Судово-психологічна експертиза - Навчальний посібник (Землянська О.В.)

3.8. психологічний портрет злочинця

Метод складання психологічного портрета злочинця (ППЗ) має особливу актуальність при розслідуванні злочинів із прихованою мотивацією в умовах повної або суттєвої відсутності відомостей про осіб, котрі їх вчинили. За останні 20 років була низка прецедентів, коли за допомогою цього методу вдавалося розкрити складні «висячі» кримінальні справи, серійні злочини, що одержали широкий суспільний резонанс. Людина з метою маскування може змінювати свою зовнішність (перука, косметика, пластична операція, зміна одягу і т.д.), але значна кількість поведінкових особливостей, що стали автоматизмами, тобто керованих на рівні несвідомого психічного, змінити важко або навіть неможливо.

Дані психологічного портрета можуть послужити ідентифікації конкретної особи. Психологічні (поведінкові) портрети представників кримінального середовища, які займають різноманітні позиції в ієрархічній структурі злочинного угруповання, можуть бути використані співробітниками ОВС при розробці «сценарію» для впровадження.

Психологічний портрет допомагає слідчим і оперативним працівникам у розшуку, спостереженні і затримці злочинців, які сховалися, у розшуку без звістки зниклих, у встановленні особистості підозрюваних, обвинувачуваних, свідків і потерпілих.

При розшуку злочинців, які сховалися, і без звістки зниклих осіб він використовується для підготовки пошукових вимог, у котрих докладно описуються ознаки зовнішності розшукуваних, характеристики «особливих прикмет» і «помітних ознак», що дає можливість особам міцно утримувати в пам'яті уявний образ розшукуваного.

З огляду на, що деякі важливі для розшуку ознаки зовнішності і поведінки можуть бути легко змінені, пошукові заходи з використанням «словесного (і рівною мірою психологічного) портрета» повинні проводитися швидко й оперативно.

Особистість злочинця нерідко так закодована в ознаках події (слідах) і обставинах кримінальної ситуації, що їхнє дешифрування і встановлення придатних для розшуку ознак потребує застосування спеціальних методів пізнання як ключів.

Дефіцит інформації в слідчій і оперативно-пошуковій діяльності може бути заповнений психологічним аналізом злочину, маючи більшою мірою комплексно-дослідницький характер, де виявлення психологічних особливостей злочинця здатне відіграти вирішальну роль.             

Приклад. Складання портрета невідомих злочинців у справах про серійні злочини.

У перспективі це дозволяє:

визначення і звуження кола підозрюваних у справі осіб;

прогнозування поведінки злочинця при затримці або звільненні заручників;

 побудова ефективної тактики допитів осіб, які проходять у справі;

реалізація цілей виконання покарання й ін.

Психологічний портрет застосовується в роботі органів кримінальної юстиції низки розвинутих закордонних країн (США, Англія, Голландія) на основі сформованої комп'ютерної бази даних.

Робочі групи по розробці ПП є в Україні і Росії.

Основна проблема розробки ПП: перейти від криміналістичних ознак (матеріальних, об'єктивних, явищ, які спостерігаються ) до психологічних ознак особистості злочинця (суб'єктивних, елементів злочинної поведінки, які не спостерігаються) як правило, не можна. Вони не порівняні і різні за своєю природою, механізмами утворення і прояву, а звідси відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку.

Елементи криміналістичної характеристики злочину необхідно розглядати як єдину систему, обумовлену поняттям «ситуація злочину». Системоутворюючим принципом виступає особистість злочинця в її суб'єктивному ставленні щодо інших елементів системи. Слід зазначити, що поведінковий слід (на відміну від пальцьового) завжди залишається на місці події.

Дана система містить у собі елементи за ознакою матеріалізованого в них ідеального, а саме суб'єктивного ставлення злочинця до якісного змісту кожного з них і в їхній сукупності. Необхідним є ретроспективне відтворення зовнішнього ряду злочинних дій за одним (у широкому смислі) слідом - місцем події, своєрідного системного речовинного доказу.

Використовується системно-структурний підхід (будова одиниці функціонування діяльності: діяльність, дії, операція), - у його основі лежить поняття не дії (діяльності), а взаємодії дій (діяльностей) - абстрактно виділена функція одного з компонентів взаємодіючої системи. Об'єкт злочину (особистість жертви) не є випадковим. У ньому об’єктивовані суттєві риси суб'єкта діяльності (злочинця), його особистісні особливості (і не тільки його). Просторово-часові (об'єктивні) характеристики події злочину мають свої виборчі якості, у них також по-своєму об’єктивовані особистісні особливості злочинця.

Термін «ППЗ» несе в собі не тільки розуміння його як документа, що відбиває певну сукупність інформації про особистість злочинця, але і підкреслює, що сама ця інформація, за перевагою, отримана внаслідок психологічного аналізу кримінальної події. Різновиди психологічного портрету (ПП) : в об'єкті відображення (злочинець, банкір, політичний діяч), у способі його одержання й змісту відображуваних якостей людини або соціальної групи, а також формі вираження (наочний, словесний, формалізований).

В юридичній психології можна виділити основні види ППЗ за підставою його призначення:

1)пошуковий для використання в розслідуванні злочинів: а)пошуковий; б)ідентифікаційний;

2) прогностичний прогноз поведінки злочинця (при його затримці або звільненні заручників);

3) слідчий (доказовий) для ефективної тактики проведення слідчих дій із підозрюваним (обвинувачуваним, судового розгляду);

4) пенітенціарний у ВТУ для виправно-виховного впливу (завдання);

5) постпенітенціарний прогноз ступеня кримінальної готовності до злочинів.

У залежності від змісту і визначення вихідної інформації можна розглядати:

а) ПП відомого злочинця;

б) ПП невідомого (невстановленого) злочинця (Рис. 3.2.);

Перелік даних для ППЗ: 1) загальна характеристика особистості і переважні мотиви злочину; 2) індивідуальні ознаки особистості - звички, схильності, навички; 3) вік; 4) район, місце проживання; 5) район, місце роботи, служби, навчання; 6) окремі характеристики місця ймовірного проживання;7) рівень освіти і фахової кваліфікації; 8) рід занять; 9) особливості походження (батьки, сім'я) і особиста історія життя; 10) сімейний стан; 11) наявність дітей; 12) ставлення до окремих видів діяльності - до служби в армії, роботи, спорту, медицини, спілкування і роботи з людьми; 13) наявність судимості у минулому; 14) наявність психічної (або іншої) патології; 15) антропометричні і динамічні характеристики особи (тип зовнішності, статура, пантоміміка й ін.).

Подібний перелік використовується ФБР при застосуванні методу «портретування». Збираються такі дані про особистість як:

спрямованість (потреби, мотиви, установки, життєві плани і концепції, ціннісні орієнтації, нахили, смаки, хобі);

соціально - психологічні особливості поведінки (демографічні, культурні, соціальний і міжособистісний статус, ролі, стиль життя і спілкування);

психохарактерологічні якості (характер, акцентуйовані властивості особистості);

психологічні властивості і процеси - особливості інтелектуальної (сприйняття, увага, мислення, пам'ять, мовлення) і емоційно-вольової сфер;

операціональні характеристики (звички, уміння, навички, знання);

психофізіологічні властивості (темперамент, статеві, вікові, морфологічні, патологічні властивості, стан здоров'я);  

особливості сексуальної сфери (сексуальна орієнтація, біологічні і соціальні детермінанти можливих сексуальних проблем).

Інформація, яка міститься в ППЗ є за перевагою не доказовою у справі, а орієнтовною і тактичною;

ФБР установило, наприклад, що:

ступінь умисності, запланованості злочину корелюють із наявністю у злочинця професії, родини, віддаленістю місця злочину від місця проживання як злочинця, так і потерпілого, критеріями вибору жертв (червоний колір одягу жертви, той чи інший колір волосся, вік тощо); високою є вірогідність раніше вчинених злочинів;

залишення знаряддя на місці злочину, посмертні статеві акти або тілесні ушкодження пов'язані: із відсутністю заздалегідь продуманого плану, відсутністю сім'ї, наявністю статевих проблем, наявністю сім'ї з хитливим соціальним і економічним статусом і ін.

фіксація анального або орального статевого акту, якщо інших форм сексуального насильства немає, може бути свідченням про засудження і відбування строку (якщо є ще й інші ознаки, то це необов’язково, тому що може бути пов'язано зі стереотипом і спрямованістю статевого потягу, формою задоволення, наявністю патологічних відхилень і ін.);

якщо жертвами є дівчата до 17 років і юнаки до 16 і зафіксований винос тіла жертви з місця заподіяння смерті ( у ПП злочинцю 26-35 років);

без транспортування трупа (у ПП злочинцю 16-20 років) у США;

в Англії: якщо дівчина - жертва (у віці до 17 років), то в ПП злочинця - 40\% одружених убивць і стільки ж неодружених; якщо юнак - жертва (у віці до 16 років), то в ПП злочинця - 89\% неодружених убивць.

Психологічний портрет А. Гітлера описав Е. Фромм ще у 1941 році на замовлення американського уряду, у його основі концепція неопсихоаналізу (теорія лібідо, у Гітлера - абсолютна ненависть до життя, тенденція до некрофілії) [464, 465].

У 67\% випадків складений психологічний портрет збігається з реальним образом (в Академії ФБР у Куантіко, штаті Вірджинія, де є єдина комп'ютерна система, працюють декілька докторів наук - психіатрів і психологів).

При упорядкуванні ППЗ відтворюються вік, ріст, статура, раса, звички, особливі прикмети, професія (рід занять, загальні відомості про роботу) освітній рівень, рівень сексуальної потенції, сімейний статус, судимість, стан здоров'я.

Упорядкування ППЗ співробітниками ФБР, наприклад, передбачає 5 послідовних етапів аналізу за кримінальною справою.

Докладне вивчення або аналіз природи і сутність злочину і типів осіб (психолог-психіатр типологія облич), які вчинили подібні діяння у минулому.

Аналіз місць події.

Вивчення оточення, занять і захоплень жертви і підозрюваного.

Формування можливих мотивуючих злочин чинників.

Опис злочинця (на основі зовнішніх поведінкових проявів його ймовірної психологічної сутності).

Якщо спостерігалися садистські катування; евісцерації (патрання); «безмотивні» підпали, вибухи, убивства з ознаками «ритуальності» - використовуються прикладні комп'ютерні програми (VICAP у США і CATCHEM у Великобританії), «вони орієнтовані» на розкриття злочину за сексуальними мотивами.

За загальною картиною ушкоджень можна судити про душевний стан убивці.

Психологічний портрет жертви (ППЖ), умов її соціальної адаптації - необхідна умова створення ППЗ (кримінальна віктимологія - зовнішній ряд подій злочину, механізм учиненого). Якщо в злочині зафіксована педофілія, то з'ясовується тип: регресивний або фіксований (на основі психоаналізу).

До найбільше відомих злочинів (СРСР), пов'язаних із сексуальними замахами, можна віднести злочини:

Міхасевича (24 убитих і один замах на убивство протягом 15 років у Вітебській області - «Вітебська справа»);

Чікатіло (53 убитих дітей і жінок).

Ці злочини були пов'язані зі схильністю до сексуальних персеверацій. У злочинців була зовнішність, що викликає довіру, відзначалася підготовленість, обережність, завбачливість. Було зроблено припущення, що злочинці неодружені або стосунки в сім'ї погані (зовнішньо можуть виглядати як благополучні). Слід зазначити, що в період учинення цих злочинів у країні заперечувалася можливість появи сексуальних маніяків. Не випадково саме в кримінальних справах цієї категорії на той час виявилися негативні тенденції в діяльності різних ланок правоохоронних органів, що призвели до численних, так називаних «судових помилок», коли за вчинення сексуальних убивств засуджувались невинні особи. За низку злочинів Міхасевича 14 невинних були засуджені, а один із них навіть присуджений до найвищої міри покарання.

Психіатр А.О. Бухановський склав перший психологічний портрет Чікатіло в 1984 р. на семи аркушах (у 1986 р. на 65 друк.арк.) за допомогою методики проспективного (оглядового) портрета фігуранта на основі «структурно-динамічної моделі розвитку ексцесу». При реалізації його сексуально - садистських нахилів спостерігалося: 1) оголення жертви (символізація повного панування над жертвою і стимуляція різко ослабленої сексуальності); 2) багато поверхневих колото-різаних ран - «садистські пестощі»; 3) глибокі рани - сексуальний аналог ритму «фортиссімо» у нормальному статевому акті; 4) ушкодження очей - нестерпність погляду жертви; 5) вилучення внутрішніх органів - некрофагія поїдання. На 1-му етапі реконструкції створювалася криміналістична модель (конкретний спосіб взаємодії осіб, предметів і матеріальних процесів, які спричинили за собою злочинну подію). На 2-му етапі - ситуаційне моделювання. У ньому самостійним елементом було моделювання ситуації, якісна специфіка якого полягає в тому, що ситуація тут розглядається як «сформульована» у суб'єктивних визначеннях самих її учасників, а не в об'єктивному її загальноприйнятому значенні.

Поведінка злочинця - це єдина система, що системоутворюючим принципом якої виступає особистість злочинця в її суб'єктивному ставленні до інших складових елементів системи. Дане ставлення знаходить свій зовнішній прояв у «індивідуальності дії», що можна трактувати за Х. Хехаузеном як дію, детерміновану не ситуацією, а особистістю (при тому, що, умовно говорячи, дія може бути детермінована і ситуацією).

Методика оцінки індивідуальності дії в «контексті ситуації» (в основі параметри дії за Х. Хекхаузеном) у формі суджень.

Особистість жертви є винятковим елементом у структурі активності злочинця, що відбиває його ставлення до об'єкта зазіхання як носія конкретних, індивідуальних особливостей, деякі з них є віктимними (провокуючими) стосовно даного злочинця, маючи в собі деякий особистісний зміст, що характеризує винну особу.

Передкримінальна ситуація - залишення злочинцем місця події.

Процес уявного моделювання при огляді місця події:

Встановлення картини вчиненого злочину в цілому (за видовими слідами який злочин: крадіжки, ДТП і т.п.);

Встановлення всіх безпосередньо сприйманих матеріальних слідів злочинних дій (операціональний їхній склад);

Уявне відновлення (реконструкція) слідчим кожної зі вчинених дій.

Уявне відновлення картини вчинененого злочину в цілому (на рівні реконструйованої зовнішньої злочинної діяльності).

Слідчий намагається подумки «йти за злочинцем», але при цьому:

часто ним не виявляються індивідуальні риси як прояв психології певної особистості;

часто спостерігається проста «інвентаризація слідів» поза структурною приналежності і характеру дій злочинця;

До структури індивідуальної діяльності включені «операції» і «дії» - «ланцюжки дій» - «діяльність». При реконструкція психічних структурних одиниць злочинної діяльності по слідах, залишених на місці події, виявляється, що:

будь-який слід - слід виконаної операції;

слід пальців на предметі - слід операції захвату предметів;

слід взуття - операція постановки ноги і т.п.;

операції - це спосіб здійснення дії, спосіб досягнення мети дії (Як? Яким чином? За допомогою чого?) дія відповідає інтенціональному аспекту: «Що повинно бути досягнуто?».

Наприклад, справа про убивство гр. К.: труп був знайдений на пустирі, в процесі проведення слідчих дій було знайдено за парканом приватного володіння дрантя зі слідами крові (витирання рук дрантям привело до версії, що злочинець має частий контакт із пально-мастильними матеріалами, або речами, де не потрібні рукавички, наприклад, механік, слюсар, сантехнік).

Схема аналізу операцій у злочинній діяльності: їх оптимальність стосовно злочину (адекватність); необхідність; надмірність (недостатність); умілість; помилки; динаміка операцій; знання, уміння і навички, про наявність яких може свідчити операція; операція як структурний компонент фахової діяльності.

Схема ланцюжків дій як результат вибору, зробленого злочинцем: формування задуму; вибір предмета зазіхання; вибір об'єкта зазіхання (жертви); вибір засобу і способу реалізації задуму; вибір місця реалізації задуму; вибір способу вступу в контакт з об'єктом зазіхання (жертвою); вибір дій щодо закріплення контакту з об'єктом зазіхання (жертвою) із метою «проведення» до місця події; вибір часу і моменту реалізації задуму; вибір дій по виході з контакту з об'єктом зазіхання; вибір дій по утаєнню слідів; вибір способу відходу з місця злочину і можливість маскування. Розкриття суб'єктивного змісту дій злочинця, їх «особистісного змісту».

При аналізі злочинної діяльності на поведінковому рівні можна використовувати три параметри дії (за Х.Хекхаузеном): Параметр 1. Ступінь відповідності даної дії діям інших людей (індивідуальні різниці). Параметр2. Ступінь відповідності даної дії діям людини в інших ситуаціях (стабільність стосовно ситуацій). Параметр 3. Ступінь відповідності даної дії діям людини в аналогічних ситуаціях у минулому (стабільність у часі).

Якщо дія змінюється при повторних ситуаціях, то вона більше детермінована особистими чинниками.

Приклад. В. не приховував труп у 6-ти випадках (значить із потерпілими не був знайомий, убивство відбувалося далеко від місця проживання), у 5-ому епізоді труп відтягнув і закидав гілками, значить був недалеко від місця проживання.

Реконструкція ознак особистості злочинця з використанням психологічних прийомів у межах ідентифікації: рефлексія - подумки ставити себе на місце іншого («прочитати» хід думок «супротивника»?); емпатія - емоційне співпереживання.

Стереотипізація - перенесення на аналізовану ситуацію злочину раніше виявлених закономірностей у вигляді сполучення типових способів поведінки в делікті, а також можливими іншими ознаками винної особи (принцип аналогії) та індивідуалізація - відхилення від типового; імітація - цей прийом із використанням перерахованих вище прийомів допомагає відновити складні психічні процеси. Аналізуються:

Емоційно-вольовий рівень особистості - від імпульсивності і вибуховості до емоційної холодності, розважливості. Емоційна усталеність. Знижена або підвищена толерантність до навантажень, які фруструють, лабільність, ригідність.

Соціально-психологічний рівень особистості - характеристика процесу соціалізації, соціальні контакти, замкнутість, інфантильність (не тільки в сексуальній сфері, а більш широко).

Я - концепція (ставлення до себе, людей, праці, матеріальних і духовних цінностей).

ФБР проводить «профілювання» (портретування), тобто біографічне дослідження жертви, вивчення особистості в часовому контексті з дитячих років до події злочину, вивчаючи: галузь соціальних взаємодій; домінуючі переживання; «поведінкові реакції»; «механізми адаптації».

Ситуація злочину відноситься до самої події злочину. Наприклад, зрада - це факт приниження чоловічої (жіночої) гідності, тієї особи, яку зрадили, руйнації статевої аутоідентичності (за певних умов може руйнувати особистість). Ствердження і самоствердження в чоловічій (жіночій) ролі може мати життєве значення для особистості.                

Приклад. К. таємно зраджувала чоловіка, на що він не реагував. Коли К. у голос висловилася про це, то вона при цьому фактично поставила альтернативу 2-х несумісних цінностей: цінності свого життя (потерпілої) і цінності «Я» винного, який втратив в цю мить життєву реальність на психологічному рівні.

 

Питання для самоконтролю.

Особливості системного підходу в СПЕ?

Дайте характеристику методу спостереження в СПЕ?

Складові поведінкового портрету особистості?

Які види експерименту використовують в СПЕ?

Фактори, що забезпечують сприятливий для бесіди клімат?

В чому сутність методу контент-аналізу?

Як складається психологічний портрет?