується лише почуття до іншої людини. А слово "любити" використовується для визначення ставлення до різних предметів і явищ.

Як кохати? Закохана людина шукає відповідь  на це запитання в книжках. При цьому вона складає собі ціну, оцінює своє моральне право на кохання іншої людини.

З психологічної точки зору, кохання – це потреба людини й народження на цій основі особливого емоційно - чутливого стану. У коханні проявляється факт, що людина не може існувати без кохання, як ізольоване "Я", тобто поза стосунками з іншими людьми (С. Л. Рубінштейн). У людини виникає потреба мати спільне житло, співпереживання, співчуття, схвалення дій один одного, емоційний відгук.. Безсумнівно,  кохання ні в етичному, ні в емоційному плані не дано людині від природи. Коханню навчаються. С. Л. Рубінштейн виділив кохання, як особливого характеру психічну енергію, яка відрізняється від усіх інших емоцій і психічних механізмів.

Секс, скоріше, завершує любовні стосунки між чоловіком і жінкою, а не є їх першопричиною, як це прийнято вважати.  Кохання, як і інші явища в природі, діє циклічно, періодично змінюється інтенсивність діяльності. Можливо, кохання – це закономірне скидання енергії, яка накопичується в організмі людини. Тут особливо важливу роль відіграє статеве дозрівання – як сильне і досить відособлене джерело енергії. Кохання часто приходить весною, після завершення важкої праці. По суті, кохання – це протилежність реакції агресивності. Є різні позиції стосовно думки, що таке  кохання:

-   віра в неможливість пізнання того, що воно собою являє;

неуважність до вивчення суті кохання;

переведення кохання в неземне почуття;

страх раціоналізації;

романтизація кохання, як найкращого періоду відносин;

ототожнення з інстинктом;

підміна поетичним ставленням;

недооцінка діалектики кохання.

Кохання завжди соціальне, воно відображає історичний період життя й психологію людей.

Вибір статевого партнера – це досягнення цивілізації. У суспільстві статева потреба задовольняється не з ким попало, незалежно від того, подобається він чи ні, бажає виявити почуття чи ні. Вибір коханого залежить від переваг, установок та цінностей суб'єкта.

Довгий час вибирав лише чоловік, але поступово суспільство визнало взаємне статеве кохання, яке є найпрогресивнішим і етичнішим. Це стало моральною нормою в більшості сучасних культур.

На сучасному етапі розвитку суспільства принципи вибірковості мають віддалені психологічні наслідки:

у частини молоді вже на стадії знайомства і залицяння виникає установка на непостійність шлюбних відносин;

установка на незв'язування себе сім'єю;

не заводити дітей або заводити лише одну дитину;

мати особисту свободу – незалежне від сім'ї життя.

У великих містах є умови для затягування кінцевого вибору статевого партнера, який у будь - який час може розчинитися в масі людей. Чоловік і жінка економічно незалежні. Сім'ю можуть замінити харчевні, прачечні, хімчистка, бюро добрих послуг – усе це полегшує життя холостяка.

Сучасна людина не лише економічно й соціальне, а й психологічно вийшла за межі сім'ї, у той час як раніше була велика залежність особистості від сім'ї  в задоволенні різних потреб.

Нове ставлення до еротики. Еротизм – це статева чутливість: сукупність емоцій, почуттів, стосунків людини пов'язані не лише зі статевим актом, але й з очікуванням контактів із сексуальним партнером.

При народженні у людини немає заготовлених форм кохання, вона повинна навчитися кохати й любити батьків, сестер, жінку чи чоловіка. Вродженими є лише задатки, які дають можливість людині засвоїти суспільний досвід. Кохання існує в суспільстві й засвоюється кожною людиною як форма спілкування в міру її дорослішання й участі в житті суспільства, а також завдяки біологічному дозріванню організму й нервової системи.

Валеологічна освіта в галузі еротики має велике значення ві підготовці особистості до сексуального життя, естетизації статевих стосунків, у регулюванні взаємовідносин між чоловіком і жінкою в цілому.

Але в даний час існують три пов'язані між собою проблеми:

відсутність керуючого впливу батьків на момент появи в себе цікавості до себе й протилежної статі;

формування з самого дитинства установки на збереження дистанції з батьками в питаннях еротики викликає другу проблему –розкрити перед дівчиною і юнаком складність інтимних стосунків, невміння багатьох людей красиво й делікатно вести статеве життя, отримувати від нього насолоду, розкрити потенції сексуального партнера – усе це приводить до поверхневого відчуття в статевому коханні. Незадоволення й притуплення почуття  змушує  шукати нового  партнера,  але  й  новий  зв'язок  не приносить бажаного ефекту. Виникає установка на непостійність кохання,  пізні шлюби,  народженя малої кількості дітей.

Третя проблема – невміння і небажання користуватися контрацептивною технікою, що приводить до незапланованої вагітності, підсвідомих негативних емоцій, сімейних конфліктів, психічних аномалій як у батьків, так і у дітей.