§ 2. захист національного товаровиробника     яя від демпінгового імпорту                         і

Відповідно до українського законодавства демпінг — це вве­зення на митну територію України товару за цінами, ниж­чими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експор­ту, що заподіює шкоду національному товаровиробникові по­дібного товару.

Способом виявлення демпінгу є порівняння фактичних цін ввезених товарів на територію країни із внутрішніми ці­нами країни-експортера та встановлення факту продажу то­варів за зниженими цінами.

Отже, демпінг можна визначити як продаж на території України імпортних товарів за ціною, нижчою ніж у країні, що виробила цей товар. Продаж в Україні товарів за демпін­говими цінами може спричиняти шкоду як її економіці, так і національним товаровиробникам. Щоб запобігти цьому дер­жава проводить спеціальні антидемпінгові розслідування щодо вявлення факту демпінгу та його впливу на національ­ного товаровиробника, а також для встановлення величини демпінгової маржі. Встановлення такого факту дає підстави для застосування антидемпінгових заходів до імпортерів.

За результатами спеціального розслідування вживають антидемпінгових заходів. Ці заходи мають вигляд антидем­пінгового мита, яке справляється у разі ввезення на митну територію України товару, який є об’єктом застосування ан­тидемпінгових заходів. Для вжиття цих заходів необхідно визначити демпінгову маржу. Демпінгова маржа — це сума, на яку ціна товару на внутрішньому ринку в країні експорту перевищує експортну ціну. Щоб встановлити демпінгову маржу, необхідно визначити нормальну вартість імпортова­ного товару, яка, в свою чергу, визначається на основі цін, встановлених під час здійснення торговельних операцій між незалежними покупцями у країні експорту, та експортної ці­ни. Експортною ціною є ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті товар, який продається в країну імпорту з країни експорту. Різниця між вартістю товару на внутріш­ньому ринку країни експортера та експортною ціною і є дем­пінговою маржею. Демпінгова маржа має велике значення при застосуванні антидемпінгових заходів, бо відповідно до неї встановлюється розмір антидемпінгового мита. Таким митом обкладається імпортний товар, що ввозиться в Україну, і є об’єктом антидемпінгового розслідування. Якщо

не можна визначити конкретного постачальника імпортова-Я ного товару в Україну, що є об’єктом антидемпінгового роз­слідування, мито встановлюється для країни звідки імпорту­ється цей товар. Розмір антидемпінгового мита має не пере­вищувати демпінгової маржі, та бути меншим, якщо його розмір є достатнім для покриття шкоди, що завдається на­ціональному товаровиробникові. Антидемпінгове мито поді­ляється на попереднє та остаточне антидемпінгове мито.

Попереднє мито запроваджується під час порушення ан­тидемпінгової Процедури та антидемпінгового розслідуван­ня. Його застосовують протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути подовжений на два місяці, але загальний строк його застосування не повинен перевищувати шести місяців. Строк застосування попередніх антидемпінгових за­ходів подовжується до шести місяців, якщо експортери, що проводять значну кількість торговельних операцій, які є об’­єктом розгляду, звертаються до компетентних органів із зая­вою про подовження строку застосування попереднього ан­тидемпінгового мита або не заперечують проти подовження строку застосування такого мита.

Остаточне антидемпінгове мито встановлюється за результатами антидемпінгового розслідування і є причиною його припинення. Його встановлюють на строк та у розмірі, необхідному для усунення демпінгу та заподіяної ним шко­ди. Рішення про встановлення такого мита втрачає чинність через 5 років від дати його прийняття.

Якщо втрата чинності рішенням про встановлення анти­демпінгового мита спричинить подовження дії або поновлен­ня демпінгу та заподіяння шкоди, дію такого рішення може бути подовжено.

§ 3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Надання однією державою експортної субсидії певному то­вару може мати негативні наслідки для інших держав. Це може призвести до необгрунтованого порушення їх торго­вельних інтересів, а також перешкоджати належному додер­жанню загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Субсидія — це фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортуван­ня, експорту, споживання товару, в результаті якої суб’єкт

господарювання країни експорту одержує пільги (прибутки). Експортні субсидії надаються у таких формах:

• надання державним органом прямих субсидій підпри­ємству або галузі промисловості залежно від резуль­тативності експортної операції;

• запровадження програм, які передбачають утримання валюти або інші аналогічні заходи, що забезпечують виплату премії у разі здійснення експортних операцій;

• встановлення державою пільгових (за ставками, ба­зою обчислення, механізмом справляння тощо), порів­няно з перевезеннями на національному ринку, транс­портних або фрахтових тарифів для експортних від­вантажень;

• безпосереднє або опосередковане постачання держав­ним органом імпортних або національних товарів для використання у виробництві продукції на експорт на умовах більш сприятливіших порівняно з умовами по­стачання таких товарів для виробництва продукції, призначеної для споживання на національному ринку;

• встановлення звільнень чи винятків щодо сплати або відстрочення сплати прямих податків, що їх сплачу­ють або мають сплачувати виробники, експортери чи імпортери у разі проведення експортної операції чи сплати внесків до фондів соціального страхування, що їх сплачують або мають сплачувати виробники, екс­портери чи імпортери у разі здійснення експортної операції;

• відстрочення податкових платежів може не вважати­ся експортною субсидією, зокрема у разі сплати від­повідних відсотків за цими платежами;

• надання знижок при сплаті податків щодо їх ставок чи сум, що мають сплачуватися, якщо такі знижки безпосередньо пов’язані з експортом або результатив­ністю експортної операції та якщо вони перевищують відповідні знижки, що їх надають стосовно прямих по­датків, якими оподатковується виробництво товару, призначеного для споживання на національному ринку, за умови, що розрахунки проводяться відповід­но до бази оподаткування зазначеними прямими по­датками;

• у разі виробництва та постачання товарів на експорт встановлення звільнень чи винятків щодо сплати або

І

     повернення сплачених сум певних податків, які справ­ляються у разі виробництва та постачання таких то­варів для продажу чи споживання на національному ринку;

• встановлення звільнень чи винятків щодо сплати або відстрочення сплати певних податків, які справляють­ся з майна і послуг, використаних під час виробницт­ва товарів, що експортуються.

В Україні, якщо на її територію ввезено товари, яким на-хається експортна субсидія, та якщо такий товар завдає або може завдати шкоди національному товаровиробникові, про­водяться спеціальні антисубсидиційні розслідування, за ре­зультатами яких у разі наявності чи можливості заподіяння - шкоди національному товаровиробнику субсидованим імпор­том можуть застосовуватися компенсаційні заходи.

При цьому встановлюється, чи мало місце взагалі субси­дування експорту. Вважається, що факт надання субсидії відбувся, якщо є фінансовий внесок державних органів або . надається в будь-якій формі підтримка бюджетних надход­жень чи підтримка цін, внаслідок чого надається пільга.

У процесі антисубсидиційного розслідування досліджу­ються факти наявності фінансового внеску державних орга­нів і встановлюється, чи здійснює державний орган пряме переведення грошових сум (у формі дарування, дотації, по­зики та участі в акціонерному капіталі тощо) або бере зо­бов’язання щодо прямого переведення цих сум або грошо­вих зобов’язань (гарантія тощо), а також чи відмовляється державний орган від справляння податків з доходів, що, як правило, підлягають справлянню, або вони не справляються (у разі встановлення податкових пільг, зокрема відстрочен-> ня сплати податку тощо).

Крім того, при проведенні антисубсидиційного розсліду­вання мають значення факти забезпечення державними ор­ганами суб’єктів господарювання майном (у тому числі това­рами) чи послугами, крім призначених для створення за-; гальної інфраструктури, або купівлі майна (у тому числі то­варів), а також чи бере участь державний орган у фінансу­ванні суб’єктів господарювання.

Залежно від наслідків для національного товаровиробника’ субсидії, які надаються державою, визнаються легітимними» тобто такими, що не дають підстави для застосування ком-

пенсаційних заходів, чи нелегітимними, такими, що дають підстави для застосування компенсаційних заходів.

Легітимними визнаються, зокрема, субсидії, що надають­ся для досліджень, які проводяться підприємствами або ви­щими навчальними чи дослідними закладами на підставі від­повідного контракту, укладеного з іншими підприємствами, і якщо ці субсидії обмежуються виключно:

• витратами на заробітну плату персоналу (дослідників, техніків та інших осіб, які займаються виключно дос­лідною діяльністю);

• витратами на придбання інструментів, обладнання, а також витратами на плату за користування землею та будівлями, що використовуються виключно та постій­но (за винятком, коли є уступка прав на будівлі на комерційній основі) у дослідній діяльності;

• витратами на консультаційні послуги, а також на по­слуги, що використовуються в дослідній діяльності, включаючи дослідження, технічні знання, патенти то­що, що купуються в інших організацій та осіб;

• додатковими накладними витратами безпосередньо на проведення дослідної діяльності;

• експлуатаційними витратами, зокрема витратами на придбання матеріалів, сировини, та іншими витрата­ми безпосередньо на проведення дослідної діяльності.

Крім того, визнаються легітимними субсидії для регіонів, які перебувають у невигідному та несприятливому станови­щі, у межах території країни походження або країни експор­ту, що надаються відповідно до загальної програми регіо­нального розвитку. Вони є легітимними за умов, що:

• кожний регіон, що перебуває у невигідному та нес­приятливому становищі, буде географічне точно ви­значеною зоною з чітко окресленими економічними та адміністративними ознаками;

• регіон вважається таким, що перебуває у невигідному та несприятливому становищі, якщо неупереджені та дійсні критерії свідчать, що труднощі регіону зале­жать від обставин короткочасної дії.

Легітимною визнається також субсидія, що надається для сприяння адаптації (включаючи вдосконалення та розгор­тання) наявного обладнання до нових вимог щодо охорони довкілля, наслідком чого є значне перенапруження та фінан­

совий тягар для підприємств. Субсидія вважається легітим­ною за умов, що:

• буде одноразовим заходом, який не повторюється;

• буде обмежена сумою до 20\% витрат на пристосуван­ня;

• не покриває витрат на відновлення та використання

субсидованих капіталовкладень, які мають повністю ^      компенсувати заінтересовані підприємства;

Д|> • безпосередньо пов’язується та надається пропорційно ДІ    зниженню рівня шуму, обсягів диму, відходів вироб­ив’    ництва тощо, а також забрудненню довкілля, що пе-р      редбачається підприємством, і не покриває економії, ‘‘      яка може досягти розміру витрат виробництва;

•    • пропонується всім підприємствам, які можуть присто-’       сувати нове обладнання та нові технології, методи, процеси виробництва.

При доведенні нелегітимності субсидії необхідно встанови­ти, чи є ця субсидія специфічною для підприємства, галузі промисловості або групи підприємств чи групи галузей про­мисловості. Субсидія є специфічною, тобто нелегітимною, якщо державний орган, що надає субсидію, або законодав­ство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає до­ступ до субсидії лише певним підприємствам, субсидії вико­ристовує обмежена кількість певних підприємств або певним підприємствам надаються непропорційно значні суми субси­дій чи державний орган надає субсидії на власний розсуд.

Однозначно специфічними є субсидії, надання яких відпо­відно до законодавства або фактично залежить від результа­тивності експортної операції, а також субсидії, надання яких виключно або як одна з інших умов залежить від переваж­ного використання національних товарів.

Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, що експортують товар, не є підставою для визначення екс­портної субсидії нелегітимною.

За результатами антисубсидиційного розслідування та у разі встановлення факту заподіяння субсидією шкоди націо­нальному товаровиробникові застосовуються компенсаційні заходи. Їх можуть застосовувати шляхом запровадження справляння попереднього або остаточного компенсаційного мита. Розмір ставки компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної | торгівлі. Він визначається у відсотках до митної вартості то-

вару, що є об’єктом антисубсидиційного розслідування, або за різницею між ціною товару, за якою його продаж не за­подіює шкоди національному товаровиробникові та митною вартістю зазначеного товару.

Розмір ставки попереднього компенсаційного мита має не перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та бути нижчим за цю суму за умови, що ставка мита буде достатньою, щоб запобігти шкоді, зав­даній національному товаровиробникові.

Компенсаційні заходи застосовують тільки протягом стро­ку та у розмірі, необхідних для усунення дії нелегітимної субсидії, що заподіює шкоду. Рішення про застосування ком­пенсаційних заходів втрачає чинність через п’ять років від дати їх застосування або через п’ять років від дати винесен­ня відповідними органами рішення про перегляд компенса­ційних заходів, результатом якого було одночасне встанов­лення факту надання субсидії та заподіяння шкоди, у разі якщо під час цього перегляду не було зроблено висновків про те, що закінчення дії компенсаційних заходів сприятиме продовженню дії або поновленню субсидування та заподіян­ню шкоди.

Контрольні запитання для самоперевірки /. Яким чином імпорт може спричинити шкоду націо­нальному товаровиробникові?                   «^

2. Що таке демпінг?                             Н|

3. Що таке спеціальні розслідування?               Д

4. Які органи проводять спеціальні розслідування?  Щі

5. Які можуть бути. застосовані компенсаційні заходив

6. Що таке демпінгова маржа?

7. Чому надання іноземною державою експортної суб­сидії певному товару може мати негативні наслідки для товаровиробників в Україні?

8. Яка різниця між легітимною та нелегітимною суб­сидією?