3.2. метод спостереження і його модифікації

Спостереження в судово-психологічній експертизі містить у собі спостереження підекспертного під час проведення експертизи, а також перегляд різноманітних відеоматеріалів (якщо є відеозаписи допитів, слідчих експериментів, виходу на місце події і т.ін.).

Спостереженням називають навмисне цілеспрямоване сприйняття, що не змінює умов існування аналізованого об'єкта, явища. Спостереження є систематичним, підпорядкованим визначеній меті і проходить за заздалегідь складеним планом, із використанням спеціальних засобів, технічних пристроїв для реалізації спостереження і фіксації отриманих даних.

Спостереження застосовується як у наукових дослідженнях, так і в різноманітних видах фахової діяльності: спостереження фізика, хіміка й ін. за протіканням фізичних, хімічних процесів; спостереження оператора енергосистеми за показаннями приладів на пульті управління; спостереження в ході оперативно-пошукової, слідчої діяльності і судового розгляду; спостереження експерта-психолога.

Наукове спостереження завжди спрямоване на досягнення пізнавальних, дослідницьких цілей. Спостереження, що включається в практичну діяльність, обслуговує цю діяльність, а отримані результати використовуються для досягнення основної мети практичної діяльності:

лікарем для постановки діагнозу;

 учителем для підвищення ефективності учбово-виховного процесу;

 оперативником і слідчим для розкриття злочину;

 оператором (диспетчером) для підтримки нормального режиму роботи енергосистеми;

 експертом-психологом для створення «поведінкового портрета» особистості підекспертного, а також формулювання гіпотез, що можуть піддаватися експериментальній перевірці і потребують застосування відповідних методів дослідження.

Спостереження - це універсальний метод, тому що застосовується в дослідженнях широкого кола психічних явищ; гнучкий метод, тому що є можливість змінювати процес спостереження, висунуті гіпотези і ті, що перевіряються; може здійснюватися без технічного оснащення; є одним з основних методів у СПЕ.

Спостереження носить виборчий характер, оскільки спостерігати все взагалі в силу безмежного різноманіття існуючого неможливо, незважаючи на вимогу повноти або фотографічності спостереження.

Присутність спостерігача може вплинути на поведінку людини, за якою ведеться спостереження. Зменшують цей вплив різними способами: 1) частою присутністю спостерігача в навколишньому середовищі, яке спостерігається, заглибленістю у свою справу, мов би не звертаючи уваги на того, за ким ведеться спостереження, це дозволяє «примелькатися»; 2) заміною спостерігача реєструючою апаратурою (телепередавач, відеомагнітофон, кінокамера і т.д.); 3) прихованою зйомкою; 4) спостереженням із кімнати, відділеної від помешкання, де знаходиться той, хто спостерігається, за допомогою спеціального скла Гезелла, яке робить спостерігача невидимим і т.д. Експерт-психолог із першої зустрічі з підекспертним повинний створити ділову, поважну, довірчу атмосферу спілкування, що відповідає вирішенню завдань СПЕ.

Труднощі щодо спостереження в психології викликають деякі особливості психічних явищ: їхня унікальність, неповторність, дуже мала або дуже велика тривалість. Наприклад, деякі різноманітні емоційні вирази тривають 1/8 сек. (для їхнього спостереження звичайно використовують прискорену кінозйомку); при великій тривалості явища, що спостерігається, використовують дискретне (переривчасте) спостереження.

Спостерігачі можуть різнитися за гостротою зору і слуху, здатності концентрувати і розподіляти увагу, особливостями роботи пам'яті, мислення, емоційної усталеності, темпераменту і т.д. Розходження особистісних характеристик можуть призвести до розходжень у даних спостережень, а спрямованим тренуванням спостережливості можна знизити рівень дії зазначених чинників.

Як правило, виділять такі види спостереження: включене і невключене; відкрите і приховане; польове і лабораторне, а також спровоковане.

 Включене спостереження: дослідник є членом групи людей, за якими він спостерігає, повноправним учасником подій (наприклад, використовується в оперативно-пошуковій діяльності при впровадженні співробітника правоохоронних органів до злочинного середовища); при невключеному, зовнішньому спостереженні спостерігач є сторонньою особою (часто використовується при підготовці програми дослідження, для уточнення гіпотез, визначення принципів організації дослідження).

Спостереження може бути відкритим, явним і прихованим (наприклад, спостерігач схований, невидимий за склом Гезелла).

Польове спостереження проводиться в природних для особи, котра спостерігається, умовах і дозволяє досліджувати природне життя об'єкта спостереження, але ситуація, що цікавить, мало піддається контролю, а може і взагалі не проявитися - це часто вичікувальне, несистематичне спостереження.

Лабораторне спостереження спрямоване на дослідження особистості (групи) у контрольованій ситуації, що створюється штучно.

Спровоковане спостереження за формою є наближеним до природного експерименту, тому що дослідник створює ситуацію, яка його цікавить. Спостереження в СПЕ являє собою дискретне, невключене, лабораторне спостереження.

В усіх випадках на основі даних спостереження за поведінкою людини в різноманітних життєвих ситуаціях складається психологічний опис поведінки людини - «поведінковий портрет». Як правило, для більш повного уявлення про досліджувану особистість ці дані доповнюються відомостями, одержуваними за допомогою інших прийомів і методів (бесіди, вивчення життєвого шляху, тестування, характеристики знайомих, друзів і т.д.).

Основні лінії спостереження і параметри «поведінкового портрета».

Предметом спостереження тут є поведінка дорослої людини в природних життєвих умовах. Проте даних спостереження тільки за поведінкою виявляється недостатньо для психологічного аналізу поведінки і розуміння змісту останньої. Адже поведінку людини неможливо відокремити від контексту тієї ситуації, у якій вона розвертається. А це означає, що в рамках проведеного дослідження саме спостереження здійснюється одночасно за двома лініями: як за поведінкою людини, так і за ситуацією, в якій остання має місце, наприклад, спостереження експерта-психолога в умовах очної ставки.

До основних параметрів поведінкового портрета відносяться:

- окремі особливості зовнішнього вигляду, що мають значення для характеристики людини, яка спостерігається, (стиль одягу і зачіски, прагнення своїм зовнішнім виглядом «бути такою, як усі» або виділятися, привертати до себе увагу; байдужість до свого зовнішнього вигляду або надання йому особливого значення; які елементи поведінки це підтверджують і в яких ситуаціях?);

- пантоміміка (постава, особливості ходи, жестикуляції, загальна скутість або, навпаки, свобода рухів випробуваного, характерні індивідуальні пози);

- міміка (загальний вираз обличчя, стриманість, промовистість; в яких ситуаціях міміка буває особливо пожвавленою, в яких - скутою);

- мовна поведінка (мовчазність, говіркість, багатослівність, лаконізм; стилістичні особливості, приклади характерних індивідуальних вербальних штампів, що характеризують кругозір, інтереси, життєвий досвід, зміст і культура мови; інтонаційне багатство, включення до мови пауз, темп мовлення);

- поведінка стосовно інших людей - положення в колективі і ставлення до цього, спосіб установлення контакту, характер спілкування (ділове, особистісне, ситуативне, співробітництво, егоцентризм), стиль спілкування (авторитарне, з орієнтацією на співрозмовника або на себе), позиція в спілкуванні (активна, пасивна, споглядальна, агресивна, прагнення до домінантності);

- наявність протиріч у поведінці - демонстрація різноманітних, протилежних за змістом способів поведінки в однотипних ситуаціях;

- поведінкові прояви ставлення до самого себе (до своєї зовнішності, недоліків, переваг, можливостей, своїх особистих речей);

- поведінка в психологічно значущих ситуаціях (виконання завдань у ситуації СПЕ);

- поведінка в процесі головної діяльності (навчанні, роботі);

приклади характерних індивідуальних вербальних штампів, а також висловлювань, які характеризують кругозір, інтереси, життєвий досвід.

Метод спостереження в психології виступає в двох основних формах: як самоспостереження і так називане об'єктивне спостереження. У судово-психологічній експертизі застосовується об'єктивне спостереження, а самоспостереження у вигляді самозвітів використовується як допоміжний метод.

Спостерігаючи зовнішнє протікання дій людини, ми вивчаємо не зовнішню поведінку саму по собі, а її внутрішній психічний зміст. Спостереження повинно виходити з чітко усвідомленої мети, яка визначає правильну установку на відповідний предмет спостереження і повинна набути виборчого характеру.

Засвоєння експертом-психологом методу «поведінкового портрета» дозволяє створювати більш повне уявлення про конкретну людину, за якою ведеться спостереження, її психічний стан, особливості характеру, соціального статусу й ін.

Варто підкреслити, що ефективність спостереження залежить від багатьох чинників, найбільше істотними з них є: кваліфікація експерта-психолога; індивідуально-психологічні особливості особистості підекспертного - наприклад, легше спостерігати екстравертованих, ніж інтровертованих випробуваних; природа рис особистості - так, явні риси, такі, як імпульсивність, владність, оцінюються точніше, ніж приховані риси - такі, як об'єктивність-суб'єктивність і ін.

Спостереження, здійснюване експертом-психологом, безпосередньо пов'язане з процесом спілкування, методами усного опитування (бесідою й інтерв'ю) випробуваного.

У дослідженнях невербальної поведінки відзначається той факт, що активність людини виявляється в установках усього тіла людини, наприклад у позах уваги, чекання, тривоги, роздумів і т.д. У специфіці поз, у динаміці їхньої зміни чітко виявляються психодинамічні характеристики й особистісні властивості людини», наголошує на тому, що психотонічна активність людини чітко «виражає емоційно-афективне ставлення особистості до подій. Як приклад можна навести два невербальних паттерни (англ.pattern - приклад, шаблон, зразок, модель), коди емоційно-афективного ставлення особистості. Перший із них характерний для людини, яка відчуває напругу в соціальних ситуаціях, а другий невербальний паттерн поведінки включає рухи людини, яка ставиться з довірою до соціального світу. Центральним комплексом рухів, що входять до першого паттерну, є: охоплення себе руками, притискування їх до тіла, «утаювання» частин тіла (прибрати руки за спину, прикрити частину, сховати під стіл ноги і т.д.), а специфічними рухами, які утворюють другий паттерн, є рухи, спрямовані до співрозмовника, зокрема «спокійне положення тіла, ледве відкинута убік рука з напіввідкритою долонею...» .

Самоспостереження (інтроспекція) - це спостереження за власними внутрішніми психічними процесами, але в той же час спостереження і за їхніми зовнішніми проявами. На сьогодні самоспостереження часто застосовується у формі словесного звіту, письмового анкетування. Цей метод дає можливість довідуватися про реакції людини на такі ситуації, в яких спостереження утруднене (наприклад, «чи боїтеся Ви висоти», «чи любите Ви довго грати в одну й ту саму гру» і т.п.). Цей метод застосовується в СПЕ як допоміжний метод, що доповнює тестування й експеримент у вигляді самозвітів (аналіз даних кримінальних і цивільних справ виявляє, що показання потерпілих, свідків являють собою фактично самозвіти про свої стани, переживання і т.п).