Судова експертологія - Навчальний посібник (Щербаковський М.Г.)

Рекомендована література

Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994р. № 4038-XII // Систематичне зібрання чинного законодавства України. – 2004. – № 9. – Ст. 109.

Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів. Додаток 4: Перелік основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України / Затв. наказом Міністерства юстиції України від 9 серпня 2005 № 86/5.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997р. // Систематичне зібрання чинного законодавства України. – 2004. – № 9. – Ст. 118.

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз / Затв. наказом Міністерства юстиції України від 8.10.1998р. №53/5 (із змінами і доповненнями) // Систематичне зібрання чинного законодавства України. – 2006. – № 3.  – Ст. 1945.

Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби Міністерства внутрішніх справ України / Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ від 30.08.1999р. №682 (зі змінами).

Інструкція про проведення судово-медичної експертизи / Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України №6 від 17.01.1995р. // Право і практика. – 2003. – №12. – С. 87–93.

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи / Затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8.10. 2001р. № 397 // Судові експертизи в Україні. – К., 2002. – С. 308.

Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза. Курс общей теории. – М., 2006.

Зинин А. М., Майлис Н. П. Судебная экспертиза: Учебник. – М., 2002.

Клименко Н. І. Судова експертологія. Курс лекцій: Навч. посіб. – К., 2007.

Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и тенденции развития. – М., 1994.

Назначение и производство судебных экспертиз: Пособие для следователей, судей и экспертов. – М., 1988.

Орлов Ю. К. Заключение эксперта по уголовным делам. – М., 1995.

Орлов Ю. К. Формы выводов в заключении эксперта. – М., 1981.

Основы судебной экспертизы. Часть I. Общая теория. – М., 1997.

Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. – М., 1996.

Сахнова Т. В. Судебная экспертиза. – М., 1999.

Современные возможности судебной экспертизы: Метод. пособие для экспертов, следователей и судей. – М., 2000.

Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. – М., 1980.

Щербаковский М. Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование: Учебно-практ. пособие. – Х., 2005.

Энциклопедия судебной экспертизы / Под ред. Т. В. Аверьяновой, Е. Р. Россинской. – М., 1999.

 

 

[1] Тут і далі сказане про слідчого відноситься й до інших осіб, які мають право призначення судової експертизи: особи, яка провадить дізнання, прокурора, суду (судді).

 

1 Процедура оцінки висновку експерта розглянута в підрозділі 3.2.

 

1 У спеціальній літературі є інше тлумачення комплексної експертизи, відповідно до якого вона може проводитися одним експертом, який володіє знаннями з різних галузей науки, техніки й т.д., тобто таким, хто має право на проведення досліджень по декількох судово-експертних спеціальностях. Видається, що в цьому випадку процесуальна специфіка організації, оформлення й оцінки комплексної експертизи, проведеної декількома експертами, підмінюється пізнавальною сутністю комплексного експертного дослідження. Практично вирішення будь-якого експертного завдання вимагає застосування комплексу методів, спрямованих на встановлення різних властивостей представлених об'єктів. Для слідчого при оцінці висновку, виконаного одним експертом, байдуже, чи використав він пізнання з однієї або різних галузей знань. Експерт підписує висновок одноосібно. Процесуальні проблеми виникають при оцінці висновку, який виноситься експертами різних спеціальностей, які досліджували тільки частину наданих об’єктів. Тому ці ознаки ми вважаємо визначальними при характеристиці комплексної експертизи. На ці ж обставини звертається увага в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах».

 

1 Див. підрозділи 2.1., 2.2., 2.4.

1 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів / Затв. наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 №86/5 // Офіційний вісник України зі змінами. – 2005. – №35. – Ст. 1996.

 

1 Перелік і коди експертних спеціальностей, прийнятих в Міністерстві юстиції України, наведено в підрозділі 1.2.

1 В Україні професіональна підготовка судових експертів традиційних криміналістичних спеціальностей здійснюється у Київському національному університеті внутрішніх справ та Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ.

1 Положення про Координаційну раду з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України / Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.1994 № 778 // Офіційний вісник України зі змінами. – 2007. – №39. – Ст. 1557.

 

1 Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України / Затв. наказом Міністерства юстиції України від 30 листопада 1995р. №360/6 // Судові експертизи в Україні: Зб. норм. актів. – К., 2002. – С. 162.

2 Положення про державний Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян / Затв. наказом Міністерства юстиції України від 15 квітня 1997р. № 149/7 // Судові експертизи в Україні: Зб. норм. актів. – К., 2002. – С. 139.

3 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів / Ззатв. наказом Міністерства юстиції України від 9 серпня 2005р. № 86/5 // Судові експертизи в Україні: Зб. норм. актів.  – К., 2002. – С. 158.

1 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії бюро судово-медичної експертизи / Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 лютого 1997р. № 52 // Судові експертизи в Україні: Зб. норм. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 158.

1 Докладніше про це у підрозділі 1.8.

1 У гносеологічному плані є об'єктами дослідження, але на них неможливо поширити відповідний процесуальний режим речових доказів.

1 Тактика відібрання зразків для експертного дослідження розглянута в підрозділі 2.3.

1 Докладніше про це див. підрозділи 3.2 та 3.3.