Програми фахових диспиплін для вступного випробування - Підручник

Тема 5. буття і дія

Конечне сутнє як онтологічно конституйоване буттям і сутністю. Дія як несубстанційно “в собі” сутнє, а акциденційно “в чомусь іншому” здійснене визначення. Дія як опосередкування рефлексії над своєю дією. Буття як принцип дії. Буття як тотожність, сутність як відмінність. Буття як динамічна тотожність. Чиста позитивність буття. Актуальна конечність і віртуальна нескінченність буття. Дія як відношення діяння. Дія і протидія. Універсальний зв’язок дії всього сутнього. Активна причинна дія і пасивне випробування сутнього в іншому сутньому. Внутрішні і зовнішні дії. Відмінність між часовою послідовністю і причинним зв’язком в чуттєвому сприйнятті. Локк і Юм (емпіризм) про причинність. Кант про причинність.

Здатність сутнього до дії як можливість і виконання дії як дійсність. Єдність буття і сутності сутнього як причина здатності до дії. Виконання дії -- основа буття і конечного сутнього.

Духовна дія. Дух як при-собі-буття. Знання про себе і знання про іншого як знання про буття. Рефлексія рефлективності і духовний (свідомий) акт. Історія проблеми духовного акту. Людина є в своїй свободі “ради самої себе” (Арістотель);  “Я існую, отже, мислю” (Декарт); “Людина – ціль сама по собі” (Кант); дух є “при-собі-буття” і “для-себе-буття” і в цьому його свобода (Гегель). “При-собі-буття духу” і виконання акту запиту, знання, воління. Інтенціональність свідомості і рефлексу. Свідомість і виконання буття. Актуальна тотожність буття і знання як основне знання про буття. Нескінченний вимір духовного акту. Віртуальна нескінченність і актуальна конечність духовного акту.

Духовне буття, духовна субстанція і душа. Душа як віртуально нескінченний вимір буття. Матерія як сутнє “не-для-себе”, а “для-іншого” (не духовного). Покладання духовної субстанції. Дія конечної духовної істоти. Подвійність протилежності суб’єкта і об’єкта і їх взаємодія. Подвійність знання і воління.

Запит і знання. Знання як перший спосіб духовного самовиконання. Духовне устремління як воління і другий спосіб духовного самовиконання. Духовна дія і виконання тотожності об’єкта і суб’єкта.

Закони буття. Закон тотожності як тотожності сутнього. Знання про тотожність і умова можливості осмислення запиту і знання. Знання про тотожність як трансцендентальне знання і як синтетичне судження апріорі. Закон причинності як основа становлення і зміни. Історія проблеми: рух, перехід потенції в акт, принцип достатнього обгрунтування. Онтичні, логічні, трансцендентальні умови причинності. Контингентні умови. Принцип причинності як результат “синтетичного судження апріорі”. Іманентність необхідності не-необхідності в контингентному сутньому. Відмінність першої і другої причини. Контингентне сутнє як друга причина.

Закон фінальності. Телеологічні картини світу античності, середньовіччя, Нового часу. Фінальність і природничо-наукове (матеріалістично-механістичне) мислення. Заради чого, яка мета і який смисл – основні поняття фінальності. Природні потяги і усвідомлені прагнення. Ціль як умова людської дії, людського воління. Принцип фінальності “як синтетичне судження апріорі”. Цілеспрямованість і цілевпевненість. Значення фінальності для картини світу та для розуміння природи. Фінальність як внутрішнє визначення причинності. Телеологія як передбачення існування Розуму.

Буття як заперечення небуття, як необхідна тотожність. Поняття чистої динамічної тотожності буття.