С. в. шестаков, канд. юрид. наук., доц., зав. каф. конституційного і міжнародного права навчально-наукового інституту права, економіки та соціології харківського національного університету внутрішніх справ

ПОНЯТТЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ  У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ

Одне з центральних місць в системі конституційних прав та свобод людини і громадянина займають політичні права, які відіграють вирішальну роль у побудові держави, а тому рівень їх гарантованості (в т.ч. від різного роду зловживань правом з боку суб’єктів виборчого процесу) визначатиме рівень зрілості громадянського суспільства.

Часто під час виборчого процесу його учасники вчиняють діяння, які формально не є правопорушеннями, але створюють неправомірні переваги та спричиняють шкоду іншим особам: використання пасивного виборчого права для завуальованої агітації, фактичний підкуп виборців під виглядом формальних агітаційних договорів, фінансування виборчої кампанії з протиправних джерел через низку посередників тощо. Уявляється, що зазначені діяння представляють собою зловживання правом у виборчому процесі.

Семантика слова „зловживання” вказує на те, що відповідна особа здійснює своє право на шкоду іншим. Тобто зловживання правом можливе тільки у разі, якщо особа таким правом володіє. Якщо ж особа відповідним правом не володіє, то й зловживати ним вона не може.

Стосовно виборчого процесу зазначене зауваження означає, що зловживання правом можливе тільки з боку учасників виборчого процесу – тобто осіб, які мають певні права у виборчому процесі. До таких осіб безумовно відносяться виборці, кандидати, виборчі об’єднання, політичні партії, їх представники та довірені особи, виборчі комісії, спостерігачі, суб’єкти агітації, організації, що здійснюють випуск засобів масової інформації тощо. Таким чином, зловживання правом у виборчому процесі від інших зловживань правом відрізняє, передусім, особливий суб’єктний склад.

В ході виборчого процесу його суб’єкти можуть здійснювати не тільки свої виборчі права (наприклад, активне та пасивне виборче право, право проводити нагляд за процесом виборів та ін.), але й інші права, наприклад, право на свободу слова, право на заняття підприємницькою або благодійною діяльністю, право на працю тощо. При цьому, зазначені особи можуть зловживати як власно виборчими правами, так і іншими правами, пов’язаними з виборчою кампанією. Відповідно, наступною особливістю зловживання правом у виборчому процесі є предмет зловживання – права, якими зловживають.

Враховуючи відсутність у виборчому законодавстві заборони щодо зловживання правом, доцільно вважати зловживаннями правом тільки ті діяння, які не порушують правових обмежень та заборон. Правопорушення, в тому числі ті з них, які в силу історичної традиції, або юридико-технічної помилки називаються зловживаннями правом мають досліджуватись у роботах присвячених відповідальності. Отже, на підставі викладеного можна виділити таку відмінність зловживань правом у виборчому процесі від інших зловживань правом як формально правомірний характер.

Істотною ознакою будь-якого зловживання правом є шкода, яку спричиняє відповідне здійснення права правам та свободам інших суб’єктів або суспільним інтересам. Зазначена шкода зазвичай є комплексною, виражається у створенні необґрунтованих переваг одному з кандидатів, перешкоджанні реалізації своїх прав іншими особами та спричиненні шкоди суспільним відносинам, пов’язаним з виборами.

Необхідно відзначити, що несвідомо, випадково використовувати право не за призначенням навряд чи можливо. Правові норми стимулюють, підштовхують особу здійснювати своє право тим, або іншим чином. Випадки зловживання правом у виборчому процесі дивують своєю витонченістю та розробленістю, тобто необхідними є значні розумові зусилля, щоб реалізувати своє право таким чином, щоб не порушити встановлені законом обмеження та не причинити неправомірну шкоду іншим особам або суспільним відносинам. Більш того, правова система конструює свої правові інститути таким чином, що їх розміщення та зміст однозначно визначають їх мету, яка виводиться не тільки з букви, але й з духу закону. При цьому, вочевидь, жодна з правових норм не має цілі спричинення шкоди або невиправдане обмеження прав.

Слід також враховувати, що окрім використання права не за призначенням іншою ознакою зловживання правом є використання його з метою завдання шкоди або обмеження прав інших осіб.

Із зазначеного можна зробити висновок, що особа може вчинити зловживання правом, тільки маючи на те умисел. При зловживанні правом особа ставить за мету зловживати правом та усвідомлює це. Як вказував В.П. Грибанов, з яким варто повністю погодитись, „вочевидь зловживання правом має місце тільки тоді, коли таке здійснення права уповноваженою допускається особою свідомо. Однак при цьому ступінь усвідомлення ... може бути різною” [Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2001. – С. 43].

Виходячи з викладеного, можна сформулювати визначення зловживання правом у виборчому процесі, під яким доцільно розуміти умисні діяння суб’єктів виборчого процесу з реалізації своїх суб’єктивних прав всупереч їх призначенню, які формально не підпадають під ознаки правопорушення, проте спрямовані на спричинення шкоди іншим суб’єктам виборчого процесу. Наведене визначення охоплює всі суттєві ознаки зловживання правом у виборчому процесі, які дозволяють виділити їх в окрему групу в межах правомірної поведінки. Крім того, викладене допомагатиме виявленню нових форм зловживань правом у виборчому процесі та виробленню шляхів протидії (в т.ч. встановлення правової відповідальності) певним зловживанням правом у виборчому процесі.