Національні та міжнародні механізми захисту прав людини - Матеріали міжнародної науково-практичної конференції

Г. в. потапчук, аспірант одеської національної юридичної академії

ПРОБЛЕМАТИКА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В ПРОТИДІЇ МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ МОРСЬКОМУ ПІРАТСТВУ

Серед актуальних проблем, що стоять перед світовим співтовариством держав і потребують свого негайного вирішення важливе місце належить   морському піратству (далі – МП). Ця проблема вже встигла привернути увагу як всієї світової громадськості, так й навіть такої миролюбної причорноморської держави, як Україна.

За останні десять років МП дуже стрімко переросло в проблему світового масштабу, яку сьогодні багато держав оцінюють у якості одного з видів міжнародного тероризму, бо вона явно та безперечно загрожує неймовірними негативними наслідками, насамперед, серйозними порушеннями системи світового морського судноплавства та вантажно-пасажирських перевезень, які супроводжуються не тільки великими людськими жертвами, але й важкими економічними та екологічними наслідками, політичним напруженням міжнародних відносин між державами тощо. Так зарубіжні експерти вважають проблему МП серйозною у ступені, достатньому для вчинення безпосереднього впливу на регіональну безпеку, яка потребує адекватного розвитку рівня регіонального співробітництва в зазначеній сфері. Так, в одному з докладів міжвідомчої робочої групи американського уряду відмічається, що МП являє собою загрозу найбільш важливим торгівельним морським комунікаціям у світі та створює перешкоди в розвитку вільної торгівлі внаслідок неминучого підвищення страхових ставок, сприяє виникненню та зростанню напруги між  прибережними державами.

Згідно з інформацією Міжнародного морського бюро (International Maritime Bureau (IMB), кількість піратських нападів у різних районах Світового океану за останні роки має стрімку та перманентну тенденцію зростання.  Але, на превеликий жаль, якщо інтенсивність піратських нападів може зменшуватись або  збільшуватись, то  кількість загиблих моряків від піратських нападів з кожним роком тільки збільшується  (2002 р. - 383 актів нападів піратства серед яких 6 моряків вбито,  2003 р. - 452 актів нападів піратства серед яких 21 моряків вбито, 2004 р. – зафіксовано 330 актів нападів піратства серед яких 30 моряків  вбито).

Згідно докладу IMB кількість зареєстрованих випадків МП за 2007 р. зросло у порівнянні з 2006 р. на 10\%.  В 2007 р. в світі було зареєстровано 263 піратських нападів на морські судна, в той час як у позаминулому році – всього лише 239. Як відмічається в докладі IMB, пірати в 2007 р. стали краще оснащені технічно та краще озброєні. Так, кількість нападів на морські судна з використанням вогнепальної зброї зросла в порівнянні з 2006 р. на 35\%, а кількість поранених членів екіпажу суден, що зазнали піратського нападу зросло з 17  до 64 чоловік.

Торік різко почастішали піратські напади у побережжя Нігерії та Сомалі. Так, у берегів Нігерії піратство зросло у порівнянні з 2006 р. в 3,5 рази - з 12 до 42 нападів, з котрих 25 було здійснено в районі порту Лагос. У берегів Сомалі випадки МП також почастішали більш ніж втроє – з 10 до 31 нападів. При цьому в цьому районі воно відзначалось угоном морських суден та захопленням заручників. У 2007 р. піратами було угнано 11 суден, а в заручниках утримувалось 154 членів їх екіпажів.

Наведені фактологічні дані свідчать про серйозні порушення прав людини та актуалізують діяльність світової спільноти щодо протидії МП шляхом високоефективної нормативно-правової регламентації протидії йому.

Слід зазначити, що доктринальні підходи до вивчення загрози міжнародному правопорядку в контексті порушення прав людини та міжнародно-правових наслідків МП, раніше будувались скоріше на історичних анахронізмах та аналізі поодиноких випадків, тому в наукових працях з  проблем боротьби з піратством був повністю відсутнім телеологічний та комплексний підходи, або ним приділялося недостатньо уваги. Тому, як правило, розглядалися здебільше історичні аспекти МП чи  деякі окремі  сторони боротьби з даним злочином. Наслідком чого було те, що в міжнародному праві досліджувана проблематика не тільки не була комплексно розкритою, але до неї був проявлений явно недостатній науковий інтерес з боку фахівців-дослідників проблематики міжнародного та національного морського права. Крім того, представниками доктрини та окремими практиками зовсім не враховувалася та обставина, що боротьба з міжнародним МП через її велику складність і особливу специфічність, не може бути прерогативою окремої держави.

Зважаючи на недостатній рівень доктринального обґрунтування МП та актуалізацію цього міжнародного злочину в сучасних умовах, об’єктивно зростає інтерес до рівня та якості міжнародно-правової регламентації комплексу заходів щодо протидії його скоєння та поширення. Однак, слід зазначити, що складність і специфіка боротьби з МП, обумовлені різним міжнародно-правовим статусом і правовим режимом морських просторів, особливостями географічних умов регіонів де скоюють злочини пірати, а також різним рівнем сил, засобів і способів  здійснення піратської діяльності. Саме це, не дозволяє розглядати цю проблему в рамках діяльності окремої держави, якого-небудь окремого її органа чи групи органів виконавчої влади, а об’єктивно вимагає комплексного підходу до її вирішення.

Тому, поряд з важливістю розвитку національного законодавства держав та міжнародного морського та міжнародного кримінального права,  представляється необхідним більше повне використання потенційних можливостей, що закладені в нормах міжнародного права, в інтересах підтримки правопорядку на морі. Слід враховувати, що МП як злочин міжнародного характеру, одержало договірне визначення та закріплення протидії йому в Конвенції ООН щодо відкритого моря 1958 р. (ст. 15) й Конвенції ООН з морського права 1982 р. (ст. 101). У цих багатосторонніх міжнародних договорах міжнародна спільнота вперше дефінітивно визначило сукупність дій, що характеризуються як піратство.

Важливо відзначити, що із прийняттям зазначених конвенцій звичаєві норми про МП, що були вироблені у процесі багато столітньої протидії йому, набули договірного характеру.

Для вироблення науково обґрунтованих пропозицій для вирішення проблем міжнародної та національної протидії МП потрібні не тільки загальні дослідження, спрямовані на пошук шляхів подальшого розвитку міжнародного права й законодавства держав, а також ті, що обумовлюють більш ефективне використання їх положень у повсякденній (тактичній) та перспективній (стратегічній) практиці боротьби з піратством. Враховуючи те, що дане питання  вже давно вийшло за межі однієї держави, воно потребує об’єднання та суттєвої активізації сил світової спільноти з метою розробки спеціальної багатоаспектної міжнародної конвенції профільного характеру, яка зможе кодифікувати всі міжнародні норми та звичаї, що вже існують та включить до себе нові норми, що будуть передбачати не тільки протидію відповідним організаційним формам МП, але й містити ефективні міжнародно-правові форми протидії йому.

Зростаюча взаємозалежність держав у боротьбі з МП об’єктивно вимагає відповідного відображення в міжнародному праві та його окремих галузях. Однак у даний час має місце недостатня пропрацьованість комплексу міжнародно-правових мір у цій області, їхня невідповідність сучасним умовам, національному законодавству окремих країн, об'єктивним потребам, унаслідок чого знижується ефективність боротьби з даним злочином. Законодавчі й інші нормативно-правові акти держав нерідко носять загальний характер і далеко не завжди відповідають інтересам забезпечення їхньої безпеки на морі. У діяльності державних органів, що приймають участь в боротьбі з МП, досить часто виникають ситуації, що вимагають удосконалення правової та процесуальної регламентації та відповідного регулювання. Унаслідок цього практичні міри в боротьбі з МП часто бувають недостатньо ефективними.

Зважаючи на важливість вирішення проблеми МП для держав причорноморського регіону та України, що мають розгалужену систему міжнародних морських шляхів, підняття ефективності міжнародно-правового та національно-правового регулювання протидії йому важко й навіть неможливо переоцінити, насамперед, у силу величезної суспільної небезпеки цього злочину.

Резюмуючи, слід відмітити, що МП поступово та перманентно набуває характер однієї із глобальних проблем людства, тому що зазіхає на найбільш значимі загальнолюдські та державні цінності, публічні та приватні інтереси. Це об’єктивно зумовлює та актуалізує розгляд необхідність правової регламентації та регулювання цієї проблеми на рівні всієї світової спільноти держав. Бо саме таким чином можна з якісно нових позицій оцінювати як питання національної безпеки, так й статутарний і перспективний стан міжнародного співробітництва в цій сфері.