§ 1. сутність та склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції

На розвиток конкуренції та функціонування економічних відносин безпосередньо впливає поведінка суб’єктів госпо­дарювання. Залежно від поведінки для конкуренції та учас­ників ринкових відносин настають позитивні чи негативні наслідки. З юридичної точки зору поведінка суб’єкта на рин­ку може бути правомірною або протиправною і виявлятися у формі дій чи бездіяльності.

Правомірна поведінка суб’єктів господарювання на рин­ку характеризується позитивними для ринкової конкуренції та осіб, які діють на ринку, наслідками, виникненням сус­пільне корисних благ та відповідністю правовим нормам.

Протиправна поведінка суб’єктів господарювання на ринку протилежна їх правомірній поведінці. Якщо правомір­на поведінка характеризується позитивними економічними та,юридичними наслідками, протиправна поведінка характе­ризується шкідливими (небезпечними) наслідками для рин­кової конкуренції і учасників ринкових відносин та негатив­ними юридичними наслідками (покаранням). Протиправна поведінка виражається у вчиненні неправомірних дій, що є шкідливими (небезпечними) для ринкової конкуренції та учасників ринкових відносин. Ознакою протиправної пове­дінки є її здатність призводити до обмеження, спотворення чи усунення конкуренції з ринку, порушення прав та охоро-нюваних законом інтересів підприємців та споживачів, а та­кож до порушення норм законодавства про захист економіч­ної конкуренції і невиконання юридичних обов’язків закріп­лених у нормативно-правових актах.

Протиправна поведінка суб’єктів господарювання на рин­ку, яка призводить до порушення чи невиконання норм за-

| конодавства про захист економічної конкуренції, до обме-^ ження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, а та-^ кож порушення прав та охоронюваних законом інтересів | підприємців і споживачів є порушенням законодавства про І- захист економічної конкуренції. Вчинення такого порушення ‘ передбачає настання юридичної відповідальності (покаран­ня). Слід зауважити, що термін «справи про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції» включає також і справи про недобросовісну конкуренцію.

Отже, порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції — це шкідливі для ринкової конкуренції, осіб, що функціонують на ринку, дії (бездіяльність)’, вчинення яких передбачає настання юридичної відпові­дальності.

   Порушення законодавства про захист економічної конку­ренції за його наслідками є суто негативним явищем і при­зводить до:

1) обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку;

2) порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємців, які діють на ринку;

3) порушення прав споживачів.

У боротьбі із порушеннями законодавства про захист еко­номічної конкуренції важливо досягти ефективності цієї бо­ротьби і не допустити порушення закону. Тому головне — встановити факт вчинення порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції, мати законні підстави для на­кладення санкцій і додержуватися норм відповідного законо­давства. З цією метою законодавством встановлено певні оз­наки протиправних діянь, сукупність яких утворює підстави для відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вся сукупність встанов­лених законодавством ознак, які характеризують протиправ­ні діяння як порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції, називається складом порушення. Склад по­рушення становлять його об’єкт, об’єктивна сторона, суб’­єкт і суб’єктивна сторона.

Об’єктом порушення законодавства, про захист еко­номічної конкуренції є ринкова конкуренція, права та охоронювані законом інтереси підприємців і споживачів.

Таким чином, об’єктом порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції є суспільно-економічні відноси-

ни, що виникають під час функціонування осіб на ринку. Я Хоч порушення законодавства про захист економічної кон­куренції і вчиняються з метою отримати надприбутки, діста­ти певні переваги над конкурентами, захопити ринки збуту та інше, вони спрямовані на порушення прав та охоронюва-них законом інтересів осіб, які діють на ринку. Тому наслід­ком будь-якого такого порушення є обмеження, спотворення або взагалі усунення конкуренції з ринку, а також порушен­ня прав та інтересів учасників ринкових відносин — держа­ви, підприємця, громадянина.

Наприклад, якщо місцевий орган державної влади непра­вомірно забороняє здійснювати той чи інший вид підприєм­ницької діяльності, незабороненої законом, то порушується гарантоване Конституцією України право на здійснення під­приємницької діяльності. Або, якщо недобросовісний підпри­ємець під чужою торговою маркою реалізує свій неякісний товар, який є неякісним, і відповідно гіршим ніж оригіналь­ний, він порушує право добросовісного підприємця щодо права його інтелектуальної власності, а також права спожи­вачів на споживання потрібного їм товару належної якості.

Отже, на підставі викладеного, можна зробити висновок, що хоч метою будь-якого порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції є отримання матеріальних благ, зокрема надприбутків або великої ринкової частки, об’єктом такого порушення можуть бути виключно суспіль­но-економічні відносини, які охороняються нормами законо­давства про захист економічної конкуренції.

Об’єктивну сторону порушення законодавства про захист економічної конкуренції складають неправомірні дії (бездіяльність), що спрямовані на обмеження, спо­творення чи усунення конкуренції з ринку або на пору­шення прав та охоронюваних законом інтересів підпри­ємців і споживачів, шкода, завдана конкуренції, підпри­ємцям, споживачам неправомірними діями, а також негативні наслідки, до яких призводять чи можуть при­звести зазначені неправомірні дії.

Об’єктивну сторону порушення законодавства про захист економічної конкуренції утворюють зовнішні його ознаки, у яких виявляється зовні процес вчинення порушення і які відповідають на запитання, як його було вчинено. Процес вчинення порушення характеризується з боку послідовного розвитку тих подій і явищ, які починаються зі здійснення

І певної дії (бездіяльності) або низки дій і закінчуються вчи-1 ненням порушення та настанням негативних наслідків. ?    Умовно процес вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції можна поділити на три елементи:

1. Неправомірна дія (бездіяльність). Цей етап характе­ризує порушення як явище і визначає місце, час, спосіб вчи­нення порушення. Неправомірні дії є свідомою поведінкою особи, спрямованою на певний об’єкт для досягнення певної мети. Така дія може складатися з кількох окремих дій, що спрямовані на порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції і являють собою небезпечну для конку­ренції, протиправну, усвідомлену поведінку, яка виявляєть­ся в активній формі. Вони можуть виявлятися у прийнятті розпоряджень, наказів, укладенні усних або письмових угод тощо.

Неправомірна бездіяльність у пасивній формі виявляється у невиконанні суб’єктом певних дій, вчинення яких передба-I чено законодавством про захист економічної конкуренції для і захисту суспільно-економічних відносин. Відповідальність за | бездіяльність настає лише тоді, коли суб’єкт не виконує по-; кладених на нього нормами законодавства про захист еконо-? мічної конкуренції обов’язків, маючи можливість їх викона­ти. Прикладом такої неправомірної бездіяльності є неподан-I ня суб’єктом господарювання на вимогу органів Антимоно-I польного комітету необхідної інформації.

|   2. Причинний зв’язок. Порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції призводить до змін на ринку, які в свою чергу зумовлюють певний розвиток подій на ньому. Такий розвиток може мати різні напрями та різні за своєю тяжкістю для ринкової конкуренції негативні наслідки, які за­лежатимуть від характеру та мети неправомірних дій (безді­яльності), а також від місця та обставин їх вчинення.

При вчиненні порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції обов’язково настають негативні наслідки. Але такі наслідки для ринкової конкуренції та споживачів необов’язково можуть виникати внаслідок порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції. Вони можуть бути зумовлені низкою економічних, соціальних, політичних тощо факторів. Тому, розглядаючи справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, необхід­но встановити зв’язок між вчиненим порушенням та наявни-

ми негативними наслідками. Суб’єкт має відповідати лише ч за ті негативні наслідки, які були зумовлені його поведін­кою. Якщо ж зв’язку між вчиненим порушенням і негатив­ними наслідками, що настали, немає, ці наслідки не можуть бути осудними, і суб’єкт не може за них відповідати.

3. Завдана шкода та наслідки порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції. Це ті зміни, до яких призводить порушення і які є шкідливими для суспіль­но-економічних відносин. Будь-яке порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції заподіює шкоду ринковій конкуренції або споживачам. Дія, що не завдає шкоди, не є порушенням. Саме тому, що порушення запо­діює шкоду, воно визнається небезпечним для суспільно-економічних відносин, протиправним та карним.

Суб’єктом, порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції є юридичні (підприємства, органі­зації, установи тощо) та фізичні (посадові особи під­приємств, організацій, установ тощо або особи, які за­реєстровані як підприємці) особи.

Суб’єктом порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції є особи, які вчинили певне порушення та мо­жуть і повинні відповідати за здійснені дії (бездіяльність). Таким суб’єктом може бути як юридична, так і фізична осо­ба. Залежно від того, хто є суб’єктом вчиненого порушення юридична чи фізична особа, яке ставлення у цієї особи до вчиненого порушення, а також від того, на що були спрямо­вані бажані наслідки, для настання яких було вчинено пору­шення, для особи встановлюється характер та розмір відпо­відальності.

Суб’єктивну сторону порушення законодавства про захист економічної конкуренції складає — вина поруш­ника, його ставлення до вчиненого порушення та шкоди, завданої ринковій конкуренції, підприємцям, споживачам.

Суб’єктивна сторона порушення законодавства про за­хист економічної конкуренції — внутрішній бік порушення, процеси, що відбуваються у свідомості суб’єкта і характери­зують волю, пов’язану з вчиненням правопорушення та його

наслідками.

Велике практичне значення при розгляді справи про по­рушення законодавства про захист економічної конкуренції має суб’єктивна сторона порушення. Відповідальність за вчинене порушення настає лише за наявності у діянні вста­

новлених законом суб’єктивних ознак свідомості, інтелекту, І волі. Ці ознаки суб’єктивної сторони порушення мають ви-I рішальне значення при оцінці небезпечності діяння для сус-| пільно-економічних відносин, правильної кваліфікації пору-I шення законодавства про захист економічної конкуренції, | встановлення відповідальності.

І   Вчинення порушень законодавства про захист економіч-I ної конкуренції завдає значної шкоди як економіці, так і сус-I пільству України. Тому дуже важливо вчасно виявляти та І припиняти такі порушення. Відповідно до законодавства ви-I явлення, припинення та розгляд справ про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції належать до компетенції органів Антимонопольного комітету України.

Особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про за­хист від недобросовісної конкуренції визначені Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. ?;, №5 з наступними змінами і доповненнями. І   Відповідно до Закону України «Про захист економічної й конкуренції» можна виділити такі види порушень законодав-I ства про захист економічної конкуренції:

«<   • антиконкурентні узгоджені дії;

|    *. зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

|   • антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого «‘‘ |       самоврядування, органів адміністративно-господар-’. ського управління та контролю;

• невиконання рішення, попереднього рішення органів • Антимонопольного комітету України або виконання їх не в повному обсязі;

• здійснення суб’єктами господарювання антиконку-,’ рентних узгоджених дій до моменту отримання у вста­новленому порядку дозволу органів Антимонопольно­го комітету на їх здійснення;

• делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування об’єднанням підприємств та іншим суб’єктам господарювання, якщо це призво­дить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

• вчинення органами влади, органами місцевого само­врядування, органами місцевого самоврядування, ор-

ганами адміністративно-господарського управління та контролю (колегіальним органом чи посадовою осо­бою) дій чи бездіяльності, що полягає у схиленні суб’­єктів господарювання, органів влади, органів місцево­го самоврядування та контролю до порушень законо­давства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації;

• обмежувальна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань, що полягає у схиленні або примушуванні суб’єктів господарювання до вчинення порушень зако­нодавства про захист економічної конкуренції, а та­кож неправомірне використання суб’єктами господа­рювання ринкового становища, дискримінація конку­рентів суб’єктами господарювання;

• нездійснення особою перепродажу протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв), якщо таке придбання було здійснено для їх наступного пере­продажу;

• порушення положень, погоджених з органами Анти-монопольного комітету України, установчих докумен­тів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції;

• концентрація без отримання відповідного дозволу ор­ганів Антимонопольного комітету України, якщо наяв­ність такого дозволу необхідна;

• неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету Ук­раїни, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;

• подання інформації у неповному обсязі Антимоно­польному комітету України, його територіальному від­діленню у строки, встановлені органами Антимоно­польного комітету України, головою його територіаль­ного відділення чи нормативно-правовими актами;

• подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

• створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення при проведенні перевірок, огляду, вилученні чи нак-

I;       ладенні арешту на майно, документи, предмети чи ін­ші носії інформації;

і    • надання рекомендацій суб’єктами господарювання,

об’єднаннями, органами влади, органами місцевого са-ї       моврядування, органами адміністративно-господарсько-?      го управління та контролю, що схиляють до вчинення «      порушень законодавства про захист економічної конку-

ренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

• обмеження у господарській діяльності суб’єкта госпо-;      дарювання у відповідь на те, що він звернувся до Ан-;      тимонопольного комітету України, його територіаль-;.    . ного відділення із заявою про порушення законодав-I      ства про захист економічної конкуренції;

^   • невиконання учасниками узгоджених дій та концент-I      рації вимог і зобов’язань, якими було зумовлено рі-г      шення про надання дозволу на узгоджені дії та кон-I      центрацію;

|    • відмова суб’єктові господарювання у прийнятті до ;       об’єднання суб’єктів господарювання, яка ставить І      його у невигідне становище в конкуренції, якщо така |       відмова є необрунтованою і невиправданою.

і»